Лекція 3. Походження держави і права

Виникнення держави і права – це складний, багатоаспектний процес. Формування держави і права відбувається в конкретно-історичних умовах, під впливом релігійних, природно-кліматичних. Техніко-економічних, демографічних, антропологічних, психологічних та інших чинників. Розмаїття теорій, які намагаються пояснити причини виникнення держави і парва, зумовлене історичними розбіжностями в світоглядних позиціях авторів концепцій, різним розумінням сутності, функцій та соціального призначення держави і права, впливом відповідних історичних епох.

Теорії виникнення держави:

1. Теологічна (Фома Аквінський, ХІІІ ст.) – держава результат прояву волі Бога, відстоює її недоторканість, залежність від релігії, закликає до підкорення всіх державній владі.

2. Патріархальна – держава походить від родини. В основі теорії лежить природний потяг людей до спілкування. Держава – це найвища форма політичного спілкування людей. Конфуцій – ототожнював владу батька в сім’ї та владу правителя держави, вимагаючи, щоб правитель ставився до своїх підданих з батьківською турботою. Аристотель – держава виростає з сільської общини, основу якої становить сім’я. Роберт Фільмер – прибічник абсолютної монархії; влада короля аналогічна владі батька в сім’ї, тому не підлягає критиці, а тим більше поваленню.

3. Договірна (Гуго Гроций, Бенедикт Спиноза, Томас Гоббс, Джон Локк, Жан Жак Руссо, ХVІІ – ХVІІІ ст.) – держава є продуктом суспільного договору, у відповідності до якого люди відмовилися від частини природних прав на користь держави, задля того, щоб держава їх захищала.

4. Теорія насильства (Шан Ян, Євген Дюринг, Людвіг Гумплович, Карл Каутський) – зовнішнє та внутрішнє насильство. Внутрішнє – економічне насилля однієї частини суспільства над іншою. Зовнішнє – завоювання одного народу іншим (завоювання, поневолення).

5. Органічна (Герберт Спенсер) – держава є результатом еволюції природи. Будучи частиною природи, людина вела боротьбу за виживання. Засобом виживання та пристосування до навколишньої природи стало об’єднання людей в єдиний організм – державу. Подібно живому організму держава створюється, розвивається, старіє та помирає.

6. Класова (економічна) (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс) – держава та право виникло одночасно в силу появи приватної власності та розколу суспільства на верстви. Держава та право стали інструментом захисту інтересів економічно господарюючих класів.

7. Психологічна (Лев Петражицький) – виникнення держави пов’язано з необхідність людини жити в колективі, психологічній залежності більшості людей від думки і авторитета лідера. Право виникло з емоцій та переживань людини, її уявлень про правильну чи неправильну поведінку.

8. Расова (Ж.Гобіно, Ф.Ніцше, ХІХ ст.) поділ суспільства за расовою ознакою вважався основною передумовою виникнення і розвитку держави. У світі існують «вищі» раси, які покликані володарювати, та «нижчі2, яким природно бути в підкоренні у «вищих» рас, а виникнення держави необхідне для забезпечення панування одних рас над іншими.

9. «Гідравлічна» («іригаційна») теорія ( Вітфогель) – передумовою ранньої державності був перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження сприяло не тільки зростанню обсягу с/г продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови розгалуженого державного апарату (регіональний характер – з жарким кліматом).

10. Теорія інцесту (Карл Леві-Строс) – головним чинником виокремлення людини із світу природи стала заборона на кровозмішення. Збереження людського роду і подальший його розвиток вимагали створення спеціальних органів всередині родової общини, здатних контролювати додержання заборони інцесту і застосовувати примус до її порушників. Ці контролюючі органи з часом стали виконувати й інші громадські функції, виступаючи прообразом майбутньої державної організації.

11. Демографічна (Мальту) – зростання народонаселення.

Теорії виникнення права:

1. Теологічна теорія (Фома Аквінський, Жорж Мартен, ХІІ ст.) – право було створене Богом і дароване людині через пророка чи правителя. Воно виражає волю бога, вищий розум, добро і справедливість.

2. Теорія примирення (Г.Берман, Е.Аннерс) – необхідність впорядкування відносин між родами. В розв’язанні конфліктів між родами було зацікавлене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку в усні формі укладалися за допомогою народних зборів, ради старійшин. З часом такі договори через повторення ситуації однорідного характеру поступово переросли в правила, юридичні норми.

3. Теорія природного права (Конфуцій, Аристотель, Цицерон, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо та ін., ХVІІ – ХVІІІ ст.) – природне право на відміну від позитивного (встановленого з волі держави) виникає як закон доброчесності, як право справедливого розуму. Природне право належить людині від народження, однак будь-який закон потребує гарантій. Тому люди відмовилися від можливості самостійно захищати свої права і домовилися створити державу, яка має право видавати закони і супроводжувати їх санкціями.

4. Історична школа права (Г.Гуго, Ф.Савін’ї, Г.Пухта, ХІХ ст.) право виникає спонтанно, як мова народу. Воно виростає з національного духу, народної свідомості і набуває специфічного характеру, притаманному тільки певному народові в найбільш ранні періоди його історії. Законодавча діяльність – заключна стадія утворення права, законодавці тільки виражають в юридичній формі те, що диктує народний дух.

5. Психологічна теорія (Л.Петражицький, Т.Тард, ХІХ ст.) – пов’язувала витоки права з різними проявами людської психіки (індивідуальної або колективної). Серед них – потреба у впокоренні, почуття наслідування, бажання і вірування, вольові імпульси, пристосування як спосіб розв’язання суперечностей та ін.

6. Марксистська теорія (К.Маркс, Ф.Енгельс, ХІХ ст.) – спиралася на історико-матеріалістичне про суспільство і суспільний розвиток. Генезис права пов’язується із класовою боротьбою. Клас, що панує в суспільстві, змінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до власних потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові закони, в яких виражається його воля. Право є знаряддям створення жорстких рамок діяльності для пригніченого класу.