Поняття темпераменту. Типи темпераменту. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.

Темпераментом називають сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення і зміну.

Темперамент є стійким утворенням, бо це вроджені якості. Визначати темперамент слід в ранньому дитинстві, бо вчені не заперечують, що темперамент людини може з віком змінюватися. На темперамент впливають умови життя (побутові, матеріальні), система виховання, мотиви і так далі.

Темперамент краще всього визначати спостереженням, бо проявляється він у вчинках людини в різних ситуаціях.

Темперамент істотно впливає на формування характеру. Люди з чистим типом темпераменту не зустрічаються, але говорять, що переважає той або інший тип.

Характерні риси для кожного типу темпераменту:

Холерики: образливі, неспокійні, збудливі, імпульсивні, оптимістичні, активні; вони екстраверти і нестабільні (А.С. Пушкін, А.В. Суворов, Петр I, Д'Артаньян).

Сангвініки: товариські, відкриті, балакучі, доступні, безтурботні, екстраверти, стабільні, лідири (Наполеон, М. Ю. Лермонтов, Портос).

Флегматики: пасивні, обережні, розсудливі, сдержаны, надійні, спокійні, стабільні, є інтровертами (М. И. Кутузов, И.А. Крилов, Пьер Безухов, Атос).

Меланхоліки: похмурі, тривожні, песимістичні, замкнуті, нетовариські, тихі, нестабільні, інтроверти (Н.В. Гоголь, П. И. Чайковський, Пьєро).

Інтраверти характеризуються малоконтактністю, відлюдністю, слабкими зв’язками з іншими людьми, принциповістю, упертістю, значною прихильністю до власних ідей, позицій, більш поглиблені в особисті переживання..

Екстраверти характеризуються високою контактністю, широким колом знайомств, неконфліктністю, відсутністю прагнень до лідерства, легковажністю, пристрастю до розваг.

Кожен темперамент має і позитивну, і негативну сторону.

Холеричний тип має свої достоїнства: їх підвищена чутливість оберігає від від розвитку сонливості, що важливо при деяких видах монотонної роботи. З них виходять обдаровані художники, музиканти.

Холерики можуть зосередити значні зусилля в короткий проміжок часу. Зате при тривалій роботі їм не завжди вистачає витримки. Якщо немає адекватного виховання, в рисах поведінки холерика недостатня емоційна врівноваженість може призвести до нездатності людини контролювати свої емоції в тяжких життєвих обставинах.

Люди сангвінічного темпераменту мають швидку реакцію, легко і скоро пристосовуються до умов середовища, що змінюються, мають підвищену працездатність в початковий період роботи, але при цьому до кінця знижують працездатність із-за швидкої стомлюваності і падіння інтересу. Водночас переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при відсутності виховання призводить до втрати зосередженості, до поспіху та поверховості.

Меланхоліки відрізняються повільним входженням в роботу, але і більшою витримкою. Їх працездатність вище в середині або до кінця роботи. В цілому ж продуктивність і якість роботи у сангвініків і меланхоліків однакові, відмінності торкаються тільки динаміки роботи в різні її періоди.

Флегматики не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати зусилля, але замість цього мають цінну здатність довго і наполегливо працювати, домагаючись поставлених цілей. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Дослідження показали, що рівень інтелектуальних здібностей не залежить від типу темпераменту.

У деяких професіях вимогами до динамічних властивостей темпераменту настільки високі, що виникає потреба в профвідборі. Приклад: льотчики-випробувачі, диспетчера, оператори складних виробництв - необхідно мати рухливий і сильний тип нервової системи. Але в більшості професій властивості темпераменту, позначаючись на динаміці процесу діяльності, не впливають не її кінцеву продуктивність.

При спільній діяльності властивості темпераменту взаємодіючих людей можуть зробити істотний вплив на кінцевий результат. Сприятливіше поєднання: холерик з флегматиком, менш з сангвініком. Гірший результат при спільній роботі двох холериків. Флегматик добре поєднується з будь-яким типом темпераменту, окрім свого власного.

Одні і ті ж початкові властивості темпераменту можуть розвинутися і в достоїнства, і в недоліки. Тому завдання виховання полягає не в "переробленні" темпераменту з одного в іншій, що неможливо, а сприяння розвитку позитивних сторін кожного темпераменту і одночасно допомагати звільнятися від тих негативних моментів, які можуть бути пов'язані з цим темпераментом.

