Раптова поява дихання аномального типу 2 страница. Вікові зміни системи крові впливають на структуру захворюваності у старих людей

Вікові зміни системи крові впливають на структуру захворюваності у старих людей. Серед захворювань крові в людей після 70 років перше місце займають лейкози. Вони становлять 55 % серед захворювань систе­ми кровообігу.

Найчастіше зустрічається хронічний лімфолейкоз. На другому місці за частотою серед захворювань крові стоять анемії. У людей старечого віку вони мають важкий перебіг, важко коригуються заходами догляду і лікування. Частіше розвиваються залізодефіцитні анемії. Дефіцит заліза проявляється разом із дефіцитом фолієвої кислоти. Так, анемії проявля­ються гіпоксією, серцево-судинною недостатністю, м'язовою слабкістю, трофічними розладами (ламкість нігтів, сухість шкіри). У таких людей змінюється смак і нюх. У разі різкого дефіциту фолієвої кислоти і вітаміну В₁₂ може виникнути мегалобластна анемія.

Особливістю перебігу її у старих людей є розлад ходи, парестезії. Пізніше приєднуються діарея, набряки, симптоми декомпенсації серцевої діяльності. У кістковому мозку з'являються мегалобласти. У людей після 70 років знижена функція кісткового мозку зумовлює розвиток апластич-них анемій. У розвитку таких анемій беруть участь імунні механізми.

Особливістю клініки є гіпоксія, кровоточивість ясен через тромбоци­топенію, що супроводжує апластичну анемію. Водночас розвиток лейко­пенії зумовлює появу різних інфекційно-запальних процесів.

Проблеми, які виявляють

у пацієнтів під час обстеження

органів кровотворення

Оцінку стану пацієнта із захворюванням системи крові проводять з ураху­ванням віку пацієнта, його загального стану, а також лабораторних даних. Клінічне обстеження пацієнта включає з'ясування анамнезу, загаль­ний огляд, обстеження лімфатичних вузлів, кісткової системи, пальпацію печінки та селезінки.

Анамнез

У пацієнта необхідно дізнатися:

• коли вперше звернули увагу на блідість шкіри або іктеричність, жовтяницю;

• чи є ламкість нігтів і волосся;

• чи втратило волосся блиск;

• з чим пов'язане зниження апетиту або повна відмова від їжі;

• чи були носові кровотечі, кровотечі з лунки зуба, внутрішні крово­течі;

• чи з'являлися на шкірі петехії, великі крововиливи;

• яка локалізація елементів геморагічної висипки;

• коли з'явилися болісність і збільшення периферійних лімфатичних вузлів;

• чи є біль у животі, особливо в правому підребер'ї;

• чи є біль у кістках;

• чи були напади запаморочення, головного болю.

Звертається особлива увага на наявність слабкості, адинамії, дратли­вості пацієнта, його неспокій, швидку втомлюваність.

Збирається сімейний анамнез з урахуванням генетичної та спадкової патології, а також алергологічний анамнез, з'ясовується, чи є в родині хронічні інфекції (туберкульоз, венеричні захворювання), чи часті гострі інфекційні захворювання.

Огляд

Під час проведення огляду важливо звернути увагу на таке:

• колір шкіри, слизових оболонок та склер (блідість, жовтяниця);

• наявність геморагічної висипки (характер, розміри елементів, ло­калізація, симетричність, перебіг);

• наявність патологічних змін у ротовій порожнині (ділянки некрозу, афти, виразки);

• збільшення периферійних лімфатичних вузлів (визначається їх фор­ма, розмір, гіперемія шкіри над ними);

• збільшення колатеральних судин (венозна сітка);

• стан нігтів і волосся.

Перкусія, пальпація, аускультація дають змогу визначити і дати клінічну оцінку периферійним лімфатичним вузлам, оцінити патологічні зміни внутрішніх органів (збільшення печінки, селезінки), побачити, в якому стані система кровообігу, з боку якої проявляються зміни у вигляді слабкості тонів серця, систолічного шуму, тахі- або брадикардії.

