Поряд з кадровими проблемами, функціонування народних шкіл, у значній мірі залежало від наявної матеріальної бази і достатнього фінансування. Переважна більшість початкових шкіл в другій половині ХІХ ст. знаходилася у скрутному становищі[810]. Інтенсивне зростання кількості шкіл у середині ХІХ століття поставило перед громадами, церквою, Міністерством народної освіти, земством питання забезпечення початкової освіти спеціальними приміщеннями, коштами, обладнанням, меблями. Селянська хата у більшості випадків слугувала шкільним приміщенням. Були непоодинокі випадки, коли школа перекочовувала з хати в хату, тулилася у церковній сторожці, або розміщувалася у найманому приміщенні. Селянська хата у більшості випадків слугувала шкільним приміщенням. Місцеві жителі інколи здавали свої будинки в оренду (див. додаток М), а громади передавали свої приміщення під школу [811]. З часом передовими земськими діячами (М.О. Корф) був розроблений проект раціональної будівлі нової школи, який знайшов впровадження у повітах Херсонської губернії. Але відсутність громадських і земських коштів та державного фінансування не давали можливості розгорнути будівництво достатньої кількості шкільних будинків.
Держава значну кількість своїх проблем поклала на органи місцевого самоврядування, духовне відомство, громади. Але покращення відбувалося надзвичайно повільно, тому для переважної кількості дітей шкільного віку навчання було недоступним. Створення земств, на відповідальність яких з часом покладалося забезпечення населення школами, значно покращило ситуацію. Школи поступово забезпечення шкіл новими будівлями, фінансами. Вже у 1865 році повітові земства, виключаючи Єлисаветградське, асигнувало на потреби шкільного будівництва 6825 руб. [812]. В Херсонському повіті в 1871 році у порівняні з 1866 роком (3500 руб.) грошові асигнування зросли до 14110 руб.[813]. Асигнування школам розподілялося на спільних нарадах повітових і училищних рад Херсонської губернії.
Губернське земство, яке декілька років стояло осторонь від проблем фінансування початкових шкіл у повітах, лише в 1870 р. вперше виділило на освіту першу фінансову допомогу повітовим земствам на освіту. Херсонському повітовому земству надійшло 500 руб. [814], а 1881 року губернське земство вже виділяло по 2000 руб. щорічно на будівництво шкіл у найбідніших селах [815]. Разом з тим, земство поки що залишалося другим вкладником в народні школи після сільських громад [816].
Діяльність губернського земства в справі фінансування народних шкіл позитивно вплинуло на забезпечення коштами початкових училищ. Вже в 1871 р., тобто через 7 років після заснування земських установ, їх витрати на народну освіту на 2% перевищували урядові. Надалі держава все менше й менше виділяла коштів на школу, а земства, навпаки, збільшували видатки[817]. Так, у 1872 р. губернськими і повітовими земствами на утримання шкіл було витрачено 11376 руб. 1 коп. Громадами витрачено на утримання шкіл 47309 руб. Загалом 76459 руб. На засіданнях губернських земських зборів 1872, 1873 років відмічалося, що у попередні роки земства витратили на народну школу – 29150 руб. Сільськими громадами – 47309 руб., а всього76456 руб. [818]
Таким чином, земство вирішувало нагальну проблему утримання під своїм впливом існуючі громадські школи і не давало їм «вмерти». Кошти передавалися в розпорядження сільських громад, які витрачалися ними на створення матеріального забезпечення шкіл та виплату заробітної плати учителям [819]. Земства через своїх представників в училищних радах підтримували сільські громади в справі відкриття нових шкіл та виділяли на це необхідні кошти [820].
Крім того, земства надавали допомогу міським школам. Так, згідно постанові земських зборів Херсонського повіту 9 вересня 1866 р. миколаївським народним школам була визначена грошова допомога у розмірі 1000 руб. і 13 березня 1867 р. генерал-ад’ютант Глазенап повідомив Херсонській земській управі, що „призначену суму буде використано для найму будинків для народних училищ та на придбання класних меблів і навчальних посібників” [821],[822].
Міські школи утримувалися коштом громади та пожертвами. Школи грамотності отримували допомогу від морського відомства (2500 руб.), міського бюджету (6000 руб.), земства (1000 руб) щорічно. Крім того існувала плата за навчання (2200 руб.). Таким чином загальний которис шкіл цього типу складав 11700 руб у рік[823].
Царський уряд, не маючи в достатній кількості коштів на розвиток освіти народу, цілеспрямовано перекладав утримання народних шкіл на плечі земства. Так, з початку 1866 року належало вжити заходів щодо забезпечення фінансового утримання шкіл у поселеннях державних селян. А 11 лютого 1867 р., за рішенням Державної Ради, школи відомства державного майна також передавалися у ведення земських установ [824]. Повітові земські збори доручили гласним повідомити про це всі початкові училища. Проте, передача початкових шкіл різних відомств у підпорядкування земств відбувалася формально.
Святіший Синод також забажав перекласти на плечі органів місцевого самоврядування проблеми фінансового утримання своїх церковних шкіл, які, незважаючи на державну підтримку, постійно знаходилися у скрутному становищі, і неодноразово звертався до земств та державних установ за фінансовою допомогою [825], [826]. Так, у березні 1866 р. обер-прокурор Д. Толстой просив земство виділити кошти церковнопарафіяльним училищам Херсонського повіту, які вимагали влаштування шкільних приміщень, забезпечення їх опаленням, освітленням та прислугою, придбання книжок для читання, методичної літератури тощо[827]. Загалом, у 1893 році церковні школи Херсонської губернії отримали з різних джерел коштів на загальну суму 38665 руб., що у порівнянні з 1881 роком було більше на 2640 руб., що свідчить про зміцнення позицій училищ духовного відомства на освітянському просторі Півдня України (див. додаток Н). Справа народної освіти хоча повільно, але рухалася вперед.
У 80-х роках ХІХ ст. земство посилило роботу по створенню осередків освіти в сільській місцевості. Заснування нових однокласних трирічних шкіл вимагало значних коштів громади і органів місцевого самоврядування. Утримання сільської початкової школи з 60 учнями обходилося до 450 руб., а з 120 учнів – 700 руб. на рік. У середньому утримання одного училища дорівнювало у 1885 році 602 руб. 46 коп., у тому числі земського – 449 руб. [828]. Тому земство разом із сільськими громадами передбачало напрямку створення дешевих шкіл, тобто початкових шкіл грамотності [829]. В той же час, із року в рік збільшували асигнування на школу. Тільки в 1886 році Херсонським губернським земством було витрачено на освіту 148271 руб. Згідно постанові Сенату від 25 квітня 1896 р. Херсонське губернське земство брало на себе третю частину витрат повітових земств на народну освіту, які у 1896 році складали 867589 руб., що на 16% більше, ніж у 1895 році [830]. Губернські збори планували направити ці кошти на ремонт старих шкільних будівель, придбання меблів, навчальних посібників, обладнання, поповнення шкільних бібліотек, посадку пришкільних садочків, заробітну плату учителям. Наприкінці ХІХ століття народні школи в основному мали певне матеріальне забезпечення для організації навчального процесу (див. додаток П). У порівнянні з школами середини ХІХ ст. їх матеріальний стан дещо покращився, значно збільшилося кількість спеціально побудованих приміщень, більш якісно утрималися старі. У 90-х роках ХІХ ст. 76% шкільних приміщень були у задовільному стані і 24% у незадовільному [831]. Але все ж видатки на осіту були недостатніми. Так, у 1895 році на утримання миколаївської поліції було витрачено 49423 руб, а на народну освіту лише 25060 руб.[832] при 1,2 млн. бюджеті міста[833].
