У К. Маркса, ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній.

· матеріалістична діалектика постала як вчення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. Згідно з діалектичним матеріалізмом, активність притаманна самій матерії, оскільки в ній діють сили, "внутрішні суперечності", боротьба яких призводить до нових синтезів і зв'язків, у яких знову виникають суперечності, а отже, і тенденція до подальшого переформування та еволюції матерії.

· Засадничим принципом діалектико-матеріалістичного розуміння буття є визнання первинності матерії та вторинності свідомості,

тобто протиставлення, з одного боку, матерії, природи, фізичного, об'єктивного, а з іншого, - свідомості, духу, психічного, суб'єктивного. Це протиставлення Ф. Енгельс сформулював як основне питання філософії: що первинне, що є справжньою основою світу - духовне чи матеріальне? Розв'язання основного питання філософії, за Ф. Енгельсом, визначає собою принципові засади кожного філософського вчення та поділяє філософів на два великі табори: матеріалістів й ідеалістів.

Принцип партійності є стрижневим у діалектико-матеріалістичній філософії, що особливо позначилось на її соціально-антропологічній концепції та зумовило її трансформацію в ідеологію.

Історичний. Соціальна філософія марксизму (історичного матеріалізму) сформована її речниками шляхом поширення матеріалістичного підходу на суспільні явища та створення матеріалістичного розуміння історії. Засади соціального вчення виклав К. Маркс у "Капіталі"

Безперечно, К. Маркс і Ф. Енгельс здійснили науково об'єктивний економічний аналіз капіталістичного суспільства і показали жахливе становище пролетаріату, що є головним виробником матеріальних благ. Змальована К. Марксом жахлива картина економічної експлуатації трудящого люду відповідала етапу першопочаткового нагромадження капіталу, коли пролетаріат за безцінь продавав себе на ринку праці. Створюючисвоєю працею додаткову вартість, робітники не лише не покращували свого матеріального становища, а, навпаки, зростало їхнє зубожіння та поляризація суспільства на багатих і бідних. Спираючись на ці дослідження та абсолютизуючи економічні відносини, К. Маркс визначає суспільство як об'єктивно функціонуючу систему, в основі якої лежить спосіб виробництва матеріальних благ.

Суспільство - це продукт взаємодії людей. Загальновідомо, що марксизм абсолютизує предметно-чуттєву діяльність у формі матеріального виробництва. Воно ототожнюється із у спільним буттям, яке однозначно детермінує соціально-політичні та духовні процеси. Отже, історичний матеріалізм у розумінні суспільства виходить із принципу первинності суспільного буття. Так, у процесі матеріального виробництва люди вступають у певні, від їхньої волі незалежні, виробничі відносини. Сукупність цих виробничих відносин складає реальний базис життя суспільства. Економічний базис суспільства - це відносини власності, розподілу, обміну і споживання, які існують об'єктивно. Економічний базис суспільства визначає його соціальну структуру. Над соціальною структурою постає надбудова, що містить у собі ідеологію та соціальні інститути, які забезпечують її функціонування. Така модель суспільства існує в історичному матеріалізмі.

На думку речників марксизму, в капіталістичному суспільстві всі класи зникають, окрім двох: пролетарів і буржуа. Класи - це великі групи людей, яких "розрізняють за їх місцем в історично визначеній системі виробництва, за їх відношенням до засобів виробництва і за їх участю в суспільній організації праці, а отже, за способами одержання і розмірами тієї частини суспільного багатства, яка є в їх розпорядженні". Класова боротьба між буржуазією і пролетаріатом неминуча, вона - рушійна сила, що визначає якась людина або розум.

16. Дуалізм начал в китайській і індійській філософії. Дуалізм Декарта.

Тобто дуальність (дуалізм) - це ідея про існування двох протилежних начал, які не можна звести одне до іншого, але в той же час один без одного вони існувати не можуть. Дуальності приймають форму деяких полярних конструктів в розумі людини. Адже люди оперують саме такими протилежними поняттями, як добро і зло, біле і чорне і т.д. Принцип дуалізму полягає в твердженні, що в основі всього, що є в цьому світі, лежать два протиборчі початку. Якщо йти далі, то саме життя є боротьба протилежностей. У спокої немає життя, розвитку. У боротьбі народжується істина.

Метафізичне пояснення

Поняття про двох засадах всього сущого древнє, як сам світ. Дуалізм - це не поділ світу на два рівні, плану, це нерозривний взаємозв'язок цих протилежних начал. Без одного немає іншого. Одне пояснюється через інше. Наприклад, без світла немає темряви, без зла немає добра тощо.

Китайська філософська думка побудована на протиставленні принципів “інь ” та “ян”, які є водночас антагоністичними, але й взаємодоповняльними. Ця пара протилежностей також виражає і релігійний дуалізм стародавнього Китаю, оскільки “жіноча природа впізнається в усьому, що є інь, а чоловіча – у всьому, що ян, тема ієрогамії виникає як у космічному вимірі, так і в релігійному.

Дуалізм філософських поглядів Р.Декарта.

Декарт став одним із засновників європейського раціоналізму. Згідно Декарту, можна сумніватися взагалі в усьому, проте ніяк не можна піддати сумніву сам факт нашого мислення, з яким нерозривно пов'язане переконання в нашому існуванні. Ця теза і висловлює прославлений філософський афоризм Декарта: «Я мислю, отже, існую» («Cogito, ergo sum»).