Для діагностики захворювань системи крові важливе значення має правильна оцінка даних, які отримують під час дослідження морфо­логічних критеріїв плазми крові і формених елементів.

Клінічний аналіз крові — найпоширеніше лабораторне дослідження. Гемограма допомагає припустити наявність того чи того захворювання, а також допомагає визначити тактику подальшого догляду і лікування хво­рого. Однак діагностична цінність гемограми має значення лише в сукуп­ності з повним клінічним обстеженням пацієнта.

На основі даних повного клінічного обстеження медична сестра фор­мулює й узгоджує з родичами проблеми пацієнта, складає план сестринсь­кого догляду.

Проблема Блідість шкіри, ламкість нігтів і волосся, слабкість, сонливість, зниження апетиту Причина Зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів у крові

Мета Відновити нормальний вміст гемоглобіну й еритро­цитів у крові.

Дії Дати оцінку ступеня важкості анемії, разом з лікарем медичної вирішити питання про необхідність госпіталізації, сестри з'ясувати причини анемії.

Виконувати призначення лікаря.

Організувати правильний режим дня з максимальним

перебуванням на свіжому повітрі.

Створити комфортні умови, позитивний емоційний

клімат.

Організувати антианемічне харчування.

Проблема Збільшення числа еритроцитів у крові новонарод­женого

Причина Гіпоксія, пов'язана передусім з природженою вадою сер­ця.

Мета Спрямувати зусилля на ліквідацію гіпоксії у новонарод­женого.

Дії Організувати належний догляд за новонародженим медичної у кювезі. сестри Виконувати призначення лікаря.

Проблема Збільшення в крові новонародженого ретикуло-цитів

Причина Посилення руйнування еритроцитів, що найчастіше буває пов'язано з гемолітичною хворобою новонарод­жених.

Мета Припинити руйнування еритроцитів.

Дії Разом з лікарем вирішити питання про замісне перели-медичної вання крові новонародженому після з'ясування причин сестри руйнування еритроцитів.

Виконувати призначення лікаря.

Проблема Збільшення швидкості згортання крові Причина Запальні та імунні процеси в організмі.

Мета Ліквідувати запальний чи імунний процес в організмі.

Дії Разом з лікарем провести повне клінічне обстеження медичної пацієнта.

сестри З'ясувати причину такого стану. Виконувати призначення лікаря.

Проблема Поява жовтяниці

Причина Руйнування еритроцитів, підвищення в крові вмісту білірубіну.

Мета Припинити руйнування еритроцитів.

Дії З'ясувати причини появи жовтяниці.

медичної Провести разом з лікарем повне клінічне обстеження. сестри Виконувати призначення лікаря.

Проблема Збільшення кількості нейтрофілів у периферійній крові

Причина Гнійно-загальні процеси в організмі пацієнта. Мета Ліквідувати гнійно-запальний процес в організмі.

Дії Правильно прочитати аналіз білої крові, врахувати вік медичної пацієнта.

сестри Звернути увагу на кількісний вміст паличкоядерних нейтрофілів і юних (зсув формули крові вліво). Разом з лікарем провести клінічне обстеження. Виконувати призначення лікаря.

Проблема Зменшення кількості лейкоцитів

Причина Вірусні інфекції, дія радіоактивних речовин, вплив деяких лікарських препаратів.

Мета Ліквідувати вплив на організм негативних чинників.

Дії З'ясувати причину лейкопенії.

медичної Провести з лікарем повне клінічне обстеження. сестри Вирішити питання про необхідність госпіталізації. Виконувати призначення лікаря.

Проблема Збільшення кількості лімфоцитів у периферійній крові

Причина Туберкульозна інтоксикація, аденовірусна інфекція, кір, паротитна інфекція, кашлюк, лімфатико-гіпопластич-ний діатез, лімфобластний лейкоз.

Мета Спрямувати зусилля на ліквідацію інфекції та інтокси­кації в організмі.

Дії З'ясувати причину лімфоцитозу.

