Положення протоколу
1. Прийом виклику диспетчером з прийому викликів ВШМД за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером виклику екстреної допомоги 112.
2. Диспетчер з прийому викликів ВШМД повинен:
прийняти виклик швидкої медичної допомоги відповідно до затвердженого алгоритму, забезпечити його оброблення та оперативне реагування;
під час оброблення інформації щодо виклику швидкої медичної допомоги сформувати інформацію про місце події, характер та особливості невідкладного стану людини, вид допомоги, необхідний для усунення негативних наслідків такого стану для здоров'я людини, та повідомити про це абонента, який здійснив виклик швидкої медичної допомоги;
передати бригаді швидкої медичної допомоги інформацію про виклик швидкої медичної допомоги, характер та особливості невідкладного стану людини;
направити бригаду швидкої медичної допомоги до пацієнта з підозрою на екстрений стан;
здійснювати інформаційний супровід надання екстреної медичної допомоги та прийняти інформацію про результат їі надання на місці події, під час перевезення та прибуття пацієнта до приймального відділення ДЗ „ІБЛ на ВТ МОЗ України”;
здійснювати оперативну інформаційно-консультативну підтримку звернень населення за медичною допомогою;
оперативно забезпечувати виїзну консультативну медичну допомогу за зверненнями закладів охорони здоров'я (ст. 8. Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 року № 5081-VІ).
Необхідні дії
Обов’язкові:
1. Поради абоненту, який зателефонував у ВШМД:
- Покладіть пацієнта з піднятою злегка головою та опущеними ногами тобто покласти пацієнта в комфортне положення;
- Забезпечте постільний режим;
- Знайдіть медикаменти, які приймає пацієнт, зняті раніше ЕКГ пацієнта і покажіть медичному працівнику бригади швидкої медичної допомоги;
- Не залишайте пацієнта без нагляду.
2. Після реєстрації виклику диспетчер з прийому викликів ВШМД терміново направляє бригаду швидкої медичної допомоги на місце події.
| 3.1.2. ДЛЯ БРИГАДИ ВІДДІЛЕННЯ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ |
Положення протоколу (1)
3.1.2.1. Норматив прибуття бригади ВШМД на місце події становить у містах-10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста – 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера з прийому викликів ВШМД.
3.1.2.2. Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта фіксується у Карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о). До Карти виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о) необхідно прикріпити ЕКГ, а у разі передачі біометричних ЕКГ - сигналів у консультативний телеметричний центр – записати заключення кардіолога.
Обґрунтування.
Рання діагностика та госпіталізація пацієнтів з ознаками ГК у приймальне відділення зменшує смертність та інвалідність внаслідок цього захворювання, покращує результати лікування пацієнтів.
Необхідні дії керівника (лікар/фельдшер) бригади ВШМД Обов’язкові:
1. Збір анамнезу
1.1. Збір анамнезу захворювання:
1.1.1. Встановити точний час від початку ГК та його тривалість.
1.1.2. Встановити, чи була спроба зняти ГК.
1.1.3. Встановити, за яких умов виник ГК - чи пов’язаний він з фізичним, психоемоційним навантаженням.
1.1.4. Чи виникав схожий напад ГК.
1.1.5. Чи підвищувався АТ та чи почастішало підвищення АТ останнім часом. Чи змінилась толерантність до навантаження, чи збільшилась потреба у гіпотензивних препаратах.
1.2. Збір анамнезу життя:
1.2.1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.
1.2.2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
1.2.3. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Виявити в анамнезі інші супутні захворювання: порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.
1.2.4. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати чи є алергічні реакції на прийом лікарських засобів.
2. Проведення огляду та фізичного обстеження:
2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.
2.2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.
2.3. Візуальна оцінка:
2.3.1. Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен.
3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта:
1. Пульс, його характеристика, АТ.
2. ЧД, його характеристика.
3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.
4. Вимірювання АТ на ногах.
5. Перкусія серця: звернути увагу на наявність збільшення границь серцевої тупості.
6. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.
7. Аускультація серця та судин шиї, точок проекції ниркових артерій.
8. Аускультація легень: наявність вологих хрипів.
Слід мати на увазі, що у багатьох пацієнтів на ГК при фізичному обстеженні відхилень від нормальних показників може не бути.
4. Проведення інструментального обстеження
Обов’язкові:
1. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях або передача біометричних ЕКГ- сигналів у консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань інтерпретації ЕКГ.
Бажані:
1. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95 %).
3.1.2.3. Лікувальна тактика
1. Необхідні дії керівника (лікар/фельдшер) бригади ВШМД:
Обов’язкові:
1. Положення пацієнта лежачи з піднятою злегка головою.
Хворим на ГК для зменшення навантаження на міокард необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись.
2. Забезпечити подачу кисню.
3. Забезпечити моніторування життєвих функцій та електрокардіограми.
4. Забезпечення венозного доступу. Усім пацієнтам з ГК у перші години захворювання або у разі виникнення ускладнень показана катетеризація периферичної вени. Венозний доступ проводиться шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який ретельно фіксується пов’язкою.
2. Надання екстреної медичної допомоги
Нейровегетативна форма кризу.
- Ніфедипін по 10 мг під язик всередину кожні 30 хв., або клонідин 0,15 мг всередину, потім по 0,075 мг через 1 год. до ефекту, або поєднання цих препаратів.
при відсутності ефекту:
- Клонідин 0,1 мг внутрішньовенно повільно поступово підвищуючи швидкість введення від 0,1 мкг/(кг/хв.) до досягнення необхідного артеріального тиску;
- При недостатньому ефекті - фуросемід 40 мг внутрішньовенно.
- При емоційному напруженні зберігається додатково діазепам 5-10 мг всередину, внутрішньом'язово або внутрішньовенно.
- При збереженні тахікардії - пропранолол 20-40 мг під язик або всередину.
