Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒруга св≥това в≥йна й дал≥ 1 страница




ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ƒжордж ќрвел працював на Ѕ≥-Ѕ≥-—≥, пот≥м Ч редактором л≥тературного в≥дд≥лу в газет≥, а наприк≥нц≥ в≥йни Ч репортером у ™вроп≥.

Ј ” 1944 роц≥ ≈р≥к ≥ ≈лл≥н Ѕлер всиновили одном≥с€чного хлопчика, €кого вони назвали –≥чардом.

Ј 29 березн€ 1945 року п≥д час операц≥њ померла дружина письменника.

ѕ≥сл€ втрати ≈лл≥н ќрвелл переселивс€ на в≥длюдний остр≥в на узбережж≥ Ўотланд≥њ, де працював, майже н≥ з ким не сп≥лкувавс€. “ут в≥н завершив роман Ђ1984ї, €кий був опубл≥кований в 1949 роц≥. ѕомер письменник у с≥чн≥ 1950 року, у в≥ц≥ 46 рок≥в.

ѕрац≥

Ќав≥ть п≥сл€ под≥й в ≤спан≥њ ќрвелл залишивс€ непримиренним критиком вад кап≥тал≥зму, Ђдемократичним соц≥ал≥стомї ≥ противником консервативних пол≥тик≥в, €ких завжди вважав профашистськими. —аме Ївропейський профашистський консерватизм, на думку письменника, в≥ддав ≥спанську демократ≥ю на поталу ‘ранко, √≥тлеру й ћуссол≥н≥. ќрвелл, јртур  естлер, ќлдос ’аксл≥ та ≥нш≥ ≥нтелектуали довоЇнноњ пори, €ким ран≥ше в≥д ≥нших л≥вих в≥дкрилос€ зв≥р€че обличч€ червоноњ диктатури, не зрадили своњх гуман≥стичних переконань, свого сп≥вчутт€ б≥дним ≥ знедоленим класам всього людства. ¬они позбулис€ лише ≥люз≥й щодо св≥товоњ м≥с≥њ —–—– ≥ можливостей революц≥йноњ ≥деолог≥њ комун≥стичного руху.

ўе в реценз≥њ на Ђћайн кампфї, надрукован≥й 1934 року, ќрвелл поставив поруч ≥мена √≥тлера й —тал≥на. ѕ≥зн≥ше в≥н дедал≥ наполеглив≥ше зазначаЇ сп≥льн≥сть тотал≥тарних метод≥в обох диктатор≥в. 1943 року, коли —тал≥н розпустив  ом≥нтерн, аби п≥дкреслити свою в≥дмову в≥д ≥дењ св≥товоњ революц≥њ ≥ свою ло€льн≥сть до союзник≥в по антиг≥тлер≥вськ≥й коал≥ц≥њ, ќрвелл пише р≥зко антистал≥нський памфлет Ђ‘ерма тваринї (англ. Animal Farm), де в хижому кабан≥ Ќаполеон≥ з його незм≥нною люлькою в зубах легко вп≥знати Ђвожд€ ус≥х народ≥вї. «авершивши роботу над рукописом у лютому 1944 року, ќрвелл п≥сл€ в≥дмови дек≥лькох видавництв зм≥г опубл≥кувати њњ т≥льки в 1945. ¬идавц≥в л€кав в≥дверто антистал≥н≥стський (за словами самого ќрвелла) характер книги. јле йшла в≥йна, ≥ перед загрозою фашистського рабства московськ≥ пол≥тичн≥ процеси ≥ рад€нсько-н≥мецький пакт про ненапад вит≥сн€лис€ на перифер≥ю сусп≥льноњ св≥домост≥ Ч на карту була поставлена свобода ™вропи. ” той час ≥ в тих умовах критика стал≥н≥зму неминуче асоц≥ювалас€ з випадом проти —–—–.

 артина жахливоњ монотонноњ майбутньоњ д≥йсност≥, намальована ќрвеллом, Ї насправд≥ посл≥довною концепц≥Їю природи сучасного св≥ту, а не випадковими вид≥нн€ми нов≥тнього Ќострадамусу. —уть ц≥Їњ концепц≥њ розкриваЇтьс€ в розмов≥ геро€ з його катом ќ.ЅраЇном. ќ.ЅраЇн, говорить: ћи знаЇмо, н≥хто ≥ н≥коли не брав влади дл€ того, щоб пот≥м в≥дмовитис€ в≥д нењ. ¬лада Ч мета, а не зас≥б, а революц≥њ робл€ть дл€ того, щоб встановити диктатуру. ћета насильства Ч насильство. ћета катуванн€ Ч катуванн€. “ак ось, мета влади Ч влада.

¬ зах≥дн≥й окупац≥йн≥й зон≥ Ќ≥меччини 1947 року американськ≥ в≥йськов≥ затримали незвичайний вантаж: к≥лька тис€ч св≥жовидрукуваних прим≥рник≥в книж≠ки незрозум≥лою њм мовою. Ќа пал≥турках було ≥м'€ автора латиницею Ч George Orwell. —олдатам, певно, по€снювали, що виданн€ призначено дл€ тис€ч украњнських б≥женц≥в у таборах перем≥щених ос≥б (DP) Ч певного часу в зах≥дн≥й зон≥ таких людей нал≥чувалос€ 118 тис. 625. ќднак американц≥ передали л≥тературу представникам рад€нських репатр≥ац≥йних ком≥с≥й. “≥ потрактували книжечку п≥д назвою Ђ олгосп тваринї €к пропаганду й конф≥скували. ќднак вдалос€ вр€тувати частину накладу виданн€, €ке було першим перекладом ≥ноземною мовою нового твору британського письменника ƒжорджа ќрвелла ЂAnimal Farmї (Ђ“варинна фермаї). ÷ей роман-казка згодом прин≥с йому визнанн€ письменника св≥тового р≥вн€. ќрвелл нав≥ть вид≥лив частину власних грошей на друк книжки в украњнському видавництв≥ Ђѕрометейї у Ќ≥меччин≥ з такими словами ун≥кального авторського зверненн€:

Ђя отримав проханн€ написати передмову дл€ перекладу ЂAnimal Farmї украњнською мовою. я добре св≥домий того, що пишу дл€ читач≥в, про €ких н≥чого не знаю, та й вони, мабуть, н≥коли не мали нагоди дов≥датись про мене. ¬≥д мене, мабуть, чекають, щоб € розпов≥в у ц≥й передмов≥, €к виник м≥й Ђ олгосп “варинї. ѕеред цим мен≥ доведетьс€ сказати дещо про себе та про под≥њ, що кр≥зь них € д≥йшов до моњх пол≥тичних погл€д≥вї.