На початку ХХ століття фінансування народних шкіл дещо збільшилося. Із звіту губернської управи земським зборам в жовтні 1905 року видно, що витрати повітових земств Херсонської губернії на народну освіту складали 21,5% загальної розхідної частини бюджету [834]. В Єлисаветградському повіті вони дорівнювали 15,7%, Ананьївському – 28,1%. Витрати губернського земства на народну освіту складали 9,1% розхідної частини бюджету. Бюджет народної освіти у Миколаєві складав 42703 руб.[835]. У другому десятилітті ХХ ст. у Херсонській губернії, поряд з будівництвом нових шкільних будівель, продовжувалася робота по капітальному ремонту шкільних приміщень. Лише у Єлисаветградському повіті у 1914 році було якісно відремонтовано 146 шкіл на загальну суму 21388 руб. На ремонт одного народного училища було витрачено 946 руб.[836] Важливо відмітити приватну ініціативу у створенні нормальних умов для роботи народних шкіл. Так, коштами М.М. Аркаса у с. Христофорівка Херсонського повіту, землевласників Комарицького і Шишкіна в с. Кондратівка Ананьївського повіту, у Олександрівці-Арнаутівці Одеського повіту членами сільської громади були побудовані приміщення для початкових шкіл [837]. У 1898 році парафіяни Миколаївського Свято-Духовного молитовного будинку просили міську владу дозволу на будівництво громадою церковнопарафіяльної школи для дітей міста [838].
Але незважаючи на те, що губернське земство розширило свою участь у розвитку початкової освіти в повітах, на прикінці ХІХ століття все також гостро стояло питання про участь сільських громад в утриманні народних училищ тому, що бюджет земств не міг задовольнити всі освітянські потреби [839].
Отже, зважуючи на наведені факти, можна зробити висновок, що матеріальний стан початкових шкіл Півдня України, у період який досліджується, знаходився у незадовільному стані і вимагав значних фінансових та матеріальних витрат. Незважаючи на зростання кількості початкових шкіл та учнів у них, держава у більшості випадків залишилася осторонь від вирішення проблем будівництва, ремонту та матеріального забезпечення народних училищ, переклавши вирішення цих проблем на органи місцевого самоврядування, громади і духовне відомство. Кошти, які виділялися на створення матеріальної бази освіти, були мізерними. Починаючи з середини 60-х років особливо активну участь у розбудові сільської школи взяли на себе земства, які наприкінці ХІХ століття витрачали третину своїх коштів на народну освіту. У 80-90 х роках у селах Херсонської губернії почали будувати шкільні будівлі за новими спеціальними проектами. На початку ХХ століття 364 земські школи мали нові шкільні приміщення. У той же час 119 шкіл тулилися у пристосованих будівлях [840]. Холодні, погано освітлені, пристосовані приміщення для шкіл зустрічалися у багатьох поселеннях Херсонської губернії навіть наприкінці ХІХ століття. Значна частина дітей шкільного віку (до 70%), у тому числі через відсутність приміщень для навчання, залишалася поза межами початкової школи. Від поганого матеріального забезпечення страждали церковнопарафіяльні школи (36%) і школи грамоти (67%) (див. додаток Р) Загалом 30% шкільних приміщень на території Херсонської губернії були у незадовільному стані (див. додаток С).[841]
Висновки до розділу 3. Дослідження показало, що дореволюційна народна школа проходила шлях становлення, розвитку та пошуку нових організаційних форм роботи. Цьому у значній мірі сприяли шкільні реформи другої половини ХІХ століття, які незважаючи на свій обмежувальний характер, дозволили покращити освіту серед народу. Урядові «Положення» (1864, 1872, 1874, 1884 рр.) визначили задачі початкових шкіл, спрямовували їх діяльність, визначали перелік учбових предметів, тривалість занять протягом дня і тижня, навчального року тощо.
Запровадження приблизних навчальних програм Міністерства народної освіти (1897 р.) і Святішого Синоду (1903 р.) мало за мету кардинально вплинути на процес навчання і виховання учнів, визначити мінімум знань, умінь і навичок учнів. У 70-90-х роках ХІХ столітя передовими педагогами розпочалися активні пошуки нових прогресивних форм і методів організації навчального процесу. На зміну застарілій і консервативній буквоскладальній методиці прийшла нова звукова метода, вдосконалювалося викладання навчальних предметів. На уроках вчителів Херсонської губернії почала активно використовуватися наочність, з’явилися перші технічні засоби навчання. Разом з тим, релігійне виховання поставало у ранзі державної політики.
У другій половині ХІХ ст. урядом було запроваджене ремісниче навчання у народних школах. У Херсонської губернії цей процес набув значного розвитку, що надавало можливість учням отримати професійні навички з окремих видів трудової діяльності (рукоділля, швецька справа, крій та інше).
Тривалий час головною проблемою у питаннях організації навчального процесу народної школи були педагогічні кадри. Відкриття вчительських семінарій та запровадження спеціальних іспитів на звання вчителя народної школи позитивно вплинуло на вирішення кадрових проблем. Активну участь у цьому питанні приймали земство і духовенство. Важливою формою підвищення професійної майстерності вчителів, покращення їх фахової підготовки були також вчительські з’їзди і курси.
Болючою проблемою дореволюційної народної школи був її незадовільний фінансовий та матеріальний стан. Початкова школа значний період свого існування, особливо у другій половині ХІХ століття, потерпала від злигоднів. Уряд не маючи у достатній кількості коштів, переклав на відповідальність земств організацію та утримання шкіл. Церковні школи мали мізерні власні кошти на утримання, а цілеспрямоване державне фінансування і допомога земств були основним кошторисним фундаментом на якому вони існували. Міністерські школи теж мали централізоване урядове забезпечення, а міські школи отримували кошти переважно від місцевої влади. Іншою значною проблемою початкової школи було забезпечення їх спеціальними приміщеннями, придатними для проведення навчально-виховного процесу. З часом фінансування народних шкіл урядом та органів місцевого самоврядування сприяло покращенню матеріальних умов земських і міських шкіл. Але сільські церковнопарафіяльні школи, громадські і школи грамоти до кінця свого існування так і залишалися без належних приміщень і задовільного матеріального забезпечення.
Таким чином, можна стверджувати, що у народній школі 1861-1917 рр. відбувалися складні і неоднозначні процеси вдосконалення організаційних питань, навчальної та виховної роботи, кадрової політики, фінансування, які позитивно вплинуло на поширення писемності серед народу, залучення до навчання дітей.
Висновки
Вивчення вітчизняної історіографії показало, що питання становлення та розвитку народної освіти у другій половині ХІХ – початку ХХ століття на Півдні України вивчалося фрагментарно і ще не стало предметом цілеспрямованого наукового дослідження. Окремі наукові праці не дають цілісної картини з цього питання. Джерельна база доволила дисертантові значною мірою проаналізувати, узагальнити проблему та створити комлексне наукове дослідження. В результаті всебічний комплексний аналіз процесу розвитку початкової освіти у другій половині ХІХ – початку ХХ століття дає підстави зробити висновок, що народні початкові школи відіграли провідну роль у розповсюджені писемності серед жителів Підня України.
Поява та розвиток початкових народних шкіл у Південному регіоні мали свої особливості. Так, на відміну від інших територій України, колонізація та освоєння Півдня проходили значно пізніше, але темпи розвитку промисловості (наприклад, суднобудування), торгівлі, сільського господарства, військової справи, завдячуючи новій системі капіталістичного господарювання, сприяли значній потребі у писемних та освічених робітниках, що спричинило прискорений розвиток народної освіти на Півдні України. На початковому етапі основним типом училищ для народу були парафіяльні школи. Але вони були у незначній кількості і не відігравали помітної ролі у розповсюдженні писемності серед народу. Уряд робив спроби упорядкувати освіту у країні, але відсутність фінансів, матеріальної підтримки народних шкіл, низький аторитет освіти серед народу не сприяли розвитку народних шкіл. Перші парафіяльні училища за урядовим положенням 1804 року на території Херсонської губернії почали виникати переважно у другому та третьому десятиляттях ХІХ ст.
