Лекции.Орг


Поиск:




Розвиток трудової діяльності




Праця – найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у праці формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини.

Виконання дошкільниками трудових дій організовується та керується дорослими і не може відбуватися без постійної участі дорослих, допомоги дітям у плануванні, узгодженні дій.

Починаючи з молодшого дошкільного віку, у дітей формуються елементарні навички самообслуговування (спрямованого на догляд за собою), елементи господарсько-побутової праці (дії, пов’язані з повсякденним життям). Молодші дошкільники ще недостатньо самостійні в своїх діях, схильні до наслідування, вони не можуть співвідносити свої дії з діями однолітків, часто відволікаються, не доводять справу до кінця. У цьому віці дітей мало цікавить результат, їм цікавий власне процес дії (вони ще не володіють необхідними уміннями та навичками для досягнення результату). Тому тільки на 4 році життя, коли дошкільники мають певний трудовий досвід, під керівництвом дорослого, вони можуть виконувати прості доручення.

Участь молодших дошкільників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. Її своєрідний взаємозв’язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника.

Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, обмеженість трудових навичок не дає змоги молодшим дошкільникам успішно справлятися із складним трудовим завданням. У цей період починають формуватися елементарні навички господарсько-побутової праці. Тому вони під керівництвом дорослого виконують прості трудові дії: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, годують рибок тощо.

У 3 роки дитина може виконувати прості доручення, пов’язані із виконанням одного способу дії: подати, принести, віднести. Вони короткочасні, епізодичні, викликані тимчасовою необхідністю.

У 4 роки дитина здатна виконувати доручення, які містять декілька способів дії, декілька трудових операцій. Сюди можна віднести доручення наступного змісту: погодувати тварин, полити кімнатні рослини тощо.

Ускладнюється і урізноманітнюється трудова діяльність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових діях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Під керівництвом дорослого діти 5 років виконують доручення, пов’язані із результатами, яких діти досягають не одразу (наприклад, принести з дому гребінець, посіяти ті ін.). Вони миють іграшки, перуть і розвішують одяг ляльок, витирають пил та ін.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосередніми результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виробами з паперу, природних матеріалів, із задоволенням допомагають дорослим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень. До 7 років їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї та спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати дорослим. Спочатку ця допомагати дорослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Вона отримує задоволення від відчуття своєї належності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Уміле підтримання її позитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досягти певного результату.

У старших дошкільників навички самообслуговування продовжують удосконалюватися навички самообслуговування, їхнє виконання стає усвідомленим.

Господарсько-побутова праця дітей старшого дошкільного віку значно змістовніша, стає колективною.

Найбільш складною формою організації праці дітей є колективна праця (коли діти опиняються в залежності один від одного в процесі роботи). Вона набуває свого значення у старшому дошкільному віці, коли навички стають більш стійкими, а результати праці мають практичну і суспільну значущість.

Безрезультатна праця неприваблива для дітей, як і для дорослих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед собою творчі цілі – це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому у дітей поступово розвивається цілеспрямованість – здатність намітити ціль і досягати її.

У дітей даного віку розширюються уявлення про якості різних матеріалів (дерево, папір, скло та ін.), виникає прагнення щось змайструвати, виконати роботу якомога краще (надійніше, стійкіше, міцніше, акуратніше). Усе це сприяє розвитку ручної праці, зокрема художньої праці.

У дітей дошкільного віку із ЗПР трудова діяльність затримується у розвитку, знижений інтерес до праці.

 

 

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

Загальна структура програми передбачає комплексне забезпечення діяльності педагогічного колективу через практичне втілення програмового змісту роботи в таких складових: загальні - розвивальні, виховні та навчальні завдання у роботі з дошкільниками із ЗПР; знання про особливості дизонтогенетичного розвитку при затримці психічного розвитку; умови реалізації корекційно-розвивальних завдань в педагогічному процесі; відомості про причини і форми затримки психічного розвитку; сумісна робота педагогів спеціального дошкільного навчального закладу і сім'ї дитини із затримкою психічного розвитку; психологічні особливості дитини із затримкою психічного розвитку; завдання та зміст виховання і навчання дитини із затримкою психічного розвитку; показники успішного розвитку дитини; вимоги до розвивального предметного середовища; завдання і зміст роботи музичного керівника, додаткова рекомендована література.

Програмовий зміст навчально-виховної роботи з дітьми представлено по роках життя дитини дошкільного віку (від 3 до 7 років) у такій послідовності.

Молодша група (діти третього року життя)

Середня група (діти четвертого року життя)

Старша група (діти п’ятого року життя)

Підготовча група (діти шостого –сьомого року життя)

 

Роки навчання є логічно і змістовно взаємопов’язаними, поступово ускладнюються та відображують картину цілісного формування різних сфер психічного розвитку дитини упродовж дошкільного періоду, при цьому, зважаючи на особливості дизонтогенетичного розвитку при затримці психічного розвитку, формування пізнавальної сфери є провідним.

У змісті кожної вікової групи матеріал систематизовано таким чином:

організація життєдіяльності дітей;

орієнтовний розпорядок дня;

зміст виховання і навчання дітей;

поради батькам;

досягнення дітей.

 

Тематичні розділи:

«Виховуємо здорову дитину»

«Рідна природа»

«Цікава математика»

«Розвиваємо мову та мовлення»

«Дитина і навколишній світ»

«Гра»

«Конструювання»

«Образотворча діяльність»

«Праця»

«Музичне виховання. Ритміка»

«ВИХОВУЄМО ЗДОРОВУ ДИТИНУ»

Особливості психомоторного розвитку дитини із ЗПР мають братися до уваги під час організації режиму дня дошкільного навчального закладу. Ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухливі ігри та індивідуальна робота з фізичного виховання організовується з урахуванням таких вимог.

1. використання комплексу прийомів під час виконання вправ словесних (неодноразові повторення, називання виконуваних дій, термінів), наочних (показ, використання схем, моделей), практичних (спільне з дорослим виконання вправи, тактильна допомога);

2. на заняттях матеріал треба ділити на частини; новий матеріал має бути мінімальним; вдаватися до багаторазового повторення раніше засвоєних дій;

3. обмеження (виключення) вправ для шиї (для дітей з нестійкістю шийного відділу хребта), вправ з різкими нахилами і поворотами голови, глибокими нахилами, інтенсивними стрибками (для дітей з гіпертензійним синдромом); інтенсивних стрибків, активних рухливих ігор для дітей з гіпердинамічним синдромом (заміна їх на менш рухливі ігри);

4. не використовувати вправи з тривалою статичною напругою м'язів і силових вправ, що вимагають затримки або напруги дихання;

5. у комплексах надавати перевагу вправам з предметами різного розміру (для вдосконалення функції захоплення і розвитку дрібної моторики);

6. включення в заняття дихальних вправ (після кожної частини заняття).

Грунтуючись на закономірностях формування рухових навичок, на заняттях з дітьми із ЗПР (так само, як і при нормальному розвитку) виділяють 3 етапи навчання:

1-й етап - початкове розучування рухових дій;

2-й етап - поглиблене розучування рухових дій;

3-й етап - закріплення і вдосконалення рухових дій.

