Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове, тобто до закінчення строків покарання, призначеного у обвинувальному вироку суду, звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлен
У ч. 1 ст. 81 КК України закріплений вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання:1) виправні роботи;2) службові обмеження для військовослужбовців;3) обмеження волі;4) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;5) позбавлення волі.
Закон надає право суду повністю або частково умовно-дост-роково звільнити засудженого і від відбування додаткового покарання (ч. 1 ст. 81 КК України).
Цей вид звільнення є умовним, тому обо’язк умовами звільнення закон визнає:
— сумлінну поведінку засудженого під час відбування покарання, яка полягає у зразков та неухильн виконанні засудже вимог режиму та правил відбування покарання;
— сумлінне ставлення засудженого до праці, сутність якого становить чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків.
Невиконання зазначених умов тягне за собою подальше реальне відбування призначеного покарання, від якого особу було умовно-достроково звільнено.
Підставами застосування даного виду звільнення закон визнає:
— засудження особи до певного виду покарань (виправні роботи, службові обмеж для військовослуж, обмеж волі, тримання у дисц батальйоні військовослужб або позб волі);
— фактичне відбуття засудженим визначених в законі строків покарання (не менше половини загального строку покарання, двох третин, трьох чвертей).
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване судом після фактичного відбуття засудженим (ч. З ст. 81 КК України):
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злоч чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злоч, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше 3/4 строку покарання, призначеног судом за умисний особливо тяжкий злоч, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злоч протягом невідбутої частини покарання.
При умовно-достроковому звільненні від відбування покарання судом встановлюється певний строк, який дорівнює не-відбутій частині покарання, протягом якого засуджений зобов'язаний не вчинювати нового злочину. Такий строк в теорії кримінального права називають іспитовим строком. Початком іспитового строку треба вважати день винесення судом постанови про умовно-дострокове звільнення, а закінченням — день закінчення строку покарання, визначеного вироком.
Якщо додаткове покарання є більш тривалим, ніж основне, тоді закінченням іспитового строку вважа день закінчення строку додаткового покарання за вироком суду і навпаки.
У випадку сумлінного виконання засудженим умов умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, для нього настають сприятливі наслідки. Особа звільняється від призначеного судом покарання. Строк погашення судимості при цьому обчислюєть з дня умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання
Якщо ж засуджений протягом невідбутої частини покарання вчинить новий злочин, то для нього настають несприятливі наслідки — умовно-дострокове звільнення від відбування покарання скасовується і особі призначається покарання за правилами КК
84. Звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акту про помилування.
На підставі закону України про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким
Звільнення від покарання та його відбування, на підставі рішення відповідних суб'єктів органів вищої державної влади, здійснюється виключно судом.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р., амністія оголошується спеціальним законом про амністію, що приймається Верховною Радою України. Порядок та умови застосування помилування регламентуються «Положенням про здійснення помилування» від 19.07.2005 р. Рішення про застосування помилування приймається Президентом України та оформлюється указом.
Амністія — це акт вищого органу державної влади України, яким повністю або частково звільняються від кримінальної відповідальності і покарання певні категорії осіб, винні у вчиненні злочину.
Умови та інші обставини, з урахуванням яких застосовуєть/-ся амністія, у кожному конкретному випадку визначаються самим актом амністії.
Розрізняють наступні види амністії:
1) повна, тобто повне звільнення зазначених у законі про амністію категорій осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання;
2) часткова, відповідно, часткове звільнення зазначених у законі про амністію категорій осіб від відбування покарання.
Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.
Закон про амністію приймається і застосовується лише раз на рік.
Амністія не може бути застосована до осіб:
а) яких засуджено до довічного позбавлення волі;
б) що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;
в) яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
г) яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті -«в» цього переліку, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.
Амністія щодо конкретної засудженої особи застосовується судом.
Помилування — це акт глави держави (Президента України), у відповідності з яким здійснюється звільнення особи від відповідальності, повне або часткове звільнення особи від покарання, заміна покарання більш м'яким.
Акт помилування є актом персоніфікованим, тобто застосо виключно до певної особи.
Виділяються такі види помилування:
1) заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25р
2)повне або часткове звільне від відбування як основного, так і додаткового покарання;
3) заміна покарання або його невідбутої частини більш м'яким.
Клопотання про помилування попередньо розглядається Комісією у питаннях помилування, яка утворюється при Президентові.На підставі пропозиції Комісії, Президентом видається відповідний указ щодо помилування конкретної особи.Якщо особу засуджено до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 20р. призначеного покарання.Помилування не вважається реабілітацією засудженого, а є лише видом звільнення від покарання.
