Призначення покарання за сукупністю злочинів. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різни­ми частинами однієї статті Особливої частини

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різни­ми частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК України). При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільне­но від кримінальної відповідальності за підставами, встанов­леними законом.

Статтею 70 КК України передбачений наступний порядок призначення покарання при наявності сукупності злочинів. По-перше, за кожний злочин, що входить до сукупності, окремо призначається покарання (основне і додаткове).

По-друге, визначається остаточне покарання шляхом: 1) по­глинання менш суворого покарання більш суворим або 2) шля­хом повного чи часткового складання призначених покарань. За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 70 КК Ук­раїни при складанні покарань остаточне покарання за сукуп­ністю злочинів визначається у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини чинного КК України, яка передба­чає найбільш суворе покарання.

Виключення становить ситуація, коли один із злочинів' є умисним тяжким або особливо тяжким. Суд може призначи­ти остаточне покарання за сукупністю злочинів, але у межах максимального строку, встановленого для даного виду пока­рання у Загальній частині КК України. Наприклад, для об­меження волі — 5 років (ч. 2 ст. 61 КК України), для позбав­лення волі — 15 років (ч. 2 ст. 63 КК України) тощо. При цьому, якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукуп­ністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Відповідно до ч. З ст. 70 КК України до остаточно призна­ченого основного покарання можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких осо­бу було визнано винною.

У випадках, коли складаються різні за видом покарання, закон вимагає застосовувати правила, передбачені ст. 72 КК України, згідно з якою, при складанні покарань за сукупні­стю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид пока­рання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) 1 день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) 2 дні обмеження волі;

в) 3 дні службового обмеження для військовослужбовців або 3 дні виправних робіт;

г) 8 годин громадських робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) 2 дні обмеження волі;

б) 3 дні службового обмеження для військовослужбовців або 3 дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні служ­бового обмеження для військовослужбовців, або три дні ви­правних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають 8 годин громадських робіт.

При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для військовослуж­бовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Роз­міри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підля­гають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і вико­нуються самостійно.

Додаткові покарання різних видів у всіх випадках викону­ються самостійно.

Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покаран­ня у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'як­шити покарання або повністю звільнити засудженого від його

відбування.

У випадках, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчи­неному ним до постановлення вироку у першій справі, суд в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю зло­чинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частко­во за першим вироком, за правилами, передбаченими у статті 72 КК України.