На кожному з цих етапів діти із ЗПР потребують детального і послідовного викладу техніки виконання руху з демонстрацією кожного елемента. При цьому діти не завжди можуть утримати в пам'яті всю послідовність рухів, тому під час виконання треба задіяти всі аналізатори, найперше – зоровий. Ось чому суттєва роль відводиться використанню наочних засобів (опорних схем, піктограм, моделей), а також сигнальному значенню кольору і звуку. Крім того, для ефективного розучування рухових дій необхідна словесна регуляція рухового акту – мовленнєві коментарі, спільне обговорювання, словесний звіт після виконання кожного завдання. Враховуючи те, що нові умовно-рефлекторні зв'язки в дітей із ЗПР утворюються зі значними труднощами і легко втрачаються, для закріплення тієї чи іншої навички необхідно постійно закріплювати її окремі елементи, а виконання і ускладнення елементів проводити в більш уповільненому темпі.

У роботі з дітьми із ЗПР суттєве значення має мотиваційний компонент. Тому необхідно створити позитивний емоційний стан, зацікавити дітей виконувати рухи, чому може допомогти музичний супровід. Рухи під музику не тільки підвищують загальне емоційно-позитивне тло, а й сприяють чіткості і координації рухів, розвивають слух і ритмічні здібності. Крім того, певна метрична пульсація, з якою пов'язані рухи дитини, викликає узгоджену реакцію всього організму (дихальної, серцевої, м'язової діяльності), що сприяє загальному оздоровленню організму.

У перервах між навчальними заняттями з дітьми із ЗПР рекомендується проводити рухові розминки, фізкультхвилинку, ігри та вправи на розвиток дрібної моторики, а також релаксаційні вправи з елементами аутотренінгу (для гіперактивних дітей).

Для даної категорії дітей організація харчування (засвоєння вміння користуватися столовим прибором), проводиться згідно вимог попередньої вікової групи для дітей з нормою розвитку. Бажано уникати загальних зауважень, а звератися до конкретної дитини, пояснювати прийоми прийняття їжі, правила користування столовим прибором.

Перед денним сном треба уникати рухливих ігор, активної рухової діяльності. Для дітей з гіперактивним синдромом ефективним буде використання прийому ритуалів: "Хвилинки входження в сон», «Сонні подушки» і ін.; для дітей з нервово-рефлекторною збудливістю рекомендується пролонгувати денний сон (укладати першими, піднімати останніми).

Для дітей із ЗПР рекомендовано такі види загартовування: у молодших групах проводиться ходьба босоніж, у середніх - ходьба по мокрому настилу, полоскання зіва водою кімнатної температури і омивання рук до ліктя, у старших - контрастні ванни для стоп, полоскання зіва прохолодною водою і розлоге умивання.

У довільній і спільній з дорослим діяльності перевага надається артикуляційній гімнастиці, пальчиковим іграм та вправам на розвиток дрібної моторики. Пальчикова гімнастика включає активні вправи та ігри для пальців рук, які використовуються як самостійно (в ранковий та вечірній час), так і інтегровано в різних видах дитячої діяльності (продуктивні види діяльності, фізкультурні заняття та ін.) У роботі з дітьми використовуються різні комплекси пальчикових вправ з застосуванням різноманітного обладання: паличок, кілечок, масажних м'ячів і ін..

Подібна система роботи дозволяє педагогам максимально врахувати особливості розвитку дитини з обмеженими можливостями здоров'я в процесі перебування її в умовах загально розвиваючої групи.

Засоби розвивально-корекційного впливу:

Загартування - спрямоване на зміцнення здоров’я, ефективну профілактику простудних та інфекційних захворювань, формування вміння безболісно переносити зміни навколишнього середовища. Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовування поліпшується діяльність імунної системи, підвищується стійкість до застудних та інфекційних хвороб. Загартовування організму насамперед, необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні загартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних загартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Ходьба - спрямована на розвиток основних рухів дитини, формування вміння правильно тримати корпус, дотримуватися ритму ходьби, вдосконалення узгоджених рухів рук і ніг, формування слухо-рухової та зорово-рухової координації. У процесі ходьби розвивається цілеспрямованість у діяльності дитини.

Біг - сприяє вдосконаленню основних рухів, дозволяє оволодіти навичками узгодженого управління всіма діями корпусу, формує легкість і витонченість при швидкому переміщенні дитини. Спільний біг в групі дітей закріплює навички колективних дій, сприяє появі емоційного відгуку на них і розвитку передумов комунікативної діяльності.

Стрибки - спрямовані на розвиток основних рухів дитини, тренування внутрішніх органів і систем дитячого організму. Стрибки слід вводити поступово і дуже обережно, оскільки вони створюють велике навантаження на незміцнілий організм дитини (фізіологами доведено, що для безпечного виконання стрибків дитиною необхідно наявність у неї розвиненого черевного пресу і S-подібного вигину хребта). Дітей починають вчити стрибків з сплигування, з підтримкою дорослого. Стрибки готують тіло малюка до виконання завдань на рівновагу. Для вдосконалення навичок у стрибках дитина повинна проявити вольові якості – зосередитися і зібратися з силами. Крім того, в процесі виконання стрибків у дітей починають закладатися основи саморегуляції та самоорганізації своєї діяльності.

Кочення, кидання, ловіння - загальновідомо, що в онтогенезі рухів хапання розвивається раніше прямостояння. Розвиток руки стимулює формування інших рухових функцій організму, активізуючи всю психічну діяльність дитини. У процесі метання, рух виконується як однією рукою, так і обома. При цьому стимулюється виділення провідної руки і формується узгодженість спільних дій обох рук. Все це має особливе значення для корекції відхилень у психомоторній сфері дітей із ЗПР.

Повзання, лазіння - спрямовані на розвиток і вдосконалення рухових навичок, зміцнення м'язів спини, черевного преса, хребта. Ці рухи, у свою чергу, впливають на формування координованої взаємодії в рухах рук і ніг, на зміцнення внутрішніх органів і систем. Даний напрямок роботи є одним з найважливіших, оскільки здійснює вагомий корекційний вплив на фізичний і психічний розвиток дитини.

Вправи для розвитку рівноваги - створюють сприятливі умови для координованої роботи центральної нервової системи, а також всього нервово-м'язового апарату. У ході тренування постійно формуються і уточнюються різні форми зв’язків між нервовими центрами м'язових груп, і чим краща тренованість людини, тим досконалішими стають ці зв’язки. Використовуючи активну рухову діяльність, як форму тренування, ми можемо прискорити і вдосконалити процес розвитку координації рухів. Однак слід пам'ятати, це має бути не хаотичний набір рухів, а правильно і чітко організований педагогічний процес, в якому фізичні вправи виконуються з певними навантаженням і дозуванням відповідно до віку дитини.

Корекційно-розвиваючі вправи – розвивають інтересу до рухів, удосконалення фізичних показників і рухових здібностей; розвивають гнучкість і рухливість в суглобах; активізують функціонування вестибулярного апарату. Фізичні вправи забезпечують активну діяльність внутрішніх органів і систем, укріплюють м'язову систему в цілому. Вправи для рук та плечового поясу – розвивають м’язи рук, точність, силу.

Вправи для ніг та на коригування плоскостопості розвивають силу в ногах, корригують стопу, що сприяє кращій координованості рухів.

Вправи для тулуба та на коригування постави – розвивають правильну поставу.

Дихальні вправи – забезпечують достатнє постачання організму киснем.

