Методи крос-культурних досліджень: комунікація з випробовуваними

Методи крос-культурних досліджень стали особливою галуззю, вивченню якої присвячені цілі книги. Базовий елемент хорошої методології – комунікація з випробовуваними. Без ясного розуміння інструкцій дослідника й того, що означають реакції випробовуваних у відповідь, дослідження може виявитися не тільки помилковим, але і небезпечним.

Для того, щоб можна було перевірити наявність хорошої комунікації між дослідниками і учасниками дослідження, були розроблені різні методики. Ірвін і Керролл запропонували декілька етапів тестування:

1) розділення випробовуваних для того, щоб уникнути збентеження;

2) усні інструкції з використанням наочних допоміжних засобів;

3) переклад інструкцій, здійснюваний типовими представниками групи респондентів;

4) практика на простих прикладах під керівництвом дослідника;

5) початок будь-якої серії тестів із завдань, вже знайомих респондентам;

6) створення доброзичливої атмосфери під час тестування.

Якщо предметом дослідження є складне поняття, таке як поняття стадії розвитку дітей згідно з теорією розумового розвитку Ж. Піаже, воно може проводитися у вигляді навчального дослідження.

Комунікації між дослідником і учасниками може значно допомогти введення елементів творчості. Де Ласей переконався в тому, що діти австралійських аборигенів розуміють такі терміни, як “червоний”, “коло” і “круглий”, показуючи їм дерев’яні моделі і пропонуючи їм пограти із зразками різної форми, що зафарбовані у різні кольори. Їх також просили показати приклади цих термінів до того, як почався справжній експеримент із вивчення здатності до класифікації.

В іншій роботі Прайс-Уїльямс досліджував засвоєння різних понять Піаже представниками племені тів у Центральній Африці. У експерименті із збереження дискретних властивостей стандартний метод Піаже передбачає використання намистин у коробочках. Прайс-Уїльямс спробував його застосувати, але несподівано зіткнувся з комунікативними труднощами, після чого замінив намистини на горіхи, з якими люди з племені тів були знайомі набагато краще. Результати виявилися близькими до демонстрованих дітьми європейських націй. У багатьох крос-культурних дослідженнях, де євроамериканських дітей можуть порівнювати з дітьми, що належать до інших культур, існує чинник, який можна визначити як “явна увага до комунікації з випробовуваними”. Коли цей чинник присутній в експерименті, зростає вірогідність схожості результатів для євроамериканської та інших культур. Стандарти комунікації з випробовуваними стали настільки високими, що коли дослідники повідомляють про нижчі результати яких-небудь вимірювань у представників однієї культури в порівнянні з іншими, то досвідчені читачі бажають отримати гарантії того, що ці дані не є на­слідком нездатності дослідника забезпечити якнайкраще виконання завдань.

Будь-яке визначення психології повинне враховувати спостереження, проведені в різних частинах світу, а не тільки в тих декількох країнах, у яких історично проводилася найбільша кількість досліджень. Таким чином, крос-культурні дослідження займають центральне місце у розвитку психології. Їх внесок повинен зрости у майбутньому, оскільки все більше психологів з різних країн звільняються від обмежень, що накладаються європейськими і американськими теоріями. Психологи в інших країнах можуть створювати свої власні теорії для того, щоб дати пояснення експериментальним даним, що відрізняються від прогнозів, зроблених на основі євро-американських теорій. Крос-культурні дані можуть скоректувати результати, отримані тільки для декількох країн, указуючи на специфічні обмеження теорій. Більш того, крос-культурні факти можуть дати стимул до нового мислення, яке, у свою чергу, приведе до нових і більш загальних теорій [5, с. 340].