 

• Поняття характеру. Класифікація характеру.

Темперамент є однією з передумов розвитку характеру. Характер, як і темперамент, є досить стійким і мало змінюваним, але він не зліпок, не повторення темпераменту, а то, як людина обходиться зі своїм темпераментом.

У ранньому дитинстві існує залежність характеру від темпераменту, а з розвитком особистості вже характер більше впливає на темперамент.

Характер – своєрідна програма поведінки людини, що має прояви за такими показниками:

1. По відношенню до людей - індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, байдужість або чуйність, грубість або ввічливість, брехливість або правдивість і так далі.

2. По відношенню до самого себеі - міра вимогливості, критичності; альтруїст або егоїст і так далі

3. По відношенню до праці ( дорученій справі) - лінь або працьовитість, акуратність або неохайність, ініціативність або пасивність, усидливість або нетерплячість, відповідальність або безвідповідальність і так далі

4. По відношенню до суспільства, світу - ідейний або безідейний, переконаний або не переконаний і так далі

5. Іноді в цьому ряду окремо виділяють волю - готовність долати перешкоди, душевний і фізичний біль; міра наполегливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості і так далі

Дослідження показують, що перші ознаки стабілізації характеру відбуваються у перші дні життя людини. Вік від 1-3-х до 9-10-ти років є чуттєвим періодом становлення характеру людини. Початок його формування залежить від того, як мати (або той, хто замінює її) спілкується з дитиною. Отже, передумовою формування характеру є стимулювання дорослими цього процесу.

З перших місяців життя закладаються такі риси як доброта, товариськість, чуйність і протилежні ім.

В дошкільному віці складаються ті властивості характеру, які проявляються в праці, - акуратність, працьовитість, наполегливість.

У початкових класах школи оформляються риси, що проявляються в спілкуванні з людьми.

У підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси.

Рання юність закладає моральні і світоглядні основи людини.

До закінчення школи характер людини можна вважати таким, що в основному склався.

Характер людської особистості завжди багатогранний, в нім можуть бути виділені окремі риси або сторони, які не існують ізольовано, а є пов'язаними воєдино, утворюючи більш менш цілісну структуру характеру.

Структурність характеру виявляється в закономірній залежності між окремими його рисами.

Акцентуація характеру - це крайні варіанти норми як результат посилення його окремих рис. Це прояв норми на межі патології.

При несприятливих обставинах акцентуації характеру можуть привести до патологічних порушень поведінки, до психопатії.

 

• Поняття здібностей. Обдарованість. Талант. Геній.

Здібності - це такі індивідуально-психологічні особливості особи, які є умовою успішного виконання тієї або іншої діяльності.

Здібності не з’являються на порожньому місці. В їх основі лежать певні природні особливості людини, її задатки. Тобто, людина народжується з генетичними, анатомо-фізіологічними особливостями, на ґрунті яких за певних соціальних умов у процесі діяльності та спілкуванні формуються здібності особистості.

Здібності не можуть існувати інакше, як в постійному розвитку. Здібності, які не розвиваються, з часом втрачаються, тільки їх наявність не може гарантувати усебічного розвитку особистості.

Здібності класифікуються на: загальні та спеціальні; теоретичні та практичні; навчальні і творчі, здібності до спілкування.

Загальні здібності – це ті, які впливають на успішність людини в різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість та точність ручних рухів, розвинена пам’ять, досконала мова тощо.

Спеціальні здібності визначають успішність людини в специфічних видах діяльності, для яких потрібні особливі задатки і їх розвиток. Це музикальні, математичні, лінгвістичні, літературні, художні, спортивні здібності.

Теоретичні здібності визначають успішність людини в абстрактно-теоретичних міркуваннях.

Практичні здібності визначають успішність людини у конкретних, практичних діях.

Навчальні здібності визначають успішність людини в навчанні та вихованні, засвоєнні нею знань, вмінь, навичок, формуванні якостей особистості.

Творчі здібності визначають успішність людини у створенні предметів матеріальної та духовної культури, відкриттях та винаходах та т. ін.