Вправи на розслаблення – сприяють зняттю м’язового напруження та емоційного збудження.

Хвилинки-здоровинки – дають можливість зменшити стомленість і відновити працездатність дошкільнят, розвивають дрібну моторику.

Вправи на розвиток дрібної моторики - розвивають м’язи пальців рук, точність, силу, готують руку до письма.

Рухливі ігри закріплюють сформовані вміння і навички, стимулюють рухливість, активність дітей, розвивають здатність до співпраці з дорослими і дітьми. Рухливі ігри створюють умови для формування у дітей уміння орієнтуватися в просторі, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей у грі. Діти вчаться знаходити своє місце в колоні, в колі, діяти за сигналом, швидко переміщатися по залу або на ігровому майданчику. Спільні дії дітей створюють умови для загальних радісних переживань, активної спільної діяльності.

У процесі рухливих ігор створюються умови для розвитку психічних процесів і особистісних якостей вихованців, у дітей формуються вміння адекватно діяти в колективі однолітків.

Найбільш ефективна організація рухливих ігор на свіжому повітрі (за активної рухової діяльності дітей на свіжому повітрі посилюється робота серця і легенів, а отже, збільшується надходження кисню в кров, що позитивно впливає на загальний стан здоров'я).

 

«РІДНА ПРИРОДА»

 

Ознайомлення дошкільників з природою є одним із головних засобів їх пізнавального розвитку. В процесі оволодіння дітьми природничими знаннями, розширюється їх орієнтація в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується бережливе відношення до природи. У програмовому розділі «Рідна природа» запропонований відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї.

Для кожної вікової групи визначені певні програмові завдання ознайомлення дітей з природою, які спрямовані на поступове засвоєння природних знань.

Навчання природі рідного краю дітей молодшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку спрямоване на формування та корекцію пізнавального та психічного розвитку дитини в ході оволодіння програмовим матеріалом.

У змісті навчального матеріалу для дітей 3-4 та 5-ти років, пропонується ознайомлення дошкільників з рослинами, тваринами, явищами неживої природи; формування вмінь визначати їх в природі, виділяти і правильно називати деякі частини рослин (листя, квіти), називати тварин тощо.

Для успішного оволодіння навчальним матеріалом з рідної природи дитини із ЗПР особливе значення мають зорові, слухові сприймання, бо саме через ці канали дитина дістає велику кількість інформації про навколишній світ. Недорозвиток сприймання у дітей із затримкою психічного розвитку пов’язано з порушенням у вищій нервовій діяльності, обробка отриманої від органів інформації відбувається менш успішно. Розвиток сприймання такої дитини потребує особливого підходу. З перших років навчання в дошкільному навчальному закладі вихователь керує сприйманням дитини на заняттях, щоб навчити дітей правильно сприймати і усвідомлювати предмети, об’єкти, явища природи тощо. Для розвитку сприймання дітей із ЗПР програмовий матеріал супроводжується різноманітною наочністю, грою.

Програмовим матеріалом передбачені заняття на формування уявлень про предмети і явища природи, з якими діти постійно зустрічаються в житті, встановлення таких зв’язків, які діти можуть пізнати в процесі предметно-чуттєвої діяльності на заняттях, іграх і відобразити їх в формі конкретних уявлень. Такі заняття є основною формою організації дітей із затримкою психічного розвитку при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоб в процесі ознайомлення з природою формувався пізнавальний розвиток, мовлення, виховувався інтерес та любов до природи.

Спостереження є основним методом ознайомлення молодших дошкільників з природою. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними.

З метою корекції довільної уваги та пам’яті дошкільнят в програмі передбачені завдання на спостереження, наприклад, спостерігати за пташками, щоб довідатися, як вони літають, де сплять, які мають домівки. Деякі завдання передбачають цілеспрямоване спостереження за явищами природи, тваринами тощо, що забезпечує розвиток довільної уваги і формуванню елементів довільної пам’яті. Розвиток властивостей і видів уваги, пам’яті дошкільнят із ЗПР суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина.

Під час занять на спостереження діти 3-4 років навчаються виділяти окремі прикмети тварин, порівнювати їх по зовнішніх ознаках; визначати особливості будови рослин, тварин, встановлювати їх залежність від умов проживання.

Ознайомлення з природою навколишнього світу сприяє формуванню та корекції у дітей із ЗПР сприймання, уваги, пам’яті, мислення тощо. Тому вихователь під час занять використовує дидактичні засоби: слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів); об’єкти живої і неживої природи, їх зображення; дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку дошкільника.

Ознайомлення з природою передбачає проведення занять-екскурсій. Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченні першого сприймання невідомих предметів і явищ. За правильної методики таке сприймання є яскравим і цілісним, наповненим емоційним ставленням дитини із ЗПР до побаченого, що сприяє розвитку та корекції її пізнавальних інтересів. На таких заняттях діти знайомляться з явищами і об’єктами природи; рослинами і тваринами в куточку природи, на території дитячого саду, в лісі, на полі, в саду, в гаю тощо.

Під час ознайомлення з рідною природою діти навчаються виконувати самостійні практичні дії у природі (полити квітку, погодувати рибок тощо), вчаться ставитися до природних об’єктів дбайливо та уважно. Тому ще одним видом занять під час формування зуявлень про природу є праця. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в «куточку природи» організовують протягом року. Праця в «куточку природи» проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами, навчаються бережно ставитися до них, оволодівають елементарними трудовими навичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім і самостійно.

Організація праці дітей залежить від віку. Діти 3 років тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, на четвертому році життя навчаються не лише спостерігати, але й самі приймати участь в цій роботі. Молодші дошкільники 5-ти років навчаються виконувати окремі доручення вихователя по догляду за рослинами.

Пізнання природи допомагає дітям 3-4 та 5-ти років із затримкою психічного розвитку адаптуватися в навколишньому світі, підтримувати зацікавленість і допитливість, активність і самостійність. У процесі ознайомлення малюків з природою вихователь вирішує важливі корекційно-розвивальні завдання спрямовані на сенсорний розвиток, формування у дітей елементарних форм предметно-дієвого й наочно-образного мислення, довільної уваги, уяви тощо. Вихователь створює умови для включення дітей у реальну діяльність по догляду за рослинами, що знаходяться в «куточку природи», на подвір’ї, навчає спостерігати за тваринами, що дозволяє формувати у дитини зацікавленість, спостережливість, увагу, а також елементарні дії самоконтролю. Особливо добре, якщо в дошкільному дитячому закладі є «живий куточок», що дозволить дітям спостерігати за поведінкою птахів, комах, кішок, собак, виховуючи емоційну чуйність і гуманні почуття.

На кожному з занять, які передбачені програмою, розв’язуються навчальні, корекційно-розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття є невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних – розширення знань, умінь, навичок.

У розділі «Рідна природа» для дітей 6-7 років простежується чітка екологічна та валеологічна спрямованість змісту, до якого увійшли такі основні ідеї та поняття:

- єдність та взаємозв’язок живого і неживого в природі (нежива природа – джерело задоволення потреб живих організмів; зв’язок рослин і тварин проявляється в різноманітній пристосованості до середовища існування);

- єдність живого та неживого в природі розкривається через поняття «живий організм»: живі істоти дихають, живляться, пересуваються, відчувають, розмножуються;

- живе може існувати тільки за умови цілісності його зв’язків з природним середовищем та відповідності умов середовища його потребам;

- єдність людини і природи (людина як біологічна жива істота є частиною природи, вона здатна діяти усвідомлено, передбачаючи наслідки своїх дій; взаємодія людини і природи розкривається через вплив природи на людину і людини на природу).

