Згідно з цією теорією, вид і спосіб міжнародної діяльності підпри­ємства залежить не лише від одного, а від ряду факторів. Дж. Даннінг визначив 3 фактори як категорії переваг.

Для того, щоб національна фірма могла перетворитися на ТНК, вона має насамперед володіти перевагами власності порівняно з іншими фірмами. Переваги власності створюють умови для здійснення трансферу портфельних ресурсів, тобто надання ліцензій або укладання управлінських договорів. Розрізняють такі переваги власності:

а) загальні переваги власності (патенти, "ноу-хау" у менеджмен­ті, державний захист тощо);

б) переваги власності, наявні в уже заснованих дочірніх підприєм­ствах порівняно з новими (доступ до потужностей, синергія завдяки
спільним закупівлям);

в) переваги власності як результат багатонаціональності (можли­вість диверсифікації ризиків через валютне управління, використання
різного обладнання).

Якщо поряд із перевагами власності наявні переваги інтернаціона­лізації, за Дж. Даннінгом, це зумовлює експор­тування. Переваги інтернаціоналізації проявляються тоді, коли транс­акції можна здійснити дешевше в межах підприємства, ніж на ринку.

Ринок трансакцій характеризується недосконалістю, яка проявля­ється у:

а) структурних недоліках (антиконкурентна політика учасників);

б) недоліках внутрішнього ринку: невизначеність попиту і пропо­зиції на товари і послуги, непослідовність і нераціональна поведінка
суб'єктів.

Отже, інтернаціоналізація є засобом подолання недосконалості рин­ку, а наявність переваг інтернаціоналізації пояснює те, чому фірма не продає і не здає в оренду наявні активи, а мінімізує трансакційні витрати й обмежує поширення і функціонування активів мережею своїх вироб­ничих філій, створених за допомогою прямих іноземних інвестицій.

Крім цього реальні переваги місцезнаходження підприємства створюють передумови для здійснення ПІІ. Переваги місця розташу­вання можуть виникати насамперед на основі факторних витрат, вдоско­налення інфраструктури та створення політичних умов (особливо торговельних бар'єрів в інших країнах), наявності фізичної дистанції (мова, культура) певної країни перебування.

Таким чином, Дж. Даннінг поєднує в своїй аргументації висновки монополістичної теорії переваг, теорії місцезнаходження і теорії інтер­націоналізації, тому ця теорія називається еклектичною.

Слід зауважити, що категорії переваг не існують окремо одна від одної, а поєднані між собою. Так, наприклад, переваги місця розташу­вання (як вказано у "діамантовій" теорії інтернаціоналізації М. Портера) у довготерміновій перспективі стають перевагами власності. Крім цього, на рішення щодо інтернаціоналізації підприємства впливають три контекстні фактори – земля, галузь і підприємство. Тому, наприклад, імовірно, що країна з великим внутрішнім ринком, який пропонує підприємствам, що діють на ньому, значний потенціал для реалізації переваг масового виробництва і диверсифікації, сприяє інтернаціоналі­зації, на відміну від підприємств, які є вихідцями з країн із невели­ким внутрішнім ринком.

Крім цих трьох контекстних категорій, Дж. Даннінг пізніше додав до еклектичної теорії інші змінні, наприклад, можливі причини непридат­ності ринку, особливі для окремих підприємств структурні змінні й інші фактори впливу. За допомогою цих доповнень, з одного боку, підвищу­ється реальність цієї теорії, з іншого боку, це робить її змістовність знач­ною мірою відносною. Також піддається критиці те, що взаємні прямі інвестиції між двома або більшою кількістю країн не можна пояснити, бо, за еклектичною теорією, відповідно лише одна з країн може володіти перевагами місця розташування порівняно з іншими, і тому прямі інвес­тиції можуть спрямовуватись лише в одному напрямку. Проте цей аргумент втрачає свою силу, оскільки взаємні інвестиції мають пе­реважно інтерсекторальний характер, і це підкреслює вплив характерних для галузі факторів на категорії переваг.

Теорії ТНК

Теорія міжнародного менеджменту Дж. Файєрвезе, орієнтована на трансфер ресурсів (багатонаціональний вимір)

Основним висновком теорії є те, що підприємства, які діють у міжнародному масштабі, в змозі трансферувати ресурси з однієї країни в іншу. Конкурентні переваги ТНК порівняно з національними підпри­ємствами залежать не лише від спроможності трансферу ресурсів (бінаціональний вимір), а й від спроможності уніфікації інструментів менеджменту в міжнародному масштабі (багатонаціональний вимір). Чим більшою мірою можна їх стандартизувати, тим значніші переваги у навчанні та менші витрати коштів, що забезпечується за допомогою глобальної раціоналізації підприємницької діяльності. Але уніфікації протистоять фрагментарні фактори впливу певної іноземної країни, що робить необхідним пристосування до окремих видів внутрішніх рин­ків. До цих факторів впливу належать різні ринкові та виробничі струк­тури, національні законодавства, відмінності у витратах на фактори виробництва, різний рівень кваліфікації працівників тощо. Тому кон­курентні переваги ТНК порівняно з підприємствами, що діють на внут­рішніх ринках, тим вищі, чим більший вплив уніфікованих і менший вплив фрагментарних факторів.

Прикладом підприємства, котре значно уніфікувало свою діяль­ність на іноземних ринках, є "Мак-Дональдз". Після невдач під час пер­ших спроб закордонної діяльності в Канаді, Нідерландах, країнах Кариб­ського архіпелагу, під час яких компанія вперше намагалася пристосу­вати маркетингові й управлінські інструменти до відповідних націо­нальних особливостей, було розроблено єдину підприємницьку політику лише з мінімальними особливостями, що поширювалась на більш як 15 000 філій по всьому світу. Так, було зведено до одного стандарту обладнання ресторанів, пропозиція товару, меню і поставлено жорсткі вимоги щодо якості, сервісу, чистоти (так звані вимоги-QSC). Прове­дення єдиної у світовому масштабі підприємницької політики має гаран­туватись тим, що топ-менеджери є вихідцями не з відповідних країн базування, а з іншої держави. Незначне пристосування до національ­них і місцевих умов здійснюється лише в політиці вибору місця розта­шування і в рекламі. Таким чином, "Мак-Дональдзу" вдалося не тільки зекономити кошти завдяки такій уніфікаційній стратегії, а й досягти трансферу іміджу в світовому масштабі, що є дуже важливим для підприємницького успіху.