медичної Вирішити з лікарем питання про госпіталізацію сестри пацієнта і специфічність лікування. Виконувати призначення лікаря.

Проблема Збільшення кількості моноцитів у периферійній

крові

Причина Інфекційний мононуклеоз, вірусні захворювання. Мета Ліквідувати інфекційний процес в організмі.

Дії З'ясувати причину моноцитозу.

медичної Провести повне клінічне обстеження пацієнта. сестри Вирішити питання госпіталізації.

Проблема Зменшення кількості еозинофілів у периферійній

крові

Причина Важкі форми інфекційних захворювань. Несприятливий прогноз при таких захворюваннях, як кір, черевний тиф, сепсис.

Мета Ліквідувати інфекційний процес в організмі.

Дії Негайно викликати лікаря чи повідомити його про стан медичної пацієнта. сестри Вирішити з лікарем питання догляду і лікування.

Проблема Зменшення кількості лімфоцитів у периферійній крові

Причина Період гарячки при інфекційних захворюваннях.

Несприятливий прогноз при таких захворюваннях, як лімфосаркома, лімфогранулематоз.

Мета Ліквідувати інфекційний процес, інтоксикацію в організмі.

Дії Викликати лікаря або повідомити його про стан медичної пацієнта. сестри Вирішити питання подальшого догляду і лікування.

Проблема

Причина Мета

Дії

медичної сестри

Зменшення кількості моноцитів у периферійній крові

Важкі форми інфекційних хвороб, сепсис, лейкоз.

Спрямувати зусилля на ліквідацію інфекції та інтокси­кації в організмі.

Повідомити лікаря про зміни в аналізі крові. Вирішити питання подальшого догляду і лікування.

Проблема Збільшення кількості тромбоцитів у периферійній крові

Причина Пневмонія, ревматизм після спленектомії. Мета Ліквідувати інфекційний або імунний процес.

Дії Повідомити лікаря про зміни в аналізі крові. медичної Спостерігати за пацієнтом. сестри Вирішити питання подальшого догляду і лікування.

Проблема Зменшення кількості тромбоцитів у периферійній крові

 

Причина Тромбоцитопенічна пурпура, лейкоз, апластична

анемія. Мета Спрямувати зусилля на ліквідацію інтоксикації

в організмі.

Дії Провести разом з лікарем повне клінічне обстеження. медичної Організувати консультацію гематолога і вирішити пи- сестри тання про госпіталізацію.

Проблема Слабкість, задишка, тахікардія, блідість, схуднен­ня, набряки, трофічні розлади Причина Анемія у людей старечого віку.

Мета Нормалізувати вміст еритроцитів і гемоглобіну в пе­риферійній крові.

Дії Провести контроль аналізу периферійної крові. медичної Обстежити пацієнта і з'ясувати причину його про- сестри блеми.

З лікарем вирішити питання про раціональне збалансо­ване харчування даного пацієнта. Простежити виконання пацієнтом призначень лікаря щодо медикаментозної терапії. У важких випадках вирішувати питання про госпіталізацію і консультацію гематолога.

 

РОЗДІЛ

ВІКОВІ ЗМІНИ ОРГАНІВ І СИСТЕМ

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА

• Ембріональний розвиток нервової системи.

» Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених.

• Безумовні рефлекси новонародженого.

• Розвиток нервової системи у віковому аспекті.

• Формування моторних і психічних функцій у дітей.

• Геронтологічні зміни нервової системи.

• Аналізатори.

• Вища нервова діяльність.

• Виховання.

• Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи й аспекти невідкладної допомоги.

• Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії.

• Завдання для самоконтролю.

Нервова система пристосовує організм до навколишнього середови­ща, регулює всі внутрішні процеси і підтримує гомеостаз організму. Робо­та нервової системи базується на рефлекторній діяльності. Головні лан­цюжки рефлекторної дуги зображені на мал. 1.

