Загальні положення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Прийнятий Верховною Радою України Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності” повністю набрав чинності з 1 січня 2003 року.

Цей закон відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові підстави, економічний механізм та орга­нізаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від не­щасного випадку).

Страхування від нещасного випадку — це самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

Завдання страхування від нещасного випадку: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів; запобігання нещасним випадкам на ви­робництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування матеріаль­ної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

Дія розглядуваного Закону поширюється на осіб, які працюють і на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в уста­новах, організаціях, незалежно від форм власності та господарюван­ня (далі - підприємства), у фізичних осіб, а також на осіб, які забез­печують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприє­мницької діяльності.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення їхніх прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Законодавство про страхування від нещасного випадку скла­дається з “Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, цього Закону, “Кодексу законів про працю України”, Закону України “Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.

Основні принципи страхування від нещасного випадку: пари­тетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; своєчасне та по­ниє відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування під нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового дого­вору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб'єкти страхування від нещасного випадку: застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їхніх сімей та інші особи стра­хувальники та страховик.

Застрахований - це фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальники – це роботодавці і в окремих випадках – застраховані особи. Страховик – Фонд со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України (далі - Фонд).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахо­ваного, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), а також учні та студенти навчальних закладів, аспіранти тощо, залу­чені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, у період про­ходження виробничої практики (стажування).

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібна згода або заява працівника. Страхування здійснюється в безо­собовій формі. Усі перелічені особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть заст­рахуватися особи, які забезпечують себе роботою самостійно та гро­мадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається єдине для всіх видів страхування свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є документом суворої звітності.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому профес­ійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, із настан­ням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконан­ня зобов'язань перед потерпілим.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а та­кож страхових виплат слугує акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) згідно з чинним “Положенням про розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення, що таке охорона праці?

2. Законодавство України з охорони праці.

3. Кодекс законів про працю.

4. Що таке нормативно правовий акт?

5. Як поділяються нормативно правові акти за сферою дії?

6. Розшифруйте абревіатуру ДНАОП.

7.Які гарантії охорони праці жінок?

8. Гарантії охорони праці неповнолітніх.

9. Загальні положення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Тема 1.2: Управління охороною праці, інструктажі з охорони праці.

Література:

1. Охорона праці за ред.. В.Кучерявого

Львів: Оріяна-Нова, 2007р.

2. Бедрій Я.І. «Охорона праці»

Львів «АРІ» 2000р.

3. Купчик М.П., Гандзюк М.П. «Основи

охорони праці»

Київ 2010р.

4. Сивко В. Й. правові та організаційні основи

охорони праці в Україні: навчальний посібник.-

К.:Кондор, 2003р.

5. Основи охорони праці: підручник./ за редакцією К.Н.Ткачука, М.О.Халімовського.-К.:Основа, 2003р.

План:

1. Державне управління охороною праці.

2. Служба охорони праці підприємства та комісія з питань охорони праці.

3. Інструктажі з охорони праці.