Переломним періодом у процесі розвитку початкової освіти, стала середина ХІХ ст., коли демократичні процеси у країні набули значного піднесення. У цей час у Херсонській губернії виникла значна кількість громадських і міських шкіл, почали активніше функціонувати гормадські, церковні та міністерські школи.
Після відміни кріпацтва (1861 р.) важливою подією 60-х років ХІХ ст. була поява земств – органів місцевого самоврядування (1864 р.), що у значній мірі сприяло інтенсивному розвитку освітянських процесів у Південному регіоні. Спадок, який дістався земствам в справі освіти, був важким і суперечливим. Робота земств по обліку громадських, парафіяльних та інших типів початкових шкіл дозволила виявити завищені дані офіційних органів про кількість училищ для народу; характерним явищем цього періоду була швидка поява багатьох шкіл та їх безслідне зникнення. Особливо активно працювали земства у створенні належної матеріальної бази шкіл, сприяли відкриттю нових народних училищ за участю сільських громад, у значній мірі вирішували кадрові проблеми, фінансово підтримували народну освіту, визначалися шляхи допомоги народним училищам. У справі освіти земство активно співпрацювало церквою і державою. Органами місцевого самоврядування постійно збиралася інформація про роботу церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти, громадських і міністерських училищ, що дозволяло створювати шкільні мережі
Завдячуючи земствам, сільським і міським громадам народна освіта отримала позитивний імпульс для свого розвитку. Активізувалась діяльність православної церкви у галузі освіти. Підтвердженням тому є розвинена мережа церковнопарафіяльних та шкіл грамоти особливо у кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Держава всебічно підтримувала Святіший Синод у справі освіти, узявши на себе практичне фінансування церковних училищ. Разом з тим, уряд обмежував діяльність земства, спрямовуючи його роботу лише на фінансово-господарське утримання існуючих та створення нових шкіл, сприяючи розвитку шкіл духовного відомства. Церковне керівництво зі свого боку намагалося перехопити ініціативу поширення освіти в свої руки. Тому, земству на освітянській ниві доводилося конкурувати і з Міністерством народної освіти і з Святішим Синодом. Але, незважаючи на всебічну державну підтримку, церковна школа так і не змогла стати лідером у початковій освіті країни. І все ж, незважаючи на слабке навчально-методичне і матеріальне забезпечення, превалювання релігійної тематики навчання, церковні школи в основному позитивно вплинули на поширення писемності серед жителів Півдня України.
Отримала розвиток міська школа. Основними закладами освіти, у яких діти городян отримували початкову освіту, були школи грамотності та міські школи за урядовим положенням 1872 року, які утримувалися коштами місцевої влади, громади і пожертвами. Пік розвитку шкіл грамоти припадає на 60-80-ті роки ХІХ ст., а міських – на початок ХХ ст. Народні училища даного типу були безстановими, у них навчалися діти різних релігійних сповідань і різного матеріального достатку. Місцева влада підтримувала існування міських шкіл, які відіграли вірішальну роль у поширенні писемності серед жителів міст Херсонської губернії.
Протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. державна політика відносно народної освіти була здебільшого регламентуючою. У середині 60-70-х років низкою положень про початкову освіту (1864, 1872, 1874 рр.), які мали половинчастий, обмежувальний та протирічливий характер, уряд поставив народну школу у підпорядкування Міністерству народної освіти, визначив основні засади її діяльності. Створення училищних рад, залучення дворянства до керівництва народними училищами, свідчить про встановлення постійного нагляду за діяльністю закладів освіти. Але попри всі негаразди: посилення тиску на земства, впровадження церковності у освіті, дозоване фінансування, перекладання утримання шкіл на плечі громад, органів місцевого самоврядування у окремі періоди (1864, 1872, 1874, 1884, 1891 рр.) сприяли активізації діяльності народних шкіл. Аналізуючи міністерські положення про освіту, циркуляри та інші документи, можна впевнено констатувати, що суспільний розвиток у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. вимагав від керівництва держави відповідних законодавчих та управлінських кроків, які, незважаючи на обмеженість, хоч і повільно, але рухали народну освіту вперед.
Міністерством народної освіти, земством, церквою здійснювалися певні кроки по вдосконаленню організаційного життя школи, посиленню контролю за її діяльністю, впорядкуванню навчального процесу, виховної роботи. Державою визначилися термін навчального року, вік дітей, які могли прийматися до школи, значно покращилася шкільна статистика, відбувся процес накопичення та використання досвіду по збору шкільної інформації, що сприяло якісному керуванню початковими закладами освіти на повітовому і губернському рівнях. Міністерство народної освіти з метою посилення контролю за результатами навчально-виховного процесу у народній школі вважало доцільним складати вчителями на випускників шкіл змістовну і детальну характеристику.
Значне зростання кількості початкових шкіл у післяреформенні роки поставило перед державою та органами місцевого самоврядування задачу створення ефективної системи контролю за діяльністю народних шкіл, роботою вчителів, встановлення взаємодії з місцевими органами влади, самоврядування, церквою, громадами з метою регламентації навчально-виховного процесу та впливу на нього. Впровадження посад спостерігачів, інспектора, директора народних училищ, звітності, заснування губернської та повітових училищних рад дозволяли державі активно втручатися у життя школи. На нашу думку, незважаючи на ряд недоліків, направляюча та контролююча діяльність Міністерства народної освіти у значній мірі сприяла впровадженню у навчальний процес передових методик, підвищенню фахової підготовки вчителів, зміцненню матеріального стану шкіл, встановленню належного зв’язку між різними відомствами, яким підпорядковувалися початкові школи, училищними радами, повітовими земствами.
Основним учнівським контингентом дореволюційних початкових шкіл були діти з селянських, робітничих, міщанських сімей. Разом з тим, народні школи відвідували діти дворян, духовенства, різночинців, іноземців-колоністів. Переважна кількість учнів була православного віросповіданя. Початкові народні училища середини ХІХ століття мали незначну кількість учнів. З часом, поступове зростання популярності освіти серед народу сприяло зростанню їх чисельності. Тому, земські, міністерські і церковні школи наприкінці у 1880-90-х роках дещо покращили свої показники – зросла кількість шкіл, учнів в них, але великий наплив учнів до школи, зростання потреби в навчанні нівелювали ці незначні досягнення. Значне переповнення шкіл, двозмінні заняття, відвідування школи в сусідніх селах були показниками недостатньої кількості народних училищ, потреба в яких постійно зростала, що свідчило про значне підвищення авторитету освіти. Відмови у прийомі дітей до школи були звичайним явищем, особливо у 80-90-х роках ХІХ ст. Враховуючи те, що основним контингентом сільських і міських шкіл були діти з бідних сімей, спостерігався їх значний відсів із школи. Через різні об’єктивні причини освіту не могли отримати понад 70% дітей шкільного віку Півдня України. Тому, для задоволення потреб населення у освіті на початку ХХ ст. царським урядом була зроблена спроба запровадження загальної початкової освіти, яка через відсутність належного фінансового забезпечення з боку держави, звела цю справу нанівець.
У другій половині ХІХ ст. в народних школах, завдячуючи пошукам передових педагогів, почали впроваджуватися нові на той час методики навчання. До кінця ХІХ століття на уроках грамоти звуковий метод повністю витіснив буквоскладальний, що сприяло значно швидшому і якісному вивченню письма та читання. На уроках арифметики почала звертатися більша увага на розвиток логічного мислення, значного використання набула наочність. У школах з’являються перші технічні засоби навчання – „чарівні ліхтарі” та кіноустановки, які широко використовувалися при проведенні занять і народних читань для дорослих і дітей.
