Нормування оборотних коштів на підприємстві

Важливе значення має встановлення такого розміру оборотних коштів підприємства, щоб, з одного боку, їх було достатньо для забезпечення неперервності виробничого процесу, а з іншого боку, не було надмірних залишків оборотних коштів. Для того, щоб досягти цього завдання, здійснюється нормування окремих складових оборотних коштів підприємства, тобто встановлюються їх раціональні обсяги. Не усі види оборотних коштів нормуються. До нормованих оборотних коштів, передусім, відносять: запаси матеріалів, незавершене виробництво, запаси готової продукції та витрати майбутніх періодів.

Розрізняють норму оборотних коштів та норматив.

Норма оборотних коштів може обчислюватись у днях, у відсотках тощо, а також у грошовому виразі в розрахунку на якийсь показник. Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз їх загальної величини за кожним видом оборотних коштів.

Особливо велике значення має нормування запасів матеріальних ресурсів підприємства.Існує чотири основні види запасів матеріальних ресурсів:

- поточний;

- підготовчий;

- страховий;

- транспортний.

Основним видом запасів матеріалів є поточний запас, який утворюється з метою забезпечення потреби в матеріалах в інтервалі часу між двома черговими поставками.

Якщо споживання матеріалу в інтервалах між черговими поставками є рівномірним, тобто денна потреба в матеріалі є однаковою, а інтервали між поставками теж є однаковими, то зміна величини поточного запасу матеріалів графічно виглядає таким чином:

 

Рис.8.1. Графік зміни величини поточного запасу матеріалів у випадку

рівномірної потреби у них протягом року

Як випливає з цього графіку, максимальна величина поточного запасу дорівнює розміру поставки, а середня величина поточного запасу у випадку рівномірного споживання матеріалу дорівнює половині розміру поставки.

Підготовчий запас матеріалів створюється у випадку, якщо отриманий матеріал на підприємстві не може бути відразу використаний у виробництві, а потребує певного часу для доведення його до такого стану, коли він може бути використаний у виробництві, або, наприклад, потрібно провести контроль якості вхідних матеріалів і на цей час, поки відбувається доведення матеріалів до стану придатного для виробництва або перевіряється їх якість, створюється підготовчий запас.

Страховий запас матеріалів створюється на два основні випадки:

1) якщо зірветься чергова поставка;

2) якщо потреба в матеріалі в інтервалі часу між двома черговими поставками перевищить розмір поставки.

Якщо цих подій не трапиться, то розмір страхового запасу матеріалу на підприємстві може бути незмінним протягом тривалого проміжку часу.

Транспортний запас матеріалів утворюється у випадку, якщо підприємство спочатку сплачує кошти за матеріали і лише через деякий час ці матеріали надходять на підприємство. В цьому випадку запас виступає не у вигляді матеріалів на складах, а у грошовій формі.

При нормуванні запасів матеріальних ресурсів на підприємстві виділяють поняття норма запасу та норматив запасу.

Норма запасу вимірюється в днях і може визначатися таким чином:

- для поточного запасу – як інтервал часу між двома черговими поставками;

- для підготовчого запасу – як тривалість часу, необхідного для доведення матеріалів до стану, придатного для виробничого використання;

- для страхового запасу – як тривалість періоду можливого зриву поставки;

- для транспортного запасу – як тривалість проміжку часу між моментом сплати за матеріали моментом їх надходження.

Норматив запасу матеріалів визначається як добуток норми запасу на денну потребу в матеріалі окремо за кожним видом матеріалів, які використовує підприємство.

 

8.7. Нормування витрат матеріалів та планування потреби в них. Показники використання матеріальних ресурсів

Норма витрат матеріалів – це мінімальна потрібна їх величина для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці роботи відповідно до наявної конструкції виробу, запроектованого технологічного процесу та існуючої організації виробництва на підприємстві.

Норма витрат матеріалів включає корисні витрати матеріалу та відходи (зокрема технологічного характеру) за винятком зворотних відходів. Зворотні відходи – це та частина відходів, яка може бути знову використана у виробництві.

Нормування витрат матеріалів по суті збігається з процедурою нормування робочого часу робітників, тобто так само проводиться серія вимірювань, тільки не витрат часу, а витрат матеріалів, а отриманий ряд значень фактичних витрат матеріалів на одиницю продукції певним чином усереднюється.

Якщо складаються оперативні плани поставок матеріалів, то норма їх витрат повинна бути обрахована якнайточніше. Якщо складаються стратегічні плани матеріального постачання, то можна використовувати укрупнені норми витрат матеріалів, в розрахунку, наприклад, на 1 млн. грн. річної товарної продукції. Укрупнені норми витрат матеріалів приймаються на рівні їх фактичного витрачання у попередньому періоді з урахуванням можливого зниження цих норм внаслідок реалізації заходів щодо економії матеріальних ресурсів.

У більшості випадків планова потреба в матеріалі у натуральних одиницях визначається за формулою:

П_м = Õ * Н^вм, (8.3)

Õ - натуральний обсяг виробництва продукції у плановому періоді;

Н^вм - норма витрат даного матеріалу на одиницю продукції.

Щоб обрахувати потребу в матеріалі у грошовому виразі потрібно П_м помножити на ціну одиниці матеріалу.

Наприклад, на плановий місяць планується виготовити 10 тис. шт. виробів, норма витрат матеріалу 5 кг. на виріб, а цінаодного кг матеріалу 20 грн. Тоді потреба в даному матеріалі на плановий місяць в грошових одиницях буде становити: 10000 * 5 * 20 = 1 млн. грн., а у натуральних одиницях 10 * 5 = 50 тис. кг.

Основним показником ефективності використання матеріалів є показник матеріаловіддачі – відношення товарної продукції в грошовому виразі за певний період часу до понесених матеріальних витрат у цьому періоді.

Оберненим показником до матеріаловіддачі є матеріаломісткість.

Також застосовують коефіцієнт використання матеріалів, який обчислюється як відношення чистої ваги виробу до норми витрат матеріалу на один виріб. Тоді різниця між одиницею та коефіцієнтом використання матеріалу буде являти собою частку відходів у нормі витрат матеріалу.

Наприклад, чиста вага виробу становить 0,6 кг., а коефіцієнт використання матеріалу становить 0,85. Тоді норма витрат даного матеріалу на один виріб буде становити 0,6 / 0,85 = 0,71 кг/виріб, а розмір відходів буде становити 0,11 кг/виріб (0,71 - 0,6).