Враховуючи індивідуальні вікові особливості дітей 6-7 років із затримкою психічного розвитку, ознайомлення дітей з природою починається з природи місцевості, у якій вони проживають і в якій знаходиться дошкільний навчальний заклад. Дітей знайомлять з деревами, чагарниками, трав’янистими рослинами своєї ділянки, території дошкільного навчального закладу, довколишнього парку, гаю. У програмовому матеріалі звертається увага дітей на особливості клімату місцевості, на сезонні зміни у природі.

Поступово, із засвоєнням знань, коло інтересів дітей розширюється; збільшується обсяг матеріалу, його глибина, і до 6-7 років діти отримують цілісне уявлення про природу рідного краю.

У змісті розділу «Рідна природа» прослідковується послідовність, систематичність, конкретність викладу матеріалу, наявність завдань розвивального спрямування, введення корекційно-розвивального змісту, що будується з урахуванням своєрідностей розвитку мислення цих дітей і особливостей даного розділу програми. У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей.

Робота з реалізації корекційно-розвивального змісту розділу «Рідна природа» здійснюється, в першу чергу, в повсякденному житті дітей шляхом спостережень, екскурсій, практичної діяльності: дослідів, експериментів, замальовування об’єктів, складання екологічних карт, облаштування екологічних стежок, підбору колекцій, ілюстративного матеріалу тощо.

Введення у зміст навчального матеріалу корекційно-розвивальної лінії, сприяє розвитку логічного мислення учнів, розумінню і запам’ятовуванню ними навчального матеріалу; закріпленню отриманих знань; формування способів самоконтролю в процесі пізнання.

Завдання вихователя під час спостереженням за явищами неживої природи, навчити дітей оцінювати красу і своєрідність явищ природи; визначати причини явищ, доступні для розуміння дітей; розуміти значення цього явища в житті природи, діяльності людини. Під час спостереження за явищами живої природи (рослинами), вихователь навчає дітей визначати естетичний вигляд і особливості будови рослини; пояснює умови їх життя; повідомляє про їх значення для природи і життя людини. Спостерігаючи за тваринами, вихователь навчає дітей визначати зовнішні особливості будови тварини залежно від способу життя (де живе, чим живиться, як захищається, які зміни відбуваються в зовнішньому вигляді тварини у різні сезони); пояснює значення тварин в природі і в житті людини. Отримані знання уточнюються і закріплюються на заняттях, під час бесід, перегляду відеозаписів чи альбомів, читання художньої літератури.

Під час ознайомлення дітей 6-7 років з темою «Пори року», частинами доби, вихователю потрібно пам’ятати, що дошкільники із затримкою психічного розвитку недостатньо диференціюють ці поняття, у них ще не сформована здатність виокремлювати якусь частину з цього поняття. Тому дитині необхідні недовготривалі, систематичні заняття, з використанням різноманітної наочності.

Таким чином, засвоєння дітьми на заняттях знань про природу відбувається в 3 етапи: первинне ознайомлення; закріплення; систематизація, узагальнення. Під час первинного ознайомлення дітей з новим матеріалом, вихователь використовує наочні, практичні методи, особливо спостереження, досліди, які забезпечують живе споглядання. На заняттях на закріплення знань вихователь використовує ігри, працю, розповідає про природу, читає дитячу природознавчу літературу. Заняття на систематизацію, узагальнення знань здійснюються за допомогою бесід, дидактичних ігор.

У віці 6-7 років праця і спостереження є основним засобом пізнавальної діяльності дітей. Заняття з праці проводяться щоденно в години, відведені для праці. Діти 6-7 років оволодівають вміннями, під наглядом вихователя, виконувати нескладні завдання по догляду за рослинами та тваринами, проводити індивідуальні спостереження за ними.

В процесі догляду за рослинами у дітей виробляється вміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі, отримані знання по догляду за рослинами підкріплюються практично, формується бережливе відношення до природи. В процесі праці, діти практично вивчають зв’язок між умовами для росту рослин, тварин і їх розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: відрізняють суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур’янів.

Проведення корекційного навчання дитини дошкільного віку із затримкою психічного розвитку це довготривалий процес, який вимагає від вихователів розуміння стану дитини, що вона відстає як у інтелектуальному, так і у фізичному розвитку, тому і потребує особливого підходу, спеціального навчання. Вихователю необхідно терпляче спонукати дитину до виконання завдання; ретельно підбирати наочний матеріал для занять і розміщувати його таким чином, щоб зайвий матеріал не відволікав увагу дитини; контролювати діяльність дитини під час занять; змінювати один вид діяльності іншим; розвивати елементи самоконтролю під час виконання завдань; застосовувати індивідуальний підхід.

 

«ЦІКАВА МАТЕМАТИКА»

Корекційно-розвивальні завдання розділу «Цікава математика»спрямовані на логіко-математичний розвиток дошкільнят, розвиток якісних змін в пізнавальній діяльності дитини, які відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень і пов’язаних з ними логічних операцій і інтегрується з усією дитячою життєдіяльністю (при розгляданні та описі предметів, підготовці форм для ліплення й аплікації, в малюванні та конструюванні, настільних конструкторських іграх, іграх-головоломках, при виготовленні схем, простих планів, моделей чи макетів, у творчих іграх тощо).

Ознайомлення з математичним матеріалом сприяє розвитку та корекції недоліків мислення у дошкільнят із ЗПР: вміння виділяти істотні ознаки предмета; синтезувати різні ознаки у ціле уявлення про предмет; порівнювати різні предмети і виявляти розбіжності між ними; осмислювати зміст життєвих ситуацій, наслідувати й програвати їх із заміною одних об’єктів іншими тощо.

Математична підготовка дитини здійснюється під керівництвом вихователя поступово, в процесі систематичних занять, які передбачають ознайомлення з кількістю предметів, розташуванням їх у просторі, часі тощо. Заняття можуть проходити у формі гри, бесіди, розповіді й пояснень вихователя, а також організації практичних дій самих дітей (накладання, прикладання, вимірювання, вирізування, спорудження, перелічування, штрихування тощо). Словесно вихователь допомагає дітям групувати навколишні предмети, узагальнювати їх, навчає усвідомлено сприймати їх. Включаючи цю роботу у вирішення практичних завдань, вихователь розвиває, розширює сприймання дитини із ЗПР. Для цього вихователь використовує дидактичні ігри, бесіди, мовні завдання, які спрямовані на розвиток сприймання дітей 3-5 років.

Для розумового розвитку дошкільників велике значення мають заняття з розвитку елементарних логіко-математичних уявлень. Засвоюючи програмовий матеріал діти не тільки займаються засвоєнням навиків лічби, розв’язанням простих практичних завдань, але і знайомляться з геометричними формами, поняттям множини, вчаться орієнтуватися в часі і просторі. Оперуючи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), дитина вчиться встановлювати рівність та нерівність множин, називати кількість певними словами: «більше», «менше», «порівну». Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття числа.