В школах приділялося багато уваги церковно-релігійному вихованню, особливо у 80-90-х роках ХІХ ст. Про це свідчий той факт, що тривалий час закон Божий був основним навчальним предметом в народній школі, а всі інші розглядалися як допоміжні. Але поступово викладання закону Божого від прерогативи викладання його священнослужителями поступово переміщується до світських учителів. З часом, на початку ХХ ст., ставиться питання про необов’язкове вивчення закону Божого в народних школах. Поступова втрата церковними школами лідируючих позицій була наслідком відсутності у достатній кількості коштів, слабкої матеріальної бази та низького рівня пропонованих знань.
Довгий час, з середини ХІХ ст. до кінця ХІХ ст., народна школа не мала державних навчальних програм. Окремими прогресивними педагогами робилися спроби їх створення, які на місцевому рівні запроваджувалися у роботі з дітьми на уроках. Лише у 1897 році Міністерством народної освіти були розроблені приблизні навчальні програми, які визначали перелік предметів, рівень знань, умінь та навичок учнів. Аналіз цих програм показує, що учням пропонувалася мінімальна сума знань і була надзвичайно спрощеною і обмежувалася законом Божим, письмом, читанням та арифметикою. Значною мірою навчання не носило розвиваючого характеру, в основному спиралось на пам'ять дитини. Владою рекомендувався посередній розвиток дитини, не приділялася увага роботі з обдарованими та здібними учнями. Не вистачало в достатній кількості підручників, методичних посібників, шкільного приладдя, наочності.
Наприкінці ХІХ ст. держава активізувала свою роботу націлену на впровадження у народні школи ремісничого навчання. У початкових училищах Херсонської губернії викладалися рукоділля, плетіння, крій, садівництво тощо, що дало дітям змогу отримати навички ручної праці та оволодіти початком професій. Для їх вивчення Херсонською дирекцією народних училищ були складені спеціальні програми. Відношення до навчання дітей ремеслам викликало серед батьків і суспільства неоднозначні судження. Вважалося що ремісництво відволікає учнів від основної справи – вивчення грамоти.
Використання прогресивних методик у навчанні сприяло появі значної кількості методичної літератури, посібників для учителів, книжок для дитячого позакласного читання. Для навчання дітей на уроках використовувалися підручники кращих педагогів країни. Але вся навчально- методична література була написана на російській мові, що сприяло русифікації місцевого населення та викоріненню основ національної самосвідомості українського народу. Значно поширився процес створення шкільних бібліотек, книжкових складів. Цьому особливо сприяла позитивна діяльність губернського і повітових земств, Міністерства народної осіти, Херсонської церковної єпархії. В окремих бібліотеках книжковий фонд налічував від однієї сотні до декількох тисяч примірників. Це значно підвищувало інтерес до читання в учнів і певної кількості дорослих, що побічно поширювало грамотність серед різних верств населення.
Протягом всього періоду існування народної школи гостро стояла проблема вчительських кадрів, яка так і не була вирішена до кінця. На початковому етапі становлення початкової школи дітей навчали не підготовлені, інколи випадкові люди, малограмотні селяни, не здатні до навчання. Отримуючи низьку винагороду за свою працю вчитель терпів злидні. Низьким був його суспільний і правовий статус. З боку держави не були помітні кардинальні дії щодо вирішення кадрового питання. Декілька навчальних закладів не могли забезпечити школи Херсонської губернії підготовленими вчителями. Зусилля земств, позитивні дії духовного відомства були націлені на вирішення кадрових шкільних проблем. Для навчання в учительських семінаріях майбутніх педагогів земство виділяло спеціальні кошти, церковне керівництво, у свою чергу, направляло для роботи в школі випускників духовних семінарій. Згодом введення Міністерством народної освіти при гімназіях і повітових училищах спеціальних іспитів на звання народного вчителя дещо допомогло у вирішенні кадрового питання.
Важливу роль у підвищенні професійної підготовки вчителів відігравали з’їзди і педагогічні курси, на яких вчителі народних шкіл мали можливість вивчити передовий педагогічний досвід, отримати консультації, відвідати практичне заняття, поділитися досвідом роботи, підняти хвилююче їх питання. Уряд, застосовуючи низку указів та розпоряджень регламентував роботу педагогічних зібрань, постійно посилював контроль за їх засіданнями, побоюючись розвитку демократичних тенденцій в їх роботі, що не сприяло вільному обміну думками, критиці на адресу влади тощо. Частково вирішенню кадрових проблем сприяло запровадження курсової підготовки вчителів. Значна кількість вчителів Херсонської губернії отримала посвідчення на право викладання після закінчення таких курсів.
Незважаючи на зростання популярності освіти серед народу соціальний та суспільний сатус вчителя залишався не високим. Про це свідчить низький рівень його винагороди, відсутність уваги з боку держави, у ряді випадків негативне ставлення до нього громади. Це призводило до плинності педагогічних кадрів, відсутності вчителів у багатьох школах. Довгий час вчитель залишався тимчасовим найманцем громади і був від неї у повній залежності. Дії уряду не сприяли позитивному рішенню основної шкільної проблеми ХІХ – початку ХХ століття на Півдні України – забезпеченню народних шкіл якісними та підготовленими вчителями. Отже, незважаючи на зусилля земств, духовного відомства кадрове питання народних шкіл Херсонської губернії так і не було вирішено до кінця.
Наступною важливою проблемою народної школи було вирішення питання її належного фінансового забезпечення. Держава, не маючи коштів, відповідальність за утримання училищ переклала на плечі земств, сільських і міських громад. Тривалий час основним приміщенням для сільської школи слугувала селянська хата, церковна сторожка, для міської – найманне приміщення. Для утримання будівель, в яких навчалися учні, земство, громади, церква виділяли спеціальні кошти, яких хронічно не вистачало. Лише на прикінці ХІХ – початку ХХ ст. матеріальний стан початкових шкіл дещо покращився. Завдячуючи діям місцевої влади почали будуватися шкільні будівлі за спеціальними проектами. На відміну від церковно-парафіяльних і шкіл грамоти значно поліпшилися умови навчання у земських та міських училищах. На початку ХХ ст. держава почала дещо більше приділяти уваги будівництву нових шкільних приміщень, що сприяло більшому охопленню навчанням дітей.
На думку автора, ряд чинників (розвиток господарства, урядові укази, впровадження земств тощо) позитивно сприяли розвитку початкової освіти на Півдні України. Загальний показник грамотності значно підвищився і на початку ХХ століття дорівнював 30%, зросла потреба народу у освіті, покращилася якість навчання.
Таким чином, дослідження показало, що народна школа пройшла складний шлях свого розвитку – відсутність достатньої уваги з боку держави, належного кадрового забезпечення, фінансування, слабка матеріальна база значно гальмували поступальний рух народної школи, але вдосконалення навчально-виховного процесу, пошук нових організаційних шляхів вирішення важливих питань, впровадження системи підготовки вчителів, турбота земств, громад, освітянська діяльність церкви в цілому сприяли розвитку початкової освіти у Херсонській губернії, поширенню писемності серед народу. І як висновок можна сказати, що народна школа в основному виконала покладені на неї обов’язки – розповсюджувала знання, писемність, культуру серед народу Півдня України.
Вивчення та узагальнення питання розвитку початкової освіти на Півдні України у другій половині ХІХ – початку ХХ століття надає можливості використати отримані наукові результати у педагогічній практиці, сприятиме пізнанню історичних процесів у галузі освіти дореволюційної початкової школи.
