Індивідуальна виховна робота зі студентами

Важливе місце у виховній діяльності педагога належить індивідуально-виховній роботі зі студентами. Для її реалізації педагог має оволодіти певним педагогічним інструментарієм. Для цього потрібно досконало оволодіти методикою індивідуальної виховної роботи, яка включає в себе сукупність підходів, методів, способів і прийомів взаємодії з окремим студентами.

Організація індивідуальної виховної роботи зі студентами передбачає:

■ діагностику особистості студента (якостей, властивостей, мотивації, установок, особливостей та ін.);

■ визначення близьких і перспективних цілей індивідуально-виховної роботи зі студентом;

■ вироблення формуючих, розвивальних і корекційних заходів, спрямованих на усунення відхилень у поведінці студентів, розвиток інтелектуальної, емоційної та вольової сфер;

■ здійснення впливу (вибір оптимальних форм, методів і прийомів впливу та їхнє практичне застосування);

■ аналіз досягнутих результатів на студента та корегування цілей індивідуально-виховної роботи з ним.

Науково-педагогічному працівникові необхідно знати:

■ загальні біографічні відомості: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження; соціальний і родинний стан; умови, у яких ріс, учився, виховувався; товаришів, друзів, знайомих;

■ моральні якості: рівень свідомості, ставлення до обов'язку навчання, дотримання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, покора й ретельність, ставлення до товаришів і колективу;

■ психічні особливості студентів;

■ стан здоров'я: фізичний і психічний розвиток.

Щоб вивчити студентів, педагогічно виправдано використовувати такі методи: спостереження, індивідуальну бесіду, вивчення документів, використання думки інших осіб; аналіз результатів повсякденної діяльності, опитувальні методики, тести, проблемні ситуації, наприклад, введення в ситуацію морального вибору і виконання ролей.

Найпоширенішим методом вивчення студентів є бесіда, яка не завжди досягає позитивного результату. По-перше, бесіда тоді досягає мети, коли вихованець усвідомлює її необхідність. По-друге, бесіда стане результативною, якщо науково-педагогічний працівник підготує умови для взаєморозуміння, зуміє схилити до себе студента, встановить з ним міцний контакт взаємодії. Педагог також має виявити стурбованість долею студента, доброзичливість, готовність надати йому реальну практичну допомогу. По-третє, готуючись до бесіди, не слід забувати про те, що студент може бути по-різному налаштований на її результат. По-четверте, бесіда може забезпечити очікуваний виховний ефект тоді, коли в ній цілісно реалізована можливість основного методу виховання.

Зрозуміло, що об'єктом педагогічного впливу буде свідомість студента, провідним методом впливу – переконання. І залежно від обставин, науково-педагогічний працівник може скористатися різними прийомами цього методу, зокрема: роз'ясненням, спростуванням, доведенням, демонстрацією своєї позиції, прикладами позитивного досвіду тощо.

Якщо студент не впевнений у собі, у розвитку якоїсь якості, можна застосувати метод навіювання. У разі навіювання під час бесіди варто орієнтуватися на створення такої психологічної атмосфери взаємодії зі студентом, яка б сприяла некритичному сприйняттю змісту установок, що їх повідомляє педагог. Цього досягають завдяки сприятливому емоційному настрою бесіди, відкритої доброзичливості й сильного прагнення вихователя надати практичну допомогу підлеглому, спираючись на безумовний авторитет викладача.

Необхідно студента часто залучити до інтенсивного освоєння моральної чи правової норми, адаптації її у внутрішню площину, мотив дії чи вчинку. Навмисно створена ситуація допомагає зробити моральне знання фактом свідомості студента, компонентом світогляду й основою практичної дії.

До навмисного введення в ситуацію морального вибору вдаються також стосовно студентів, які порушують навчальну дисципліну, громадський порядок. Доцільно попередньо з'ясувати ступінь стійкості мотивації такої поведінки, запропонувати студенту ще раз зіставити форми властивої йому поведінки із загальною метою життя, професійною діяльністю, власною соціальною перспективою. Варто постійно спонукати його до того, щоб він сам навів аргументи на користь певних форм поведінки, зіставив їх із нормами внутрішньо-колективного життя й вимогами морального ідеалу.