Ембріональний розвиток нервової системи

Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ектодермально-го зародкового листка у вигляді медулярної пластинки, з якої в подальшо­му утворюється жолобок, краї його змикаються й утворюють медулярну трубку. Передній кінець трубки на 2-му тижні стовщується. З цього стов­щення на 5—6-му тижні утворюються мозкові пухирі, які дають розвиток п'яти частинам головного мозку (мал. 2). Частини головного мозку розви­ваються нерівномірно.

Задня частина медулярної трубки залишається тонкою і з неї розви­вається спинний мозок. Таким чином нервова система має ектодермальне

 

походження. Із самої трубки утворюється мозкова тканина, порожнина трубки стає спинномозковим каналом і шлуночками головного мозку. З країв жолобка утворюються периферійні ганглії та нерви.

Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається кри­тичним періодом формування нервової системи. Спочатку збільшується кількість нейронів, а потім прискорюється поділ гліальних клітин з до­поміжною функцією, їх утворення продовжується після народження.

Різні відділи головного мозку мають свої терміни розвитку і свій темп формування. Внутрішній шар клітин мозкових пухирів росте і дозріває повільніше, ніж кірковий шар. Завдяки переважанню клітин кіркового ша­ру утворюються складки і борозни кори великого мозку. Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку плода.

На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка. На 5-му місяці диференціюються го­ловні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями. Складний процес форму­вання головного мозку не закінчується до моменту народження дитини.

Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у новонароджених

На 1 кг маси тіла новонародженого приходиться 107 г мозкової речовини, а в дорослих — 20 г. У новонароджених головний мозок великий, стано­вить 1/8 маси тіла, у дорослих головний мозок відносно маси тіла стано­вить 1/40 (у середньому його маса в дітей 400 г, а в дорослих — 1400 г).

Кора великих півкуль новонародженої дитини має всі головні борозни і звивини, але висота звивин і глибина борозен відносно невеликі. Дрібних борозен і звивин мало, кількість їх поступово збільшується, особливо про­тягом першого року життя. Порівняно з дорослими в дітей менше вираже­на лобна частка, а потилична, навпаки — більше. Бічні шлуночки великих півкуль відносно великі й розтягнуті.

У новонародженого тканина мозку незріла. Клітини сірої речовини, рухові провідні шляхи (пірамідні шляхи) повністю не сформовані. Речови­на півкуль мало диференційована на білу і сіру. Така будова зумовлена тим, що нейрони розташовані не тільки на поверхні кінцевого мозку, айв значній кількості — у межах білої речовини. Практично відсутня мієліно­ва оболонка. Нейрони мають короткий аксон, тільки один дендрит і тоймалорозгалужений, міжневральні синапси недорозвинені. Кількість си-иапсів у момент народження така сама, як у дорослих.

Мозочок у новонароджених недорозвинений. Його півкулі мають малі розміри, їх вкриває тонкий шар сірої речовини, на поверхні якого мало бо­розен і звивин. Розташований він вище, ніж у дорослих. Міст теж розта­шований високо і після народження починає перемішуватись униз до тіла потиличної кістки. Довгастий мозок відносно великий, має горизонтальне положення, його центри функціонально незрілі, лабільні. Спинний мозок у новонароджених більше зрілий порівняно з головним, його функції більш досконалі.

Нервові волокна периферійної нервової системи в новонародженого недостатньо вкриті мієліновою оболонкою, яка відокремлює їх одне від одного. У різних відділах нервової системи мієлінізація відбувається по-різному. Черепні нерви мієлінізуються більш активно, ніж спинномозкові.

Однією з важливих передумов правильного розвитку мозку в новона­роджених є наявність безумовних рефлексів, на базі яких формуються умовні рефлекси. Кора великого мозку в новонароджених має здатність ут-иорювати умовні рефлекси. Відзначається невелика сила і рухомість про­цесів збудження і гальмування, вони ще не концентруються, мають велику схильність до іррадіації, між процесами збудження і гальмування немає узго­дженості.

