На підставі існування розбіжностей у предметі та методі правового регулювання система права поділяється на галузі, кожна з яких регулює відповідний напрям суспільних відносин.
Насамперед, усі галузі права поділяються на інтегруючі та предметні. До інтегруючих відносять міжнародне та конституційне право – галузі, які встановлюють соціально-економічні та політичні основи функціонування суспільних відносин.
Міжнародне право – система правових норм, які регулюють публічні взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) або міжнародно-правові відносини між громадянами різних держав та їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право спрямоване на забезпечення стабільності у житті світової спільноти, поліпшення політичних, економічних, соціальних зв'язків між членами світового співтовариства. Основою міжнародного права є міжнародні угоди. Визнані (ратифіковані) державою норми міжнародного права мають перевагу над нормами національного права у випадку їх колізії (суперечності з приводу врегулювання певного питання). У міжнародному публічному праві головне місце посідають політичні взаємини (забезпечення миру та безпеки, суверенітету, невтручання у внутрішні справи іншої країни). Предметом регулювання міжнародного приватного права є відносини цивільно-правового характеру, пов'язані з розширенням міжнародного торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва.
Конституційне (державне) право має вихідне значення відносно решти галузей права. Це – система принципів та норм конституції, які закріплюють засади суспільного та державного ладу, форму правління та державного устрою, механізм реалізації державної влади, правовий статус людини та громадянина.
Решта галузей права є предметними, тобто такими, що регулюють окремі сфери (напрями розвитку) суспільних відносин. До головних предметних галузей відносять адміністративне, кримінальне та цивільне право. У науковій літературі ці галузі доволі часто називають профілюючими, оскільки вони втілюють у предметі та методі правового регулювання первинні засади публічного (адміністративне, кримінальне) та приватного (цивільне) права.
Адміністративне право – система правових норм, що регулюють відносини у сфері державного управління. Ці відносини пов'язані зі здійсненням виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату. Об'єктами державного управління можуть бути і наука, й економіка, і медицина, але характерною особливістю цих відносин є те, що одним із суб'єктів завжди виступає держава через свої органи та посадових осіб.
Кримінальне право – система правових норм, що охороняють від злочинних посягань права та свободи людини і громадянина, конституційний лад, усі види власності, встановлюючи вид та засіб негативної відповідальності за їх скоєння. Тобто кримінальне право врегульовує суспільні відносини, пов’язані зі вчиненням злочину та покаранням за нього.
Цивільне право – система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини, які виникають між фізичними та юридичними особами. Учасники цих правовідносин користуються автономією в обранні варіантів поведінки, більшість норм галузі є диспозитивними, головним принципом галузі є юридична (формальна) рівність сторін.
Трудове право – система правових норм, що регулюють відносини робітників та службовців у процесі їхньої трудової діяльності. До цієї сфери належать питання організації трудової діяльності, оплати праці, порядок прийняття та звільнення з роботи, час праці та відпочинку тощо.
Фінансове право – система правових норм, що регулюють фінансові відносини (формування та виконання державного бюджету, стягнення податків, надання кредитів). Норми фінансового права тісно пов'язані з нормами конституційного, адміністративного права. Суб’єкти - це усі юридичні та фізичні особи.
Земельне право – система правових норм, що регулюють питання землекористування, збереження земельного фонду, визначення правового режиму використання земель.
Екологічне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища.
Аграрне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з організацією та діяльністю сільськогосподарських виробників.
Предметом правового регулювання процесуальних галузей права є організаційні відносини, які формуються в результаті діяльності уповноважених суб'єктів (правоохоронних органів та суду) із застосування норм матеріального права.
Кримінально-процесуальне право встановлює порядок провадження у кримінальних справах. Регламентує діяльність усіх органів та посадових осіб, які задіяні у сфері розслідування кримінальних справ.
Цивільно-процесуальне право регулює відносини, що стосуються здійснення судочинства за цивільними справами та виконання судових рішень.