Література
[1] Народное образование в России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов. – М.: Польза, 1912 – 224 с.
[2] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – Москва, 1910. – 351 с.
[3] Каптерев П.Ф. История русской педагогики. – 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – 746 с.
[4] Левассер Э. Народное образование в цивилизованных странах / Ред. Г. Фальбока и В. Чарнолуского. – CПб., 1899. – 263 с.
[5] Толстой Л.М. Педагогические сочинения / Под ред. и критическими замечаниями П.А. Буланже. Книгоиздательство К.И. Тихомирова. – М., 1914. –671 с
[6] Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802-1902. / Изд. Министерства народного просвещения. – СПб, 1902. –
[7] Князьков С.А., Сербов Н.И. Очерк истории народного образования в России до эпохи реформ Александра ІІ // Под ред. проф. С.В. Рождественского. – М.: «Польза», 1910. – 238 с.
[8] Народное образование в России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов. — М.: Польза, 1912 – 224 с.
[9] Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802-1902. / Изд. Министерства народного просвещения. – СПб, 1902. –
[10] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – Москва, 1910. – 351 с
[11] Каптерев П.Ф. История русской педагогики. – 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – 746 с.
[12] Левассер Э. Народное образование в цивилизованных странах / Ред. Г. Фальбока и В. Чарналуского. – СПб.: Изд. О.Н. Поповой. Тип. товарищества «Народная Польза». – С. 125, 14
[13] Стоюнин В.Я. Педагогические сочинения. – 3-е изд. – СПб,: Типография М.М. Стасюлевича, 1911. – 488 с.
[14] Записки Н.Ф. Бунакова. Моя жизнь, в связи с общерусской жизнью, преимущественно провинциальной. 1837-1905. – СПб.: Тип. т-ва «Общественная Польза», 1909. – 364 с.
[15] Харьковское общество распространения в народе грамотности / Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Том VІІІ. Исторический. Полутом ІІ. Типография т-ва И.Д. Сытина. – Москва, 1912. – 412 с.
[16] Императорское вольное экономическое общество. Начальное народное образование в России / Под редакцией Г. Фальбока и В. Чарналуского. Т.2. Статистические таблицы по губернии и районам империи. – СПб. – С. 33-80
[17] Фальбок Г., Чарналуский В. Настольная книга по народному образованию. Т.1 / Издание тов-ва «Знание». – СПб, 1899. – 713 с.
[18] Чарналуский В. Настольная книга по народному образованию. Т.ІV |/ Издание тов-ва «Знание». – СПб, 1911. – 788 с.
[19] Фальбок Г.А. Всеобщее образование в России. – М., 1908. – 212 с.
[20] Егоров С.Ф. Хрестоматия по истории школы и педагогики России. – М., «Просвещение», 1974. – 524 с.
[21] Пирогов Н.И. Сочинения. – 2-е изд. – К.: Пироговское тов-во, 1914. – 1113 с.
[22] Фармаковский В.И. Начальная школа Министерства народного просвещения. – СПб., 1900. – 200 с.
[23] Конощенко А. До історії земської школи на Херсонщині (згадки, нариси, матеріали). – Київ, 1908. – С. 32
[24] Стрельцов Е. Из 25-летней практики сельского учителя. Воспоминания, очерки и заметки. Ч. 1. Сельская школа. 1849-1864 г. – СПб. Изд. И.И Паульсона, 1875. – 448 с.
[25] Штевен А.А. Из записок сельской учительницы. – СПб.: Тип. И.Н. Скороходова, 1895. – 168 с.
[26] Сочинения Н.И. Пирогова. Т. 1. – К.; Пироговское товарищество, 1914. – 1113 с.
[27] Корф Н.А. Русская начальная школа. Руководство для земских гласных и учителей земских школ. – 2-е изд. – СПб: К. 1870. – ХХV, 270 с.
[28] Исторический очерк г. Елисаветграда / Сост. А.Н. Пашутин. – Елисаветград, 1897. – 203 c
[29] Миропольский С. План и основы устройства нашей народной школы. – СПб.; 1876. – 221 с., Х с.
[30] Корф Н.А. Русская начальная школа: Руководство для земских гласных и учителей земских школ. − СПб: К.: 1870. − ХХV, 270 с.
[31] Рачинский C. Заметки о сельских школах. – СПб., 1883. – 123 с.
[32] Толстой Л.М. Педагогические статьи. – М.: Тип. „Красного календаря”, 1911. – 405 с.
[33] Толстой Л.М. Педагогические сочинения / Под ред. и критическими замечаниями П.А. Буланже. Книгоиздательство К.И. Тихомирова. – М., 1914. –671 с.
[34] Рачинский C. Заметки о сельских школах. – СПб., 1883. – 123 с.
[35] Корф Н.А. Русская начальная школа: Руководство для земских гласных и учителей земских школ. − СПб: К.: 1870. − С. 270
[36] Фармаковский В.И. Начальная школа Министерства народного просвещения. – СПб., 1900. – 200 с.
[37] Борисов Н.И. Продолжительность курса в однокласных земских школах Херсонской губернии / Изд. Херсонской губернской управы. – Херсон, 1897. – 72 с.
[38] Обухов А.И., Коридалин А.Н. Как организовать и как вести занятия с несколькими отделениями. – М.: Тип. Вильде, 1913. – 206 с.
[39] Елисеев В. Програмы и правила городских училищ. – Санкт-Петербург – Москва – Одесса: Книгоиздательство «Родное слово», 1911. – 95 с.
[40] Рачинський C. Заметки о сельских школах. – СПб., 1883. – 123 с.
[41] Материалы по делу народного образования в Херсонском уезде, со времени открытия в Херсонской губернии земских учреждений, собранные членом херсонского училищного совета, членом уездной земской управы, Герценштейном.(1865-1874 гг.) / Издание Херсонского уездного земства. – Херсон: Тип. Н.О. Ващенко, 1874. – 637; Приложение, с. 1-33.
[42] Модзалевский Л.Н. Очерк истории воспитания и обучения с древнейших до наших времён. – СПб., 1892. – 433 с.
[43] Демков М.И. Курс педагогики. Ч. 2. Теория и практика воспитания. – 3-е изд. – М. – Петроград, 1915. – 366 с.
[44] Тихомиров Д. Сборник правил и программ для церковно-приходских школ. – СПб., Изд. Д.Д. Полубояринова, 1889. – 373 с.
[45] Материалы по делу народного образования в Херсонском уезде, со времени открытия в Херсонской губернии земских учреждений, собранные членом херсонского училищного совета, членом уездной земской управы, Герценштейном.(1865-1874 гг.). / Издание Херсонского уездного земства. – Херсон: Тип. Н.О. Ващенко, – Херсон, 1874. – Приложение, с. 1-33
[46] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – Москва, 1910. – 351 с.
[47] Народное образование в России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов. — М.: Польза, 1912 – 224 с.
[48] Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. Т.2. Від середини ХVІІ ст. до 1923 року. – К.: „Либідь”, 1992. – 606 с.
[49] Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2003. – С. 232, 233
[50] Вахтеров В.П. Воскресные школы и повторительные классы. Частный почин в деле народного образования. Сборик статей / Изд. Московского комитета грамотности в пользу воскресных школ. – М., 1894. – 361 с.
[51] Очерки истории украинского народа / Сост. и ист. – биог. очерк Ф.П. Шевченко, В.А. Смолия; Примеч. В.М. Рычки, А.И. Гуржия. – Лыбидь, 1990. – 400 с.
