Методичні рекомендації та пояснення

Методичні рекомендації

З підготовки до семінарських і практичних занять

Для студентів 2-го курсу на 2013 – 2014 навчальний рік

Дніпропетровськ

Р о з р о б н и к и:

Старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та оперативно-розшукової діяльності, кандидат юридичних наук, Батраченко Т. С.

 

Ухвалено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін та оперативно-розшукової діяльності Академії митної служби України (протокол № 1 від 28 серпня 2013 року).

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Д О З М І С Т О В О Г О М О Д У Л Я № 1

 

Змістовний модуль 1.

Тема 1: “Поняття, завдання та система кримінального права України”

 

 

Мета заняття: розглянути й засвоїти поняття кримі­нального права в різних його значеннях; визначити предмет, метод, завдання та систему кримінального права.

Основні поняття: кримінальне право; функції та завдання кримінального права; кримінальна політика; система кримінального права; наука кримінального права; предмет кримінально-правового реґулювання; методи кримінально-правового реґулювання.

 

Питання до заняття

 

1. Кримінальна політика як засіб реалізації завдань кримінального права.

2. Кримінальне право та суміжні з ним галузі законодавства.

3. Система кримінального права.

4. Наука кримінального права, її предмет, завдання та методи.

 

Методичні рекомендації та пояснення

 

Після опрацювання записаної лекції курсанти (студенти) самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті. Вивчення цього курсу треба розпочати із з’ясування поняття, предмета, завдань і основних принципів кримінального права як галузі права.

Поняття кримінального права вживається в трьох значеннях:

а) галузь права;

б) наука;

в) навчальна дисципліна.

Як галузь права кримінальне право є сукупністю юри­дичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою України або на всеукраїнському референдумі, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і яке покарання застосовувати до осіб, що їх вчинили. Завдання кримінального права безпосередньо закріплені в ч. 1 ст. 1 КК України. Необхідно приділити особливу увагу методу кримінального права, що відрізняє його від інших галузей законодавства.

Слід пам’ятати, що кримінальне право має свої, властиві лише цій галузі права завдання та свій особливий предмет реґулювання, який складають кримінально-правові відносини.

Основна функція кримінального права полягає в охороні суспільних відносин. До інших функцій можна віднести реґулятивну, виховну, попереджувальну (превентивну). Курсанти (студенти) повинні засвоїти питання, пов’язані з поняттям і змістом кримінальної політики України, її тенденціями; визначити взаємозв’язок кримінального права з суміжними галузями права (конституційним, адміністративним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, міжнародним правом).

Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну й Особливу. У Загальній частині містяться норми, які визначають загальні положення кримінального права, а саме: завдання, принципи, дію кримінального закону, поняття злочину, покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. В Особливій частині описуються конкретні види злочинів. Усього в Загальній частині КК України міститься 15 розділів, а в Особливій – 20 розділів. Норми Загальної й Особливої частин перебувають у нерозривному зв’язку. Зумовлена ця єдність спільністю завдань, а також тією обставиною, що в реальному житті норми Загаль­ної й Особливої частин існують тільки спільно. Наприклад, для кваліфікації замаху на вбивство використовується положення Загальної частини, яке реґламентує загальні моменти щодо замаху, і норма Особливої частини, яка передбачає відповідальність за злочин проти життя особи.

Крім цього, курсанти (студенти) повинні розглянути й дати визначення поняття науки кримінального права, а також охарактеризувати її предмет і завдання, зв’язок науки кримінального права з суміжними науками (кримінально-процесуальним, адміністративним, кримінально-виконавчим, міжнародним правом тощо), методи науки кримінального права.

Кримінально-правова наука є сукупністю (системою) домінуючих у суспільстві на певному етапі поглядів на кримінальне право, шляхи та засоби боротьби зі злочинністю.

Методи науки кримінального права поділяються на основні та допоміжні. До основних методів науки кримінального права відносяться: філософський, або діалектичний; юридичний, або догматичний; соціологічний; системного аналізу; метод порівняльного правознавства, або компаративістський; історичний, або генетичний. Допоміжні: методи математичного моделювання, екстраполяції, психоло­гічного аналізу, експертних оцінок тощо.

Рівень своїх знань за цією темою пропонується перевірити, відповівши на питання для самоконтролю.

 

Питання для самоконтролю

1. Якими є особливості кримінального права в порівнянні з іншими галузями права?