÷е був один ≥з небагатьох випадк≥в, коли ƒжордж ќрвелл описував своЇ дитинство й по€снював ≥ншим, €к формувавс€ його св≥тогл€д. ћожливо, Їдиною ≥ншою такою спов≥ддю стало його посмертно опубл≥коване есе ЂSuch, Such Were the Joysї (1953) (Ђ“ак≥, так≥ були радощ≥ї).

” колишньому —–—– творч≥сть ќрвелла стала в≥дома читачев≥ з 1988 року, коли в журналах було опубл≥ковано Ђ‘ерму тваринї. ” той же пер≥од було зн€те багатор≥чне табу з ≥ншоњ антиутоп≥њ ƒж. ќрвелла Ч Ђ1984ї, роману, що в —–—– або замовчувавс€, або трактувавс€ €к антирад€нський, реакц≥йний.

ќрвел в≥дкрив св≥тов≥ нов≥ небезпеки ≥ нов≥ перспективи, ≥ саме тому його твори не втратили актуального пол≥тичного сенсу. “отал≥таризм може бути знищений, але в≥н проростатиме в тис€чах нов≥тн≥х ≥ найцив≥л≥зован≥ших вар≥антах. ≤ нема гарант≥й, що в промен€х влади добропор€дн≥ люди раптом не зазнають дивноњ еволюц≥њ.

¬ 2009 р. впливова британська газета The Times оголосила роман Ђ1984ї найважлив≥шою книгою, надрукованою за останн≥ 60 рок≥в.

¬ 2013 роц≥ в Ђƒень ќруеллаї газета ЂThe Guardianї провела на своЇму сайт≥ опитуванн€: Ђ„и правий був ƒжордж ќруелл у своњх прогнозах майбутнього?ї, тобто, чи збулис€ в сучасному св≥т≥ побоюванн€ ќруелла щодо тотал≥таризму, пост≥йного спостереженн€ за людьми ≥ деформац≥њ мови. 89% опитаних в≥дпов≥ли Ђ“акї.

 ниги

Ј Ђ‘унти лиха в ѕариж≥ й Ћондон≥ї (Down and Out in Paris and London, 1933)

Ј ЂЅ≥рманськ≥ будн≥ї (Burmese Days, 1934)

Ј Ђƒонька св€щеникаї (A Clergyman's Daughter, 1935)

Ј ЂЌехай кв≥тне асп≥дистраї (Keep the Aspidistra Flying, 1936)

Ј Ђƒорога на ¬≥іан-ѕ≥рсї (The Road to Wigan Pier, 1937)

Ј Ђƒанина  аталон≥њї (Homage to Catalonia, 1938)

Ј Ђѕеревод€чи подихї (Coming Up For Air, 1939)

Ј ЂЋев ≥ Їдинор≥г: соц≥ал≥зм ≥ англ≥йський ген≥йї (The Lion and The Unicorn: Socialism and the English Genius, 1941)

Ј Ђ‘ерма тваринї ( олгосп тварин, —в≥йський хут≥р) (Animal Farm, 1945)

Ј Ђ1984ї (Nineteen Eighty-Four, 1949)

—котоферма

Ј ѕисьменник ƒжордж ќрвел написав так≥ визначн≥ пол≥тично-л≥тературн≥ прац≥, €к Ђ—котофермаї та Ђ1984ї, €к≥ Ї прикладами твор≥в на тему пол≥тичних систем. Ђ—котофермаї хоча ≥ маЇ пол≥тичний сюжет, проте це Ї проста траг≥чна байка, €ка розпов≥даЇ про те, що трапл€Їтьс€, коли тварини приход€ть на зм≥ну своњх господар≥в Ц революц≥€, котра пройшла невдало та чудов≥ виправданн€, €к≥ зТ€вл€ютьс€ на кожному кроц≥ спотворенн€ ориг≥нального вченн€. « цими думками € дав читати цю книжку студентам ≥сторичного факультету першого року навчанн€.

Ј ” Ђ—котоферм≥ї практика написанн€ англ≥йською мовою Ї показовою, оск≥льки тв≥р Ї прикладом €скравих словесних образ≥в та зрозум≥лого розпов≥дного стилю (авангардна л≥тература маЇ тенденц≥ю нехтувати правилами). “акий стиль письма необх≥дно здобути вс≥м студентам англ≥йськоњ мови. ” книз≥ €скраво зображен≥ прост≥ героњ, швидкозм≥нний сюжет ≥ Ђлетюч≥ фразиї (чотири ноги добре, дв≥ погано), €к≥ Ї ус≥м добре в≥дом≥ ще з дитинства ≥з казок про тварин.  р≥м цього, це хороший приклад англ≥йськоњ прози.  оли украњнськ≥ студенти почали читати книжку, на той час б≥льш≥сть ≥з них брали участь у ѕомаранчев≥й революц≥њ, вони ознайомилис€ з першими р€дками байки про ферму, де персонажами Ї тварини, €к≥ розмовл€ють. ѕрочитавши дек≥лька розд≥л≥в вони зрозум≥ли, що книжка написана на багатьох р≥вн€х. „итаючи цю справд≥ дит€чу ≥стор≥ю у читача виникаЇ почутт€ захопленн€ або непри€зн≥ до певноњ д≥йовоњ особи. ѕо своњй сут≥ Ђ—котофермаї Ч це оплакуванн€ дол≥ революц≥њ та над≥€ повТ€зана ≥з цим.

Ј Ђ—котофермаї передаЇ ц≥нний моральний урок: будучи парод≥Їю на тотал≥тарн≥ держави так≥, €к —овЇтська –ос≥€, Ђ—котофермаї мала великий резонанс серед р≥зних в≥кових груп. ” своЇму твор≥ ƒжордж ќрвел розкриваЇ негативн≥ впливи на особистост≥ з боку пол≥тичних та економ≥чних систем та мас-мед≥а, а саме Ц жорсток≥ форми контролю, ман≥пул€ц≥њ та репрес≥њ. Ђ—котофермаї Ї працею л≥тературного ген≥€ ≥ заслуговуЇ бути в перел≥ку книжок на кафедрах украњнськоњ та англ≥йськоњ мов.

 

—амост≥йна робота є 4

ѕауль ÷елан

ѕа́уль ÷ела́н (н≥м. Paul Celan; справжнЇ ≥м'€ ѕауль јнчель, рум. Paul Ancel, н≥м. Paul Antschel; псевдон≥м Ї анаграмою пр≥звища; 23 листопада 1920, „ерн≥вц≥, тод≥ –умун≥€, нин≥ ”крањна Ч 20 кв≥тн€ 1970, ѕариж, ‘ранц≥€) Ч Їврейський н≥мецькомовний поет ≥ перекладач.

