Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћюдина €к суб'Їкт ≥ головна д≥йова особа соц≥ально-культурного простору. Ћюдське бутт€ €к ц≥л≥сна Їдн≥сть природного, соц≥ального та духовного




Ћ≥тература: 2, с. 174 - 199; 11, с. 179 - 182; 17, с. 330 -

333.

ћ≈“ќƒ»„Ќ≤ –≈ ќћ≈Ќƒј÷≤ѓ

Ѕутт€ людини людиною не можна звести до житт€ њњ орган≥зму, зв'€зку людини ≥з процесами культуротворенн€ та сусп≥льноњ ≥стор≥њ. ¬с≥ ц≥ аспекти певним чином концентруютьс€ в такому феномен≥, €к проблематичн≥сть людського бутт€.

÷€ проблематичн≥сть про€вл€Ї себе у тому, що можна народитис€ людиною, мати людський орган≥зм, проте не бути людиною повною м≥рою, в њњ необх≥дних про€вах; наприклад, при цьому можна не мати св≥домост≥, навичок людськоњ повед≥нки. ÷е значить, що людськ≥ €кост≥ не з '€вл€ютьс€ в людин≥ природ≠ним шл€хом, наприклад, так, €к у нењ росте волосс€. ѕробле-

матичн≥сть людського бутт€ зумовлена ще й тим, що людина може зм≥нюватис€, причому ≥нколи - досить суттЇво: у певно≠му сенс≥ людина завжди не дор≥внюЇ соб≥ сам≥й, а це значить, що њњ бутт€ постаЇ в≥дкритим та незавершеним.

„ерез це досить складно в≥днайти та визначити €к≥сь однозначн≥ норми, €к≥ можна було б прикладати до людини з ме≠тою встановленн€ "м≥ри люд€ност≥" певноњ конкретноњ людини. ¬ ≥стор≥њ людства можна знайти колосальну к≥льк≥сть при≠клад≥в, €к≥ св≥дчать про те, що певн≥ €кост≥, €к≥ де€кий час вважаютьс€ необх≥дною та нев≥д 'Їмною людською характерис≠тикою, раптом переход€ть, зникають, а те, що вважалос€ ран≥ше неможливим дл€ людини, раптом перетворюЇтьс€ на норму та нав≥ть престижну €к≥сть. јле, попри все, ми чудово розум≥Їмо, що сьогодн≥ не ≥снуЇ ≥ншого способу бути людиною, окр≥м того, щоби спочатку народитис€ людиною, мати люд≠ський орган≥зм, позбавлений €кихось фатальних патолог≥й чи вад, ј тому мати людський орган≥зм - це Ї дл€ бутт€ людини умова необх≥дна, проте недостатн€. ÷е значить, що ми повинн≥ до нењ додати ще щось таке, що буде на н≥й не т≥льки грунтува≠тис€, але й перевищувати.

ќсь чому бутт€ людини постаЇ перед нами складною си≠стемою ≥Їрарх≥чно вибудованих сходинок, кожна з €ких перед≠бачаЇ ≥снуванн€ попередн≥х, проте такою сходинкою, що надаЇ њм вищого значенн€.

 

 
 

 


¬ключенн€ людини в соц≥ально-культурн≥ процеси

ќпануванн€ людськими способами д≥€льност≥

¬м≥нн€ самост≥йно осмислювати та оц≥нювати життЇв≥ ситуац≥њ

¬иведенн€ людського мисленн€ на р≥вень творенн€ духовного ун≥версуму

 

¬ процес≥ включенн€ людини в сусп≥льно-культурн≥ про≠цеси в≥дбуваЇтьс€ своЇр≥дне врегулюванн€ людських д≥й, вна≠сл≥док €кого де€к≥ стих≥йн≥ про€ви людини будуть обмежен≥, а де€ким буде надано принципово ≥ншого спр€муванн€.

„ерез включенн€ у соц≥ально-культурн≥ процеси в≥дбу≠ваЇтьс€ опановуванн€ людськими способами д≥€льност≥, почина≠ючи з найпрост≥ших, на зразок того, щоб пересуватис€ на ногах, њсти ≥ пити з посуду, ≥ зак≥нчуючи найскладн≥шими, такими, €к творче в≥дношенн€ до д≥йсност≥, використанн€ мови та св≥доме дотриманн€ норм сусп≥льного житт€.

«адл€ того, щоби людський спос≥б бутт€ не був засвоЇний механ≥чно, до включенн€ людини в соц≥ально-культурн≥ процеси потр≥бно додати св≥дом≥сть та усв≥домленн€, тобто вм≥нн€ само≠ст≥йно осмислювати та оц≥нювати життЇв≥ ситуац≥њ, вм≥нн€ поЇднувати так≥ оц≥нки з досв≥дом, сп≥вв≥дносити њх ≥з певними соц≥ально-культурними нормами та принципами.

ќтже, св≥дом≥сть, €к вм≥нн€ самост≥йного оц≥нюванн€ та принципового регулюванн€ власних д≥й, Ї також нев≥д 'Їмною складовою того, що ми називаЇмо "бути людиною ".