Рефлекторна діяльність починається в ембріонів на 7-му тижні ембріоге­незу. У плода зафіксований примітивний захисний рефлекс. На 10-му тижні ембріогенезу проявляються харчові реакції. На 11—12-му тижні у плода з'яв­ляються рефлекторні рухи пальців ніг. Така рання стадія рефлекторної діяль­ності була названа стадією локальних відповідей. Збудження не виходить за межі локальних ділянок у центральній нервовій системі. Рефлекторні дуги цих рефлексів розвиваються в напрямку зверху донизу.

На 3—4-му місяці ембріогенезу в плода з'являється виражена подраз­ливість шкірних покривів, що викликає рухову активність з участю вели­кої кількості м'язів. Такі масивні рухи на подразнення шкіри зберігаються після народження і пояснюються іррадіацією збудження в центральній нервовій системі. Нова стадія називається стадією генералізованої рефлек­торної діяльності. На тлі генералізації нервових процесів формуються ре­флекси, для яких уже відносно удосконалена координація. Після народ­ження у дитини достатньо виражений смоктальний рефлекс. Стає коорди­нованим хапальний рефлекс. Рефлекси дозрівають з участю центрального гальмування.

Початком спеціалізації рефлекторних реакцій є стадія, у якій рефлек- горна діяльність плода забезпечується механізмами стовбура головного мозку і спинним мозком. Наприкінці внутрішньоутробного розвитку в ко­ру великих півкуль плода надходять імпульси по ретикулокортикальних і таламокортикальних шляхах. Ще до народження дитини підкіркові центри і кора кінцевого мозку визначають диференціальний стан центральної нер­вової системи.

У новонароджених рефлекторна діяльність забезпечує пристосування до нових умов середовища. Новонароджена дитина беззахисна, більшу ча­стину доби (20—21 год) спить. Прокидається новонароджений у разі по­силення харчової мотивації або внаслідок подразнення шкіри. Як тільки дитина прокинулась, у неї проявляються смоктальні рухи і рухи голови, які спрямовані на пошук грудей матері. Якщо дитину розповити, то почи­наються масові рухи — згинання і розгинання рук і ніг, зміна положення тулуба. Рухи кінцівок малокоординовані. Більш плавні й повільні рухи ха­рактерні для кисті й пальців рук, вони називаються атетоїдними.

Таким чином, керування скелетними м'язами в новонароджених відносно стале.

Безумовні рефлекси, які проявляються в новонароджених, поділяють­ся на три категорії.

Стійкі автоматизми, що зберігаються на все життя. До них належать ковтальний, глотковий, кон'юнктивальний, надбрівний, сухожилкові ре­флекси кінцівок.

Транзиторні рудиментарні рефлекси, що відображають специфічні умови рівня розвитку рухового аналізатора. Згодом ці рефлекси зникають. До них належать смоктальний, хоботковий, пошуковий, долонно-ротовий (оральні автоматизми), хапальний рефлекс, рефлекс Моро, автоматичні — ходи, повзання, рефлекси Таланта, Переса (спінальні сегментарні автома­тизми), лабіринтний, асиметричний та симетричний шийні тонічні ре­флекси (мієлоенцефальні).

Автоматизми, які з'являються після народження і тому виявляються пізніше. До них належать мезенцефальні установчі автоматизми (лабіринтні рефлекси), прості й ланцюгові шийні та тулубні рефлекси.

Безумовні рефлекси новонароджених

Пошуковий рефлекс. Якщо ніжно торкнутися шкіри дитини в ділянці ку­та рота (не торкаючись губ), відбувається: 1) опускання нижньої губи; 2) відхилення язика; 3) поворот голови в бік подразника. Зникає рефлекс в 1 рік.

 

 

Хоботковий рефлекс. Якщо легенько вдарити пальцем по губах ново­народженого, відбувається: 1) скорочення колових м'язів рота; 2) витягу­вання губ хоботком.

Смоктальний рефлекс. Якщо дитині дати соску, то починаються ак­тивні смоктальні рухи. Зникає рефлекс в 1 рік.

Рефлекс змикання повік. Якщо пальцем постукати по верхній дузі орбіти, то відбувається змикання повік відповідного боку. Зникає рефлекс у 6 міс.