Ћ≥тературна критика вважаЇ ѕ. ÷елана найб≥льшим австр≥йським поетом ’’ стол≥тт€. ÷елан вважаЇтьс€ багатьма одним ≥з найкращих Ївропейських л≥ричних поет≥в повоЇнного часу.

“ворч≥сть розвивалас€ п≥д впливом французького символ≥зму та сюрреал≥зму. ѕереклав на н≥мецьку мову поез≥њ ѕол€ ¬ерлена та јртюра –ембо. ÷елан перекладав на н≥мецьку ≥ румунську мови твори ћандельштама, ™сен≥на, Ѕлока, Ћермонтова, “ургенЇва, „ехова, Ўексп≥ра, ¬алЇр≥, –ембо та ≥нших автор≥в. ѕок≥нчив ≥з собою, кинувшись у —ену з мосту ћ≥рабо.

ƒитинство ≥ юнацтво

23 листопада 1920 року в „ерн≥вц€х (Ѕуковина) народивс€ ѕауль Ћео јнчель у родин≥ н≥мецькомовних Їврењв румунського п≥дданства. …ого батько був небагатим комерсантом.

¬ 1934 роц≥ чотирнадц€тил≥тн≥й ѕауль пише листа до своЇњ т≥тки ћ≥нни в ѕалестину, де Ї така промовиста фраза: Ђўо стосуЇтьс€ антисем≥тизму в наш≥й школ≥, то € м≥г би написати тоб≥ про це книгу обс€гом 300 стор≥нокї. ѕауль обрав ЂЋ≥цей великого воЇводи ћиха€ї(нин≥ „ерн≥вецьку г≥мназ≥ю є 5 ран≥ше «ќЎ є 23), у €кому в≥н навчавс€ прот€гом 1934Ц1938 р. ќбдарований учень мав тут ус≥ можливост≥ дл€ розвитку своњх мовних ≥ л≥тературних зд≥бностей. ¬же тод≥ хлопець почав потайки писати в≥рш≥. ѕочаткову осв≥ту ÷елан отримуЇ у народн≥й школ≥ (1926 Ч 1930), а з 1930 по 1938 роки в≥дв≥дуЇ греко-латинську г≥мназ≥ю. ¬ юност≥ поет захоплюЇтьс€ ≥де€ми марксизму ≥ анарх≥зму. Ћ≥тературн≥ уподобанн€ формувалис€ п≥д впливом творчост≥ √офманстал€, –≥льке.

« 1938 року ÷елан у ‘ранц≥њ вивчаЇ медицину в медичн≥й школ≥ м≥ста “ур, але з початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни вимушений повернутис€ додому, де продовжуЇ навчанн€ у „ерн≥вецькому ун≥верситет≥ (займаЇтьс€ романською ф≥лолог≥Їю).

–ад€нське громад€нство

« 28 червн€ 1940 року по 22 червн€ 1941 року перебував у рад€нському громад€нств≥. ѕ≥сл€ встановленн€ рад€нськоњ влади у „ерн≥вц€х поет пристосовуЇтьс€ до нових умов житт€: вивчаЇ рос≥йську мову ≥ працюЇ перекладачем. Ќаступн≥ три роки (1941 Ч 1944) ÷елан виживав в обстановц≥ безупинного кошмару м≥ж житт€м ≥ смертю, утратив ус≥х р≥дних, залишивс€ живий лише завд€ки чист≥й випадковост≥. ” 1941 роц≥ „ерн≥вц≥ окуповують н≥мецько-румунськ≥ в≥йська, с≥м'€ ÷елана потрапл€Ї до Їврейського гетто. „ерез де€кий час батьки поета були депортован≥ до концтабору, зв≥дки вони вже не повернулис€. —ам ѕауль ÷елан потрапл€Ї до румунського трудового табору на примусов≥ дорожн≥ роботи, де, незважаючи на страшн≥ умови, залишаЇтьс€ живим.

–умунське громад€нство

Ќа початку 1945 року поет перетнув рад€нський кордон ≥ в≥дновивс€ в румунському п≥дданств≥. ѕрацював у видавництв≥ Ђ–ос≥йська книгаї у Ѕухарест≥, перекладав румунською рос≥йську прозу, писав власн≥ в≥рш≥. —аме тут, у Ѕухарест≥, вперше на л≥тературн≥й арен≥ з'€вилось ≥м'€ ÷елана: у 1947 роц≥ в авангардистському журнал≥ Ђјгораї надруковано три в≥рш≥, п≥дписан≥ новим, н≥кому ще не в≥домим пр≥звищем Ч ÷елан: н≥мецьке написанн€ свого пр≥звища Ч Ant-schel Ч ѕауль переробив у псевдон≥м Zelan, але п≥зн≥ше писав його на французький лад Celan.

” 1947 роц≥ в≥н доклав зусиль ≥ перебравс€ до јвстр≥њ. як нащадок громад€н јвстр≥њ ≥ жертва √олокосту, ÷елан автоматично отримав австр≥йське громад€нство. ” ¬≥дн≥ у ÷елана вперше з'€вл€ютьс€ друз≥ й однодумц≥: молода л≥тераторка ≤нгеборг Ѕахман, художник-сюрреал≥ст ≈дгар ∆ене, видавець журналу Ђѕланї ќтто Ѕазиль, €к≥ ф≥нансово допомогли ÷елану видати його першу книгу в≥рш≥в Ђѕ≥сок з урнї (1948). «б≥рник складавс€ з 48 в≥рш≥в, в €ких ви€вилось 18 помилок, що перекручували ≥ спотворювали зм≥ст (п≥зн≥ше ÷елан увесь невеличкий тираж Ч 500 прим≥рник≥в Ч повн≥стю знищуЇ).

ѕаризький пер≥од

ћ≥ст ћ≥рабо

Ќа частин≥ територ≥њ јвстр≥њ усе ще перебували рад€нськ≥ в≥йська, ≥ ÷елан в≥д гр≥ха подал≥ у 1948 роц≥ перем≥стивс€ до ѕарижа (де жив до к≥нц€ житт€). ” ѕариж≥ поет живе в дом≥ франко-н≥мецького поета ≤вана √олл€ ≥ вивчаЇ герман≥стику та мовознавство в —орбонн≥.

1955 р≥к знаменуЇтьс€ двома важливими под≥€ми в житт≥ поета: народженн€м сина ≈р≥ка ≥ виходом новоњ зб≥рки поез≥й Ђ¬≥д порога до порогаї.

