Забезпечення виконання кримінального процесуального законодавства, яке регламентує діяльність органів досудового розслідування, виступає одним із найважливіших завдань прокурорського нагляду. Закон зобов’язує прокурорів слідкувати за тим, щоб жодного громадянина не було піддано незаконному і необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 42 КПК України особа набуває статусу обвинуваченої (підсудної) з моменту передачі прокурором до суду обвинувального акту в порядку ст. 291 КПК.
Якщо обвинувальний акт складається слідчим, прокурор повинен, перш за все, перевірити, чи містить обвинувальний акт усі відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України. Обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодився з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Прокурорський нагляд повинен бути скерований, як на це неодноразово наголошувалось у наказах Генерального прокурора, у пер 
шу чергу, на недопущення фактів безпідставного притягнення громадян до кримінальної відповідальності.
Аналіз кримінальних справ, що закінчувалися реабілітацією обвинуваченого, дозволяє прокурорам виявляти найбільш характерні помилки слідчих, недоліки як у відомчому контролі, так і в прокурорському нагляді. Цим досягається реальна можливість здійснити ряд конкретних заходів для забезпечення законності в діяльності слідчих щодо застосування кримінально-процесуальних норм, якими регламентується порядок кримінального судочинства у широкому розумінні цього поняття.
Під час перевірки справи з обвинувальним актом прокурор раніше керувався ст.228-232 глави 21 КПК України (в ред.1960р.), яка чітко регламентувала його дії. В новому КПК подібних норм немає. Але наглядові функції прокурора не скасовані. А отже прокурор зобов’язаний належним чином перевірити матеріали кримінального провадження на відповідність їх кримінальному та кримінальному процесуальному законодавству.
Порядок здійснення такого нагляду регламентується наказами Генерального прокурора України, а методика – відповідними методичними вказівками, що розробляються галузевими управліннями ГПУ.
ВИСНОВКИ З СЬОМОГО ПИТАННЯ:
Якщо обвинувальний акт складається слідчим, прокурор повинен, перш за все, перевірити, чи містить обвинувальний акт усі відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Прокурорський нагляд повинен бути скерований, як на це неодноразово наголошувалось у наказах Генерального прокурора, у пер шу чергу, на недопущення фактів безпідставного притягнення громадян до кримінальної відповідальності.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
З набранням чинності новим КПК України розширилися повноваження прокурора в кримінальному процесі, що масштабно підвищило його самостійність і водночас відповідальність. Введення інституту «процесуального керівництва», який обумовлює здійснення одним прокурором (групою) своїх повноважень у кримінальному провадженні з його початку до завершення, вказує на те, що наразі прокурорський нагляд за досудовим розслідуванням носить суцільний характер, і по суті являє собою пряме, безпосереднє і безперервне керівництво останнім. Проте, як і раніше суть його полягає в тому, що прокурори, здійснюючи нагляд: виявляють порушення закону, причини і умови, що цьому сприяли; забезпечують виконання загальних завдань прокуратури і завдань нагляду за виконанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та органами досудового розслідування.
