Кредитні операції комерційних банків з векселями

 

До кредитних операцій комерційних банків з векселями належать: операції з урахування та переврахування векселів, операції з надання кредитів клієнтові під заставу векселів та отримання кредитів банком під заставу векселів. До активних кредитних операцій з векселями належать врахування векселів та надання банком кредитів під заставу векселів, до пасивних - переврахування придбаних (вже врахованих) банком векселів, одержання банком кредитів під заставу векселів.

Урахування векселя (обліковий, або дисконтний, кредит) є формою кредитування банком суб`єктів господарювання шляхом придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти.

Ураховуючи вексель, банк стає новим кредитором-векселедержателем та сплачує пред`явнику векселя-позичальнику суму векселя, зменшену на суму дисконту – винагороди банку, яка підлягає утриманню на його користь під час врахування векселів. Дисконт визначається як сума відсотків за кредит, а також накладних витрат на здійснення операції. При цьому відбувається перетворення комерційного кредиту у банківський шляхом кредитування векселедержателя на строк, що залишився до погашення кредиту.

Основними особливостями облікового кредиту є такі: повернення кредиту, як правило, здійснює не позичальник, а інша зобов`язана за векселем особа; плата за кредит стягується банком у момент надання кредиту, але зараховуються на його доходи після отримання платежу за векселем.

Суму відсотків, яка підлягає утриманню на користь банку під час врахування векселя, можна розрахувати за формулою:

, (4.1)

де - номінальна сума векселя;

- дисконтна ставка, яка залежить від облікової ставки НБУ;

- кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем (з урахуванням днів врахування та платежу);

- кількість днів року.

Якщо у тексті векселя передбачається нарахування відсотків на номінальну суму векселя, то суму відсотків можна визначити так:

, (4.2)

де - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;

- кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем (з урахуванням цих днів).

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, може включати, крім суми відсотків за векселем, комісію банку за врахування векселя, а для іногородніх векселів - суму порто (поштово-телеграфних витрат банку за пересилання векселя, яка стягується з пред`явника за векселем із платежем не за місцем його врахування) і дамно (комісії банку за інкасування іногородніх векселів), а також суму інших витрат (з опротестування векселя тощо):

, (4.3)

де - процентна ставка, за якою нараховується комісія банку;

- процентна ставка, за якою нараховується дамно;

- сума порто;

- інші накладні витрати (безпроцентні).

Розрахунок суми, яка належить до виплати пред`явникові векселя, зменшеної на суму відсотків та накладних витрат банку (тобто саме облікового кредиту), можна обчислити за такою формулою:

(4.4)

Як правило, можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме: на певну дату; у визначений строк від дати складання; у визначений строк від пред'явлення (на них має бути дата про пред'явлення).

Вексель приймається банком до врахування тільки за таких умов:

а) приймаються до врахування тільки комерційні векселі, основані на товарних угодах;

б) на векселі є підписи не менше ніж двох або трьох осіб:

1) на простому векселі - підпис векселедавця та індосамент векселедержателя;

2) на переказному векселі, який виданий:

- на іншу особу на користь третьої особи, - не менше трьох підписів: підписи трасанта, акцептанта та індосамент ремітента;

- на іншу особу на користь трасанта, - підписи трасанта, акцептанта та індосамент трасанта;

- трасантом на самого себе і на користь третьої особи - підписи трасанта (акцептанта) та індосамент ремітента;

- в кількох примірниках - за наявності хоча б одного акцептованого примірника і хоча б одного належним чином індосованого примірника. В індосованому примірнику мають бути підписи трасанта та індосамент ремітента (у векселях, виданих трасантом на свою користь, - індосамент трасанта);

в) вексель належним чином індосований (на векселі наявний безперервний ряд індосаментів).

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк такі документи: векселі (оригінали та дві ксерокопії кожного векселя з лицьового й зворотного боку), заяву за встановленим банком зразком, до якої можуть додаватися інші документи, що характеризують фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо. На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу банку виконати іменний або бланковий індосамент. Виняток становлять лише ті векселі, які подані для безоборотного врахування.

