Вимушена, відчужена діяльність, самодіяльність

Література: 1, с. 249 - 257; 5, т. 2, с. 282 - 283; 16, с. 536-541.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Особистість завжди діє відповідно до своїх потреб, інтересів, ціннісних орієнтирів, характеру і змісту своєї життєвої позиції та вимог соціальних норм. Цілеспрямована діяльність є суттєвою, невід'ємною рисою та характеристикою людини. І саме діяльності належить вирішальна роль у впливові предметів народного та соціального світу на особистість.

Основними характеристика діяльності є:

1) перетворювальний, а не пристосувальний характер (створюючи культуру, людина змінює природу);

2) цілеспрямованість (результатам діяльності надаються певні функції та призначення);

3) предметність (людина вилучає з природно-космічної цілості властивості, якості, сили, характеристики речей та про­цесів, залучаючи їх до змісту діяльності та людського пізнання);

4) антропомірність (діяльність постає "візитною карт­кою" певного рівня розвитку людства);

5) свідомий характер (людська діяльність є духовно зу­мовленою);

6) переростання діяльності у самодіяльність. Основною формою діяльності людини є праця. Прак­тично в усіх країнах світу праця є самостійною суспільною

силою, що панує над робітником, тобто є відчуженою. Відчу­ження праці призводить до відчуження людини і є однією з го­ловних умов існування загального відчуження - цієї специфічної форми вираження суспільних відносин. В умовах відчуження людина позбавлена надійного середовища для прояву своєї інди­відуальності.

Із поняттям діяльності тісно пов'язане поняття активнос­ті. При вимушеній діяльності активність набуває пристосовниць­кого характеру, тобто здійснюється людиною під впливом зов­нішніх обставин. Лише тоді, коли людина усвідомлює свою ді-яль-ність як свою силу, перевагу, життєву необхідність, діяль­ність стає власне людською.

Людина здатна свою діяльність зробити спеціальним предметом самої ж діяльності, змінювати її, розвивати, вдоско­налювати. Цс є самодіяльність, що спрямована на власний розвиток та вдосконалення.

Теми рефератів

1. Самодіяльність людини як шлях самовдосконалення.

2. Перетворювальний характер людської діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає специфіка людської діяльності?

2. За якими показниками визначаються види людської діяльності?

3. Дайте характеристику вимушеної, відчуженої діяль­ності.

4. У чому полягають особливості самодіяльності людини?

Питання 2

Практика й творчість

Література: 5, т, 2, с. 343 - 347; 11, с. 187 - 199; 16, с. 536 -541.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Людська діяльність є універсальною, бо вона не присто­совується до навколишнього середовища, а змінює його.

Практика є специфічним способом ставлення людини до світу та її буття в цьому світі. Лише у творчій праці особистість може самоствердитися й реалізувати свої позитивні можливості.

Творчість - це така форма людської діяльності, яка ста­вить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресивнішого, соціальне значущого.

Творчість не е надбанням лише однієї людини. Кращі зразки творчості є досягненнями певної нації, відображенням неповторності, ментальності цілого народу. Творчість завжди є життєстверджуючою енергією, бо вона зорієнтована на майбутнє, поєднуючи розум, почуття, волю митців за всю історію людства.

У сучасному світі відбуваються складні інтеграційні про­цеси, які пронизані стратегією творчо-синтезуючої діяльності. Особливо актуальною є проблема активного розвитку творчого, інтелектуального потенціалу кожної особи, нації, суспільства.

Слід зробити загальний історичний екскурс, зазначивши, яким чином розглядалася проблема творчості в працях таких видатних митців, як Платон, Арістотель; філософів і дослідників доби Середньовіччя, Просвітництва; представників німецької класичної філософії, некласичної філософії кінця XIX ст. і т.д.

Плідні ідеї в дослідженні питань творчості залишили представники української філософії: Г.С. Сковорода, І. Франко таін.

Найскладнішою є проблема природи творчості, співвід­ношення свідомого і неусвідомленого в творчому акті.

Творчість - це синтез різних форм діяльності з метою створення нових якостей матеріального і духовного буття. Отже, суттєвою ознакою творчості є її синтезуючий, цілеспрямований, свідомо-прогностичний характер. Будь-який продукт творчості є наслідком синтезу форм діяльності.

Теми рефератів

1. Феномен творчості.

2. Практика як специфічний спосіб ставлення людини до світу.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає особливість творчості як форми люд­ської діяльності?

2. Як співвідносяться практика й творчість?

3. Принцип розрізнення видів творчості.

4. Чому творчість завжди зорієнтована на майбутнє?

5. Яка роль у вирішенні проблеми творчості належить представникам української філософії?

Питання З