Тема 2.1. Властивості матерілів,що визначають їх зовнішній вигляд і здатність до формоутворення

Тема 1.1. Класифікація матеріалів, які застосовуються для виготовлення об’єкту дизайну

План

1. Інструменти для живопису

2. Інструменти для креслярських робіт

3. Інструменти дизайнера

Інструменти для живопису

Пензлик складається з 3 основних частин:

1 – волосяний пучок

2 – металева обойма

3 - ручка

Пензлі відрізняються по розміру,формі,виду волосу.

По формі: круглі,овальні,плоскі.

1. Щетинні пензлі – найбільш жорсткі,виготовляютть з свинячої щитини.по формі – круглі,плоскі(для олійного живопису або темперою)

2 .Барсуков і – волос із хвоста барсука,випускають тільки плоскі(олійні)

3. Ведмежі – виготовляють з шерсті білого ведмедя.Випускають тільки плоскі з подовженим або вкороченим волосяним пучком.Вони більш еластичні,більш м’які(для олійних,темперних,акварельних,гуашових фарб)

4. Колонкові - виготовляють з хвоста колонка.Бувають круглі,плоскі з подовженим або вкороченим волосяним пучком.Використовубть для усіх фарб.

5. Білячі – Тільки круглі,дуже м’які,еластичні,для акварельного живопису,розпис по фарфору.

Інструменти для креслярських робіт

Рейсшина - лінійка для проведення паралельних ліній.

Ресфедер – використовують для проведення прямих ліній різної товщини(туш,гуаш)

Аерограф – для розпилювання фарби,можна працювати будь-якою фарбою.

Гельові ручки, рапітографи – набирають чорнила.

Інструменти дизайнера

Склоріз – бувають алмазні,роликові

Рейсшина – для нескладних графічних робіт,проведення перелельних ліній

Молоток – дерев’яний,металевий

Викрутка – бувають різної ширини основи

Кусачки – для відкусування дроту,цвяхів

Шкребок – для зняття штукатурки

Пензлик – різної ширини,форми та волосу

Ножиц і – по – металу,заокругленні та загостренні кінці

Точило – електричне,ручне для обробки металів

Дрелі – ручні електричні

Рубанок – для обробки дерева

Аерограф,розпилювач – використовують для перекриття великих площин

Пилка – по металу, для дерева

Лобзик – вирізання форм з фанери,пластику,з пінопласту.

Всі інструменти діляться на групи:

1)різальні, 2)вимірювальні та розміточні, 3)монтажні, 4)точильні, 5)стругальні(по обробці дерева та металу)

Література

1. Худяков М.А. Материаловедение.-Уфа.,2006.

Питання для самоконтролю

1. На які групи діляться всі інструменти?

2. Які інструменти відносять для креслярських робіт,дайте характеристику.

3. Які інструменти відносять для живопису,характеристика.

4. інструменти для дизайнера.

Тема 1.2. Будова матеріалів та їх отримання

План

1. Скло,характеристика.

2. Грунти, види,їх властивості та характеристики.

Скло

Скло — сплави різних силікатів з надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду прозору рідину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення.

Властивості:

Прозорість, твердість, хімічна стійкість, термостійкість.

Отримання

Скло отримують шляхом термічної обробки шихти, яка є сумішшю природних або штучних сировинних матеріалів. Шихту завантажують у піч, і при певній температурі та витримці, отримують розплав — скломасу. При охолодженні скломаси в‘язкість її зростає, що надає можливість формувати вироби шляхом видування, прокатки, витягування, пресування чи пресо видування.

Види скла

Сучасна скляна промисловість виготовляє найрізноманітніші вироби — промислове та побутове листове скло, скляні труби і ізолятори, медичне та парфумерне скло, тарне та сортове скло, піноскло, скловолокно, ситали та інше.

Тарне скло займає досить велику частку від загального об‘єму продукції, що виготовляють скляні заводи. Це відбувається тому, що тарне скло використовується для фасування, зберігання та транспортування різноманітних рідких пастоподібних та твердих продуктів.

Кришталь — художнє скло, що називають так за схожість із гірським кришталем — один із найдорожчих і найгарніших різновидів. Із нього виготовляють різноманітний посуд, вази, люстри, що можуть посперечатися своєю красою із найвитонченішими витворами мистецтва.

Оптичне скло використовують для виготовлення лінз, призм, кювет і багато чого іншого.

Хіміко-лабораторне скло має високу хімічну й температурну стійкість, що дає змогу використовувати його під час наукових, часом небезпечних дослідів.

Медичне скло використовується для зберігання й упаковки лікарських препаратів, ін'єкційних і бактеріологічних розчинів, а також предметів догляду за хворими.

Скляний жаростійкий посуд (борне скло) визнаний одним із найкращих для приготування страв. У ньому можна готувати супи, каші, запіканки, тушкувати овочі, м'ясо, заварювати чай, каву звичайно ж, дотримуючись певних правил користування.

Характеристики скла

Скло не виділяє шкідливих речовин, не має запаху, забезпечує тривале зберігання продуктів, добре миється та дезінфікується, легко утилізується, має добрі декоративні можливості. Крім того скляна промисловість забезпечена найбагатшими сировинними ресурсами.

Природні властивості скла та його аморфність наділяють цей матеріал крихкістю, але в той же самий час відсутність кристалічної ґратки надає унікальну можливість використати скло в медицині.

Застосування

Зі скла виробляють волокно, вату, тканини тощо. Ці матеріали відзначаються, значною механічною міцністю, негорючістю, кислотостійкістю і високими тепло- і електроізоляційними властивостями. Вони мають широке застосування в різних галузях техніки і будівельній справі.

Грунти

Грунти: клейові,емульсійні,напіволійні,олійні,левкасні.

Клейові – складаються з клею,наповнювача,пластифікатора,антисептика. Вбирає олію з фарби,має матовуповерхню,швидкий в приготуванні,швидко сохне,витримує 12 діб,а потім сохне.

Емульсійний - зв’язуючим є емульсія олії в водно-клейовому розчині.Після проклейки наноситься як мінімум 3 шари грунту,перший грунт близький по складу до клею з невеликою кількістю олії.Останній шар близький по складу до олійної фарби.Він дає блискучу поверхню,менше вбирає олії з фарби,більш надійний та довговічний,шари сохнуть і стабілізуються до 1 місяця.

Напіволійний – близький до емульсійного грунту,але його останній шар замінюють на тонкий шар олійних,свинцевих або цинкових білил,розведених скіпидаром.Він мало вбирає олію з фарби,фарби міцно тримаються на основі, не темніють і мають блиск.Грунт вимагає стабілізіції не менше 6 місяців.

Олійний – складається з проклейки і шару нерозбавлених або розбавлених олійних білил.Сохне та стабілізується 1 – 1,6 років.Фарби не жухнуть,мають блискучу поверхню. Мають недолік – розтріскуються.(олійні білила – цинкові,титанові,свинцеві).

Левкас – наносять на тверду поверхню,багатошаровий грунт,для штукатурки.Наповнювач – гіпс,може мати шари з марлі,він досить твердий та міцний.Використовують тільки темперних фарб під розпис.

Література

1. Деркач Ф. А. «Хімія». — Л.,1968.

2. Енциклопедія юного хіміка. – К., 2000

Питання для самоконтролю

1. Скло,характеристика.

2. Види скла.

3. Застосування скла.

4. Грунти,які є види?

5. Дати характеристику видам грунтів.

Тема 2.1. Властивості матерілів,що визначають їх зовнішній вигляд і здатність до формоутворення

План

1. Полівінілхлорид вспінений