” ѕариж, ≥нтелектуальну ≥ л≥тературну столицю ™вропи, в≥н перењхав вин€тково з творчою метою Ч у св≥домост≥ зах≥дних людей пост≥йне проживанн€ за кордоном не асоц≥ювалос€ з пон€тт€ми Ђзрадництвої ≥ Ђзрада Ѕатьк≥вщиниї. ” ‘ранц≥њ ÷елан жив на правах пост≥йно проживаючого ≥ноземц€, на французьке громад€нство не претендував. Ўвидко здобута попул€рн≥сть, письменницьк≥ та перекладацьк≥ гонорари забезпечували йому пристойний р≥вень матер≥альноњ злагоди.

ѕотр€с≥нн€ час≥в в≥йни, апокал≥птичний жах пережитого й повна людська самотн≥сть у св≥т≥ не в≥дпускали ÷елана й зрештою п≥дкосили його. “€гар пережитого, начебто скинутий з пл≥ч, не зникав Ч в≥н пов≥льно чавив ≥ убивав випадкового вт≥кача з зони смерт≥; це був свого роду Ђупов≥льнений геноцидї, зап≥зн≥ла д≥€ трупноњ отрути епохи небаченого людиновбивства.

÷елан не страждав псих≥чним розладом, не Ђсписавс€ї у вульгарному сенс≥ цього слова. ¬≥н просто згор≥в, ≥ не зм≥г уже знаходити б≥льше сил дл€ адекватного вираженн€ того, що переповн€ло його випалене серце; п≥дн€вшись ≥з дна на вершину, в≥н вол≥в не починати спускЕ ѕ≥зн≥м весн€ним вечором 20 кв≥тн€ 1970 року ÷елан к≥нчаЇ житт€ самогубством, кинувшись з паризького мосту в —ену.

“ворчий шл€х

ѕот€г до поез≥њ ≥ самост≥йноњ творчост≥ про€вивс€ дуже рано: перш≥ в≥рш≥ з'€вл€ютьс€ у 1934Ц1935 роках.

—аме в роки в≥йни ÷елан вдруге народжуЇтьс€ €к поет, €к творча людина, €ка маЇ ≥ хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту ≥стину, €ку в≥н збагнув у т€жк≥ часи воЇнних випробувань. ” 1944 роц≥ в≥н повертаЇтьс€ до „ерн≥вц≥в ≥ продовжуЇ навчанн€ в ун≥верситет≥ (вивчаЇ англ≥йську мову ≥ л≥тературу). ÷елан збираЇ св≥й перший (ще машинописний) зб≥рник поез≥й, куди ув≥йшли €к воЇнн≥, так ≥ найкращ≥ довоЇнн≥ в≥рш≥. ¬осени того ж 1944 року з≥брано другий (також машинописний) зб≥рник. ќбидва зб≥рники були в≥ддан≥ на прочитанн€ в≥домому буковинському поету ћаргулу-Ўперберу, €кий високо поц≥нував перш≥ поетичн≥ спроби молодого поета. –анн≥ поез≥њ ÷елана були вперше надрукован≥ у –умун≥њ вже п≥сл€ смерт≥ поета.

” 1952 роц≥ з'€вл€Їтьс€ перший зб≥рник поез≥й ÷елана, виданий у ‘ранц≥њ Ђћак ≥ пам'€тьї Ч елег≥чний цикл, присв€чений пам'€т≥ загиблих.

1955 р≥к знаменуЇтьс€ виходом новоњ зб≥рки поез≥й Ђ¬≥д порога до порогаї. —еред нагород ѕ.÷елана, зокрема, найвища н≥мецька л≥тературна прем≥€ ≥мен≥ √еорга Ѕюхнера.

‘уга смерт≥

Ђ‘уга смерт≥ї Ц найв≥дом≥ший тв≥р ѕаул€ ÷елана й один ≥з шедевр≥в св≥товоњ поез≥њ, на основ≥ €кого ц≥л≥ покол≥нн€ молодих н≥мц≥в вже на шк≥льн≥й лав≥ в≥дкривали дл€ себе тему несум≥сност≥ високоњ гуман≥стичноњ культури й варварства. Ђ‘угу смерт≥ї нер≥дко з≥ставл€ють ≥з всесв≥тньо в≥домою картиною ѕабло ѕ≥кассо Ђ•ерн≥каї, п≥дкреслюючи не лише сп≥льну болюч≥сть њхньоњ проблематики, а й надзвичайно см≥ливе, новаторське художнЇ вт≥ленн€. 9 листопада 1988 р. видатна н≥мецька актриса ѓда ≈ре продекламувала Ђ‘угу смерт≥ї на урочистому зас≥данн≥ н≥мецького бундестагу, присв€ченому 50-р≥ччю сумно в≥домоњ Ђкришталевоњ ноч≥ї. ∆ивописн≥ полотна й граф≥чн≥ цикли на тему ÷еланового в≥рша створили численн≥ художники, дес€тки композитор≥в написали на його текст своњ речитативи, кантати, рекв≥Їми, хори. —ьогодн≥ Ђ‘угу смерт≥ї перекладено вс≥ма культурними мовами св≥ту, в багатьох з них ≥снують численн≥ паралельн≥ переклади (скаж≥мо, лише англ≥йською мовою нал≥чуЇтьс€ щонайменше 15 перекладацьких верс≥й, ц≥лу низку ≥нтерпретац≥й запропонували в останн≥ роки рос≥йськ≥ та украњнськ≥ перекладач≥).
як ≥ б≥льш≥сть поетичних твор≥в ÷елана, концептуально й структурно Ђ‘уга смерт≥ї ірунтуЇтьс€ на центонно-колажному принцип≥, коли вс≥ мотиви в≥рша попередньо вже задан≥. ѕрактично кожен р€док м≥стить цитати, рем≥н≥сценц≥њ, алюз≥њ й шифри, запозичен≥ з ≥стор≥њ, м≥фолог≥њ, рел≥г≥њ, л≥тератури, ф≥лософ≥њ, музики тощо, €к≥ накладаютьс€ на страх≥тливу в своњй антигуманн≥й сутност≥ реальн≥сть нацистських концтабор≥в, що також спираЇтьс€ на ц≥лу низку автентичних св≥дчень, пол≥тичних документ≥в, публ≥цистичних джерел. Ђ‘уга смерт≥ї синтезуЇ весь цей р≥знор≥дний матер≥ал, витикаючи густу тканину ≥нтертексту, де кожна нитка фактурноњ основи, кожна барва ≥ кожен штрих складного узору спл≥таютьс€ в Їдине, нерозд≥льне ц≥ле.

