Соціальна філософія при вивченні суспільства акцентує увагу на сутності і закономірностях розвитку суспільства, на цілях, рушійних силах, змісті і спрямованості історичного процесу.
Соціальна філософія під поняттям "суспільство" має на увазі продукт цілеспрямованої і розумно організованої спільної діяльності великих груп людей, об'єднаних не на основі спільності, а на основі спільних інтересів і договору.
Суспільство існувало не завжди. Воно виникає на певному етапі розвитку й має свою історію. Важливу роль у цьому зіграло природне середовище, яке є основою виникнення життя, підставою формування сфери живих організмів, в тому числі й людиноподібних істот, та передумовою для розгортання матеріально-виробничої діяльності. Завдяки праці, трудовій діяльності, мові, спілкуванню та іншим факторам відбувається соціалізація людиноподібної істоти, формується й утверджується нова, - відмінна від природно-біологічної, - соціальна реальність. Витіснення й обмеження "зоологічного індивідуалізму" супроводжувалося формуванням і набуттям власне людських якостей. Колективізм, згуртованість, взаємодопомога, турбота про рідних, близьких, майбутніпокоління та інші соціальні фактори й спонукальні мотиви викликали до життя появу моральних норм (табу), які закріплювалися як шляхом відбору, так і передачею й успадкуванням досвіду. Цьому найбільше сприяли колективна знарядійно-трудова діяльність, навички до якої постійно удосконалювалися, набуваючи свідомих, цілеспрямованих дій - тобто людської праці. Вони, передаючись від покоління до покоління, заклали фундамент для формування культурної спадщини людства.
Активно вплинув на цей процес і спосіб діяльності, який історично розпочався з моменту виготовлення й застосування знарядь праці. Усвідомлена, цілеспрямована діяльність стала колективною працею, витісняючи дотрудову діяльність, надавала їй життєвої сили і сенсу. Праця, виготовлення знарядь праці стали "вагомим чинником соціалізації людини та її формування (в першу чергу, виробничих відносин). Завдяки їм стає можливим регулювати Й контролювати процес обміну речовини з природою. Поряд з цими процесами йшов процес становлення власне людської мови, як засобу спілкування, обміну думками й розвитку мислення. "Вплітаючись" у контекст трудової діяльності, вони впливають на функціонування трудового процесу, ускладнюють його структуру і розширюють можливості соціалізації людини.
Суспільство виникає лише за наявності соціальних "атомів"- індивідів та колективів. Без людини суспільство відбутися не могло б, але й людина ставала соціальною істотою лише у суспільстві.
Становлення суспільства - це виникнення й набуття нової, соціальної якості, яка істотно відрізняється не лише від світу неживої, а й живої природи. Діяльність суспільства чи окремої людини є одухотвореною, просякнутою сенсом життя й наявністю конкретних цілей. Тому, продуктами діяльності людини, суспільства є як матеріальні, так і духовні цінності. Специфічність суспільного проявляється і в раціональному наслідуванні, здатності успадковувати культурну спадщину, відбираючи і втілюючи в життя кращі зразки та трансформуючи їх, зберігати й передавати новим поколінням від однієї цивілізації (формації) до іншої. Завдяки знаковим системам (мові, писемності й таке інше) стало можливим отримувати, засвоювати, зберігати й передавати інформацію. Спілкування між епохами стає можливим завдяки соціальним факторам.
В своєму розвитку суспільство послідовно гфоходить різні стадії якісних перетворень, набуваючи все досконаліших форм. Воно є явищем цивілізаційного процесу, а відтак - конкретно-історичною сукупністю взаємодіючих суб'єктів та умов їх життєдіяльності. В цьому сенсі не існує абстрактного суспільства, а були, є і будуть конкретні форми соціальної організації людей. Суспільство завжди має обов'язкові риси, властивості, які відрізняють його від інших утворень.