З метою корекції пізнавального розвитку дитини в програмі передбачені завдання на формування елементів самоконтролю, привернення їхньої уваги до вольової регуляції дій, формування необхідності в контролюючих діях власної діяльності. Для дошкільного віку суть формування самоконтролю і довільної поведінки полягає в умінні відволікатися від зовнішніх перешкод під час виконання якогось завдання. Для дітей дошкільного віку самі речі і предмети, що оточують їх, мають привабливість і спонукають до дії. Усвідомлення власних дій, подолання безпосередніх ситуативних дій і складають основу оволодіння предметною діяльністю в дошкільному віці.

З метою корекції та формування у дитини дій правильно групувати предмети, у розділі «Цікава математика» передбачені такі завдання: накладання фігури на предмет відповідного угруповання; завдання на прикладання; ігри з картками геометричних фігур на запам’ятовування тощо. Оволодіння дитиною практичними вміннями на таких заняттях сприяє розвитку не тільки пам’яті, але й уяви, мовлення, мислення.

Завдання вихователя на занятті з математики – включити всіх дітей в активне і систематичне засвоєння математичного матеріалу. Для цього він, перш за все, повинен добре знати індивідуальні особливості дітей, відношення їх до таких занять, рівень їх логіко-математичного розвитку і ступінь розуміння ними нового матеріалу.

У розділі «Цікава математика»є завдання, які спрямовані на формування та корекцію довільної уваги дошкільників із ЗПР (наприклад, навмисно зосереджувати увагу на певних предметах, переключати й розподіляти її). Розвиток довільної уваги тісно пов’язаний не тільки з розвитком мови, але й з усвідомленням майбутньої дії. З цією метою програмовий матеріал побудований так, що спочатку діти виконують завдання з опорою на зовнішні засоби (вказівний жест, слово дорослого), далі – таким засобом стає мова самої дитини, що набуває плануючої функції. Наприклад, у запропонованому навчальному матеріалі розділу «Цікава математика» пропонується такі завдання, де багато дій малюка спочатку доводяться до автоматизму з поступовим переходом до навчання дітей керувати собою та свідомо направляти свою увагу на певний предмет, що забезпечує розвиток вмінь дитини розподіляти уваги.

Роботу з розвитку у дітей елементарних логіко-математичних уявлень вихователь організовує 2-3 рази на тиждень на заняттях і поза заняттями: вранці, вдень, під час прогулянок, увечері. Педагоги всіх вікових груп повинні використовувати всі види діяльності для закріплення у дітей логіко-математичних знань. Наприклад, в процесі малювання, ліплення, конструювання у дітей закріплюються знання про геометричні фігури, число і розмір предметів, про їх просторове розташування; просторові уявлення, рахункові навики, порядковий рахунок – на музичних і фізкультурних заняттях, під час спортивних розваг. У різних рухливих іграх можуть формуватися знання дітей про вимірювання умовними мірками величин предметів тощо.

Математичний матеріал, який поданий у розділі «Цікава математика» для дітей 3-4 та 5-ти років, дозволяє інтенсивно розвивати наочно-образне мислення, яке є підґрунтям логічного, пам’ять, увагу, уяву, здатність до довільного запам’ятовування та відтворення.

У розділі «Цікава математика»для дітей 6-7 років, основна увага приділяється розвитку у дітей вмінь аналізувати різні предмети, порівнювати їх, узагальнювати. З цією метою використовуються 8-10 предметів. Різноманітні вправи сприяють вдосконаленню вмінь класифікувати предмети; виділяти їх істотні ознаки, простежувати зміни в розташуванні предметів. Наприклад, діти спочатку розкладають стовпчики за висотою, потім за шириною, за кольором, за вагою тощо. Кожен предмет при цьому займає певне місце, залежно від наявності у ньому тієї чи іншої властивості. Діти оволодівають вміннями виділяти різноманітні властивості предметів, відносити об’єкти до певного класу, проявляти самостійність в оцінці, тощо.

Розділ «Цікава математика» для дітей 6-7 років насичена корекційно-розвивальним матеріалом, що дозволяє розвивати довільну увагу, пам’ять, мислення дитини, наприклад: проведення роботи з формування у дитини вмінь групувати, класифікувати об’єкти, узагальнювати засвоєні знання і використовувати результати цих узагальнень у нових пізнавальних і практичних ситуаціях; оволодіння вміннями здійснювати «перетворення», коли один і той самий предмет заміняє інші предмети за якою-небудь ознакою тощо.

Геометричні фігури і їх властивості стають предметом вивчення і самостійної дослідницької діяльності дітей. З метою корекції геометричних уявлень дошкільника із ЗПР доцільно добирати завдання так, щоб змінювалась лише одна певна ознака. Наприклад, можна замінити квадрат квадратом більших розмірів або ж квадратом таких самих розмірів, але зображеним в іншому положенні; відрізок замінити довшим (коротшим) відрізком: пряму, зображену горизонтально, замінити вертикальною прямою тощо. Оволодіння вміннями виконувати завдання з геометричними фігурами сприяє розвитку у дитини із ЗПР уваги, спостережливості, сприяє розвитку зорової пам’яті, уяви, уявлень, привчає до самостійних висновків, обґрунтувань, розвиває мислення.

Поряд з ознайомленням з геометричним матеріалом, на заняттях з математики, діти 6-7 років із затримкою психічного розвитку ознайомлюються і з кількісними уявленнями, навчаються порівнювати числа, використовувати їх для оцінки величини: тимчасової тривалості, ваги, довжини тощо. Оволодівають вміннями рахунку, виконувати прості арифметичні дії, розв’язувати елементарні арифметичні задачі за малюнками. Робота над розв’язуванням задач забезпечує найсприятливіші умови для їх зіставлення, порівняння, протиставлення, що має важливе корекційне значення в розвитку логічного мислення дошкільників із ЗПР. Водночас, діти навчаються використовувати цифри, знаки: =, >, <, +, –. Під час засвоєння навчального матеріалу з математики, в процесі спеціальних ігор і вправ, діти освоюють елементи математичної логіки.

Для формування у дитини математичних уявлень, вихователь використовує різноманітні дидактичні ігри. Такі ігри вчать дитину розуміти елементарні математичні поняття, формують уявлення про співвідношення цифри і числа, кількості та цифри, розвивають вміння орієнтуватися у напрямках простору, робити висновки.

Під час ознайомлення з навчальним матеріалом з математики, вихователь повинен включити всіх дітей у активне і систематичне його засвоєння. Для цього він, перш за все, повинен добре знати індивідуальні особливості дітей, рівень їх логіко-математичного розвитку і ступінь розуміння ними нового матеріалу. Індивідуальний підхід в проведенні занять по математиці дає можливість не тільки допомогти дітям в засвоєнні програмного матеріалу, але і розвивати їх інтерес до цих занять. Вихователь повинен спрямовувати свою роботу на розвиток у дітей вмінь лічити, навчати їх застосовувати отримані раніше знання, творчо підходити до вирішення запропонованих завдань.

«РОЗВИВАЄМО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ»

Розвиток мовлення дітей із ЗПР відбувається у тісному зв’язку з розвитком пізнавальних процесів, моторики.

Формування мовлення передбачає аналіз, порівняння мовленнєвих одиниць, виділення й узагальнення мовленнєвих правил, тобто високий рівень сформованості аналітико-синтетичної діяльності. Отже, засвоєння мови має ґрунтуватися на розвитку мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, абстракції на мовленнєвому матеріалі.