¬≥домост≥ про дату написанн€ цього в≥рша дещо суперечлив≥. “ак, јльфред  ≥ттнер в≥дносить його ще до черн≥вецького пер≥оду ÷елановоњ творчост≥: ЂЌавесн≥ 1944 p., вийшовши з табору, Ц згадуЇ в≥н, Ц € повернувс€ назад у зв≥льнен≥ рад€нськими в≥йськами „ерн≥вц≥ ≥ добре пригадую соб≥ свою першу зустр≥ч з ѕаулем, €кий на той час уже давно був дома й дов≥давс€ про загибель своњх батьк≥в... Ќевдовз≥ п≥сл€ цього сталос€ так, що €кось вранц≥, зустр≥вши мене б≥л€ металевоњ огорож≥ православного кафедрального собору в „ерн≥вц€х, в≥н прочитав мен≥ свою Ђ‘угу смерт≥ї1. ƒруг бухарестських час≥в ѕетре —оломон також стверджуЇ, що ÷елан прибув до румунськоњ столиц≥, вже маючи цей в≥рш у своЇму багаж≥. Ќатом≥сть сам ÷елан датуЇ Ђ‘угу смерт≥ї 1945 роком, в≥днос€чи њњ вже до бухарестського часу. ¬ласне, великоњ суперечност≥ у цих св≥дченн€х немаЇ, оск≥льки поет м≥г створити ранню верс≥ю в≥рша ще у „ерн≥вц€х, а остаточний вар≥ант завершити вже в Ѕухарест≥.

¬перше в≥рш ÷елана було опубл≥ковано, €к в≥домо, в румунському переклад≥ ѕетре —оломона п≥д заголовком ЂTango mortiiї (Ђ“анго смерт≥ї) у бухарестському тижневику ЂContemporanulї за 2 травн€ 1947 р. ѕереклад було зд≥йснено у т≥сн≥й сп≥впрац≥ з автором, отож назву Ђ“анго смерт≥ї не можна розгл€дати €к дов≥льну перекладацьку ≥нтерпретац≥ю, а радше €к один з ранн≥х вар≥ант≥в твору, концепц≥€ €кого в≥дбивала тод≥шню авторську настанову на реальне п≥дірунт€ заф≥ксованих у ньому под≥й. « цього погл€ду питанн€ про датуванн€ Ї важливим, оск≥льки жахлива правда про нацистськ≥ концтабори з газовими камерами, крематор≥€ми та вс≥Їю техн≥чною машинер≥Їю масового знищенн€ почала поступово в≥дкриватис€ т≥льки з просуванн€м „ервоноњ арм≥њ на «ах≥д ≥ зв≥льненн€м окупованих фашистами територ≥й Ївропейських крањн, на €ких було створено ц≥ концтабори.
“обто, Ђ‘уга смерт≥ї могла зТ€витис€ не ран≥ше другоњ половини 1944 p., п≥сл€ того €к у Ђсв≥тов≥й прес≥ були надрукован≥ перш≥ пов≥домленн€ й репортаж≥ про нацистськ≥ фабрики смерт≥. ¬ цьому в≥дношенн≥ важливим вих≥дним пунктом дл€ ÷елана м≥г бути репортаж  . —имонова про польський концтаб≥р ћайданек б≥л€ Ћюбл≥на, €кий 29 серпн€ 1944 р. вийшов у ћоскв≥ окремою брошурою Ц п≥сл€ того, €к у липн≥ того ж року цей таб≥р було зв≥льнено рад€нськими в≥йськами. ÷€ брошура зТ€вилас€ в≥дразу к≥лькома Ївропейськими мовами, що пересл≥дувало, безперечно, пропагандистську мету. ќднак вона чи не вперше так в≥дверто ≥ в такому обс€з≥ описала жах тоњ реальност≥, про €ку м≥льйони людей ледве здогадувалис€. ¬ н≥й, зокрема, пов≥домл€лос€ про фатальне поЇднанн€ у таб≥рному побут≥ музики й щоденних екзекуц≥й: Ђ« дес€тк≥в гучномовц≥в лунали оглушлив≥ звуки фокстрот≥в ≥ танго. ≤ вони звучали ц≥лий ранок, ц≥лий день, ц≥лий веч≥р, ц≥л≥с≥ньку н≥чї, Ц читаЇмо в цьому репортаж≥2. «а допомогою музики нацисти намагалис€ замаскувати справжню сутн≥сть ≥ призначенн€ цих страх≥тливих фабрик смерт≥.

Ќа початку 1945 р. було зв≥льнено концтаб≥р јушв≥ц (ќсвЇнц≥м), ≥ де€к≥ з його вТ€зн≥в д≥сталис€ згодом ≥ до „ерн≥вц≥в. ” своњх розпов≥д€х про побачене й пережите вони могли згадувати й Ђмузичний б≥кї таб≥рного житт€, зокрема, й той факт, що в багатьох таборах ≥снували сформован≥ з вТ€зн≥в музичн≥ капели, €к це п≥зн≥ше описала ≈стер Ѕежарано, котра грала в такому оркестр≥ в јушв≥ц≥: Ђћи повинн≥ були грати п≥д час прибутт€ поњзд≥в, з €ких людей гнали пр€мо в газов≥ камери. ƒепортован≥ рад≥сно махали нам руками, поза€к вони думали, що там, де граЇ музика, з ними не може трапитис€ н≥чого лихогої3. ¬ тому ж јушв≥ц≥ вТ€зн≥, за наказом есес≥вц≥в, повинн≥ були виготовл€ти ≥з сувоњв “ори барабани, тамбурини ≥ банджо4. ј в одному з табор≥в на околиц≥ Ћьвова був створений ц≥лий симфон≥чний оркестр, що нал≥чував к≥лька дес€тк≥в Їврейських музикант≥в, ≥ €кийсь есес≥вський лейтенант наказував њм грати т.зв. Ђ“анго смерт≥ї, €ке повинно було звучати п≥д час марш≥в ≥ тортур, при стратах ≥ копанн≥ могил. ÷е Ђ“анго смерт≥ї базувалос€ на мелод≥њ попул€рного в довоЇнн≥ часи шл€гера аргентинц€ ≈дуардо ЅТ€нко, грамофонн≥ записи €кого набули свого часу великого поширенн€ в ™вроп≥. ¬с≥ ц≥ факти св≥дчать про ≥нтенсивн≥сть ≥ масштаби нацистськоњ перверз≥њ культури Ц в даному випадку музичноњ. ¬одночас у њхньому св≥тл≥ стаЇ зрозум≥лим, чому ранн≥й вар≥ант ÷еланового в≥рша отримав заголовок Ђ“анго смерт≥ї Ц таке формулюванн€ точн≥ше в≥дтворювало конкретику будн≥в таб≥рного житт€.

