Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Вимушена, відчужена діяльність, самодіяльність




Література: 1, с. 249 - 257; 5, т. 2, с. 282 - 283; 16, с. 536-541.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Особистість завжди діє відповідно до своїх потреб, інтересів, ціннісних орієнтирів, характеру і змісту своєї життєвої позиції та вимог соціальних норм. Цілеспрямована діяльність є суттєвою, невід'ємною рисою та характеристикою людини. І саме діяльності належить вирішальна роль у впливові предметів народного та соціального світу на особистість.

Основними характеристика діяльності є:

1) перетворювальний, а не пристосувальний характер (створюючи культуру, людина змінює природу);

2) цілеспрямованість (результатам діяльності надаються певні функції та призначення);

3) предметність (людина вилучає з природно-космічної цілості властивості, якості, сили, характеристики речей та про­цесів, залучаючи їх до змісту діяльності та людського пізнання);

4) антропомірність (діяльність постає "візитною карт­кою" певного рівня розвитку людства);

5) свідомий характер (людська діяльність є духовно зу­мовленою);

6) переростання діяльності у самодіяльність. Основною формою діяльності людини є праця. Прак­тично в усіх країнах світу праця є самостійною суспільною

силою, що панує над робітником, тобто є відчуженою. Відчу­ження праці призводить до відчуження людини і є однією з го­ловних умов існування загального відчуження - цієї специфічної форми вираження суспільних відносин. В умовах відчуження людина позбавлена надійного середовища для прояву своєї інди­відуальності.

Із поняттям діяльності тісно пов'язане поняття активнос­ті. При вимушеній діяльності активність набуває пристосовниць­кого характеру, тобто здійснюється людиною під впливом зов­нішніх обставин. Лише тоді, коли людина усвідомлює свою ді-яль-ність як свою силу, перевагу, життєву необхідність, діяль­ність стає власне людською.

Людина здатна свою діяльність зробити спеціальним предметом самої ж діяльності, змінювати її, розвивати, вдоско­налювати. Цс є самодіяльність, що спрямована на власний розвиток та вдосконалення.

Теми рефератів

1. Самодіяльність людини як шлях самовдосконалення.

2. Перетворювальний характер людської діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає специфіка людської діяльності?

2. За якими показниками визначаються види людської діяльності?

3. Дайте характеристику вимушеної, відчуженої діяль­ності.

4. У чому полягають особливості самодіяльності людини?

Питання 2

Практика й творчість

Література: 5, т, 2, с. 343 - 347; 11, с. 187 - 199; 16, с. 536 -541.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Людська діяльність є універсальною, бо вона не присто­совується до навколишнього середовища, а змінює його.

Практика є специфічним способом ставлення людини до світу та її буття в цьому світі. Лише у творчій праці особистість може самоствердитися й реалізувати свої позитивні можливості.

Творчість - це така форма людської діяльності, яка ста­вить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресивнішого, соціальне значущого.

Творчість не е надбанням лише однієї людини. Кращі зразки творчості є досягненнями певної нації, відображенням неповторності, ментальності цілого народу. Творчість завжди є життєстверджуючою енергією, бо вона зорієнтована на майбутнє, поєднуючи розум, почуття, волю митців за всю історію людства.

У сучасному світі відбуваються складні інтеграційні про­цеси, які пронизані стратегією творчо-синтезуючої діяльності. Особливо актуальною є проблема активного розвитку творчого, інтелектуального потенціалу кожної особи, нації, суспільства.

Слід зробити загальний історичний екскурс, зазначивши, яким чином розглядалася проблема творчості в працях таких видатних митців, як Платон, Арістотель; філософів і дослідників доби Середньовіччя, Просвітництва; представників німецької класичної філософії, некласичної філософії кінця XIX ст. і т.д.

Плідні ідеї в дослідженні питань творчості залишили представники української філософії: Г.С. Сковорода, І. Франко таін.

Найскладнішою є проблема природи творчості, співвід­ношення свідомого і неусвідомленого в творчому акті.

Творчість - це синтез різних форм діяльності з метою створення нових якостей матеріального і духовного буття. Отже, суттєвою ознакою творчості є її синтезуючий, цілеспрямований, свідомо-прогностичний характер. Будь-який продукт творчості є наслідком синтезу форм діяльності.

Теми рефератів

1. Феномен творчості.

2. Практика як специфічний спосіб ставлення людини до світу.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає особливість творчості як форми люд­ської діяльності?

2. Як співвідносяться практика й творчість?

3. Принцип розрізнення видів творчості.

4. Чому творчість завжди зорієнтована на майбутнє?

5. Яка роль у вирішенні проблеми творчості належить представникам української філософії?

Питання З





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 747 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Победа - это еще не все, все - это постоянное желание побеждать. © Винс Ломбарди
==> читать все изречения...

2268 - | 2092 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.