Вікові зміни системи згортання крові

 

Кров плода до 5-го місяця ембріогенезу не має здатності до згортання. Це пояснюється відсутністю фібриногену, який є І фактором згортання крові. Після 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку фібриноген з'являється в невеликій кількості — 0,6 г на 1 л. Після народження в крові дитини фібриногену на 10—30 % менше, ніж у дорослих. Вміст його швидко збільшується в перші 5 днів життя і досягає рівня дорослих — 2—4 г на 1 л. У крові плода протромбін — II фактор згортання крові — з'являється на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. У момент народження в крові дитини протромбін становить 90 % від норми дорослої людини. У момент народження дитини концентрація гепарину наближається до нор­ми дорослого. Для періоду новонародженості характерна значна індивіду­альна розбіжність вмісту окремих факторів згортання крові. Однак час згортання крові у новонароджених такий самий, як у дорослих. У клінічній практиці існують різні методики визначення часу згортання крові (табл. 8). Тривалість кровотечі у дітей відповідає такій у дорослих.

ВІКОВІ ЗМІНИ

системи крові

Вікова інволюція відбувається в кістковому мозку, в органах з лімфоїдною тканиною: селезінці, лімфовузлах, мигдаликах. Маса цих органів різко зменшується до 65—70 років. У периферійній

СИСТЕМА КРОВІ

крові знижується кількість імунокомпетентних клітин, порушується ак­тивність Т- і В-лімфоцитів.

У кістковому мозку з віком розростається ретикулярна строма, збільшується кількість ретикулярних і колагенових волокон. Гліко-заміноглікани в стінках судин мікрорусла розкладаються, відбувається облітерація каналів гаверсових систем, що призводить до порушення кро­вопостачання кісткового мозку. Відбувається заміна кровотвірноі тканини на жирову.

За даними трепанобіопсії клубової кістки, кровотвірна тканина у віці 30 років становить 50 %, а у віці після 70 років — 30 %. У старих людей знижується функція еритроцитарного червоного ростка, ШОЕ помірно збільшується. Зміна лейкопоезу з віком полягає в збільшенні в пери­ферійній крові зрілих клітин, зникають паличкоядерні нейтрофіли, змен­шується кількість еозинофілів. У кістковому мозку зменшуються бластні клітини-родоначальники, але без порушення дозрівання.

У кістковому мозку збільшується кількість плазматичних клітин, фа­гоцитів, пігментофагів, макрофагів. З віком змінюється тромбоцитопоез. Зменшується кількість мегакаріоцитів, збільшується кількість "старих" змінених гігантських клітин з порушенням темпу дозрівання ядра і цито­плазми. Молоді гігантські клітини забезпечують тромбоцитопоез і тром­боцитопенію. Кровотвірна система відображає загальні процеси старіння зі збереженням компенсаторних реакцій.

Вікові зміни системи крові впливають на структуру захворюваності у старих людей. Серед захворювань крові в людей після 70 років перше місце займають лейкози. Вони становлять 55 % серед захворювань систе­ми кровообігу.

Найчастіше зустрічається хронічний лімфолейкоз. На другому місці за частотою серед захворювань крові стоять анемії. У людей старечого віку вони мають важкий перебіг, важко коригуються заходами догляду і лікування. Частіше розвиваються залізодефіцитні анемії. Дефіцит заліза проявляється разом із дефіцитом фолієвої кислоти. Так, анемії проявля­ються гіпоксією, серцево-судинною недостатністю, м'язовою слабкістю, трофічними розладами (ламкість нігтів, сухість шкіри). У таких людей змінюється смак і нюх. У разі різкого дефіциту фолієвої кислоти і вітаміну В₁₂ може виникнути мегалобластна анемія.

Особливістю перебігу її у старих людей є розлад ходи, парестезії. Пізніше приєднуються діарея, набряки, симптоми декомпенсації серцевої діяльності. У кістковому мозку з'являються мегалобласти. У людей після 70 років знижена функція кісткового мозку зумовлює розвиток апластич-них анемій. У розвитку таких анемій беруть участь імунні механізми.