Розвиток тонкої ручної моторики у сензитивний період розвитку мовлення викликає активізацію, дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку, забезпечує готовність руки дитини до оволодіння письмом.

Мовленнєві уміння формуються поетапно. Початкова диференціація мовленнєвих одиниць відбувається на основі наочно-образного мислення, з опорою на зовнішні дії, а далі на слова, словосполучення, речення. На наступному етапі дитина використовує мовленнєві одиниці в експресивному мовленні (в самостійному висловлюванні).

При навчанні мовлення малят із ЗПР важливо враховувати думку Л.С.Виготського про те, що процес розвитку тієї чи іншої психічної функції здійснюється поступово, з врахуванням того рівня, на якому виконання завдання можливе з незначною допомогою педагога.

Послідовність роботи над розвитком мовлення визначається послідовністю його розвитку в онтогенезі (від простого до складного).

При реалізації диференційованого підходу до формування мовлення у дітей із ЗПР слід враховувати, що за рівнем сформованості мовленнєвих функцій, уміння диференціювати мовленнєві одиниці вони неоднорідні. Одна група у якійсь мірі наближається до норми, однак переважна більшість з них має значний недорозвиток мовлення.

Оскільки гра у дошкільному віці розглядається як провідна діяльність, у процесі проведення якої розвивається мовлення, доцільно завдання дітям пропонувати в ігровій формі, що підвищить ефективність корекційного впливу.

У малят із ЗПР спостерігається дефекти звуковимови та спотворення звуко-складової структури слова, які усуває логопед. Однак, педагоги також повинні приділяти увагу формуванню й розвитку звукової сторони мовлення дітей.

При формуванні правильної звуковимови слід враховувати, що вона відбувається на тлі розвитку та вдосконалення звукової структури слова.

Корекція звуковимови здійснюється: а) на основі слухомовного сприймання та артикуляції моторики; б) одночасно з формуванням фонематичних процесів (фонематичного сприймання й фонематичного аналізу); в) у тісному зв’язку з розвитком лексики й граматичної будови мовлення.

Враховуючи те, що у дітей із ЗПР наявна затримка формування звукової сторони мовлення, велику увагу варто приділяти активізації процесу звуковимови. Цьому сприятиме робота з уточнення звуковимови й звукового образу тих звуків, які дитина вже засвоїла. Це допоможе вдосконаленню артикуляційної моторики, мовно-слухового сприймання та спонтанній появі нових звуків.

Корекційній роботі над звуковимовою передує цілий ряд вправ, націлених на розвиток слухового сприймання, слухової уваги, слухової пам’яті, розвиток ручної та мовленнєвої моторики, зорово-просторових функцій, формування часових уявлень, розвиток ритму, формування мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо.

Така робота проводиться у процесі ігор, спостережень, екскурсій.

Формування лексики у дітей відбувається у кількох напрямах: 1) розширення обсягу словника паралельно з розширенням уявлення про довкілля, формуванням пізнавальної діяльності; 2) уточнення значення слів; 3) активізація словника, перенесення слова із активного у пасивний словник.

З метою формування лексики доцільно використовувати різноманітні вправи, ігри на розвиток словесних асоціацій, класифікації предметів, зображених на малюнках, диференціації предметів за зовнішніми ознаками, назви предметів за узагальненими словами.

Щоб уникнути труднощів при виділенні з мовлення форм слів, морфем, у визначенні граматичних значень, педагог повинен допомагати дитині оволодіти мовленнєвими передумовами, які сприяють вибору правильної форми слова у процесі висловлювання. Для цього слід: уяснити лексичне значення слова, уточнити граматичне значення іменника, прикметника, дієслова з допомогою предметів та їхніх зображень, якостей, дій з ними. Діти диференціюють різні частини мови у процесі мовленнєвих вправ, складають речення.

Формування системи словозмін відбувається на рівні словосполучення, а її закріплення – на рівні речення, а далі у зв’язному тексті.

Особливої уваги потребує робота з утворення відмінкових форм іменників з прийменниками, яка має свою послідовність. Оволодіння прийменником здійснюється у три етапи: виділення просторових відношень на основі аналізу предметної ситуації, уточнення прийменників в імпресивному, а далі в експресивному мовленні.

Методика корекційної роботи при оволодінні процесом словотворення відбувається з урахуванням появи форм словотворення в онтогенезі. Робота з окремою словотворчою моделлю відбувається з урахуванням поетапного формування мовленнєвих умінь (спочатку на основі наочно-образного мислення, а далі у мовленнєвому плані).

Формування словотворення починається з іменника конкретного значення у такій формі: утворення іменника з допомогою зменшувально-пестливих суфіксів, суфікса вміщення (хліб-хлібниця): суфікса -инк (сніжинка), утворення назв дитинчат тварин, іменників, що означають професію.

Утворення прикметників відбувається у такій послідовності: утворення присвійних прикметників, утворення якісних прикметників, утворення відносних прикметників.

Словотвір дієслів відбувається за таким планом: утворення зворотних дієслів, утворення і диференціація дієслів доконаного й недоконаного видів.

Багато уваги слід приділяти засвоєнню й диференціації префіксальних дієслів, що означають напрямок руху. Робота має відбуватися у такій послідовності: засвоєння значення префікса (виділення спільного елемента у різнокореневих дієсловах); далі співставлення спільнокореневих дієслів з різними префіксами; засвоєння співвіднесення префікса і відповідного прийменника (вилетів з гнізда. ви-з); диференціація префіксів з різним значенням.

Важливим для дітей із ЗПР є засвоєння споріднених слів, що сприяє підготовці до оволодіння грамотою.

Слід вчити дітей сприймати й розвивати зв’язне мовлення – опис, пояснення, переказ, розвивати увагу до мовлення, уміння вслухатися у звернення до них. Починати варто із відповідей на запитання і поступово переходити на опис предметів, а від нього – до складання оповідання за малюнком із найпростішим сюжетом.

При аналізі змісту запропонованого сюжету окрім запитань використовувати наслідування готовим зразкам, інструкції.

 

«ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

У дошкільному віці закладаються основи особистості, формується соціальний досвід у спілкуванні та діяльності. Для цього дитині із затримкою психічного розвитку необхідно набути досвіду орієнтування у предметному світі, який створений руками людини, у самій собі та в інших, у явищах власного та суспільного життя.

Теми, які запропоновані у програмі, побудовані відповідно до вікових можливостей дітей з поступовим ускладненням матеріалу, який опановується, й охоплюють такі напрями роботи:

- формування у дітей уявлень про себе самого, розвиток позитивного ставлення до себе;

- ознайомлення з найближчим оточенням (з сім’єю, з життям у дошкільному навчальному закладі, життям міста (села), рідного краю);

- розвиток позитивного спілкування і співробітництва дитини з дорослими, однолітками, а також виховання навичок продуктивної взаємодії у ході спільної діяльності;

- формування адекватного сприйняття навколишніх предметів і явищ; створення передумов морального ставлення до національних традицій і загальнолюдських цінностей.

Починаючи з молодшого дошкільного віку знання дітей про себе самого (ім’я, прізвище, вік тощо) та свою сім’ю (імена та прізвища батьків, особливості спілкування в сім’ї тощо), дошкільний навчальний заклад (про дорослих, які працюють у дошкільному навчальному закладі, їхні імена, ознайомлення з правилами етики спілкування, предметами, які є у дошкільному навчальному закладі тощо) збагачують за допомогою ігор, бесід, розповідей, читання книг, спостережень та ін.