[52] Князьков С.А., Сербов Н.И. Очерк истории народного образования в России до эпохи реформ Александра ІІ / Под ред. проф. С.В. Рождественского. – М.: Книгоиздательство «Польза», 1910. – С. 218
[53] Бунаков Н.Ф. Сельская школа и народная жизнь. Наблюдения и заметки сельского учителя. – СПб., 1906. – 229 с.
[54] Каменев С.А. Церковь и просвещение в России. – М., «Атеист», 1929. – 162 с.
[55] Медынский Е.И. История русской педагогики. – М.: Учпедгиз., 1938. – 498 с.
[56] Нестеренко П.М. М.О. Корф і національна українська школа. Записки Одеського наукового товариства. Секція педагогічна №1 // Видання Одеського наукового при ВУАН тов-ва, 1930. – 210 с.
[57] Готалов-Готлиб А.Г. Материалы для истории народного образования в Одессе. Исторический очерк. Ч. 1. (1801-1870). – Одесса, 1940. – 153 л. (Рукопис)
[58] Константинов Н.А., Струминский В.Я. Очерк по истории начального образования в России. 2-е изд., испр. – М., Учпедгиз, 1953. – 272 с.
[59] Смирнов В.З. Реформа начальной и средней школы в 60-х годах ХІХ века. – М., АПН РСФСР, 1954. – 311 с.
[60] Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики. Учебник для пед. вузов. – М., «Просвещение», 1956. – 477 с.
[61] Народное образование в СССР / Под ред. М.А. Прокофьева и др. – М., «Просвещение», 1967. – 544 с.
[62] Алексеев А.Н., Щербаков Н.П., Анисов М.И. Хрестоматия по истории советской школы и педагогики. – М., «Просвещение», 1972. – 356 с.
[63] Гончаров Н.К. Очерки по истории советской педагогики.– К., «Радянська школа»,1970. – 362 с.
[64] Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965). – К., «Радянська школа», 1966. – 257 с.
[65] Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965). – К.,«Радянська школа», 1966. – С. 9, 11.
[66] Грищенко М.М., Бондар А.Д., Дзверін О.Г., Мазуркевич О.Р., Масальський В.І. Питання історії освіти і школи на Україні. – К., «Радянська школа», 1958. – 260 с.
[67] Ганелин Ш.И. История педагогики и современность. – Л., 1970. – 349 с.
[68] Попов В.А. Проблема взаимодействия школы и семьи в педагогической литературе России в начале ХХ века (Вопросы истории советской и зарубежной школы и педагогики / Сборник трудов. – М., 1975. – С. 15-28.
[69] Гриценко М.С. Історія педагогіки. Навч. посіб. для пед. інститутів. – К., «Вища школа», 1973. – 442 с.
[70] Егоров С.Ф. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России. – М., «Просвещение», 1974. – 274 с.
[71] Егоров С.Ф. Теоретические проблемы содержания школьного образования в педагогике России конца ХІХ – начала ХХ века. Вопросы истории школы и педагогики в дореволюционной России. – М., 1978. – 102 с.
[72] Ососков А.В. Начальное образование в дореволюционной России (1861-1917): Учеб. пособие для студентов пед. институтов. – М.,«Просвещение», 1982. – 208 с.
[73] Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. – В 26 т. / Гол. редколегія: Тронько П.Т. (голова Головної редколегії), Бажан М.П. та ін. – К:, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. – 771 c.
[74] Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. В 26 т. / Гол. редколегія: Тронько П.Т. (голова Головної редколегії), Бажан М.П. та ін. – К:, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – 910 с.
[75] Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область. В 26 т. / Гол. редколегія: Тронько П.Т. (голова Головної редколегії), Бажан М.П. та ін. – К:, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 687 с.
[76] Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. В 26 т. / Гол. редколегія: Тронько П.Т. (голова Головної редколегії), Бажан М.П. та ін. – К:, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 816 с.
[77] Антология педагогической мысли в России первой половины ХІХ в. (до реформ 60-х гг.) / Сост П.А. Лебедев. – М.: Педагогика, 1987. – 560 с.
[78] Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ в. / Сост. П.А. Лебедев. – М.: Педагогика, 1990. – 608 с.
[79] Антология педагогической мысли в Украинской ССР / Сост. Н.П. Калениченко. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.
[80] Егоров С.Ф. Теория образования в педагогике России начала ХХ века: Историко-педагогический очерк. – М.: Педагогика, 1987. – 152 с.
[81] Драч О.О. Розвиток початкової освіти в Україні (1861-1917 рр.) / Автореферат дис…канд. іст. наук: 07.00.01. –Харків, 2002. – 19 с.
[82] Корж Л.В. Освітня діяльність земств Харківської губернії (в кінці ХІХ – на початку ХХ століття) 13.00.01. / Автореферат дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 19 с.
[83] Шумілова І.Ф. Розвиток земських шкіл Приазов’я другої половини ХІХ – початку ХХ століття / Автореферат дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Харків, 2004. – 26 с.
[84] Кравченко Т.М. розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Автореферат дис… кан. іст. наук: 07.00.01. – Харків, 1999. – 17 с.
[85] Панасик А.С. Освіта на Миколаївщині (ХІХ – початок ХХ ст.) / Автореферат дипломної роботи магістра. – Миколаїв: МДУ ім. В.О. Сухомлинського, 2006. – 10 с.
[86] Довженко Т.О. Словесні методи навчання у діяльності початкових шкіл України другої половини ХІХ століття / Автореферат дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Харків, 2002. – 18 с.
[87] Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки в Україні / Автореферат дис… канд. політич. наук: 23.00.01. – Миколаїв, 2004. – 22 с.
[88] Андріяш В.І. Внесок М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки в Україні / Автореферат дис… канд. політич. наук: 23.00.01. – Миколаїв, 2004. – 22 с.
[89] Коляда Н.М. Розвиток недільних шкіл в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Автореферат дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Київ, 2004. – 21 с.
[90] Петренко І. М. Церковнопарафіяльні школи лівобережної України в системі освітньої урядової політики царської Росії (1884-1917 рр.). / Автореферат дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 2005. – 20 с.
[91] Тригуб О.П. Історія Херсонської єпархії (1775-1918 рр) / Автореферат дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – Донецьк, 2001 – 16 с
[92] Федорчук О.О. Православ’я в становленні культури Півдня України (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття) / Автореферат дис…канд. іст. наук: 07.00.01. – Донецьк, 2005. – 18 с.
[93] Джуринский А.С. История образования и педагогической мисли: Учебное пособие для студентов ВУЗов. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 400 с.
[94] Пискунов А.И., Вендеровская р.Б., Кларин В.И. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ века: Учеб. пособие для студентов пед. вузов. – М.; Сфера, 2004. – 512 с.
[95] Бим-Бад Б.М. Очерки по истории и теории педагогики. – М., 2003. – 270 с
[96] Корнетов Г.Б. История педагогики: Введение в курс «История образования и педагогической мысли»: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 268 с.
[97] Левківський М.В., Дубасенюк О.А. Історія педагогіки: Навч. посібник: – Житомир, МДПУ ім. І.Я. Франка, 1999. – 336 с.
[98] Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 568 с.
[99] Гайдуков Л.Ф., Крушинський В.Ю. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. – К.: Либідь, 1999. – 272 с.
[100] Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – С. 237
[101] Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – початок ХХ століття) і нариси / Редколегія: М.Д. Ярмаченко, Н.П. Калениченко, С.У. Гончаренко та ін. – К.: «Радянська школа», 1991. – 384 с.
[102] Сухомлинська О.В., Калениченко Н.П., Ільченко Ж.Д., Копиленко Н.Б., Самоплавська Т.О. Нариси історії українського шкільництва (1905-1933): Навч. посібник / Міжнародний фонд "Відродження" / О.В. Сухомлинська (ред.). - К.: Заповіт, 1996. – 304 с.