ѕроте ÷елан не хот≥в обмежуватис€ суто документальним аспектом, а прагнув надати своЇму в≥ршев≥ €комога глибшого, парабол≥чного звучанн€. Ќовим заголовком Ђ‘уга смерт≥ї в≥н, завд€ки т≥сному переплетенню цього музичного жанру з ≥менем великого н≥мецького композитора ….—. Ѕаха, рельЇфн≥ше п≥дкреслив н≥мецький Ђпроф≥льї свого твору, з ≥ншого ж боку Ц поглибив його естетичний вим≥р, оск≥льки жанр фуги, на в≥дм≥ну в≥д дещо легковажно-фривольного, бутафорно-театрального й Ђм≥стично-фатальногої модного танго, Ї вз≥рцем класичноњ досконалост≥ й мистецькоњ довершеност≥, що вже давно утвердив себе €к беззаперечний феномен високоњ культури. ¬ласне, саме про це йшлос€ ÷еланов≥ Ц показати, €к вершинн≥ дос€гненн€ культури легко можуть стати обТЇктом варварськоњ ман≥пул€ц≥њ, €к парадокс њхнього поЇднанн€ втрачаЇ свою кричущу непоЇднуван≥сть ≥ стаЇ абсолютно банальним, ф≥л≥стерським актом.

як зазначаЇ ƒжон ‘елстайнер, невеличка зм≥на, зд≥йснена ÷еланом, Ђрозширила силове поле в≥рша, адже Ђћистецтво фугиї було музичною сумою творчост≥ …оганна —ебаст≥ана Ѕаха, нашого неповторного Ђмайстра з Ќ≥меччиниї. ≤ ось тепер терм≥н ÷елана Ђ‘уга смерт≥ї кидаЇ т≥нь сумн≥ву на вершину музики, €ка, в свою чергу, стала символом мистецтва. “ой сумн≥в не можна було вже заглушити, коли фуги Ѕаха зазвучали перед будинком коменданта концтабору јушв≥цї5. ќднак спектр музичних асоц≥ац≥й целан≥вського в≥рша насправд≥ можна було б ще б≥льше розширити, коли згадати, що комендант јушв≥цу –удольф √есс любив п≥сл€ масових страт награвати соб≥ сонати ћоцарта6, а ≥нший комендант того ж табору  рамер, €кий послав у газов≥ камери 24.000 людей, плакав, слухаючи ЂTraumereiї (Ђћаренн€ї) Ўумана, €к про це згадуЇ Їврейська скрипачка јльма –озе, €ка керувала в цьому табор≥ ж≥ночим оркестром7. Ќарешт≥, у п≥дтекст≥ целан≥вського в≥рша ≥мпл≥цитно на€вна проблема сп≥вв≥дношенн€ музики та смерт≥ загалом, €ка саме в н≥мецьк≥й культур≥ знайшла своЇ особливо €скраве вт≥ленн€ Ц згадаймо в цьому в≥дношенн≥ бодай так≥ твори н≥мецькоњ музичноњ класики, €к Ђ—мерть ≥ д≥вчинаї Ўуберта, Ђ“р≥стан та ≤зольдаї ¬агнера, ЂЌ≥мецький рекв≥Їмї Ѕрамса, Ђѕ≥сн≥ про мертвих д≥тейї ћалера тощо.
ћузичн≥ аспекти Ђ‘уги смерт≥ї повТ€зан≥ водночас ≥ з давньою традиц≥Їю Ђтанц≥в смерт≥ї (Totentanz, danse macabre), €ка йде ще в≥д середньов≥чч€, що опосередковано було вт≥лено в перш≥й назв≥ целанового в≥рша (поза€к жанр танго м≥стить у соб≥ семантичн≥ конотац≥њ смерт≥). ƒуже ц≥кавим у цьому в≥дношенн≥ Ї св≥дченн€ черн≥вецькоњ подруги поета ≈д≥т «≥льберман, €ка згадуЇ, що молодий ÷елан часто любив розгл€дати гравюри н≥мецького художника √анса √ольбейна з циклу Ђ артини смерт≥ї (њх виданн€ у сер≥њ ЂInselbuchereiї в≥н зараховував до своњх найб≥льших книжкових клейнод≥в), а також сп≥вати старовинну п≥сню ландскнехт≥в ЂFlandern in Not, durch Flandern reitet der Todї (Ђ‘ландр≥€ в б≥д≥, по ‘ландр≥њ крокуЇ смертьї)8.  оли ж вз€ти до уваги описан≥ б≥ографом ≤.’алфеном юнацьк≥ заграванн€ поета з≥ смертю (напр., спроби самогубства, повТ€зан≥ з пубертатним пер≥одом ≥ коханн€м до –ут Ћакнер9), то можна стверджувати, що тема смерт≥ хвилювала його вже задовго до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни й трагед≥њ √олокосту.

Ѕез≥менний комендант концтабору з Ђ‘уги смерт≥ї, €кий примушуЇ увТ€знених Їврењв не лише Ђсолодко гратиї, а й жваво танцювати, безперечно, асоц≥ювавс€ у св≥домост≥ ÷елана з тими есес≥вц€ми, €к≥ нер≥дко гукали своњм жертвам ЂTanz mal, Jude!ї. ”продовж стол≥ть танець був дл€ Їврењв Ц особливо екстатичний танок хасид≥в Ц одн≥Їю з форм вираженн€ нац≥онального характеру, чим ≥ по€снюютьс€ блюзн≥рськ≥ вимоги нацистських кат≥в. ѕод≥бна ситуац≥€ описана в опов≥данн≥ Їврейського письменника з „ерн≥вц≥в …осифа Ѕурга Ђ÷адикї, де два фашистськ≥ молодики, котр≥ п≥д час в≥йни випадково забрели в  арпатах до халупи старого Ївре€, л≥сового сторожа јзр≥ела, хочуть спровокувати його на Ђчудовий Їврейський танокї, що повинен стати увертюрою його смерт≥10. “ут мимовол≥ зринаЇ в памТ€т≥ один з найв≥дом≥ших б≥бл≥йних псалм≥в, де сини ƒавидов≥ г≥рко скаржатьс€ на свою долю у чужинському полон≥, коли в≥д них вимагають розваг ≥ п≥сень: Ђ—п≥ву бо п≥сн≥ в≥д нас там жадали були поневолювач≥ наш≥, а веселощ≥в Ц наш≥ мучител≥ [...] як же зможемо ми засп≥вати √осподню п≥сню в земл≥ чужинц€?ї (ѕсалми, 137:3-4). ƒо реч≥, у Їдин≥й нин≥ д≥юч≥й черн≥вецьк≥й синагоз≥ (до в≥йни њх нал≥чувалос€ понад 70) збереглас€ фреска з мотивом цього псалму, на €к≥й зображен≥ розв≥шан≥ на вербах арфи. ћотив цього псалму ÷елан використовуЇ ≥ в своЇму ранньому в≥рш≥ ЂAn den Wassern Babelsї (ЂЌа р≥ках вавилонськихї). ћожлив≥ тут також асоц≥ац≥њ з в≥ршем √. √айне ЂDas Sklavenschiffї (Ђ орабель раб≥вї), у €кому полонених негр≥в примушують танцювати на палуб≥ корабл€ п≥д батогами нагл€дач≥в11. Ќев≥дворотний ритм Ђ‘уги смерт≥ї з њњ механ≥чно повторюваними дактил≥чними стопами також поступово набираЇ характеру Ђdanse macabreї. ƒо реч≥, й сам ÷елан повТ€зував св≥й в≥рш ≥з ц≥Їю традиц≥Їю. ” роман≥ √айнца ѕ≥онтека ЂDichterlebenї чимало еп≥зод≥в €кого заснован≥ на реальних фактах з житт€ поета, навод€тьс€ слова ÷елана про те, що Ђйого в≥рш стоњть у традиц≥њ н≥мецьких танц≥в смерт≥ї, а р€док ЂDer Tod ist ein Meister aus Deutschlandї (Ђ—мерть Ц це н≥мецький майстерї) належить до одного в≥рша 16 ст., в €кому смерть ≥менуЇтьс€ майстром12.
як уже зазначалос€ вище, вс≥ основн≥ мотиви й образи Ђ‘уги смерт≥ї мають ≥нтертекстуальний характер. ѓхн≥й д≥апазон охоплюЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ сфери й ≥сторичн≥ епохи людського духу. ѕростежимо ц≥ ≥нтертекстуальн≥ паралел≥ на р≥вн≥ генетичних звТ€зк≥в та типолог≥чних сходжень окремих ключових пон€ть та образних структур.

