Антітромбоцитарні препарати.

Найширше використовуваною в клінічній практиці антіагрегантом| є ацетилсаліцилова кислота. Її вживанн|застосування|я виразн|чіткий|о знижує ризик смерті і розвитку повторного ІМ. Мінімальна доза ацетилсаліцилової кислоти, що забезпечує зменшення ризику розвитку смерті складає 75 мг/сут.

У випадках непереносимості ацетилсаліцилової кислоти рекомендується використовувати | препарат |із|з групи тієнопирідинів| - клопидогрель| 300 міліг|міліграм-еквівалентів|рам однокра|одноразові|тно, потім по 75 мг/сут.

Вельми|дуже| перспективною вважається|лічить| концепція комбінованої антіагрегаційної| терапії (аспірин 75 мг/сут і клопідогрель| 75 мг/сут), тоб|цебто|то одночасної блокуючої дії на різні доро|колії|ги активації тромбоцитів.

Комбінація фібринолітичної терапії, аспірину і клопідогреля| асоціюється і|із|з значими|значущим|м клінічним ефектом, підтвердженим дослідженнями CLARITY| і COMMIT|.

Не так давно проведено декілька пілотних досліджень, результати яких показали кращу виживаність серед інфарктом міокарду, що отримували|одержували| протягом перших 24-96 годин аторвастатін| в початковій дозі 80 мілігра|міліграм-еквівалентів|м.

Лікування інфаркту міокарду без зубця Q. В даний час|нині| немає доказів ефективності тромболітичної| терапії. Рекомендується призначення аспірину у поєднанні з внутрішньовенною інфузією гепарину. Для придушення ішемії міокарду пропонують призначати бета-блокатори|, при їх недостатній ефективності - нітрати.

Спільні|загальні| заходи.

Більшість хворих ГІМ повинна залишатися в блоці інтенсивної терапії і реанімації впродовж|упродовж| перших 12-48 годин, оскільки за цей час стає зрозумілим, чи розвинуться ускладнення інфаркту міокарду. У неускладнених випадках пацієнт може вставати з ліжка|постелі| вже до кінця першої доби і йому дозволяється самостійне живлення|харчування| і обслуговування. На 2-3 доби пацієнтам дозволяється ходити по рівній поверхні до 200 м. а впродовж|упродовж| подальших|наступних| декількох днів - підніматися|підіймати| по сходах.

Хворі, в|біля| яких ІМ ускладнився сердечною|серцевою| недостатністю або серйозГІМи порушеннями ритму вимушені|змушені| залишатися в ліжку значно більш тривалий час, а їх подальша|наступна| фізична активність розширюється поступово.

У гГострий період ГІМ хворим рекомендують легкозасвоювану дієту з|із| обмеженням калорійності (1500-1800 ккал/сут) і вмісту|змісту| натрію (2-3 г). Після|потім| 2-3 дня хвороби обмежувати вжиток|споживання| солі|соль| хворим, що не має ознак сердеч­ной| недостатності, немає необхідності.

До заходів спільного|загального| характеру відносяться також підтримка нормальної функції кишечника і запобігання|попереджати| запоровши.

На момент виписки їх стаціонару хворим повинен досягти такого рівня фізичної активності, щоб|аби| він міг самостійно себе обслужити, підніматися|підіймати| по сходах на 1 поверх, здійснювати|скоювати| прогулянки до 2 км. в два прийоми протягом дня без негативних|заперечних| реакцій.

ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ ІНФАРКТУ МІОКАРДУ

Підхід до лікування ускладнень гострого інфаркту міокарду є симптоматичГІМ.

Порушення ритму.

Шлуночкові екстрасистоличнийі і короткі пароксизми шлуночкової тахікардії, які добре переносяться, спеціального лікування не вимагають. Для лікування триваліших пароксизмів, здатних|здібних| викликати|спричиняти| зниження АТ і сердечну|серцеву| недостатність, препаратом вибору є лідокаїн. Першим заходом для усунення шлуночкової тахікардії з|із| вираженим|виказувати| порушенням гемодинаміки (гіпотонія, набряк легенів) або стенокардією, так само як і фібриляції шлуночків, є|з'являється| нанесення електричного розряду.

Зменшення частоти фібриляції шлуночків можна досягти при ширшому використанні бета-блокаторів|. Особливо показано внутрішньовенне введенн|вступ|я бета-блокаторів|, як вважаю|гадають|ть, за наявності тахікардії у відсутність серцев|серцевої|ої недостатності, відносної гіпертензії або болю, що не проходи|минає|ть піс|потім|ля введен|вступу|ня наркотичних анальгетиків.

Профілактичне вживання|застосування| лідокаїну не рекомендується (зменшуючи вірогідність|ймовірність| легко усуненої фібриляції шлуночків, препарат підвищує ризик розвитку асистолії, так що в цілому|загалом| відмічена тенденція до збільшення числа померлих).

Вживання|застосування| антіаритмічних препаратів для запобігання|попереджати| реперфузійним аритміям при проведенні тромболітичної| терапії також не рекомендується.

Пароксизми миготливої аритмії в гострому періоді інфаркту міокарду часто пов'язані з важким|тяжким| ураженням|поразкою| лівого шлуночку і сердечною|серцевою| недостатністю. При хорошій|добрій| переносимості і відсутності тахисистолії| від спеціального лікування можна утриматися, оскільки синусовий ритм часто відновлюється самостійно. Для відновлення ритму при поганій переносимості аритмії може застосовуватися електрична кардіоверсія. Для відновлення синусового ритму може бути ефективний амиодарон|. Подібний підхід поширюєть|розповсюджується|ся і на інші суправентрикулярні| тахіаритмії|.

Для лікування синусової брадикардії, гіпотонією, що супроводиться|супроводжується|, в перші години інфаркту міокарду звичайне|звичне| досить|достатньо| внутрішньовенного введення|вступу| атропіну. У пізніші терміни захворювання в подібній ситуації може потрібно тимчасова електрокардіостимуляція (ЕКС). Брадикардія, що не супроводжується|супроводжується| погіршенням стану|стану| хворого, лікування не вимагає.

При атріовентрикулярній блокаді I міри|ступеня| лікування не потрібне. При атріовентрикулярній блокаді| II 1-го типу|типу|уууууууууууууууууууууууууууууу за наявності гіпотонії або серцево|серцевої|ї недостатності рекомендують оцінити ефективність атропіну, при невдачі – почат|зачинати|и ЕКС. В раз|у разі|і атріовентрикулярної блокади II 2-го тип|типу|а або повні|цілковитій|й поперечній блокаді необхідна установка ендокардіального електроду, причому ЕКС доцільно починат|зачинати|и, коли брадикардія є причиною гіпотонії або сердечно|серцевої|ї недостатності.

Зупинка серця

Рекомендується стандартний набір заходів, що відносяться до серцево-легеневої реанімації.