Гарантійні операції банків з векселями - операції з прийняття банками на себе зобов`язань щодо здійснення платежу за векселями за певних обставин і в обумовлений строк.
До гарантійних операцій з векселями належать:
- авалювання векселів;
- надання гарантій на забезпечення оплати векселів;
- отримання гарантій за векселями.
Авалювання банком векселя - це прийняття банком на себе зобов`язання платежу за векселем повністю або частково за одну із зобов`язаних за векселем осіб (векселедавця за простим векселем, трасанта, трасата, акцептанта, індосанта). Аваль може бути наданий на будь-якому наступному етапі обігу векселя.
Аваль оформлюється та підписується банком (авалістом) на лицьовому боці векселя або на алонжі (додатковому аркуші) з написом «Вважати за аваль», «Як аваліст за…», або будь-яким іншим рівнозначним цьому напису. Для здійснення авалю достатньо лише підпису аваліста на лицьовому боці векселя, якщо лише це підпис не трасата або трасанта. Якщо в авалі банку не зазначається, за яку особу виданий аваль, то він уважається виданим за трасанта.
Аваліст стає особою, зобов`язаною за векселем, але боржником «другої черги», тому що аваль набуває чинності лише після невиконання зобов`язань особою, за яку він виданий. Якщо вексель при настанні строку платежу не був оплачений банкові цією особою-клієнтом або був оплачений частково, векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, а банк-аваліст повинен оплатити вексель. Здійснюючи платіж за векселем, банк-аваліст відповідає так само, як і та особа, за яку він видав аваль, а також набуває прав за векселем проти цієї особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою особою за переказним векселем. Тому після оплати векселя банк-аваліст набуває права регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх осіб, зобов'язаних перед цією особою, як солідарних боржників.
Банк зобов'язаний платити за авальованим векселем у таких випадках:
- якщо була відмова платника від платежу або акцепту (проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя);
- якщо трасат припинив платежі незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно (проти пред'явлення опротестованого векселя);
- у разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту (проти рішення суду про визнання банкрутом).
Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено. Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписувач, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачів, який вчинив свій підпис після позичальника.
Банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він дав аваль. Також банк має право сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші витрати, якщо вимога про ці витрати пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель у порядку регресу.
Зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя. Гроші за авальованим і прийнятим банком до сплати векселем банк у строки, визначені законодавством для переказу грошей, перераховує на поточний рахунок векселедержателя або надписувача, який оплатив вексель у порядку регресу. Особа, яка одержала платіж, має надати банку розписку про це.
Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі:
- оплати векселя платником;
- оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника;
- закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.
Авалювання векселів банк здійснює на підставі договору з позичальником про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або договору про авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).
Для авалювання векселів клієнт подає до банку такі документи: заяву, векселі разом із реєстром пред'явлених до авалювання векселів не менше ніж у двох примірниках. Векселі в реєстрі, як правило, розташовуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Під час прийняття реєстру банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів. Реєстр з неправильними даними повертається пред'явнику-позичальнику або іншій особі (векселедержателю) для переоформлення.
У разі прийняття банком векселя до розгляду пред'явнику надається розписка про одержання векселя (зокрема, вона може учинятися на копії реєстру) та призначається день, у який пред'явник має з'явитися за векселем.
Прийнявши позитивне рішення про авалювання всіх або окремих векселів, банк на кожному реєстрі розраховує суму нарахувань, які має сплатити позичальник. З позичальником укладається договір про авалювання. Авальовані та неавальовані векселі банк повертає представнику пред'явника під розпис на реєстрах. Авальовані векселя реєструються у Журналі обліку операцій з векселями (Розділ 3. Авальовані векселі).
Порядок оплати послуги з авалювання здійснюється згідно з умовами договору про авалювання. За іногородніми векселями банки мають право утримувати дамно і порто. Банк також має право утримувати з позичальника комісію за зобов'язання надати авальний кредит.
За умови погашення боргу банком-авалістом розрахунок загальної суми платежів клієнта банку за авальованим векселем може здійснюватися за формулою:
, (4.5)
де 
- номінальна сума векселя;
- процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;
- кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем (з урахуванням цих днів);
- процентна ставка, за якою нараховуються відсотки за авальним кредитом, у разі його надання;
- кількість днів від дня авалювання до дня платежу за векселем;
- кількість днів року;
- процентна ставка, за якою нараховується комісія банку;
- процентна ставка, за якою нараховується дамно;
- сума порто;
- інші накладні витрати (безпроцентні).
Гарантія на забезпечення оплати векселя (гарантія платежу за векселем) – це безвідзивне зобов`язання банку здійснити платіж за векселем у строк за пред`явленням вимоги згідно з умовами гарантії. Гарантія платежу за векселем має бути складена в письмовій формі.
У гарантії банку повинні міститись такі реквізити:
- повне найменування банка-гаранта;
- безумовне зобов`язання банка-гаранта про виплату гарантійної суми;
- сума гарантії;
- місце видачі гарантії;
- повне найменування позичальника (особи, від імені якої надається гарантія);
- повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);
- посилання на угоду, на підставі якої видано гарантію;
- строк платежу;
- застереження про витрати.
Різновидом гарантійної послуги банку є надання акцептного кредиту клієнту. Акцептування векселя оформлюється кредитним договором і полягає в тому, що банк акцептує переказний вексель замість свого клієнта-платника за умови, що клієнт надасть банку грошове покриття до настання строку платежу за векселем. У разі акцептування векселя банком, вексель набуває статусу першокласного, високоліквідного зобов`язання. Позичальник акцептного кредиту може використовувати акцептований вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати зобов`язань перед іншими кредиторами, обліку векселів в банку.
У зовнішньоекономічних операціях акцептний кредит набуває вигляду акцептно-рамбурсного кредиту. Він базується на поєднанні акцепту та відшкодування (рамбурсування) імпортером коштів банку-акцептанту. Як правило, акцептний кредит надається банком експортера банку імпортера для забезпечення платежів імпортера за зовнішньоекономічним контрактом. При акцептно-рамбурсному кредитуванні використовуються акредитиви і переказні векселі. Клієнт-покупець компенсує здійснені платежі та витрати своєму банкові, а також сплачує проценти [79, с. 198].