Долонно-ротовий рефлекс Бабкіна. У разі надавлювання великими пальцями на долоні дитини поблизу тенарів відбувається: 1) відкривання рота; 2) згинання голови. Зникає рефлекс у 3 міс.

Хапальний рефлекс. Дитина хапає і міцно утримує вкладені в її долоні пальці.

Рефлекс Рабінсона. Дитина утримує пальці в своїх долонях і її можна припідняти над опорою. Зникає рефлекс у 2—4 міс.

Рефлекс Моро. Якщо вдарити по поверхні, на якій лежить дитина, на нідстані 20 см з обох боків від голови, то дитина відводить руки вбік і роз­гинає пальці, потім руки повертаються в попереднє положення. Зникає рефлекс у 4 міс.

Рефлекс Бабінського. Якщо провести по підошві по зовнішньому краю стопи від п'ятки до пальців, то виникає: 1) тильне розгинання вели­кого пальця; 2) згинання інших пальців у бік підошви; 3) пальці розходять­ся віялом. Зникає рефлекс у 2 роки.

Рефлекс Керніга. Дитина лежить на спині, їй згинають ногу в кульшо­вому і колінному суглобах. У разі позитивного рефлексу не вдається розігнути ногу в колінному суглобі. Зникає рефлекс у 4 міс.

Рефлекс опори. Дитина у вертикальному положенні спирається на по­верхню стола повною стопою, ноги напівзігнуті, тулуб випрямлений. Зни­кає рефлекс у 2 міс.

Рефлекс автоматичної ходи. Дитина, спираючись на поверхню, здійс­нює крокові рухи, тулуб нахиляється вперед. Зникає рефлекс у 2 міс.

Рефлекс Таланта. Якщо пальцем провести по паравертебральній лінії під шиї до сідниць, коли дитина лежить на боку, то відбувається вигинан­ня тулуба дугою, відкритою назад. Зникає рефлекс у 4 міс.

Рефлекс повзання Бауера. Дитину покласти на живіт, голова і тулуб розташовані по середній лінії. У такому положенні дитина піднімає голо­ву і спонтанно повзе. Якщо прикласти до підошов дитини долоню, то ру­хи повзання повторюються. Зникає рефлекс у 4 міс.

Рефлекс Переса. Дитина лежить на животі, пальцем проводять по ос­тистих відростках хребта від куприка до шиї, що викликає: 1) прогинання тулуба; 2) згинання верхніх і нижніх кінцівок; 3) піднімання голови, таза; 4) іноді сечовиділення, дефекацію, крик. Зникає рефлекс у 4 міс.

Лабіринтний тонічний рефлекс. Виникає під час зміни положення го­лови дитини у просторі. Якщо дитина лежить на спині, то підвищений то­нус м'язів—розгиначів шиї, спини, ніг. Якщо дитину перевертають на живіт, то збільшується тонус м'язів—згиначів шиї, спини, ніг.

Симетричний шийний тонічний рефлекс. У разі пасивного згинання голови новонародженого, який лежить на спині, підвищується тонус м'язів—згиначів рук і розгиначів ніг. У разі розгинання голови спо­стерігається зворотна взаємодія.

Дитина лежить на спині, її голова повернута вбік таким чином, щоб підборіддя торкнулося плеча. При цьому зменшується тонус кінцівок, до яких повернуте обличчя, одночасно підвищується тонус протилежних кінцівок. Зникає рефлекс в 1 рік.

Тулубна реакція випрямлення. Якщо стопи дитини спираються на опору, то випрямляється голова. Рефлекс виявляється після 1 міс.

Верхній рефлекс Ландау. Дитина в положенні на животі піднімає го­лову, верхню частину тулуба і руки, спираючись на долоні рук, і утри­мується в цьому положенні. Виявляється рефлекс після 4 міс.

Нижній рефлекс Ландау. У положенні на животі дитина розгинає і піднімає ноги. Рефлекс визначається після 5—6 міс.