Ѕути людиною або перебувати у людському способ≥ бут≠т€ - це значить боротис€ за це, в≥двойовувати у природних стих≥й територ≥ю такого способу бутт€. ўоправда, таке в≥д≠войовуванн€ не повинно перейти межу ≥ постати ворожим при≠родному, а це й робить названу боротьбу не т≥льки складною, сповненою внутр≥шнього драматизму, а й справжньою, такою, що здатна виправдати наш≥ життЇв≥ стражданн€.

–озгл€нувши складну, ≥Їрарх≥чно вибудовану систему бутт€, ми можемо тепер по€снити, в €кому сенс≥ використо≠вуютьс€ по в≥дношенню до людини пон€тт€ житт€ та ≥снуван≠н€, чому ми зустр≥чаЇмос€ ≥з судженн€м про те, що треба (або краще) жити, н≥ж ≥снувати.

Ѕутт€ людини, €к ми з'€сували, не можна звести до жит≠т€, особливо €кщо останнЇ розум≥ти суто в б≥олог≥чному сенс≥, тобто €к певний спос≥б ≥снуванн€ б≥лкових т≥л, €к≥ здатн≥ себе в≥дтворювати, перебувати у стан≥ обм≥ну речовин ≥з середови-

щем та збер≥гати свою ≥дентичн≥сть при зм≥н≥ зовн≥шн≥х чин≠ник≥в. «вичайно, це не значить, що ми тепер повинн≥ вс≥л€ко принижувати б≥олог≥чну природу людського орган≥зму, зовс≥м н≥, тому що, зрештою, в≥д народженн€ людина отримуЇ ун≥каль≠ний орган≥зм ≥з такими можливост€ми, €ких ми не знаходимо б≥льше н≥де.

Ќаш≥ суто орган≥чн≥ можливост≥ нам в≥дом≥ ще далеко не повною м≥рою, проте ми знаЇмо, що людський орган≥зм - це своЇр≥дне диво, певне зосередженн€ косм≥чних сил та власти≠востей.

«а судженн€м √. —ковороди, людина по в≥дношенню до космосу €вл€Ї собою щось под≥бне до нас≥нн€, у €кому в потенц≥њ знаходитьс€ велика рослина.

ѕроте по в≥дношенню до людини пон€тт€ "житт€" можна розум≥ти ≥ дещо ≥накше, не в суто б≥олог≥чному план≥. ƒосить часто п≥д людським житт€м розум≥Їтьс€ ус€ сукупн≥сть под≥й, що в≥дбулис€ ≥ могли в≥дбутис€ у тому пром≥жку часу, €кий позначаЇтьс€ на цвинтар≥ двома датами ≥з рисочкою м≥ж ними: ось ск≥льки випало на долю людини, а тод≥ виникаЇ питанн€, чим був наповнений даний часовий ≥нтервал. ѕри цьому вважаЇтьс€, що чим б≥льше под≥й в≥дбулос€ за терм≥н житт€ ≥з людиною, чим б≥льше ц≥ под≥њ були р≥зноман≥тними, важливими, тим багатшим можна вважати таке житт€.

як у народн≥й мудрост≥, так ≥ в анал≥тичному погл€д≥ на людину досить часто вид≥л€ютьс€ т≥ под≥њ, €к≥ повинн≥ були б в≥дбутис€, ≥ обов'€зково задл€ того, щоб житт€ не постало порожн≥м. Ќаприклад, на —ход≥ вважаЇтьс€, що людина прожила не даремно, €кщо вона посадила дерево, виховала дитину та збудувала д≥м. «розум≥лим також Ї ≥ прагненн€ тих молодих людей, €к≥, вход€чи у житт€, хочуть випробувати себе у певних справах, в≥дчути та пережити те, поза чим житт€ себе не виправдовуЇ.

ќтже, по в≥дношенню до людини пон€тт€ "житт€" можна вживати принаймн≥ у двох сенсах: €к у вузькому - €к здатн≥сть бути реальним орган≥змом ≥з ус≥ма його необх≥дними функц≥€ми, так ≥ в широкому - €к зм≥стовне наповненн€ певними

вчинками та д≥€ми того часу, €кий нам дарований за б≥олог≥ч≠ними властивост€ми нашого орган≥зму.

ўодо пон€тт€ ≥снуванн€, то воно позначаЇ здатн≥сть чогось про€вл€ти себе у характеристиках реального сущого, тобто через зв '€зки з ≥ншими сущими €вищами та процесами. ” план≥ ≥снуванн€ ми можемо вести розмови, наприклад, про те, чим зумовлен≥ форми нашого т≥ла, чому нам дл€ житт€ потр≥б≠не пов≥тр€ ≥ т. ≥н. “ому дл€ людини ≥снувати - це значить про≠сто бути в на€вност≥ та у певних зв '€зках ≥з оточенн€м, €ви≠щами та процесами св≥ту. «вичайно, що людину такий спос≥б бутт€ не влаштовуЇ, ≥ вона хоче жити, тобто пройти через низку важливих дл€ себе вчинк≥в та под≥й, або бути, тобто здо≠бути й вищ≥ людськ≥ €кост≥.

ѕитанн€ 2





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1434 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

522 - | 501 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.