Застосовуючи метод виконання ролей, слід пам'ятати, що не можна ні змінити, ні розвинути жоден компонент у структурі особистості студента, не ввівши в ситуацію, котра вимагає виявлення саме цієї якості, певний компонент структури особистості. Метод виконання ролей вимагає, щоб науково-педагогічний працівник попередньо осмислив основні параметри тієї чи іншої ролі, її вимог до якостей особистості студента. Потім розробляють і реалізовують на практиці тактику «введення» студента в роль та педагогічне корегування її освоєння в різних ситуаціях навчання і громадської діяльності, життя й побуту студентів.

Завжди в індивідуально-виховній роботі важливим є аналіз досягнутих результатів, який потрібно здійснювати систематично, щоб внести корективи у роботу зі студентами. Для цього необхідно володіти об'єктивною інформацією про студентів та їх поведінку.

Позааудиторну виховну роботу у ВНЗ проводять на основі студентського самоврядування, активності та самостійності студентів за умови керівної ролі студентського активу і педагогічної допомоги педагога. Позааудиторна робота стимулює формування особистості студента.

Професіоналізація позааудиторної роботи містить, з одного боку, спеціалізацію, тобто урахування специфіки факультету, а з іншого – педагогізацію, яка враховує загальну професіограму студента як майбутнього фахівця, надаючи системі виховної роботи у вищій школі педагогічної спрямованості. Позааудиторна виховна робота містить форми, які забезпечують удосконалення загальної педагогічної підготовки студентів.

Основним напрямами професіоналізації позааудиторної виховної роботи є:

■ урахування специфіки факультету під час організації та проведення виховної роботи зі студентами;

■ широке використання форм, що відображають специфіку професійної діяльності студентів;

■ моделювання і розв'язання педагогічних ситуацій;

■ удосконалення умінь і особистісних якостей студентів у процесі залучення їх до активної позааудиторної виховної діяльності;

■ психолого-педагогічне обґрунтування методів і форм позааудиторної роботи студентів.

Серед основних напрямів виховної роботи у вищому навчальному закладі виділяють формування наукового світогляду; громадянське та патріотичне виховання; правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне виховання; екологічне виховання; професійно-педагогічне виховання.

Реалізація цих напрямів роботи у вищих навчальних закладах має такі основні форми: диспути, вечори, читацькі конференції, бесіди, свята, лекції, зустрічі тощо.

Серед основних заходів виховання можна назвати:

■ бесіди та лекції на патріотичну тематику з історії, культури, літератури і мистецтва різних народів і країн, про їхні культурні взаємозв'язки;

■ екскурси історичними та літературно-мистецькими місцями України;

■ диспути про культуру міжетнічних, статевих та інших відносин; вечори і зустрічі поколінь;

■ святкування ювілею просвітителів, письменників, діячів літератури, науки, культури, мистецтва;

■ відзначення українських народних свят, обрядів;

■ ознайомлення з традиціями і побутом народу України;

■ роз'яснення основних засад Конституції України;

■ лекції та бесіди з питань правового виховання;

■ зустрічі з працівниками правоохоронних органів, дискусії на тему «Молодь і закон».

Серед форм позааудиторної виховної роботи виділяють педагогічні інформації; диспути на педагогічні теми; читацькі конференції; усні журнали; бесіди за круглим столом; вечори на різні теми; конкурси; студентські гуртки.

Виховну роботу в студентських групах здійснюють через інститут кураторів. Це управлінська ланка, яка взаємодіє з іншими в системі позааудиторної виховної роботи і забезпечує її організацію на рівні студентської академічної групи. Результатом діяльності куратора є те, що молода людина набуває соціального досвіду поведінки, формується її національна самосвідомість, ціннісні орієнтації, розвиваються індивідуальні якості.