Прості шийні й тулубні установчі рефлекси. Поворот голови вбік вик­ликає поворот тулуба в той самий бік, але не одночасно, а окремо, спочат­ку відбувається поворот грудного відділу тулуба, а потім — тазового. Ре­флекси виявляються після народження.

Ланцюговий установчий рефлекс з тулуба на тулуб. Коли плечі дити­ни повертаються вбік, то повертається тулуб і нижні кінцівки в той самий бік, але не одночасно, а окремо. Поворот тазового відділу викликає пово­рот тулуба. Рефлекс виявляється після 6 міс.

Розвиток нервової системи у віковому аспекті

З віком маса головного мозку швидко збільшується, змінюється його топо­графічне положення, форма, кількість і розміри борозен і звивин кори ве­ликих півкуль. Особливо інтенсивно процес розвитку мозку відбувається на 1 -му році життя.

До 6 міс маса головного мозку збільшується в 2 рази, до 9 міс — у З рази, після 5—6 років швидкість нарощування маси головного мозку зменшується.

 

 

Повне диференціювання нервових клітин відбувається до 3 років, а у 8 років кора великого мозку відповідає за будовою корі дорослої людини. Але анатомічно і гістологічно мозкові структури дозрівають до 20 років. Мієлінізація нервової системи завершується в основному до 3—5 років. Однак і в старших дітей окремі волокна ще залишаються без мієлінової оболонки.

Зміни окружностей, довжини борозен великих півкуль, площі кори ве­ликого мозку змінюються залежно від віку людини (табл. 1).

Закінчується мієлінізація в 30—40 років. З розвитком кори великого мозку нейрони поступово мігрують у верхній шар великих півкуль, сіра речовина відмежовується від білої. Спочатку розвивається аксон, він ви­довжується, а потім розвиваються дендрити (збільшується їх кількість і розгалуженість). Удосконалюються контакти між відростками нервових клітин (синапси). З розвитком нервової системи відбуваються зміни хімічного складу головного мозку. Зменшується кількість води, збільшується вміст білків, нуклеїнових кислот, ліпопротеїнів. Ліпіди скла­дають 50 % сухої речовини мозку. Кількість ліпідів білої речовини збільшується в 1 рік у 3 рази, а кількість цереброзидів — у 10 разів, кількість лецетину не змінюється порівняно з періодом новонародженості. З віком відбувається накопичення в мозковій тканині білкових речовин. У нормі під час спинномозкової пункції в новонароджених рідина витікає окремими крап­лями, з віком рідина витікає швидше (20—40 крапель за 1 хв).

У новонароджених спинномозкова рідина ксантохромна, після 14-го дня стає прозорою. Зменшується вміст білка від 0,4—0,8 г/л у період ново народженості до 0,16—0,24 г/л у 6 міс. Змінюється цитоз клітин, їх змен­шення відбувається до 6 міс. Ріст і дозрівання спинного мозку закінчується в 20 років. За цей час його маса збільшується у 8 разів.

Кровопостачання мозку в дітей краще, ніж у дорослих. Цим пояс­нюється велика капілярна сітка, яка розвивається після народження. По­треба мозку в кисні в новонароджених у 20 разів вища, ніж у дорослих. Однак відтік крові від головного мозку гірший. Тому мозкова тканина в дітей дуже чутлива до підвищення внутрішньочерепного тиску. Чим мен­ший вік дитини, тим більша проникність гематоенцефалітного бар'єра.

Вегетативна нервова система, особливо її симпатичний відділ, фор­мується відразу після народження, парасимпатична система дозріває пізніше. Мієлінізація блукаючого нерва відбувається тільки після 1 року життя. У зв'язку з посиленим розвитком на 1-му році життя кори великих півкуль, таламуса, гіпоталамуса відбувається зміна форм рефлекторної діяльності.

Протягом 1-го року після народження з'являються і розвиваються умовні рефлекси першої сигнальної системи (згідно з вченням І.П. Павло-ва). Наприкінці 1-го року починає формуватися функція другої сигнальної системи, яка в подальшому забезпечує розвиток мови і спілкування дитини.