Векселі до врахування подаються пред'явником-векселедержате-лем при реєстрах. Кожний реєстр складається ним щонайменше у двох примірниках. Реєстри містять таку інформацію про векселі, що передаються банкові: номер векселя, вексельну суму, назву і реквізити векселедавця (акцептанта), індосантів, аваліста, дату і місце платежу та складання векселя. Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри.

Отримані документи повинні пройти у банку експертизу з метою перевірки їх юридичної та економічної надійності.

Юридична надійність векселя передбачає виконання таких умов: правильність заповнення його реквізитів; відсутність виправлень, прострочення строку платежу; дійсність повноважень осіб, що підписали вексель; справжність цих підписів; дотримання банком умов, встановлених законом, щодо пред`явлених до урахування векселів; наявність безперервного ряду індосаментів; повнота сплати державного мита. Згідно з правилами, які є загальноприйнятими у банківській практиці, банкам рекомендується:

- не приймати пролонговані векселя;

- не приймати векселі пред`явника або векселедавця (акцептанта), які опротестовувалися хоча б раз за останній рік;

- слід проводити перевірку ознак «зустрічних» векселів, тобто виписаних векселедавцем і пред`явником один на одного в один час на близькі суми;

- небажано приймати векселі, якщо поточний рахунок пред`явника або векселедавця (акцептанта) відкритий в іншому банку;

- слід обачно працювати з векселями родинних фірм, якщо немає впевненості в торгово-промисловому характері векселів, а також з векселями осіб, що ведуть справи за дорученням, а векселі, що пред`явлені, підписали особисто;

- слід надавати перевагу короткостроковим векселям (до 90 днів). Приймати векселі з терміном погашення більше 3 місяців від дати обліку небажано, оскільки банк при обліку одержує дохід не щомісяця, як при звичайному кредитуванні, а в момент погашення векселя.

Поряд з обмеженнями та застереженнями також є фактори, що позитивно впливають на рішення про прийом векселя до врахування в банку:

- наявність на векселі підписів підприємств - надійних і платоспроможних клієнтів банку з гарною репутацією, керівники яких зарекомендували себе як порядні особи;

- вексель доміцильований банком;

- вексель авальований;

- вексель має довгий індосаментний ряд, що свідчить про широке коло зобов`язаних осіб, яким вексель може бути пред`явлений до платежу.

Під час юридичної перевірки працівник банку також повинен зіставити записи в реєстрі з реквізитами наданих векселів і при виявленні помилок в реєстрах повернути їх для переоформлення. Після закінчення експертизи уточнюється реєстр векселів, з якого викреслюються векселі, які не відповідають вимогам банку. Оригінали таких векселів повертаються пред`явнику. Зміни в реєстрі завіряються підписом відповідального працівника банку.

Економічна надійність векселя полягає у впевненості банку в оплаті векселя. З цією метою в працівники банку з`ясовують суму векселів, що будуть надані для врахування, проводять оцінку кредитоспроможності не лише пред`явника, але й всіх осіб, зобов`язаних за векселем (акцептанта, аваліста, індосантів, доміціліанта). Після чого вирішується питання про можливість надання кредиту.

У разі позитивного рішення про прийняття всіх або окремих векселів до врахування клієнту, як правило, відкривається ліміт кредитування, який залежить від вартості вексельного портфеля клієнта та обмежується загальною кредитоспроможністю останнього. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при погашенні – зростає.

Прийняті векселі реєструються в Журналі обліку операцій з векселями (Розділ 1. Придбані векселя). На лицьовому боці кожного векселя проставляється відповідний реєстраційний номер, цей же номер записується і в поданих реєстрах. Пред`явникові векселя видається розписка про одержання векселів.

Реєстри розглядає керівник банку і, при наявності кредитних ресурсів та встановленого ліміту кредитування, надає дозвіл на врахування векселів. Установлюється сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем.

Після цього з клієнтом укладається договір на врахування векселів. Договір може укладатись на певний строк (генеральна угода) або на кожний окремий випадок. На векселях, внесених до реєстру, клієнт повинен проставити на вимогу банку іменний або бланковий індосамент.

