II. Порядок залучення працівника до надурочних робіт

До надурочної роботи працівник залучається з ініціативи роботодавця, саме цим вона відрізняється, наприклад, від роботи за сумісництвом, яку працівник виконує за власною ініціативою з відома роботодавця.

КЗпП не зобов'язує роботодавця дотримуватися письмової форми при залученні до надурочних робіт, але вимагає вести облік надурочних робіт кожного працівника (стаття 65 КЗпП). Отже ініціатива роботодавця у виконанні працівником надурочних робіт може бути виражена як в усній, так і в письмовій формі. Проте для уникнення трудових спорів краще оформляти залучення працівників до надурочних робіт у письмовій формі (зразок наказу додається (не наводиться).

Робота, що виконується працівником понад установлену тривалість робочого часу (понад установлену тривалість щоденної роботи (зміни) або понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період), не є надурочною, якщо вона виконується з відома роботодавця, але не з його ініціативи.

Приклад

Працівник після закінчення робочого дня затримався на 3 години, щоб закінчити роботу, яку він повинен був виконати упродовж робочого дня. Безпосередній керівник працівника знав про це, але ніяких вказівок щодо необхідності завершення початої роботи не давав. У цьому разі робота, що виконувалася працівником понад установлену тривалість щоденної роботи, не є надурочною.

Для залучення працівника до надурочних робіт роботодавець зобов'язаний одержати дозвіл виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації (стаття 64 КЗпП. Чинним законодавством (стаття 62 КЗпП) визначені випадки, за яких роботодавець має право застосовувати надурочні роботи:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Водночас стаття 63 КЗпП визначає категорії працівників, яких за будь-яких обставин до надурочних робіт залучати заборонено. До них належать:

1) вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років (жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, а також інваліди до надурочних робіт можуть залучатися лише за їх згодою, а в останньому випадку - ще й за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям);

2) особи, що не досягли вісімнадцятирічного віку;

3) працівники, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Слід зазначити, що при залученні працівників до надурочних робіт роботодавець, крім ведення обліку надурочних робіт кожного працівника, зобов'язаний дотримуватися вимоги статті 65 КЗпП про те, що тривалість надурочних робіт не має перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Разом з тим, порушення роботодавцем правил залучення працівників до надурочних робіт не позбавляє останніх права вимагати підвищеної оплати часу, відпрацьованого надурочно. Порушення трудового законодавства однією стороною трудових відносин не може впливати на здійснення трудових прав іншою стороною.

Приклад

Працівника залучали до надурочних робіт 4, 5 і 6 лютого 2004 року. Працівник відпрацював надурочно 4 лютого 3 години, 5 лютого - 2 години, 6 лютого - 3 години. Тобто роботодавець порушив встановлений законодавством про працю порядок залучення працівника до надурочних робіт, оскільки надурочні роботи перевищили 4 години протягом двох днів підряд (4 і 5 лютого працівник відпрацював надурочно в цілому 5 годин, 5 і 6 лютого - теж 5 годин). Проте весь час, відпрацьований надурочно (8 годин), має бути оплачений у підвищеному розмірі відповідно до положень статті 106 КЗпП.