Куратора призначає адміністрація ВНЗ на підставі подання декана факультету, а також враховуючи побажання студентів. На посаду куратора академічної групи призначають провідного спеціаліста, досвідченого педагога. Враховують також профіль підготовки фахівців та специфіку діяльності факультету. Термін перебування на посаді куратора – один навчальний рік (згідно з наказом керівника ВНЗ). Термін дії наказу про призначення на посаду можуть щороку продовжувати.

Обов'язковими умовами призначення на посаду є стаж науково-педагогічної роботи у вищому закладі освіти (не менше двох років, з них у цьому ВНЗ – не менше року); обов'язкове викладання одного з лекційних курсів чи проведення семінарсько-практичних занять в академічній групі. На кураторів академічних груп поширюється система матеріального заохочення, прийнята у вищому навчальному закладі. Результати діяльності куратора обговорюють систематично на засіданні кафедр, учених радах факультетів, засіданнях ректорату та вченій раді вузу.

Куратор веде документацію відповідно до основних нормативних документів з організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах. Куратор академічної групи діє на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням ВНЗ за формою, затвердженою вченою радою.

Організаційно-методичну допомогу кураторам надає адміністрація ВНЗ, згідно з їх посадовими обов'язками та рівнем професійної компетентності. Методичну підготовку куратора забезпечують різноманітні форми методичної роботи.

Куратори академічної групи виконують такі функції: аналітична, організаторська, комунікативна та соціальна.

Аналітична функція передбачає планування та організацію виховної роботи студентської групи на підставі урахування міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей, соціально-побутових умов життя (останнє куратор досліджує спільно з профоргом групи), стану здоров'я, результатів навчання.

Організаторська функція забезпечує надання необхідної допомоги студентському самоврядуванню, творчим групам, радам тощо.

Функція соціалізації реалізується в гуманістично орієнтованій взаємодії «педагог – студент». Куратор допомагає студентам в особистісному розвитку, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей, дотриманні засад духовно повноцінного буття, бере на себе місію старшого колеги допомогти оволодіти їм позитивними соціальними ролями, використовуючи позааудиторну виховну роботу. Куратор є об'єктом соціалізації, тому що переймає і трансформує соціальний досвід, носієм якого є студентство.

Куратор академічної групи спільно з активом групи

■ складає проект плану виховної роботи на навчальний рік, який затверджують на зборах академічної групи;

■ стежить за виконанням плану, у процесі аналізує ефективність виховної роботи, розвиток творчої ініціативи студентів;

■ веде індивідуальну роботу зі студентами; виявляє нахили і здібності студентів, сприяє їх участі в роботі наукових гуртків, творчих студій, культурних товариств, клубів за інтересами, спортивних секцій, у художній самодіяльності;

■ слідкує за успішністю студентів, встановлює контакти з кафедрами для створення умов навчання, надання їм необхідної допомоги, здійснення заходів для роботи з обдарованими студентами;

■ висловлює свої рекомендації академічній групі щодо проведення виховних годин, присутній на них, сприяє залученню студентів до факультетських та загально університетських заходів;

■ піклується про житлово-побутові умови студентів, про їх культурний відпочинок, бере участь у розподілі місць у гуртожитку, періодично відвідує його;

■ вносить пропозиції щодо заохочення найкращих студентів, бере участь у складанні характеристик студентів академічної групи;

■ відповідає за свою роботу перед деканатом і кафедрою.

Планування значною мірою визначає результати та перспективність системи виховної роботи. Цілеспрямоване й чітке планування допомагає кураторам уникнути багатьох помилок і негативних явищ у студентський групі. Обґрунтований план дає змогу накреслити загальні перспективи та конкретні шляхи розв'язання поставлених виховних завдань.

До плану ставлять таку основну вимогу, як цілеспрямованість, тобто зміст та форми запланованої виховної роботи передбачають реалізацію конкретних цілей та завдань. Кожна справа має сприяти розв'язанню поставлених завдань.