¬же початковий оксюморон Ђschwarze Milch der Frtiheї (Ђчорне молоко св≥танн€ї) викликаЇ низку ≥сторико-л≥тературних та м≥фолог≥чних рем≥н≥сценц≥й, €к≥ засв≥дчують, що цей образ уже стол≥тт€ми кочуЇ в духовному простор≥ р≥зних нац≥ональних л≥тератур, спонтанно зринаючи в творчост≥ того чи ≥ншого автора, котр≥, можливо, й не п≥дозрюють, що вони далеко не першими звертаютьс€ до нього. ” м≥фолог≥њ р≥зних народ≥в молоко Ї символом житт€, символом народженн€ й в≥дродженн€, ритуальним ≥ св€щенним напоЇм13. ” —тарому «апов≥т≥ воно уособлюЇ Ђ€сн≥сть, родюч≥сть, чистотуї. ќб≥ц€на Ївре€м земл€ Ц це Ђкрай, що тече молоком та медомї (¬их≥д, 3:8). ” книз≥ Ђѕлач ™рем≥њї читаЇмо: Ђњњ можновладц≥ чист≥ш≥ в≥д сн≥гу були, б≥л≥ш≥ в≥д молока [...], а тепер њхн≥й вигл€д чорн≥ший за сажуї (4:7,8), де вже €коюсь м≥рою на€вне р≥зке протиставленн€ б≥лого й чорного €к абсолютно пол€рних, непоЇднуваних кольор≥в (молоко й сажа). Ѕ≥лий кол≥р Ї ≥манентною ознакою молока, поза ним воно втрачаЇ вс≥ своњ ц≥лющ≥ й маг≥чн≥ властивост≥. Ђ„орнеї €к не-барва без св≥тловоњ енергетики у функц≥њ прикметникового означенн€ до ≥менника Ђмолокої, Ц пише “ео Ѕук, Ц радикально руйнуЇ його позитивну ≥мпл≥кац≥ю. ∆иттЇдайна сила б≥лоњ р≥дини обертаЇтьс€ в њњ з≥псуту й нищ≥вну протилежн≥сть [...] “≥льки алог≥чна метафора спроможна в≥дтворити реальн≥сть того, що влаштували бюрократичн≥ вбивц≥ на фабриках смерт≥ї14. “аким чином, метафора Ђчорне молокої, €ка Ї абсурдним викликом природ≥, повинна демонструвати абсурдн≥сть самоњ природи, спотвореноњ нацистами до невп≥знанн€.
≤снуЇ дек≥лька ≥нтертекстуальних площин, у €ких цей образ ф≥гуруЇ в р≥зних конотац≥€х. ќдна з них топограф≥чно й культурно сп≥вв≥дноситьс€ з н≥мецькомовною поез≥Їю Ѕуковини. “ак, наприклад, в≥н зустр≥чаЇтьс€ у ранньому в≥рш≥ –ози јуслендер ЂIns Lebenї (Ђ¬ житт€ї) з њњ першоњ, виданоњ ще в „ерн≥вц€х зб≥рки ЂDer Regenbogenї (Ђ–айдугаї, 1939), €ку ÷елан, безперечно, знав:

Ћише з≥ смутку потайних глибин снуЇтьс€ вт≥ха лаг≥дним струмком ≥

напува мене кр≥зь часу плин терпким вином ≥ чорним молоком15.

