Науковий потенціал визначає могутність держави. влада зосереджується в руках учених.

 

Ключова роль належить інтелектуальній власності та інноваційним технологіям.

 

3 .Сформульована американським політичним діячем Збігневим Бжезинським (нар. 1928). У своїй праці «Між двома століттями: роль Америки в технотронній ері»(1970) він запропонував власне бачення майбутнього розвитку так званої капіталістичної цивілізації на технократичній основі. Формування технотронного суспільства, на його думку, безпосередньо залежатиме від розвитку техніки, особливо електроніки, зокрема комп'ютерів і засобів масової інформації, а політична боротьба і соціальні конфлікти при цьому втратять своє значення.

 

4.Інформаційне суспільство – теоретична концепція постіндустріального суспільства. Головними продуктами цього суспільства мають стати інформація та знання. Характерними рисами суспільства є: збільшення ролі знання в житті суспільства, зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, зростання їх частвки у ВВП, зростання ролі інформаційних технологій в суспільних та господарських відносинах, створення глобального інформаційного простору, який забезпечує інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів.

Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер

Інформаційне суспільство – орієнтоване на людей, відкрите для всіх суспільство, в якому кожен може створювати інформацію, мати до неї доступ, обмінюватись з іншими, реалізовуючи свій потенціал.

суспільство, економіка якого базується на інформаційних технологіях, вся робота з інформацією(використання, розповсюдження) становисть значну частину ще й культурної, політичної діяльності; суспільство, створене внаслідок нової індустріальної революції на базі інформаційних технологій, інформації, яка є виразником знань людей. Теорію інформаційно-технічного суспільства розробив Еллюль: відмова від застосування політичної сили; всебічне розгортання здібностей, руйнування спеціалізації, однобічності в професійній діяльності; скорочення робочого часу; нові соціокультурні цінності.

 

Етнос і нація. Теорії нації.

 

Відмінність нації від етносу полягає в наступному:

· Нація є вищою формою етносу, що прийшла на зміну народності.

· Якщо існування етносів простежується в ході всієї світової історії, то періодом формування націй стало Нове і навіть Новітній час.

· Нація, як правило, включає в себе відразу кілька етносів, зведених один з одним історичною долею.

· Головною цінністю етносу є приналежність до стійкої групі, тоді як нація прагне вийти на новий рівень розвитку

 

Етнос, етнічність – спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності – мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п.

Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження.

Поняття етнос поєднує в собі об’єктивний складник – культурну спільність з суб’єктивним – етнічною самосвідомістю

 

Етнічна самосвідомість – це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільності як чогось відмінного від інших спільнот.

 

Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших

· антропологічні (фізичні)

· ознаки побуту чи поведінки

· мова, вірування

· звичаї

 

Суч. англ.. дослідник Е. Сміт виокремлює такі ознаки етнічної ідентичності:

 

1) групова власна назва;

2) міф про спільних предків;

3) спільна історична пам’ять;

4) один або більше диференційованих елементів спільної культури;

5) зв’язок із конкретним “рідним краєм”;