Залежно від мети, кожна форма роботи має таку свою специфіку:

■ урахування потреб та інтересів, індивідуальних особливостей кожного студента;

■ співтворчість педагогів та студентів в організації виховної роботи;

■ зв'язок із життям суспільства, майбутньою професійною діяльністю студентів;

■ комплексний характер планів, цілісний підхід до процесу планування, наступність змісту та форм виховної роботи;

■ конкретність, доцільність плану, обґрунтованість виховної роботи, урахування особливостей студентського колективу, рівня його розвитку, традицій, що склалися;

■ доцільна насиченість плану.

До основних заходів виховної роботи кураторів належать щотижневі виховні години, які входять до розкладу академічних занять, а в педагога – до індивідуального плану роботи; бесіди «за круглим столом», дискусійні клуби, інші заходи виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожитках (із залученням фахівців різного профілю); культпоходи історичними місцями рідного краю, до музеїв, картинних галерей, театрів; колективний перегляд кінофільмів та вистав і їх обговорення; індивідуально-виховна робота зі студентами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Кураторам академічних та керівникам творчих груп належить ініціатива у виборі форм, методів, прийомів, засобів та напрямів виховної роботи; їх роботу на факультетах координують деканати, а кафедри забезпечують проведення заходів виховного впливу.

До критеріїв ефективності управління системою виховної роботи на рівні куратора академічної групи належать:

■ рівень вихованості студентів;

■ активність, згуртованість групи, суспільно-корисний характер діяльності групи;

■ стабільний режим роботи академічної групи, відсутність серйозних випадків порушень трудової та навчальної дисципліни;

■ позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідницькій та інших видах діяльності;

■ мікроклімат у групі, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

■ різноманітність форм виховної позааудиторної роботи, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

■ діяльність студентського самоврядування у групі;

■ участь групи у загально університетських заходах;

■ сприятливі умови проходження адаптаційного періоду для студентів першого курсу;

■ оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

Результатом виховної діяльності куратора має бути достатній рівень вихованості студентів. Вихованість у педагогічному сенсі трактують як комплексну властивість особистості, для якої характерні наявність і рівень сформованості суспільно значущих якостей, що відображають мету виховання.

Ефективність виховання – рівень досягнутих результатів порівняно з поставленою метою у процесі формування духовності, суспільно значущих якостей особистості.

Діяльність куратора потребує високого рівня культури, належної психолого-педагогічної підготовки, відданості педагогічній справі.

Зміст діяльності куратора передбачає:

■ формування в академічній групі державного підходу і відповідальності щодо розв'язання проблем навчально-виховного процесу;

■ набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу;

■ спрямування інтелектуальної активності молоді на обговорення найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи в різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді, вивчення української мови та історії України;

■ формування історичної пам'яті, національної свідомості та чіткої громадянської позиції;

■ допомога студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності;

■ формування у студентській групі працездатності й відповідного ставлення до навчально-виховного процесу;

■ забезпечення системно-цільового планування виховної роботи, формування у студентської молоді громадянської і соціальної активності через залучення її до різноманітної діяльності;

■ постійна співпраця, співтворчість із студентським активом та органами студентського самоврядування, молодіжними творчими об'єднаннями, рухами, а також організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи;

■ активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом;

■ виховання у студентів зацікавлення і любові до праці;

■ проведення виховної роботи зі студентами, які проживають у гуртожитку, сприяння організації їх здорового способу життя, розв'язання житлово-побутових проблем;

■ постійна психолого-педагогічна діагностика рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів, корегування виховного процесу;

■ участь у роботі вченої ради ВНЗ, рад факультетів, засідань навчально-методичних, організаційно-виховних комісій, засідань кафедр під час обговорення питань, пов'язаних з роботою групи чи навчанням окремих її студентів;

■ внесення пропозицій ректорату, деканам факультетів про матеріальне заохочення студентів та притягнення до відповідальності порушників навчальної дисципліни;

■ залучення до виховного процесу батьків студентів.

Виконання означених завдань, функцій, реалізація змісту виховної роботи в академічній групі вимагає від куратора необхідного рівня підготовки, а також громадянської та моральної зрілості, любові до людей, певних знань основ педагогіки, психології та методики виховної роботи, конструктивних, організаторських, комунікативних, діагностичних та прикладних умінь.