Виокремлення крос-культурних змінних

Можливість виокремлення крос-культурних змінних, що зустрічаються разом в одній культурі й, отже, змішуються при будь-якому статистичному аналізі, можна вивчити окремо в інших культурах або шляхом крос-культурного порівняння. Класичним прикладом цього є аналіз поведінки, яку З. Фрейд назвав “едіповим комплексом”, проведений Б. Маліновським. При крос-культурному аналізі едіпового комплексу виявилось, що спостереження Фрейда ґрунтувались лише на обмеженому наборі умов, що існували у Відні в кінці XIX ст.

На островах Тробріан Малиновський спостерігав, що батько зовсім не завжди стає об’єктом ворожості хлопчика. Неприязнь була скоріше спрямована проти брата матері, який у цій культурі підтримував дисципліну. Таким чином, виходячи з того, хто є джерелом підтримки дисципліни, викликаючи до себе нелюбов, можна було передбачити напружені стосунки хлопчика зі своїм дядьком по материнській лінії. Малиновський висловив припущення, що хлопчик дійсно може переживати неприязнь до батька, але зовсім не тому, що батько є коханцем матері, а внаслідок виконання ним дисциплінарних функцій. Таким чином, крос-культурні спостереження прояснюють ситуацію, що існує у європейсько-американських народів.

У багатьох роботах “крос-культурні” або “культурні” змінні служать просто ярликами для пакета змішуваних понять. Аналізуючи міжкультурні шлюби, Фонтейн і Дорх працювали з різними категоріями подружніх пар, що дозволило їм розкласти на складові надмірно загальний термін “крос-культурний”. Вони збирали дані про пари, що перебувають у міжетнічних шлюбах, у яких подружжя мало різний колір шкіри; про пари, що складаються з вихідців з різних країн, але не розрізняються за кольором шкіри; і про пари, в яких подружжя належало до різних релігійних конфесій. Крім того, вони збирали дані про внутрішньокультурні шлюби, щоб диференціювати проблеми, з якими стикаються всі одружені пари, від тих, які мають міжкультурний аспект. Дослідники виявили, що в міжетнічних шлюбах спостерігалася інша динаміка, ніж у парах, в яких подружжя було вихідцями з різних країн. Міжетнічні пари заявляли про більшу кількість труднощів, які, як вони відчували, виникали із зовнішніх чинників у їх общинах, тоді як пари вихідців з різних країн, що не розрізняються за кольором шкіри, убачали більше проблем, пов’язаних з внутрішніми чинниками шлюбних партнерів або самих шлюбів. Автори тлумачили ці результати як демонстрацію того, що інша країна походження не породжує такий же рівень негативної реакції общини, як відмінності в кольорі шкіри. Таким чином, міжетнічні пари насправді стикаються із зовнішніми чинниками, на які вони повинні реагувати і які, що вельми природно, використовуються для пояснення багатьох проблем, пов’язаних із шлюбом. Відмінності між країнами не так помітні для общини, але вони реальні для подружжя, тому подружжя, що походить з різних країн, відносить більше проблем на рахунок внутрішніх чинників, ніж міжетнічні пари. Важливий методичний момент полягає в тому, що Фонтейн і Дорх не змогли б провести відмінності в локусі атрибуції (внутрішньому або зовнішньому), якби вони працювали тільки з широкою категорією “крос-культурних шлюбів”. Замість цієї категорії вони розклали агреговану змінну на важливі складові частини міжетнічної пари і пари, що складається з вихідців із різних країн [5, с. 339].

Дослідження контексту, в якому відбувається поведінка. Навколишнє середовище надзвичайно важко операціоналізувати. Дослідження соціального контексту стало предметом інтенсивних досліджень психологів, що займаються крос-культурними проблемами. Оскільки дослідники, що приїжджають, не мають дуже великого досвіду відносно повсякденного соціального контексту, то в інших культурах вони можуть легше абстрагуватися від соціальних ситуацій і сформулювати гіпотези про відносний внесок індивідуальних і контекстуальних чинників.

Час від часу психологи, зацікавлені в застосуванні результатів досліджень, можуть з користю застосувати знання соціального контексту. Джордан і Тарп розробили програми для навчання читанню гавайських дітей. Вони не добилися скільки-небудь значущого успіху, запозичивши вже готові програми. Але коли вчені досліджували повсякденну поведінку дітей у їх будинках і в їх власній общині, вони виявили, що діти проводять дуже багато часу, розповідаючи історії один одному або слухаючи розповіді дорослих. Тоді дослідники використовували цю практику на уроках, і навики читання швидко й істотно покращали.

Так звані стандартизовані тести розраховані на учнів середньої школи в США. Виникло питання; чи придатні ці тести для дітей з інших культур? Цією важливою проблемою займалися найвидатніші фахівці з теорії тестів. Відповідь залежить від соціального контексту, в якому передбачається використовувати результати тестів. Якщо на їх підставі робити висновки про базову компетенцію дітей, про те, як вони мислять, або порівнювати їх вроджені задатки з представниками інших груп, тести використовуватиму-ться неправомірно і не даватимуть реальної картини. Проте якщо метою тестування буде оцінка успішності навчання дітей з якоїсь однієї культурної групи в школах, які більш звичні дітям з іншої культурної групи, тоді тести можуть дати справедливі результати.

Максимізація відмінностей характеристик респондентів. Якщо гіпотези отримують підтвердження в різних країнах, то вони заслуговують серйознішого відношення, ніж припущення, підтверджені лише дослідженнями гомогенного населення однієї країни. При крос-культурних дослідженнях варіація характеристик респондентів, що не відносяться безпосередньо до гіпотез, максимальна, і часто цю варіацію надзвичайно складно отримати в одному місці дослідження. Проте, якщо відкриття підтверджується, незважаючи на варіацію, викликану іншими культурами, то гіпотеза, мабуть, дуже міцна.

Дослідження із соціальної психології, проведені в США, показують, що існує сильний взаємозв’язок між сприйманою схожістю двох і більше людей і рівнем привабливості їх один для одного. Брюєр з’ясовувала причини соціальної дистанції між цілими дійсно відмінними групами, що мають різними цілі й іноді історично конфліктують одна з одною. Вона перевірила міцність гіпотези про зв’язок схожості й атракції, зібравши дані про міжгрупове сприйняття для 30 племінних груп у Східній Африці [5, с. 339].

Міцність цієї гіпотези можна перевірити за наявності істотної додаткової варіації, яку створюють різні місця досліджень (в Африці), відмінності в економіко-освітньому прогресі й відмінності у фізичній відстані між племенами. Результати показали, що сприймана схожість виявилася наймогутнішим предиктором атракції, вимірюваної за шкалою соціальної дистанції.