Щоб зацікавити дітей і сприяти кращому засвоєнню програмового матеріалу про свою сім’ю корисно залучати дошкільнят до оформлення сімейних альбомів, підготовки до свят, виготовлення листівок (засобами малювання, ліплення, конструювання) та ін.

Формування у дітей навичок спілкування з близькими людьми (батьками, однолітками, вихователями) – важливе виховне завдання, яке розв’язується у ході спільної з дорослим діяльності (побут, прогулянки, ігри та ін.). Щоб знання мали виховний ефект слід враховувати особливості сімейного виховання дитини.

Ознайомлюючи дітей з життям у сім’ї, дошкільному навчальному закладі, потрібно звертати їхню увагу на незнайомі для них предмети та явища життя суспільства (предмети домашнього вжитку, професії, предмети, які є у дошкільному навчальному закладі та ін.) і не просто повідомляти назви, функції, а й вводити їх в активне мовлення (засобами бесід, різних ігор, використання книг, опис картинок та ін.).

Поступово програмовий матеріал ускладнюється і вже у середньому дошкільному віці дітей ознайомлюють з рідним містом (селом), у якому вони живуть (транспорт, правила культури поведінки у громадських місцях, назва вулиці, де живе дитина та ін.).

У старшому дошкільному віці розширюються знання дітей про рідний край (назва країни, міста (села), де живе дитина), шляхом ознайомлення з елементами народознавства (виховання позитивного ставлення до національних традицій, народної творчості та ін.). Матеріал для занять підбирається педагогом відповідно до географічних, культурно-етнографічних, економічних особливостей регіону.

Збагачення знань дітей про навколишній світ тісно пов’язане із формуванням у них уміння спостерігати, виділяти суттєві ознаки предметів і явищ, які вивчаються, робити умовиводи.

Закріплення і розширення сформованих на заняттях знань та уявлень про рідне місто (село) має відбуватися під час прогулянок, де дітей навчають орієнтуватися на місцевості (наприклад, дорога від дому до садочка), знати, який транспорт є у місті (автобус, тролейбус, трамвай, вантажівка, автомобіль), дотримуватися правил дорожнього руху (наприклад, переходити дорогу разом з дорослим через перехід на зелене світло та ін.), знати, які громадські будівлі розташовані на вулицях, хто в них працює, яку роботу виконує.

Заняття з соціального розвитку дітей мають проводитися 1-2 рази на тиждень. Навчальний матеріал має відповідати віковим можливостям дітей. Поступово, із засвоєнням дітьми знань, програмовий матеріал ускладнюється, збільшується його обсяг.

Під час засвоєння програмового матеріалу дітьми педагогу необхідно добре знати індивідуальні особливості кожної дитини і стежити за її розвитком. З дітьми, які не засвоїли матеріал на занятті, корисно проводити додаткові заняття (з використанням ігрових прийомів, вправ, бесід, розповідей, пояснень, книг, картинок та ін.), орієнтуючись на навчально-виховні завдання.

У ході занять з соціального розвитку здійснюється розвиток пізнавальних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви), мовлення, а також особистісний розвиток, формування навичок спілкування. Усе це сприяє нормальній соціалізації дитини із затримкою психічного розвитку.

«ГРА»

Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Гра формує та розвиває інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості.

Ігрова діяльність дітей із затримкою психічного розвитку зазнає суттєвих змін у дошкільному віці, проте головною умовою виникнення зазначених змін є участь дитини у спеціально організованому процесі навчання, без якого гра не досягає оптимального рівня розвитку для кожної дитини та не виконує функції провідної діяльності у період дошкільного дитинства.

При розробці програми корекційного розвитку ігрової діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку враховувалися вікові можливості та психофізичні особливості дітей цієї категорії.

Зміст програми включає предметні, сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові ігри, в процесі яких у дошкільників формуються способи дії з предметами. У даних іграх діти копіюють окремі аспекти життя дорослих, виконують певні ролі та ігрові дії.

Дидактичні ігри, представлені в програмі, на основі ігрового і дидактичного завдання використовуються з навчальною метою. У дидактичній грі дитина не лише отримує, а й закріплює та узагальнює знання, розвиває пізнавальні здібності, засвоює засоби й раціональні способи розумової діяльності.

Конструктивно-будівельні ігри допомагають дітям розуміти світ створених людиною споруд і механізмів, це ігри, у яких діти відображають навколишній предметний світ, зводячи будови та обіграючи їх.

Рухливі ігри, спрямовані на розвиток основних рухів і формування рухових якостей, позитивно впливають й на морально-вольову сферу дитини. Саме у колективних рухливих іграх відбувається становлення організаційних і комунікативних умінь дитини.

Слід зазначити, що в процесі спеціально організованого навчання необхідно домагатися не тільки засвоєння дітьми відповідного набору ігрових прийомів, вивчення ними декількох ігор, а формувати у них саму ігрову діяльність. Для цього на кожному етапі навчання у дітей повинні виникати такі новоутворення, які слугують передумовою до переходу на новий ступінь оволодіння діяльністю (від елементарних маніпуляцій з предметами й предметними іграми до більш складних сюжетно-рольових ігор). Сформованість таких новоутворень – основний критерій оцінки розвитку ігрової діяльності.

Змістом дитячих ігор є відображення життя, діяльності й стосунків людей. Для відтворення їх у грі, дитина повинна мати необхідні для цього знання. Як відомо, дошкільники із затримкою психічного розвитку не здатні самостійно оволодівати знаннями. Тому в процесі формування ігрової діяльності доцільно здійснювати цілеспрямовану роботу щодо ознайомлення дітей з оточуючим середовищем у процесі спілкування з дорослими; необхідно виховувати у них інтерес до діяльності; формувати мінімальний запас життєвих уявлень для розгортання різноманітних ігрових сюжетів.

На спеціальних групових та індивідуальних заняттях дошкільники із затримкою психічного розвитку ознайомлюються з різними властивостями предметів, їх призначенням, вчаться діяти з предметами. При роботі з дітьми слід широко використовувати систему дидактичних ігор. Оволодіння дитиною міцними знаннями являє собою тривалий процес, що потребує значної кількості вправ, тому дидактичні ігри повинні бути різноманітними (за змістом, використаним матеріалом, формою проведення) і проводитися у різних варіантах з поступовим ускладненням.

Розвиток ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку варто розпочинати із формування у них позитивного відношення до іграшок. При цьому доцільно використовувати іграшки з м’яких, приємних на дотик матеріалів, яскравих, реалістичних. Для того, щоб іграшки стимулювали дитину до дії з ними, вона повинна вміти їх використовувати, знати, що й як можна відтворити за їх допомогою. Дошкільникам слід демонструвати усі можливі варіанти способів виконання дій з даною іграшкою й вчити їх використанню встановлених способів. Кожна нова іграшка, запропонована дітям для гри, повинна обов’язково обіграватися. Без цього діти її не використовують. Характерним для даної категорії дітей є використання у процесі ігрової діяльності переважно знайомих іграшок, способи дій з якими вони добре засвоїли.

