Медична допомога в надзвичайних ситуаціях

Організація та здійснення медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях (НС) має низку особливостей, однією з яких є одночасне утворення великої кількості постраждалих, яким необхідно надати різноманітну багатопрофільну медичну допомогу. Це важкі комбіновані ураження, променева хвороба, радіаційний і психологічний шок, інфекційні захворювання, опіки, травматичний шок, переломи, синдром тривалого здавлювання тощо.

Основними факторами ураження як природних, так і техногенних катастроф є:

Ø динамічні (механічні) впливи на організм надлишкового тиску, падіння з висоти, продавлення зруйнованими конструкціями та іншими важкими предметами;

Ø термічні впливи високих і низьких температур та променевої енергії;

Ø вплив іонізуючих випромінювань;

Ø вплив НХР;

Ø вплив біологічних (бактеріологічних) чинників.

При НС потерпілому населенню надаються наступні види медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога включає комплекс найпростіших медичних заходів, які надаються на місці отримання ушкодження, переважно в порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт з використанням табельних та підручних засобів.

Долікарська (фельдшерська) допомога доповнює першу медичну допомогу заходами, що потребують кваліфікованих дій.

Перша лікарська допомога надається на першому етапі медичної евакуації силами бригади першої медичної допомоги і лікувально-профілактичних закладів, що збереглися.

Кваліфікована й спеціалізована медична допомога надається на другому етапі медичної евакуації силами головних профільних і багатопрофільних лікарень.

Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

Ø планування діяльності та використання наявних сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

Ø своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

Ø виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

Ø використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Переходимо до другого навчального питання

Обмежувальні заходи в зоні виникнення надзвичайних ситуацій

При надзвичайних ситуаціях, вживають певних обмежувальних заходів:

У разі виявлення і масового розповсюдження інфекційних збудників захворювання людей, тварин і збудників хвороб рослин вводиться карантин або обсервація. Карантин передбачає повну ізоляцію осередку ураження з метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань за його межами. Через карантинну зону забороняється проїзд автомобільного транспорту, а транспорт, який виїхав із зони, дезінфікується.

При обсервації обмежується вхід і вихід із осередку ураження, посилюється контроль за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів:

Ø на випадок виникнення небезпечно хімічних аварій: заборона виходу із зони зараження людей без санітарної обробки, транспорту без дегазації і без проведення контролю зараженості;

Ø на випадок виникнення радіаційно-небезпечних аварій: дотримання режимів радіаційного захисту, заборона виливу незахищених продуктів харчування і води, заборона виходу із зони зараження людей без санітарної обробки, транспорту і майна без дезактивації і без проведення дозиметричного контролю.

Виконання заходів здійснюється згідно з рішенням комісії ТЕБ та НС силами територіальних служб із залученням, за необхідності, військових підрозділів і формувань цивільного захисту.

Обмеження доступу населення до зони надзвичайних ситуацій та переміщення його в межах зони

Обмеження доступу людей до зони (району) надзвичайної ситуації і регулювання їх різних переміщень повинно проводитися для:

- попередження їх можливого ураження (зараження), зниження можливості переносу і поширення шкідливих факторів (радіоактивного, хімічного, біологічного забруднення тощо);

- забезпечення охорони державного і особистого майна;

- забезпечення швидкого і безпечного руху у необхідних напрямках і маршрутами аварійно-рятувальних сил і засобів.

З цією метою організовуються:

1) контрольно-пропускні пункти для забезпечення пропуску людей і транспорту для підтримання встановленого режиму;

2) оточення району аварії (катастрофи, зараження), виставлення постів, встановлення шлагбаумів, попереджувальних знаків (інформаційних щитів), воріт тощо;

3) супровід аварійно-рятувальних формувань, підрозділів, колон до місця виконання робіт і у зворотному напрямі автомобілями служб дорожньої безпеки;

4) регулювання руху на маршрутах руху і автомагістралях;

5) патрулювання вулиць населених пунктів з метою підтримання громадського порядку;

6) посилення охорони важливих об’єктів господарювання (банки, підприємства торгівлі, склади тощо), на випадок забруднення водних басейнів небезпечними речовинами - заборона використання води для вживання і побутової потреби, заборона вилову і вживання в їжу рибних продуктів.