Державне управління охороною праці, в Україні здійснюють:
- Кабінет Міністрів України;
- Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Міністерства з надзвичайних ситуацій України (Держпромгірнагляд України)).
- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та
органи місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України:
—забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
—подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;
—встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.
З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
—проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;
—розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;
— здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці; організовують навчання й перевірку знань з питань охорони праці;
— створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво діяльністю їх, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи; здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.
Для координації вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якісно проведення атестації робочих місць щодо відповідності їх нормативно-правовим актам з охорони праці.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:
—здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
—розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
—здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно правові акти з охорони праці або зміни до них;
—координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої впади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
—одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
—бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань; опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.
Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій:
—забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
—формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
—забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, застосовують заходи щодо проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;
—вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;
—здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.
Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:
— затверджують цільові регіональні програми поліпшення
стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи щодо охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
— приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну й безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту й зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.
Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.
Служба охорони праці на підприємстві та комісія з питань охорони праці
Наявність служби охорони праці є обов'язковими на кожному підприємстві та установі. На підприємстві, де працює більше 50-ти осіб, роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
На підприємстві, де працює менше 50-ти осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві, де працює менше 20-ти осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів в основних виробничо-технічних службах.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
—видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
—вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачені законодавством медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
—зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
—надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
Комісія з питань охорони праці. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.
Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи; спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Рішення комісії має рекомендаційний характер.
Контрольні запитання:
1. Хто здійснює державне управління охороною праці та їх завдання?
2. Вимоги до наявності служби охорони праці.
3. Права спеціалістів служби охорони праці.
4. Комісія з питань охорони праці.
5. Види інструктажів, терміни їх проведення та зміст.
Тема 1.3:Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
Література:
1. Охорона праці за ред.. В.Кучерявого
Львів: Оріяна-Нова, 2007р.
2. Бедрій Я.І. «Охорона праці»
Львів «АРІ» 2000р.
3. Купчик М.П., Гандзюк М.П. «Основи
охорони праці»
Київ 2010р.
4. Сивко В. Й. правові та організаційні основи
охорони праці в Україні: навчальний посібник.-
К.:Кондор, 2003р.
5. Основи охорони праці: підручник./ за редакцією К.Н.Ткачука, М.О.Халімовського.-К.:Основа, 2003р.
План:
1.Органи Державного нагляду за охороною праці, та здійснювані ними нагляди.
2.Права посадових осіб органів держнагляду.
3.Громадський контроль за охороною праці.
4.Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці та громадські інспектори праці.
5. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.