На першому році перебування дітей із затримкою психічного розвитку в дошкільному закладі доцільно звертати увагу на правильне використання різноманітних предметів ігрового призначення – знаряддями (совок, лопата); формувати способи дії з різними дидактичними іграшками (мотрійками, пірамідками, кубиками) тощо. Тільки після сформованості елементарних предметних дій з’являється готовність до оволодіння ігровими діями.

Спочатку ігрові дії засвоюються дітьми у спільній з дорослими діяльності. Зокрема, вихователь вкладає у руку дитини предмет, наприклад чашку, й напоює ляльку її рукою. Важливо, щоб дошкільники із затримкою психічного розвитку здійснювали ігрову дію емоційно, доповнюючи її, по можливості, мімікою, жестами, мовленням, зверненими до ляльки. Ігрова дія не повинна багаторазово повторюватися дитиною.

Засвоєння дітьми техніки виконання ігрових дій уможливлює формування навичок використання іграшок і сприяють подальшому розвитку розгорнутих ігрових дій. Формування та розвиток ігрової діяльності обов’язково повиннен включати пояснення послідовності дій, їх доцільності. При відтворенні дитиною нової ігрової дії, слід пропонувати їй використовувати інші іграшки й намагатися зацікавити виконанням знайомої ігрової дії на новому предметі.

Необхідно враховувати, що у процесі формування ігрової діяльності дошкільники із затримкою психічного розвитку інколи уникають виконання ігрових дій, замінюючи їх предметними. Наприклад, попоївши ляльку, дитина «п’є» з тієї самої чашки. Перетворення предметних дій в ігрові відбувається після виникнення специфічних стосунків між дитиною й об’єктом її дії – лялькою, твариною тощо. Під час розвитку ігрової діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку важливо формувати вміння об’єднувати ігрові дії у логічні ланцюги, складені з двох або декількох послідовних ігрових дій. Наприклад, пропонується погодувати ляльку й вкласти її спати, одягти й вийти на прогулянку тощо. Необхідно пам’ятати, що ланцюг дій передбачає не тільки логічну послідовність, але й доцільність.

Дошкільники із затримкою психічного розвитку, зазвичай, застряють на окремих способах дії. Для подолання цього недоліку, вихователю, слід, спільно з дитиною формулювати мету ігрової дії на початку кожного заняття з корекції ігрової діяльності. Наприклад: «Що ми будемо робити?» Після завершення гри, необхідно запитати у дитини, що вона робила й що буде робити далі. Словесний звіт про виконану ігрову дію в сукупності з визначенням наступних дій сприяє подальшому виникненню задуму гри та його реалізації.

Важливе значення в процесі формування ігрових вмінь дошкільників із затримкою психічного розвитку має спілкування дорослого з дитиною. Саме під час спілкування відбувається засвоєння дитиною соціального досвіду. Спілкування дорослого з дітьми спрямовано на формування ігрових дій та організацію їх діяльності. Дорослий повинен пропонувати дітям зразки спілкування з різними людьми, еталони емоційних проявів, уважно слідкувати за реакціями дітей, намагатися спрямовувати їх спілкування, навчати адекватному й емоційному спілкуванню між собою під час гри. В процесі навчання грі дорослий виконує функцію організатора й керівника ігровою діяльністю дітей. Ступінь керівництва змінюється в залежності від можливостей дошкільників. Це може бути рольова участь у грі, пояснення її правил, допомога та поради під час гри. На початкових етапах навчання грі дорослому слід виконувати головні ролі (лікар, продавець тощо), пізніше ролі можуть бути другорядними (покупець, хворий). Являючись учасником гри, дорослий, в залежності від ситуації, завжди має можливість показати різні способи організації гри, вирішити суперечливі питання, уточнити бажання дітей та застосувати індивідуальний підхід.

«КОНСТРУЮВАННЯ»

Конструювання відноситься до діяльності, яка має моделюючий характер. В процесі конструювання оточуючий світ моделюється з боку просторових відношень та взаємозв’язків, що позитивно впливає на якість сприймання, мислення, мовлення, зорово-просторової координації, оволодіння загальнотрудовими вміннями. Тісний зв'язок конструктивної діяльності з психічним розвитком дозволяє використовувати її у якості дієвого засобу корекції.

Разом з тим, загально-розвиваюче та корекційне значення конструювання набуває лише при особливій організації навчання, коли способи, прийоми формування діяльності адекватні рівню розвитку та віковим можливостям дітей.

Першочерговим завданням із розвитку конструктивних вмінь дошкільників із затримкою психічного розвитку є формування інтересу до діяльності. Причому, слід виховувати у дитини інтерес як до продукту діяльності, так і до безпосередньо процесу діяльності.

Конструювання має тісний зв'язок із грою. Виховування інтересу до конструктивної діяльності невід’ємно від формування розуміння дітьми із затримкою психічного розвитку функціонального призначення предметів. Первинне орієнтування на функціональні ознаки предмета виникає у грі, суттєво удосконалюється та збагачується в процесі конструктивної діяльності. Якщо гра виробляє практичне орієнтування на якості предмета, розвиває його цілісне сприймання, пізнання функціонального призначення, то в процесі конструювання дитина починає замислюватися над якостями об’єкту, чому він такий і, таким чином, пов’язує ознаки, які сприймаються зором, з функціональними особливостями предмета.

Завдяки цьому, у дитини формуються достатньо повні уявлення про форму, величину, колір, просторове розташування предметів, а також вміння виконувати більш складну діяльність з опорою на зазначені уявлення.

Навчання дошкільників із затримкою психічного розвитку вмінню досліджувати предмет, аналізувати його, передбачати майбутній результат дії, спрямовано на формування орієнтовного етапу діяльності. Від ефективності його проведення залежить успішність подальшої практичної діяльності дитини, оскільки спеціальна організація дитячого сприймання, поєднання сприйнятого зі словом, забезпечує утворення цілісного образу моделі предмета.

Для того, щоб навчання носило розвивальний характер, воно повинно враховувати як особливості мотивації діяльності, так і особливості психічного розвитку дошкільників. Розвиток мислення у дитини відбувається найбільш ефективно при умові забезпечення навчанням не тільки шляхом опанування нових знань та вмінь, але й здатності використовувати їх у нових умовах.

На початкових етапах формування конструктивних вмінь слід використовувати метод поелементного диктанту. Сутність цього методу полягає в постановці перед дітьми завдання щодо створення конструкції того чи іншого предмету. Далі вихователь демонструє процес створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати деталі конструкції, дії конструктора та особливості й послідовність процесу. Дитина при цьому виконує кожну дію за дорослим.

Використання розчленованого на складові елементи зразка доцільно лише на початку формування конструктивної діяльності, коли у дитини формуються перші вміння обстежувати, виділяти основні частини конструкції. Тривале конструювання за наслідуванням дій з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись копіювати їх, вичерпує своє конструктивне завдання.

Після сформованості елементарних конструктивних вмінь, дитині пропонується виконати модель предмета за заданими умовами. Особливість виконання полягає у створенні конструкції на основі запропонованих вихователем умов гри (побудувати гараж, щоб у ньому розмістилися конкретні машини). Для цього необхідно вміти встановлювати залежність конструкції предмета від його призначення, вміння враховувати і вик





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 747 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Если президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © Иосиф Бродский
==> читать все изречения...

828 - | 748 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.