[103] Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки. Навч. посіб. / За ред. О.О. Любара. – К.: Т-во «Знання». КОО, 2003. – 450 с.
[104] Добренський І.А., Постолатій В.В. Громадська приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець ХІХ – початку ХХ ст.) / Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки. – Кіровоград, 1998. – С. 5-46
[105] Водотика С.Г., Сінкевич Є.Г. Історія Херсонщини: Навч. посібник. – Херсон: Айлант, 2003. – 202 с.
[106] Федорчук О.О. Церковно-приходські школи Миколаєва в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові праці МДГУ ім. П. Могили. Нуково-методичний журнал. Історичні науки. Вип. 4. – Миколаїв, 2002. – С. 89-91
[107] Халамендик В.Д. До питання становлення та розвитку початкової освіти на Півдні України в ХІХ –на початку ХХ століття // Науковий вісник Миколаївського державного педагогічного університету ім. В.О. Сухомлинського. Збірник наукових праць. Випуск 4. – Миколаїв. 2001. – С. 99-104
[108] Луценко Є. Регіональні особливості становлення мережі учбових закладів в Миколаєві у другій половині ХІХ ст. // Розвиток іноетнічних культур у контексті української культури Півдня України. – Миколаїв, 1996. – Ч. 2 – С. 32-34
[109] Форостян А.Ф. Основні напрямки розвитку освіти Півдня України в першій половині ХІХ ст. // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 1998. – С. 29-32
[110] Петухова Л.Є. Соціальний портрет учителя Херсонської губернії кінця ХІХ – на початку ХХ століття // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 32. – Ч. 2. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. – С. 24-27
[111] Добровольська В.А. Роль православного духовенства в розвитку жіночих навчальних закладів Півдня України на початку ХХ століття // Південий архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. – Випуск 11. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С. 114-121
[112] Панасик А.С. Освіта на Миколаївщині (ХІХ – поч. ХХ ст.) / Автореферат дипломної роботи магістра. – Миколаїв: МДУ ім В.О. Сухомлинського, 2006. – 10 с.
[113] Левченко М., Додонова Г. Розвиток національної освіти Херсонщини у ХІХ – ХХ ст. // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип. 8. – Херсон: Айлант, 1999. – С. 170-176
[114] Заковоротный Д.И. Город Николаев – хутор Водопой. Исторический очерк (1790-2000 гг.). – Николаев, 2003. – С. 19-25
[115] Заковоротный Д. Первая городская народная школа на Водопое // «Вечерний Николаев». – 2000. – 11 июня
[116] Заковоротный Д.И. Церковно-приходские школы Николаевского округа // Голос православия. – 2004. – Апрель. – (Из истории)
[117] Валько С.С. Освіта Дніпровського повіту (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) // Таврійський степ (Мій рідний край). Ред. В.А. Андрєєв, С.В. Водотика. – Каховка –Херсон – Київ: Вид. „Айлант”, 2002 – 135 с.
[118] Агафонова Н.В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917-1920. – Одеса: Принт Мастер, 2002. – 206 с.
[119] Агафонова Н.В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917 – 1920 р.р. – Одеса: Принт Мастер, 2002. – 206 с.
[120] Бобров В.В. Становлення та розвиток ліцеїв і гімназій Півдня України (ХІХ – початок ХХ ст.). Херсон: Персей, 2001. – С. 37
[121] Сурин В.М. Страницы истории. 1778-1978. – Симферополь: Изд-во «Таврия», 1978. – 78 с.
[122] Павлик І.С. Освіта на Миколаївщині у ХІХ – ХХ ст. (Історичні нариси). – Миколаїв: Вид-во УДМТУ. – 176 с.
[123] Павлик І.С., Тригуб П.М., Білюк О.В. Історія Миколаївщини: Навч. посібник. – Миколаїв, 1996. –
[124] Крючков Ю.С. История Николаева от основания до наших дней. М.П. Возможности Кимерии. – Николаев, 1996. – 241 с.
[125] Шкварець В.П., Мельник М.Ф. Історія рідного краю. Миколаївщина: Навч. посібник. – 2-е вид., доопр., випр., доп. – Миколаїв; Вид-во МДГУ ім. П. Могили; Одеса: ТОВ Від, 2003. – 280 с.
[126] Агафонова Н.В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917-1920. – Одеса: Принт Мастер, 2002. – 206 с.
[127] Халамендик В.Д. До питання становлення та розвитку початкової освіти на Півдні Україні в ХІХ – на початку ХХ століття / Науковий вісник Миколаївського державного гуманітарного університету ім В.О. Сухомлинського. Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2001. – С. 100
[128] Готалов-Готлиб А.Г. Материалы для истории народного образования в Одессе. Исторический очерк. Ч. 1, (1801-1870). – Одесса, 1940. – Арк. 3. Рукопис. Одеська обласна наукова бібліотека ім. М. Горького
[129] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – Москва, 1910. – С. 17
[130] Новороссийский календарь на 1843 год. Издаваемый от Ришельевского лицея. – Одесса, 1842. – С. 317
[131] Константинов Н.А., Струминський В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 86, 88
[132] Каптерев П.Ф. История русской педагогики. 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – С. 310
[133] Китицин П. К вопросу о школах в Малороссии в начале ХІХ века. – Киев: «Киевская старина», 1904. – №7-8. – С. 15
[134] Каптерев П.Ф. История русской педагогики. 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – С. 310
[135] Каптерев П. Ф. История русской педагогики. 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – С. 310
[136] Константинов Н.А., Струминский В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 93, 94
[137] Визначні події на ниві освіти за час існування Херсонської губернії. Хроніка // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. – Випуск 12. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 185.
[138] Егоров А.Д. Народное образование и лицеи в России. Газетные и журнальне вырезки. XVIII — нач, XX века. Ученные записки экономико-архитектурного факультета Ивановской государственной архитектурно-строительной академии. Вып. 7. – Иваново, 1998. – С. 20-25
[139] Константинов Н.А., Стуминский В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 94
[140] Павлик І.С. Освіта на Миколаївщині у ХІХ – ХХ століттях (Історичні нариси) / Управління освіти Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївський державний педагогічний інститут. Вид-во УДМТУ, 1997. – С. 7
[141] Харьковское общество распространения в народе грамотности. Народная энциклопедия научных и прикладних знаний. Т. ІІІ. Исторический. Полутом 2. – Москва, 1912. – С. 340
[142] Каптерев П. Ф. История русской педагогики. 2-е изд. – Петроград: Земля, 1915. – С. 317
[143] Константинов Н.А., Струминский В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – 88
[144] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И. П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – М., 1910. – С. 22
[145] Пругавин А.С. Законы и справочные сведения по начальному народному образованию. – СПб,. Издание тов-ва «Общественная польза», 1904 —С. 17, 18, 19
[146] Циркуляр по управлению Одесским учебным округом. – 1864 – № 4 (май). – Одесса, 1864. – С. – 170.
