Основи ОХОРОНи ПРАЦІ
Методичне забезпечення
самостійного опрацювання навчального матеріалу
для студентів спеціальності 5.05010201
„Обслуговування комп’ютерних систем і мереж”
Могилів-Подільський
Розглянуто та затверджено на засіданні циклової комісії комп’ютерних дисциплін (Протокол №__ від «___»________2012р.)
Бакліцький І.В. Методичне забезпечення самостійного опрацювання навчального матеріалу. – Могилів-Подільський, 2011. – 152 с.
Укладач: Бакліцький І.В. – викладач електротехнічних дисциплін.
підвищення кваліфікації сучасних комп’ютерних технологій Вінницького національного технічного університету
Розділ І. Правові та організаційні питання охорони праці.
Тема 1.1: Законодавча та нормативна база України з охорони праці.
Література:
1. Охорона праці за ред.. В.Кучерявого
Львів: Оріяна-Нова, 2007р.
2. Бедрій Я.І. «Охорона праці»
Львів «АРІ» 2000р.
3. Купчик М.П., Гандзюк М.П. «Основи
охорони праці»
Київ 2010р.
4. Сивко В. Й. правові та організаційні основи
охорони праці в Україні: навчальний посібник.-
К.:Кондор, 2003р.
5. Основи охорони праці: підручник./ за редакцією К.Н.Ткачука, М.О.Халімовського.-К.:Основа, 2003р.
План:
1. Поняття охорона праці.
2. Закон України «Про охорону праці».
3. Кодекс законів про працю.
4. Нормативно-правові акти з охорони праці.
5. Гарантії охорони праці жінок та неповнолітніх.
6. Загальні положення соціального страхування від нещасних випадків.
Правові основи охорони праці
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Охорона праці як наукова дисципліна виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук. Головними об'єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня умов праці на виробництві.
Законодавча та нормативна база України p охорони праці.
Загальна характеристика основних законодавчих актів України про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, "Основ законодавства України про охорону здоров'я", Законів України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пожежну безпеку", "Про дорожній рух", "Про цивільну оборону", інших законодавчих і нормативних актів (положень, правил, норм, стандартів, вказівок тощо).
Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28. 06. 1996 року.
У статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці...". "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".
Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням щотижневих днів відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
У ст. 46 Конституції України вказано: " Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника...", а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Основоположним законодавчим документом щодо реалізації вказаних прав громадян є Закон України "Про охорону праці" (Закон у новій редакції набрав чинності з 17 грудня 2002 р.). Цей Закон містить преамбулу та дев'ять розділів: І — "Загальні положення", II — "Гарантії прав на охорону праці", III - "Організація охорони праці", IV -"Стимулювання охорони праці", V — "Нормативно-правові акти з охорони праці", VI — "Державне управління охороною праці", VII — "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", VIII " Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці".
Закон "Про охорону праці" проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є такі: "Охорона праці", "Гарантії і компенсації", "Праця жінок", "Праця молоді", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю". У ньому конкретизовані нормативні положення Закону "Про охорону праці" та інших чинних законів. У розділі "Охорона праці", зокрема вказується, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) створюються здорові і безпечні умови праці, і що це покладається на роботодавця. Він має впроваджувати ефективні сучасні засоби охорони праці, які запобігають виробничому травматизму й профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України " Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.
Законом про охорону праці функції управління охороною праці і контролю закріплені за державою, що, безперечно, має велике знамення. У колишньому СРСР ця функція з 1933 року була покладена і на громадську організацію в особі профспілок.
В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами і недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава є гарантом створення безпечних та нешкідливих умов для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