Особливістю клініки є гіпоксія, кровоточивість ясен через тромбоци­топенію, що супроводжує апластичну анемію. Водночас розвиток лейко­пенії зумовлює появу різних інфекційно-запальних процесів.

Проблеми, які виявляють

у пацієнтів під час обстеження

органів кровотворення

Оцінку стану пацієнта із захворюванням системи крові проводять з ураху­ванням віку пацієнта, його загального стану, а також лабораторних даних. Клінічне обстеження пацієнта включає з'ясування анамнезу, загаль­ний огляд, обстеження лімфатичних вузлів, кісткової системи, пальпацію печінки та селезінки.

Анамнез

У пацієнта необхідно дізнатися:

• коли вперше звернули увагу на блідість шкіри або іктеричність, жовтяницю;

• чи є ламкість нігтів і волосся;

• чи втратило волосся блиск;

• з чим пов'язане зниження апетиту або повна відмова від їжі;

• чи були носові кровотечі, кровотечі з лунки зуба, внутрішні крово­течі;

• чи з'являлися на шкірі петехії, великі крововиливи;

• яка локалізація елементів геморагічної висипки;

• коли з'явилися болісність і збільшення периферійних лімфатичних вузлів;

• чи є біль у животі, особливо в правому підребер'ї;

• чи є біль у кістках;

• чи були напади запаморочення, головного болю.

Звертається особлива увага на наявність слабкості, адинамії, дратли­вості пацієнта, його неспокій, швидку втомлюваність.

Збирається сімейний анамнез з урахуванням генетичної та спадкової патології, а також алергологічний анамнез, з'ясовується, чи є в родині хронічні інфекції (туберкульоз, венеричні захворювання), чи часті гострі інфекційні захворювання.

Огляд

Під час проведення огляду важливо звернути увагу на таке:

• колір шкіри, слизових оболонок та склер (блідість, жовтяниця);

• наявність геморагічної висипки (характер, розміри елементів, ло­калізація, симетричність, перебіг);

• наявність патологічних змін у ротовій порожнині (ділянки некрозу, афти, виразки);

• збільшення периферійних лімфатичних вузлів (визначається їх фор­ма, розмір, гіперемія шкіри над ними);

• збільшення колатеральних судин (венозна сітка);

• стан нігтів і волосся.

Перкусія, пальпація, аускультація дають змогу визначити і дати клінічну оцінку периферійним лімфатичним вузлам, оцінити патологічні зміни внутрішніх органів (збільшення печінки, селезінки), побачити, в якому стані система кровообігу, з боку якої проявляються зміни у вигляді слабкості тонів серця, систолічного шуму, тахі- або брадикардії.

Для діагностики захворювань системи крові важливе значення має правильна оцінка даних, які отримують під час дослідження морфо­логічних критеріїв плазми крові і формених елементів.

Клінічний аналіз крові — найпоширеніше лабораторне дослідження. Гемограма допомагає припустити наявність того чи того захворювання, а також допомагає визначити тактику подальшого догляду і лікування хво­рого. Однак діагностична цінність гемограми має значення лише в сукуп­ності з повним клінічним обстеженням пацієнта.

На основі даних повного клінічного обстеження медична сестра фор­мулює й узгоджує з родичами проблеми пацієнта, складає план сестринсь­кого догляду.

Проблема Блідість шкіри, ламкість нігтів і волосся, слабкість, сонливість, зниження апетиту Причина Зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів у крові

Мета Відновити нормальний вміст гемоглобіну й еритро­цитів у крові.

Дії Дати оцінку ступеня важкості анемії, разом з лікарем медичної вирішити питання про необхідність госпіталізації, сестри з'ясувати причини анемії.

Виконувати призначення лікаря.

Організувати правильний режим дня з максимальним

перебуванням на свіжому повітрі.

Створити комфортні умови, позитивний емоційний

клімат.

Організувати антианемічне харчування.

Проблема Збільшення числа еритроцитів у крові новонарод­женого

Причина Гіпоксія, пов'язана передусім з природженою вадою сер­ця.

Мета Спрямувати зусилля на ліквідацію гіпоксії у новонарод­женого.

Дії Організувати належний догляд за новонародженим медичної у кювезі. сестри Виконувати призначення лікаря.