Здібності до спілкування (комунікативні здібності) – це мова людини, здібність міжособистісного сприймання і оцінювання оточуючих, здібність соціально-психологічної адаптації до різних обставин, здібність контактувати з різними людьми, здійснювати вплив та т. ін.

Обдарованість – високий рівень задатків особистості, сплав природженого і набутого індивідом досвіду. Дуже важливо вчасно розпізнати і підтримати юні обдарування. Вчені виділяють загальні ознаки обдарованості, серед яких:

• високий рівень активності дитини;

• інтерес до будь-якого виду творчої діяльності, несприйняття рутинної роботи;

• надмірна допитливість, жадоба до знань та спілкування;

• доволі раннє виявлення самостійності, рішучості, сильної волі;

• мають менш поступливий характер, відстоювання своєї думки;

• наявність глибоких специфічних інтересів;

• сильна вразливість, як наслідок усіх попередніх особливостей, факторів.

Талант - це високий рівень розвитку спеціальних здібностей, що дозволяє створювати в діяльності людини оригінальні результати, що відрізняються принциповою новизною.

Більшість талановитих людей мали декілька високо розвинених здібностей. Лермонтов і Пушкін малювали, хімік Бородин писав музику і так далі

Геніальність - вищий ступінь обдарованості людини, вияв її творчих сил, найвищий ступінь розвитку таланту, що дає змогу відкривати цілу епоху, нову еру в тій чи іншій галузі. Геніальність – велика рідкість, бо генії народжуються рідко.

Геніям характерна робота у великій кількості напрямів, де вони і створюють свої твори (Леонардо да Вінчі, М. В. Ломоносов).

Для генія характерно:

1) робота у різних напрямах науки і мистецтва і створення абсолютно нових відкриттів і витворів мистецтва;

2) висока продуктивність праці (продуктивність їх колосальна);

3) великі знання наукової і творчої спадщини, тобто геній схоплює, виділяє суть з усього того, що було відкрито до них;

4) геній завжди творчо переробляє основні ідеї, концепції попередніх поколінь і при необхідності дуже жорстко відкидає застарілі ідеї і концепції. Він завжди може довести свою точку зору, пояснити чому відкидає. Невизнані генії не можуть переконати народ у своїй правоті, не визнають ніяких авторитетів і часто заперечують без знання глибини питання.

5) результатів творчості генія повинні допомагати прогресу людства (щоб відкинути "злого генія"). Але ця ознака не обов'язкова.

• Розвиток здібностей

Усі теорії здібностей можна звести до трьох груп:

1. Наслідуваність здібностей. Вже в генному апараті передається той або інший рівень або область здібностей. (Гальтон)

2. Приобретенность здібностей. Залежність виникнення здібностей і міра її розвитку від способу навчання.

3. Співвідношення природного і придбаного. Здібності формуються і розвиваються в діяльності.

Будь-які завдатки, перш ніж розвинутися в здатності повинні пройти великий шлях розвитку. В процесі розвитку здібностей можна виділити ряд етапів:

1. Відбувається підготовка анатомо-фізіологічної основи майбутніх здібностей.

2. Йде становлення завдатків небіологічного плану.

3. Складається і досягає відповідного рівня потрібна здатність.

Усі ці процеси можуть протікати паралельно, в тій або іншій мірі накладаючись один на одного.

Рубінштейн С. Л. говорив, що розвиток здібностей здійснюється по спіралі: можливості, що реалізовуються, які представляють здібності одного рівня, відкривають можливості для подальшого розвитку здібностей більш високого рівня.

Розвиток здібностей знаходяться в прямій залежності від конкретних прийомів, методик, спрямованих на формування відповідних навичок, умінь і передачі знань. Найбільш ефективним шляхом розвитку здібностей є розвиток особистості дитини, його потреб, інтересів, рівнів домагань і так далі, тобто дія на цілісну особу дитини. Необхідно враховувати сенситивні періоди, що сприяють становленню тих або інших здібностей. Більшість здібностей починають свій розвиток в дошкільному віці.

Вимоги, що пред'являються до діяльності, що розвиває здібності,: а) творчий характер діяльності, б) оптимальний рівень її трудності для виконавця, в) належна мотивація і г) забезпечення позитивного емоційного настрою в ході і після закінчення виконання діяльності.