« приводу цього запозиченн€ –. јуслендер висловилас€ в 1972 р. у розмов≥ з б≥ографом ÷елана ≤. ’алфеном: Ђ“а обставина, що ѕауль використав дл€ своЇњ Ђ‘уги смерт≥ї метафору Ђчорне молокої, €ку € створила в моЇму написаному в 1925, проте опубл≥кованому лише в 1939 р. в≥рш≥ Ђ¬ житт€ї, видаЇтьс€ мен≥ самоочевидною, оск≥льки кожен поет маЇ право брати дл€ власноњ поез≥њ будь-€кий матер≥ал. я вважаю це за честь, коли великий поет знайшов у моњй ранн≥й творчост≥ дл€ себе поетичний ≥мпульс. я й сама вжила тод≥ цю метафору не зовс≥м попутно, проте в≥н п≥дн€в њњ на р≥вень найвищого поетичного вислову. ¬она стала часткою його самогої16. як бачимо, –. јуслендер не лише з розум≥нн€м поставилас€ до факту творчого запозиченн€, а й збагнула сутн≥сть ≥нтертекстуальноњ природи поез≥њ ÷елана.
ќднак цей образ присутн≥й ≥ в творчост≥ ≥нших буковинських поет≥в, скаж≥мо, у в≥рш≥ ≤сака Ўрайера (1890Ц1948) ЂTristia IIї, де читаЇмо так≥ р€дки: Ђ“угою звалас€ наша н€нька. / –ано вона напоњла нас / г≥рким молоком дитинстваї 17. јльфред ћаріул-Ўпербер також вдаЇтьс€ до його промовистих вар≥ац≥й у пейзажному в≥рш≥ ЂDer schwaze Hainї (Ђ„орний гайї) Ц Ђћолоко вечора ст≥каЇ / чорними стовбурами додолуї18 або в присв€чен≥й памТ€т≥ матер≥ поез≥њ ЂFerner Gastї (Ђƒалекий г≥стьї) Ц Ђќч≥ њњ невимовно н≥жн≥. / ¬они дивл€тьс€ на мене, мовби далек≥ зор≥; /≤ вона шепоче: чи не хочеш, дитино мо€, / випити темного молока миру?ї19. Ќ≥мецька досл≥дниц€ ћарл≥з янц вважаЇ, що Ђ÷еланове Ђчорне молоко св≥танн€ї тут безсумн≥вно преф≥гурованеї20. ѕроте не варто в≥дносити вс≥ ц≥ ≥нтертекстуальн≥ ≥нтерференц≥њ т≥льки до т.зв. Ђвпливуї одного автора на ≥ншого, до св≥домого або й несв≥домого Ђзапозиченн€ї. Ќер≥дко йдетьс€ тут про сп≥льний духовно-культурний прост≥р „ерн≥вц≥в, ментальн≥ засади, про умови ≥нтелектуального формуванн€ особистост≥. „имало ≥дей та образ≥в, €к згадуЇ –. јуслендер, Ђлежали в пов≥тр≥ї, ними просто Ђдихалиї21. «в≥дси випливаЇ типолог≥чна природа тих, на перший погл€д, дивних ≥ загадкових зб≥г≥в, €к≥ отримали назву Ђметафоричного плетиваї, що обТЇднуЇ буковинських автор≥в22. –азом з тим потр≥бно в≥дзначити, що €к поетична семантика, так ≥ контекст цього образу в творах буковинських попередник≥в суттЇво в≥др≥зн€ютьс€ в≥д целан≥вських. якщо у –. јуслендер, ≤.Ўрайера чи ј. ћаргул-Ўпербера ц€ метафора Ї часткою њхньоњ неоромантичноњ стил≥стики ≥ символом меланхол≥њ, то у в≥рш≥ ÷елана вона стала Ђшифром √олокосту, досв≥ду екстремального протисто€нн€, €ке у звичн≥й поетичн≥й манер≥ сформулювати неможливої.
≤нше ≥нтертекстуальне поле, дотичне до целан≥вського оксюморона Ђчорне молоко св≥танн€ї, стосуЇтьс€ контексту Ївропейськоњ поез≥њ. —вого часу французький поет ∆ерар де Ќерваль (1808Ц1855) написав сонет ЂEl desdichadoї (Ђ«недоленийї), €кий ув≥йшов до його циклу Ђ’имериї з≥ зб≥рки Ђƒоньки вогнюї (1854) ≥ був згодом перекладений ÷еланом. “ам Ї так≥ р€дки, €к≥ дл€ першоњ половини 19 ст. звучать аж надто Ђмодерної: ЂMa seule etoile est morte Ц et mon luth constelle / Porte le soleil noir de la Melancolieї (в рос≥йському переклад≥ ћ.  удинова: Ђћертва мо€ «везда, и меркнет мой венец, / Ћучами черными ѕечали озаренныйї24). Ќа€вне у французькому ориг≥нал≥ Ђle soleil noirї (Ђчорне сонцеї) було дуже см≥ливим оксюмороном, €кий г≥потетично м≥г правити ÷еланов≥ за модель його Ђчорного молокаї (до реч≥, под≥бн≥ образи Ц очевидно, п≥д впливом Ќервал€, Ц вживаЇ й •еорг “ракль. ” нього можна натрапити на Ђчорний морозї, Ђчорний сн≥гї, Ђчорне сонцеї тощо25). ≤ншу аналог≥чну преф≥гурац≥ю даноњ метафори знаходимо в јртюра –ембо, €кого ÷елан також п≥зн≥ше перекладав. ” в≥рш≥ ЂLes deserts de 1Тamourї маЇмо р€док Ђlait du matin et de la nuit du siecle dernierї (Ђмолоко ранку й ноч≥ останнього стол≥тт€ї)26. —юди ж можна було б ще долучити так≥ вислови, €к Ђschwarze Muttermilch des Endesї (Ђчорне материнське молоко к≥нц€ї) ‘ранца ¬ерфел€ з його поез≥њ ЂWeib-Hymnusї (Ђ√≥мн ж≥нц≥ї, зб. ЂBeschworungenї, 1923)27 або Ђчорне молоко смерт≥ї ≤вана •олл€ з його французького в≥рша ЂChant des Invaincusї (Ђѕ≥сн€ непереможнихї), де зустр≥чаЇтьс€ р€док ЂNous buvons le lait noirї (Ђћи пТЇмо чорне молокої). Ќ≥мецька верс≥€ цього в≥рша, написана в 1942 p., €ка так ≥ не була опубл≥кована за житт€ автора, м≥стить таку строфу: ЂSchwarze Milch des Elends / Wir trinken dich / Auf dem Weg ins Schlachthaus / Milch der Finsternisї (Ђ„орне молоко злидн≥в / ћи пТЇмо тебе / Ќа шл€ху до бойн≥ / ћолоко темр€виї). ƒосл≥дник творчост≥ ≤. •олл€ ≈ргард Ўвандт так коментуЇ цю ситуац≥ю: Ђјбсолютно виключено, щоб ÷елан знав тексти •олл€, написан≥ до 1942 р. ќтож Їдино прийн€тним по€сненн€м тут може вважатис€ спор≥днена поетична диспозиц≥€, Ђмандр≥вна метафораї, структурний диктат, €кий, щоправда, не виходить за меж≥ центральноњ метафориї 28. —праведлив≥сть цих сл≥в п≥дтверджуЇтьс€, м≥ж ≥ншим, ще одним прикладом, €кий, власне, може вважатис€ вже майже надм≥рним, зате його типолог≥чна природа ц≥лком очевидна, оск≥льки можлив≥сть контактного звТ€зку тут також абсолютно виключена: в одному з в≥рш≥в ф≥нського поета  аарло —арк≥а (1902Ц1945), що поЇднуЇ в соб≥ жанр колисковоњ та трену, котрий був недоступний ÷еланов≥ в силу особливоњ в≥друбност≥ ф≥нськоњ мови, Ї р€дки, €к≥ в п≥др€дковому переклад≥ звучать так:—пи, мо€ л€ле, в колисц≥ земл≥, важко засвоњти кроки найперш≥, сонце сховалось у т≥нь вечорову, чорним тебе молоком поњть мати-земл€29





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 530 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

516 - | 494 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.