Сума кредиту у формі врахування векселів (сума векселя, зменшена на суму відсотків та накладних витрат банку) перераховується банком на поточний рахунок пред`явника або для оплати кредиторської заборгованості пред`явника векселя – безпосередньо на поточний рахунок його кредитора за умови подання підтверджуючих документів (акту звірки заборгованості, договорів на поставку продукції, товарно-транспортних накладних тощо).

Про векселі, прийняті до врахування, векселедавцям та акцептантам надсилають спеціальні повідомлення, згідно з якими вони повертають банкові суму векселя у відповідності до встановленого строку платежу.

Після опрацювання векселі зберігаються в спеціальному сховищі до їх викупу або опротестування, а іногородні векселі – до відправлення в банк за місцем платежу при описах на кожний вексель (в описах вказуються номер, строк, сума векселів, найменування векселедавця і векселепред`явника).

Операції банків з векселями вимагають суворого обліку та контролю. Основними документами, за допомогою яких це здійснюється у банку, є Журнал обліку операцій з векселями (враховані векселі обліковуються у Розділі 1. Придбані векселі), особові рахунки власників векселів і векселедавців. Для своєчасного одержання платежу за врахованими векселями кредитний відділ веде контроль за термінами настання платежів. Для цього на кожне число місяця складаються спеціальні відомості у 2-х примірниках, в яких відображені дані про векселі, що будуть оплачені того ж дня (реєстраційні номера векселів, найменування векселедавців, пред`явників, суми векселів) та робиться відмітка операційного відділу про їх оплату. Відомості звіряються з векселями, що зберігаються в сховищі, один примірник відомості направляється в операційний відділ, другий залишається в кредитному відділі.

У банківській практиці існують такі різновиди врахування векселів: звичайне врахування; врахування векселя безоборотне; врахування векселя з реверсом. Безоборотне врахування та врахування з реверсом відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред`явника.

При звичайному врахуванні банк придбає вексель у векселедержателя-пред`явника за іменним індосаментом. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов`язками згідно з вексельним правом, а пред`явник векселя залишається зобов`язаною за векселям особою поряд з іншими особами

Урахування векселя безоборотне (безоборотне врахування) передбачає, що пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб. Це здійснюється шляхом здійснення безоборотного індосаменту (вчинення пред'явником безоборотного застереження у тексті індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Ризик, пов`язаний з можливістю втрати підпису пред`явника, банк має компенсувати шляхом утримання підвищеного дисконту.

Урахування векселя з реверсом - різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні чи ненастанні певних обставин (реверс). Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов`язаний платник за векселем, а пред'явник векселя, який підписує реверс і викуповує вексель. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку.

Банки можуть надавати клієнтові кредити під заставу векселів. Основні відмінності кредиту під заставу векселів від облікового кредиту полягають у наступному:

- векселі у заставі являють собою форму забезпечення за кредитом, тому право власності на векселі та, як наслідок, на отримання платежів за ними може перейти до банку лише в разі непогашення кредиту. Позичальник має право використовувати заставу;

- при заставі векселів погашення кредиту здійснюється самим позичальником, а не іншою зобов`язаною за векселем особою, як за обліковим кредитом;

- вартість заставлених векселів повинна бути достатньою для погашення кредиту, відсотків за користування ним, відшкодування інших витрат, пов`язаних з наданням векселя до оплати. Вартість векселів має перевищувати суму вимог не менше ніж на 30 %, тому векселя приймаються до застави не на їх повну вартість, а в межах 60-90% від номінальної суми векселів (іноді 25 % та нижче). Відповідно клієнт-позичальник отримує кредит у межах цієї суми;

- надані у заставу векселі обліковуються на позабалансових рахунках банку за номінальною вартістю;

- плата за користування кредитом під заставу векселів стягуються банком з клієнта поступово згідно з угодою на відміну від облікового кредиту, колі плата за користування стягується відразу.

Цей вид кредитування відрізняється від врахування векселів також порядком надання та погашення кредиту, надання, зберігання та реалізації векселів як предмету застави.

Кредити під заставу векселів поділяються на такі основні види: строкові кредити та кредити до запитання.