2. Що є предметом реґулювання в кримінальному праві?

3. У чому виявляється нерозривний зв’язок Загальної та Особливої частин кримінального права?

4. Які функції властиві кримінальному праву України?

5. Що є предметом вивчення науки кримінального права України?

6. У чому виявляється зв’язок науки кримінального права з практикою?

7. Якою є структура кримінального права?

8. Що являє собою система Загальної частини кримі­нального права України?

9. Що таке інститути кримінального права?

10. Що таке кримінально-правова політика?

 

Додаткова література

 

1. Андрушко П. Новий кримінальний кодекс: гуманізація кримінально-правової політики // Нова політика. – 2001. – № 2. – С. 3 – 19.

2. Баулін Ю. Кримінальне право як публічна галузь права // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 83 – 85.

3. Бачинин В.А. Философия права и преступления: для студентов юридических вузов. – Х.: Фолио, 1999. – 607 с.

4. Борисов В.І. Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 100. – С. 305 – 312.

5. Борисов В.І. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України (виклад вступу) // Право України. – 1997. – № 9. – С. 18 – 21.

6. Голик Ю., Елисеев С. Понятие и происхождение названия "Уголовное право" // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 14 – 16.

7. Гонтарь И. Догмы в науке уголовного права // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 22 – 23.

8. Гончаров Д. Единство задач уголовного и уголовно-процессуаль-ного законодательства // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 122 – 125.

9. Гордуз М.О. Кримінальне законодавство як правова основа кримінально-правової політики // Право і суспільство. – 2010. – № 3. – С. 190 – 195.

10. Гордуз М.О. Міжнародна співпраця в реалізації завдань кримінально-правової політики України // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 116 – 120.

11. Горобцов В. О перспективах расширения предмета уголовного права // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 20 – 22.

12. Жалинский А. О методологических основаниях уголовного права // Уголовное право. – 2000. – № 3. – С. 15 – 21.

13. Жалинский А. О современном состоянии уголовно-право­вой науки // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 21 – 24.

14. Зак Ф. Экономические подходы в уголовной политике // Уголовное право. – 1999. – № 1. – С. 92 – 105.

15. Зелінська Н.А. Пріорітети міжнародного співробітництва України в контексті гармонізації кримінального права // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 47 / Редкол. С.В. Ківалов та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 12 – 16.

16. Кауфман М. Уголовное право и уголовный закон (вопросы теории) // Уголовное право. – 2001. – № 4. – С. 33 – 36.

17. Коржанський М.Й. Проблеми кримінального права: Монографія / МВС України, Юрид. акад. – Дніпропетровськ: ЮА МВС України, 2003. – 200 с.

18. Куршев М. Политика борьбы с преступностью и уголовное право в изменяющейся Европе // Уголовное право. – 1999. – № 4. – С. 86 – 94.

19. Лопашенко Н.А. Функции уголовного права // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К., 2004. – Вип. 9. – С. 75 – 82.

20. Ляпунов Ю. Уголовное право: предмет и метод регулирования и охраны // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 48 – 52.

21. Мальцев В.В. Предмет и метод уголовного права // Правоведение. – 2004. – № 4. – С. 68 – 81.

22. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-право­вої політики в Україні: формування та реалізація / МВС України, Одес. юрид. ін-т НУВС, каф. крим. права та кримінології. – Одеса: Вид-во Одес. юрид. ін-ту НУВС, 2004. – 134 с.

23. Оцяця А.С. Динаміка охоронної функції кримінального права // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 47 / Редкол. С.В. Ківалов та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 55 – 58.

24. Оцяця А.С. Зміст охоронної функції кримінального права // Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць / керівник авт. кол. С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: "Фенікс", 2009. – Вип. 36. – С. 198 – 203.

25. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв’язок // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 37 – 45.

26. Письменський Є.О. Про міжгалузеву взаємодію норм кримінального та адміністративного права (деякі теоретико-прикладні аспекти) // Адвокат. – 2010. – № 1. – С. 34 – 39.

27. Тихий В. Кримінальне право України і конституційне право України // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 63 – 72.

28. Тютюгін В.І. Питання гуманізації кримінальної відповідальності та їх реалізація в деяких законодавчих новелах // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 100. – С. 313 – 323.

29. Флетчер Дж., Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права. – М.: Юрист, 1998. – 511 с.

30. Чугунніков І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45 – 48.

Тема 2: “Закон про кримінальну відповідальність”