[147] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народне образование в России / сост. И. П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В. П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – М., 1910. – С. 22
[148] Державний архів Херсонської області (далі ДАХО), ф. 14, оп. 1, спр. 1039, арк. 55
[149] Історія міст і сіл Української РСР. Т. 26. Миколаївська область. – К:, Головна редакція УРЕ, 1971. – С. 183
[150] ДАХО, ф. 310, оп. 1, спр. 3, арк. 13, 15, 18, 51
[151] Записки Одесского общества истории и древностей. Т. 2. Отделение первое. – Одесса, 1848. – С. 333, 346, 347, 348, 349, ДАХО, ф. 310, оп. 1, спр. 4, арк. 13
[152] Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. 246, оп. 2, спр. 34, арк. 1, 7-10
[153] Исторический очерк г. Елисаветграда / сост. А.Н. Пашутин. – Елисаветград, 1897. – С. 185
[154] Павлик І.С., Тригуб П.М., Білюк О.В. Історія Миколаївщіни. Навч. посібник. – Миколаїв, 1896. – С. 8
[155] ДАМО, ф. 222, оп. 1, спр. 9, арк. 5
[156] ДАХО, ф. 310, оп.1, спр.4, арк. 32
[157] Кузовова Н.М. Визначні події на ниві освіти за час існування Херсонської губернії. Хроніка // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. – Випуск 12. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 185
[158] ДАХО, ф. 310, оп. 1, спр. З, арк. 32-33
[159] Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область. – К:, Головна редакція УРЕ, 1971. – С. 77
[160] Цеханович Н. Первая школа / Южная правда – №163 (756) – 1940 – июль. – С.4
[161] Училища г. Одессы находящиеся в ведении народных училищ Херсонской губернии (справочные сведения на 1896/1897 учебный год). / Издание при дирекции народных училищ. – Одеса, 1896. – С. 31, 15, 17, 19, 25, 30
[162] Памятная книжка по Одесскому учебному округу. 1881. – Одесса. Типография П. Францова, 1881. – С. 9, 12, 13, 15, 17, 19, 31, 32
[163] ДАМО, р. 99, оп 1, спр. 136. арк. 3; ф. 161, оп. 1, спр. 161, арк. 33
[164] ДАМО, ф. 230, оп. 1 спр. 3543, арк. 1
[165] Павлик І.С., Тригуб П.М., Білюк О.В. Історія Миколаївщіни. Навч. посібник. – Миколаїв, 1896. – с.___
[166] Новороссийский календарь на 1839 год. Издаваемый при Ришельевском лицее. – Одесса, 1838. – С. 136
[167] Новороссийский календарь на 1865 год. Издаваемый при Ришельевском лицее. – Одесса, 1864. – С. 122, 123
[168] Херсонские губернские ведомости. – 1865. – 24 апреля (№17)
Херсону 200 лет. 1778-1978. Сборник документов и материалов. – Херсон,;;;;;. – С. 50
[169] ДАМО, ф. 230, спр 1, арк. 1, 2
[170] Указ правительсвующего сената о взыскании с государственных крестьян общественного сбора и о передаче врачебной и училищной части ведомства государственных имуществ в ведение надлежащих учреждений // Циркуляр по управлению Одесским учебным округом. – 1867 – № 4 (апрель). Одесса, 1867. – С. 51
[171] Учебные заведения Одесского учебного округа, состоящие в ведении дирекции народных училищ. Вып. 3. – С. 128. Без года выпуска
[172] Історія міст і сіл Української РСР. Т. 26. Одеська область. – К:, Головна редакція УРЕ, 1971. – С. 332
[173] Народное образование России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов – М.: Польза, 1912 – С. 93
[174] Народное образование в России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов — М.: Польза, 1912 – С. 93
[175] Народное образование в России с 60-х годов ХІХ века / Сост. Н.В. Чехов – М.: Польза, 1912. – С. 93
[176] Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802-1902. / Изд. Министерства народного просвещения. СПб, 1902. – С. 445
[177] Народное образование в России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов — М.: Польза, 1912 — С. 94
[178] Народное образование России с 60-х годов XIX века / Сост. Н.В. Чехов — М.: Польза, 1912 — С. 94
[179] Тригуб О.П. Історія Херсонської єпархії (1775-1918 рр.) // Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – Миколаїв, 2000. – С. 13-27
[180] Федорчук О.О. Православ’я в становленні культури Півдня України (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття) / Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. –Миколаїв, 2005. – C. 36
[181] Тихомиров Д. Сборник правил и программ для церковноприходских школ с относящимися к ним определениями и указами св. Синода, распоряжениями Министерства народного просвещения и другими узаконениями. – СПб., 1889. – С. 37
[182] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И. П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – М., 1910. – С. 26
[183] Тонконогов А. С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И. П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – М., 1910. – С. 26, 27
[184] Шульман. Б. Бугская заря. – №201 (1786) – 1947 – 7 октября. – С. 3
[185] Корф Н.А. Русская начальная школа: Руководство для земских гласных и учителей земских школ. − СПб: К.: 1870. − С. 19
[186] ДАМО, ф. 216, оп. 1, спр. 771, арк. 2
[187] Тонконогов А. С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И. П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина – Гамбургер. – М., 1910. – c.27
[188] Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999. – С. 219
[189] Ососков В.А. Начальное образование в дореволюционной России (1861-1917): Учебное пособие для пед. институтов. – М.: Просвещение, 1982. – С. 12
[190] Чехов Н.В. Народное образование в России с 60-х годов XIX века – М.: Польза, 1912 – С. 26
[191] Чехов Н.В. Народное образование в России с 60-х годов XIX века – М.: Польза, 1912 – С. 27
[192] Материалы для устройства народных училищ. (Ко второму изданию журнала „Учитель” за 1862 год.) – СПб, 1862. – С. 9
[193] Большая Советская энциклопедия. – М.: Издательство „Советская энциклопедия”, 1974. – 377 с.
[194] Ососков А.В. Начальное образование в дореволюционной России (1861-1917): Учебное пособие для студентов пед. институтов. – М.: Просвещение, 1982. – С. 13
[195] Бобров В.В. Становлення та розвиток ліцеїв і гімназій Півдня України (ХІХ – поч. ХХ ст.). – Херсон: Персей, 2001. – С. 99
[196] Константинов Н.А, Струминский В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 166
[197] Константинов Н.А., Стуминский В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 129
[198] Рождественский С.В. Исторический обор деятельности Министерства народного просвещения. 1802-1902 / Изд. Министерства народного просвещения. – СПб, 1902. – С. 446
[199] Констатинов Н.А., Струминський В.Я. Очерки по истории начального образования в России. – М., 1953. – С. 128, 129
[200] Тонконогов А. С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек и Л.Б. Хавкина-Гамбургер. – М., 1910. – С. 32
[201] ДАМО, ф. 216, оп. 1, спр. 3988, арк. 1
[202] Тонконогов А.С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 10. Народное образование в России / Сост. И.П. Белоконский, Э.О. Вахтерова, В.П. Вахтеров, Г.А. Попперек, И.Д. Хавкина-Гамбургер. Тип. т-ва И.Д. Ситина. – Москва, 1910. – С. 32.
[203] О рекомендациях средним и низшим учебным заведения словаря церковно-словянского и русского языка, издаваемого Н. Тибленом /\Циркуляр по управлению Одесским учебным округом. – 1867. – №10 (октябрь). Одесса, 1867. – С. 177
[204] Отчет Херсонской губернской земской управы о девятилетней деятельности земских учреждений Херсонской губернии (1865-1874). – Херсон, 1875. – С. 634, 635
[205] Очерк развития народного образования в Херсонской губернии с 1866 по 1902 год / Сборник Херсонского земства. – 1903 – №7 (июль). – Херсон, 1903. – С. 66
[206] Очерк развития дела народного образования в Херсонской губернии с 1866 по 1902 год // Сборник Херсонского земства. – 1903 – №7 (июль). – Херсон, 1903. – С. 67
[207] Отчёт Херсонской губернской земской управы о девятилетней деятельности земских учреждений Херсонской губернии. 1865-1874. – Херсон, 1875. – С. 517
[208] Отчёт Херсонской губернской управы о девятилетней деятельности земских учреждений в Херсонской губерниии. 1865-1874. – Херсон, 1875 – С. 503
[209] Материалы по делу народного образования в Херсонском уезде, со времени открытия в Херсонской губернии земских учреждений, собранные членом херсонского уездного училищного совета, членом уездной земской управы, Герценштейном (1865-1874 г.) / Издание Херсонского уездног
