Література: 1, с. 446 - 450; 5, с. 56 - 68 (т. 2); 17, с. 140 -
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Діяльність поєднує людину зі світом. Саме через діяльність людина демонструє свої духовні здібності, і до того яскравого виявлення набувають природні процеси, що включені в людську діяльність.
Говорячи про зв'язок саморуху матерії та активності людини, слід пояснити суть поняття "людська діяльність". Своєю діяльністю людина впливає на природу та соціальний світ, з іншого боку - зміни у світі, саморух об'єктивної та суб'єктивної реальності змінюють і саму особистість. Під цією дією одні риси людини змінюються суттєво, інші - незначним чином, треті -деградують. Слід зазначити, що характер та форми цього взаємозв'язку залежать від історичних умов, природи того чи іншого суспільного устрою, рис даної особистості.
Становище людини у світі є перебуванням на перехресті двох нескінченностей: з одного боку - нескінченність Космосу, Всесвіту, природи, а з іншого - нескінченність людських власних проявів. Саме людина одночасно прилучена до кінцевого та нескінченного, існуючи на перехресті одвічних буттєвих альтернатив: духу і тіла, неба і землі, одиничності та всезагальності, свободи та необхідності. Кожне людське життя фактично є варіантом вирішення та поєднання названих альтернатив. Людина є особливою істотою у світі, бо саме людська діяльність є своєрідним способом саморуху об'єктивної та суб'єктивної реальності.
Слід зазначити, що у сучасному світі вплив людини на природу має відверто руйнівний характер. Руйнівна діяльність людини може спричинити загибель усього живого на Землі.
Теми рефератів
1. Зміни в особистості під впливом змін у світі.
2. Людська діяльність на межі кінцевого і нескінченного.
Запитання для самоперевірки
1. У чому полягає особливість людської діяльності?
2. Яким чином діяльність поєднує людину зі світом?
3. Яким чином людська діяльність є варіантом вирішення буттєвих альтернатив?
4. Чому людська діяльність загрожує фізичному існуванню людства?
Тема 1.6. Філософське вчення про розвиток. Закони діалектики
Самостійна робота 6
Питання 1
Сутність альтернативних концепцій діалектики (метафізика, "негативна" діалектика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм)
Література: 5, с. 105 - 107 (т. 2); 16, с. 650 - 667; 17, с. 166 -174;
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ'
Діалектика є загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Поняття "діалектика" має величезну кількість визначень:
1) мистецтво суперечки, вміння вести полеміку;
2) компромісний стиль мислення;
3) теорія розвитку "абсолютної ідеї" та "абсолютного духу" (за Г. Гегелем);
4) вчення про зв'язки об'єктивного світу;
5) теорія розвитку матеріального світу (К. Маркс);
6) наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання;
7) логічне вчення про закони і форми відображення об'єктивного світу;
8) теорія пізнання, яка враховує його складність і суперечливість, використовуючи при цьому закони, категорії і принципи діалектики;
9) загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.
Метафізика є антиподом діалектики як теорії розвитку, В історико-філософському аспекті поняття "метафізика" має кілька значень:
1) вчення про недоступні досвідові принципи і начала буття;
2) синонім філософії;
3) щось малозрозуміле, абстрактне (в переносному розумінні);
4) наука про з'ясування світоглядних питань, які не осягаються за допомогою конкретних наук;
5) концепція розвитку, метод пізнання, який є альтернативний діалектиці.
Діалектика та метафізика як альтернативні концепції є протилежними за рядом важливих показників: джерелом розвитку, руху та зміни; розумінням зв'язку старого і нового; механізмом переходу від старої якості до нової; спрямованістю розвитку; розумінням суті істинного знання, суті пізнання; за стилем самого мислення та побудовою наукової картини світу.
Критичний, негативний бік діалектики перебільшували, абсолютизували представники "негативної" діалектики (Т. Адорно, Ж.-П. Сартр). Можна визначити такі основні положення і принципи "негативної" діалектики:
1. Діалектика взагалі може бути зрозумілою тільки як "негативна", що проявляється у різноманітних формах заперечення.
2. "Негативна" діалектика властива суб'єкту, не має об'єктивного значення і має відношення лише до свідомості. При цьому осторонь залишається об'єктивна діалектика, яка панує в природі.
3. Єдиним джерелом заперечення виступає "Я", свідомість. Здатність людини заперечувати становить зміст існування.
4. "Негативна" діалектика є суб'єктивною, бо суб'єктом заперечувальності є людина.
5. "Негативна" діалектика дає таке уявлення про один із основних законів діалектики ("заперечення заперечення"), яке за будь-яких обставин не може перейти у позитивність (Т. Адорно).
6. "Негативна" діалектика є тотальною критикою всього сущого. Мова йде про критику лише як знищення, руйнацію.
Отже, "негативна" діалектика є суб'єктивістською концепцією, яка виходить з абсолютного заперечення всього сутнього, тотального критицизму, самозаперечення, а тому не виходить за межі метафізики. "Негативна" діалектика - це анти-діалектика.
Альтернативами діалектики є софістика і еклектика.
Софістика (від грец. зорпізіез - "мудрець") була вченням представників школи софістів, що склалася у другій половині Уст. до н.е. в Афінах. Софісти вчили використовувати набуті знання у сфері дискусії та полеміки. Софістика використовує міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, і за багатьма своїми ознаками наближається до метафізики.
Еклектика (з грец. - "обираю") є алогічною концепцією, що грунтується на свавільному виборі, на випадковому поєднанні різних сторін речей, на суб'єктивістському поєднанні елементів, положень різних вчень, концепцій, поглядів тощо. Образно кажучи, еклектика с "мішаниною", саме тому вона не вважається ані теорією розвитку, ані теорією пізнання, ані методом, ані світоглядом.
Догматизм (з грец. - положення, що сприймається на віру, без доведення) є абстрактним способом розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при їх вирішенні не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Догматизм став однією з причин появи кризових явищ в економіці, соціальній та духовній сферах, тому що авторитарні судження стали беззаперечними істинами. Фактично догматизм веде до оманливості.
Зворотним боком догматизму є. релятивізм.
Релятивізм (з грец. - "відносний") - теоретико-пізна-вальна концепція, яка виходить з однобічного з'ясування суті
істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання.
Таким чином, якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика і "негативна" діалектика"; якщо розглядати діалектику як логіку, то її альтернативою є софістика і еклектика; якщо розглядати діалектику як теорію пізнання, то її альтернативою виступають догматизм і релятивізм.
Теми рефератів
1. Софістика і еклектика - альтернативи діалектики як логіки.
2. Догматизм як альтернатива діалектики. Його наслідки.
Запитання для самоперевірки
1. Пояснити сутність альтернативних концепцій діалектики.
2. Особливості метафізики як альтернативи діалектики.
3. Особливості "негативної" діалектики.
