Злочинна самовпевненість: її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно Розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК України).

Особа, яка діє із злочинною самовпевненістю, передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків. Інте­лектуальний елемент злочинної самовпевненості характери­зується психічним відношенням до наслідків, відношення до Діяння залишається за межами законодавчого визначення не-°бережності. Це обумовлюється тим, що самі по собі дії, взяті °*Фемо, не мають кримінально-правового значення. Особа може усвідомлювати або не усвідомлювати факт порушення певних правил безпеки, обережності, однак злочинними вказані пору­шення виявляються тільки у випадку настання суспільне не­безпечних наслідків.

За інтелектуальним елементом злочинна самовпевненість дещо схожа із непрямим умислом. Однак слід зазначити, що: при непрямому умислі особа усвідомлює реальну можливість настання суспільне небезпечних наслідків (залишення особи в непритомному стані на морозі), а при злочинній самовпев­неності абстрактну можливість їх настання. Так, суб'єкт, по­рушуючи певні правила, передбачає, що подібні дії можуть призвести до негативних наслідків, однак у даному конкрет­ному випадку цього не відбудеться (перевищуючи швидкість, особа розуміє небезпечність порушення правил безпеки руху, однак в даному конкретному випадку розраховує на їх відвер­нення).

Вольовий елемент злочинної самовпевненості полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспіль­не небезпечних наслідків. На відміну від непрямого умислу, де особа свідомо припускає настання суспільне небезпечних наслідків, при злочинній самовпевненості особа не тільки не І бажає їх настання, а навпаки намагається їх відвернути. Осо­ба розраховує на конкретні, реальні обставини, які, на думку винного, повинні відвернути можливість настання суспільне небезпечних наслідків. Так, не проводячи черговий інструк­таж з техніки безпеки працівнику на роботі з підвищеним ризиком, особа розраховує на те, що працівник досвідчений, інструктаж з ним проводився неодноразово. Злочинна само­впевненість полягає в тому, що вказаний розрахунок у дано­му випадку виявився неправильним, легковажним, внаслідок такої помилки і наступає злочинний результат (працівник, не отримавши чергового інструктажу, травмується).

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не пе­редбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. З ст. 25 КК України).

На відміну від злочинної самовпевненості недбалість харак­теризується тим, що особа не передбачає можливість настан­ня суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або без­діяльності). Сутність цього виду необережності полягає у тому, що особа, маючи можливість передбачити настання суспільно

_небезпечних наслідків своїх дій, не виявляє необхідної уваги _та обережності.

Однак, непередбачення можливості настання суспільно не­безпечних наслідків своїх дій визнається злочинним тільки у випадку наявності об'єктивного та суб'єктивного критеріїв _недбалості.

Об'єктивний критерій недбалості полягає у наявності обо­в'язку передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Цей обов'язок може ґрунтуватися на законі, службових або про­фесійних обов'язках, правилах суспільного співжиття та ін. Він обумовлений розумінням, і перш за все вказаними особа­ми, того, що недотримання певних правил призведе до су­спільно небезпечних наслідків — травмування, смерті, тощо. Відсутність такого обов'язку виключає наявність злочинної недбалості.

У той же час, наявність самого обов'язку ще не є підста­вою визнання особи винною. Крім наявності об'єктивного кри­терію необхідно встановити, що особа мала реальну можливість в даному конкретному випадку передбачати суспільно небез­печні наслідки.

Суб'єктивний критерій недбалості означає персональну здатність особи у конкретній обстановці та з врахуванням осо­бистих здібностей передбачити можливість настання суспіль­но небезпечних наслідків діяння (дії або бездіяльності). Це означає, що можливість передбачення настання суспільно небезпечних наслідків визначається, по-перше, особливостя­ми конкретної обстановки, в якій вчинюється діяння, а по-друге — індивідуальними якостями винного (фізичними да­ними, рівнем розвитку, освітою, професійними знаннями, дос­відом, станом здоров'я на момент вчинення дій та ін.).

Відмінність злочинної самовпевненості від злочинної нед­балості полягає перш за все у психічному відношенні до мож­ливості настання суспільно небезпечних наслідків. При зло­чинній самовпевненості особа передбачає абстрактну мож­ливість настання суспільно небезпечних наслідків, тоді як при недбалості особа ні в якій формі не передбачає настання та­ких наслідків.

Крім того, якщо при злочинній самовпевненості особа роз-Раховує на певні фактори, які зможуть сприяти запобіганню ^сУспільно небезпечних наслідків, то при злочинній недбалості °соба повинна і могла передбачити їх настання.