За строковим кредитами у кредитних договорах встановлюється дата погашення за домовленістю з позичальниками (відповідно до терміну погашення векселя чи векселів). Як правило, строкові кредити є разовими. Кредит надається в розмірі 60-90 % номінальної суми векселя з простого позикового рахунку. Заборгованість за кредитом погашається шляхом перерахування коштів клієнтом зі свого поточного рахунку на простий позиковий рахунок, після чого йому повертаються векселі, або за рахунок сум, що надходять в оплату цих векселів безпосередньо на позиковий рахунок, якщо позичальник не зміг погасити заборгованість іншим способом.

За кредитами до запитання (онкольними) строк погашення не вказується або визначається терміном погашення векселів. Це надає банкові право у будь-який момент вимагати від клієнтів повного чи часткового погашення кредиту або внесення додаткового забезпечення векселями. Кредити надаються надійним клієнтам для задоволення постійної потреби в обігових коштах. Розмір кредиту залежить від політики банку, кредитоспроможності клієнта та надійності векселів та, як правило, не перевищує 60-75 % від їх номінальної вартості. Надання онкольного кредиту здійснюється зі спеціального позикового рахунку. Заборгованість за кредитом погашається шляхом перерахування коштів клієнтом зі свого поточного рахунку на спеціальний позиковий рахунок або з сум, що надходять в оплату цих векселів безпосередньо на позиковий рахунок.

За суттю надання клієнту онкольного кредиту під заставу векселів означає відкриття йому кредитної лінії у межах встановленого ліміту кредитування. Тому при використанні такого кредиту банк повинен стежити за розмірами вільного залишку ліміту на спеціальному позиковому рахунку. Кредит повинен надаватись в сумі надлишку вексельного забезпечення, але не більше невикористаного ліміту. Перед проведенням операції зі спеціального позикового рахунку позичальника банківський працівник перевіряє наявність залишків невикористаного кредиту, їх відповідність ліміту, співвідношення між заборгованістю та забезпеченням, стан векселів у заставі (термін погашення, ліквідність тощо).

При наданні онкольного кредиту в кредитному договорі встановлюються, як правило, такі умови:

- ліміт кредитування;

- верхня межа співвідношення між заборгованістю і забезпеченням;

- розмір відсотків за кредитом і комісія з правом банку змінювати їх розмір;

- право банку в будь-який момент частково або цілком погасити заборгованість або прийняти додатково забезпечення;

- право банку погашати заборгованість клієнта за рахунок сум, які надходять в оплату наданих у забезпечення векселів, а також за рахунок інших грошових коштів клієнта у банку;

- право банку дозволяти клієнтові заміняти до терміну погашення векселі, що находяться у заставі, на інші.

Векселі приймаються банком у заставу на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору про заставу, у якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. Умови та вимоги до векселів, які приймаються банком в заставу, такі ж самі, що і під час врахування векселів.

Векселі подаються пред'явником з реєстром пред'явлених у заставу векселів, щонайменше у двох примірниках. Банк перевіряє відповідність даних пред'явника у реєстрах даним реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику видається розписка про одержання векселів. Остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів банк приймає на підставі проведеного аналізу цих векселів і доводить до відома позичальника. Після експертизи векселів складається остаточний реєстр векселів і укладається кредитний договір, невід`ємною частиною якого є договір застави. Прийняті векселі реєструються в Журналі обліку операцій з векселями (Розділ 3. Векселя, прийняті у заставу).

На векселях пред'явник може виконати заставний, іменний або бланковий індосамент, індосамент на пред'явника. Вид індосаменту встановлюється договором про заставу. У світовій банківській практиці набагато популярнішою є застава векселів із бланковим або іменним індосаментом на користь заставоотримача без застереження про заставу, ніж передача векселя за заставним індосаментом [80, с. 521].

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

- на пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем;

- на здійснення протесту в разі неоплати чи часткової оплати векселя;

- на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю підлягає поверненню позичальнику.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк може звернути стягнення на заставлені векселя шляхом: пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передатним (іменним чи бланковим) індосаментом; продажу векселя, якщо вексель одержаний за передатним індосаментом.