Юридичний факт – це життєва обставина, з настанням якої норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Юридичні факти передбачені гіпотезою правової норми. Це ті випадки, які пов'язують норму права з конкретною життєвою ситуацією. Без юридичних фактів настання правовідносин унеможливлюється.
Існують такі підстави класифікації юридичних фактів: за юридичними наслідками, за вольовою ознакою, за складом.
За юридичними наслідками юридичні факти поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.
Правоутворюючі - факти, з якими норми права пов’язують виникнення правовідносин (наказ про прийняття працівника на роботу).
Правозмінюючі - факти, з якими норми права пов’язують зміну правовідносин (наказ про переведення працівника на іншу посаду).
Правоприпиняючі - факти, з якими норми права пов’язують припинення правовідносин (наказ про звільнення працівника з роботи).
За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на дії та події.
Дії – юридичні факти, пов'язані з волевиявленням усіх або одного учасників правовідносин (правопорушення, купівля товару).
Дії поділяються на правомірні (відповідають вимогам норм права) та протиправні (порушують вимоги норм права).
Правомірні дії поділяються на юридичні акти (пов'язані з наміром суб'єкта права досягти бажаного юридичного наслідку, наприклад, звернення до суду) та юридичні вчинки (не пов’язані з бажанням вступати у конкретні правовідносини і незалежно від наміру тягнуть виникнення юридичних наслідків, наприклад, фіктивний шлюб у випадку народження дітей викликає всі юридичні обов’язки, пов’язані з батьківством).
Протиправні дії поділяються на злочини та делікти (проступки).
Злочини – суспільно небезпечні діяння, передбачені Кримінальним кодексом, тягнуть за собою настання кримінальної відповідальності.
Делікти (проступки) – суспільно шкідливі діяння, тягнуть за собою настання цивільно-правової, адміністративної, дисциплінарної та інших видів юридичної відповідальності.
Події – юридичні факти, що не пов'язані з волевиявленням суб'єктів права (природне явище, смерть).
Події поділяються на абсолютні та відносні.
Абсолютні події – юридичні факти, що набувають юридичного значення через свою значущість, оскільки чинять суттєвий вплив на суспільні відносини. Так, стихійне лихо або аварія тягне за собою певну реакцію державних органів, які покладають на себе обов'язок з ліквідації шкідливих наслідків.
Відносні події – обставини навколишньої дійсності, що викликають виникнення правовідносин у зв'язку з попереднім волевиявленням суб'єктів права. Так, вартість знищеного в результаті пожежі майна буде компенсована власнику лише у тому разі, якщо це майно застраховане.
За складом юридичні факти поділяються на прості та складні (фактичні склади).
Прості мають місце тоді, коли однієї життєвої обставини, передбаченої нормою права, достатньо для виникнення, зміни або припинення правовідносин (16-річного віку - достатня підстава для отримання паспорту громадянина України).
Складні (фактичний склад) мають місце тоді, коли для виникнення правовідносин, їх зміни або припинення потрібне настання двох або більше обставин, що передбачені нормами права як юридичні факти (для укладання шлюбу необхідна сукупність фактів: взаємна згода осіб, що укладають шлюб; досягнення шлюбного віку;відсутність у кожного з них зареєстрованого шлюбу; відсутність між ними родинних відносин, дієздатність сторін тощо).
Специфічними підставами виникнення, припинення та зміни правовідносин є презумпції, преюдиції та фікції.
Презумпція - закріплення в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, що мають юридичне значення (презумпція невинності, презумпція вини, презумпція авторства, презумпція смерті).
Презумпції поділяються на два види: спростовні та неспростовні. Неспростовні презумпції не потребують доведення внаслідок своєї очевидності (презумпція знання закону). Спростовні презумпції у процесі реальних правовідносин або підтверджуються, або скасовуються (презумпція батьківства).
Преюдиція – це юридичне передрішення наявності або відсутності певних фактів. Якщо суд або інший юрисдикційний орган вже встановив певні факти (після їх перевірки і оцінки) і закріпив це у відповідному документі, то вони визнаються преюдиціальними — такими, що при новому розгляді справи вважаються встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доказування. Наприклад, ст.61 Цивільного процесуального кодексу України встановлює «Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню».
Правова фікція – це неіснуючі факти, які визнані законодавством існуючими та які мають у зв’язку з цим юридичні наслідки (усиновлення; визначення частки у спільному майні подружжя; представництво і довіреність; рухомі й нерухомі речі; гроші; правова природа юридичної особи; позовна давність та поновлення строків позовної давності тощо).
Контрольні запитання для самоперевірки знань
1. Згадайте соціальні та юридичні властивості правовідносин.
2. Охарактеризуйте поняття «зміст правовідносин» та «склад правовідносин».
3. Які компоненти входять до структури суб’єктивного права та юридичного обов’язку?
4. Дайте визначення юридичної особи.
5. Охарактеризуйте компоненти правосуб'єктності.
6. Що таке юридичний факт?
7. За якими критеріями класифікуються юридичні факти?
8. Назвіть види правовідносин.
9. У чому виражаються соціальні та юридичні властивості правовідносин?
10. Що таке правова презумпція?
