Класифікація теоретичних моделей соціальної роботи за спорідненістю із соціально-гуманітарними науками

 

Група теорій	Характеристика групи	Теоретичні моделі, -> які застосовують у соціальній роботі
Психологічні моделі соціальної роботи	Сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, які ґрунтуються на пізнанні закономір­ностей психологічного розвитку і статусу людини в суспільстві	— Психодинамічна модель — Когнітивно-біхевіористська модель — Гуманістична модель
Соціологічні моделі соціальної роботи	Сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, основою яких є пізнання соціального розвитку, структурування суспільства, взаємодії його соціальних інститутів	- Системна модель - Екологічна модель - Соціально-радикальна модель - Теорія ролей і стигматизації
Комплексні (біопсихосо-ціальні) моделі соціальної роботи	Сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, які орієнтують на цілісне бачення проблем захисту життєвих сил людини як біопсихосоціальної істоти	— Кризове втручання — Модель, зосере­джена на завданні — Сімейна терапія — Психосоціальна терапія — Соціально-педагогічна модель

 

 

логії, філософії, літературознавства, суспільно-політичної думки або сформувалися на основі багаторічної практики соціальної роботи. А комплексні теорії за рубежем назива­ють біопсихосоціальними, оскільки вони враховують впливи біологічних, психологічних, соціальних факторів на думки, почуття, поведінку людей.

Попри умовність поділу класифікація, наведена у табли­ці, видається найраціональнішою, бо вона є універсальною і дає змогу обґрунтовувати цілі діяльності, обирати засоби (техніки) втручання, а також пояснювати стан клієнта і прогнозувати його поведінку.

Психологічні моделі соціальної роботи. До цієї групи належать теоретичні моделі, які вибудовуються на ідеї до­помоги клієнтові шляхом оптимізації його зусиль щодо використання особистісних і соціальних ресурсів для впливу на несприятливу ситуацію його життя.

Психодинамічна модель соціальної роботи є однією з найпоширеніших. Вона заснована на ідеї і техніках психо­аналізу — обґрунтованої австрійським психологом, психіат­ром Зігмундом Фройдом теорії, яка відводить важливу роль у поведінці особистості несвідомому (інстинктам, потягам), його гармонізації зі свідомістю. Психоаналіз суттєво розши­рив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі, сфокусував її на внутрішньому житті індивіда, розглядаю­чи дії та поведінку людини як наслідок процесу її мислення, а не особливостей міжособистісних чи соціальних відносин.

Психодинамічна модель пропонує ефективні техніки діаг­ностування соціального відхилення, прогнозування пер­спектив поліпшення внутрішнього стану особистості.

Когнітивно-біхевіористська (лат. со^пШо — пізнання, англ. Ьепауіоиг — поведінка) модель соціальної роботи ґрунтується на ідеї, яка акцентує на необхідності врахову­вати при наданні допомоги клієнтові особливості його мис­лення, установки, які спрямовують його дії. Суть цієї ро­боти полягає у сприянні набуттю клієнтом адекватних со­ціальним умовам навичок поведінки.

Гуманістична модель соціальної роботи вбачає головні резерви змін у самій людині, в закладених у ній силах доб­ра, психічного здоров'я і бажання самовдосконалюватися. Тому ця теоретична модель відводить клієнтам роль актив­них творців власного життя, стиль якого може бути обме­жений тільки фізичними або соціальними впливами. До­помога у виборі стратегії дій клієнта має враховувати по­шук ним власного життєвого призначення.

Соціологічні моделі соціальної роботи. Ці моделі зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних причинах виникнення складних життєвих си­туацій, соціальних нормах і соціальній патології, соціаль­ному контролі за поведінкою клієнта.

Системна модель соціальної роботи у сучасній практи­ці є найпопулярнішою. Відповідно до неї суспільство пос­тає як складна соціальна система, сформована із сукупнос­ті взаємопов'язаних соціальних організацій та інститутів, взаємодія яких впливає на життєдіяльність людини. Ґрун­тується ця модель на ідеї, що задовільне життя людини за­лежить від систем, які її оточують. Такою системою є сім'я, всередині якої існують взаємини між подружжям, дітьми і родичами; сім'я також включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами — державою, системою освіти і виховання, економічними й іншими ор­ганізаціями. З цього погляду завдання соціальної роботи полягає у вивченні оточення клієнта, впливу на ньогр ін­ших людей, соціальних факторів.

Екологічна модель соціальної роботи розглядає допо­могу як діяльність, спрямовану на збереження рівноваги між клієнтом і навколишнім середовищем, як нейтраліза­цію негативних змін, які можуть спричинити у людини дезадаптивні процеси. Діяльність фахівців, які дотриму­ються цієї моделі, полягає у використанні активних мето­дів адаптації і соціалізації клієнта, забезпеченні відповід­ності між його внутрішнім станом і вимогами зовнішнього середовища. Водночас соціальні працівники можуть змінювати зовнішнє соціальне і фізичне середовище, дбаючи, щоб воно якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи акцен­тує на допомозі клієнтові в розвитку його соціальної само­свідомості, передусім її політичної і правової складових. Спираючись на ідеї марксизму (системи філософських, економічних, соціально-політичних поглядів, яка орієн­тує на ліквідацію методом революції класової нерівності, приватної власності, побудову пролетарського суспільс­тва) і радикального фемінізму (жіночого руху за зрівняння жінок у правах з чоловіками), прихильники соціально-ра­дикальної моделі, не знаючи психологічних пояснень '-* проблем клієнтів, закликають до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій. За їх переконаннями, мета допомоги по­лягає у підвищенні рівня самоконтролю та особистої відпо­відальності клієнта, самоактуалізації його можливостей у захисті та обстоюванні прав, протистоянні дискримінації.

Теорія ролей ґрунтується на ідеї рольової поведінки клієнта, який вибудовує свої вчинки відповідно до загаль­ноприйнятих і відтворюваних індивідуальною свідомістю моделей, схем. Рольова модель соціальної роботи звертає увагу на проблеми клієнта, пов'язані з очікуваною його по­ведінкою і бажаним розвитком на основі його минулого досвіду, розуміння значущості того, що має з ним відбути­ся, а також його уявлень про свою роль у житті.

Комплексні (біопсихосоціальні) моделі соціальної ро­боти. Сформовані вони на концептуальних підходах бага­тьох гуманітарних наук (соціології, психології, педагогіки, соціальної психіатрії та ін.). Цей процес був закономірною реакцією соціальної роботи на комплексний характер проб­лем багатьох людей з обмеженими можливостями, а також на необхідність використання теоретичних надбань, мето­дологій, технік з різних сфер людських знань і діяльності.

Модель кризового втручання орієнтована на допомогу клієнтові, який перебуває в стані глибокої і гострої психо­логічної кризи, що зумовлює необхідність оперативного втручання для виведення його з дезадаптивного стану.

Зосереджена на завданні модель пропонує чітку послі­довність діагностування проблеми клієнта і роботи з нею, що допомагає усвідомленню практичними працівниками раціонального процесу безпосередньої роботи з клієнтом.

Модель сімейної терапії довела свою ефективність у ба­гатьох ситуаціях, пов'язаних з необхідністю сімейного, часто й індивідуального консультування. Заснована вона на твердженні, що пояснення і подолання проблем взаємодії між людьми обумовлене їх розумінням минулих, а також актуальних на певний час взаємовідносин. Це означає, що головну увагу слід зосереджувати на проблемах, що виник­ли між людьми, а не в кожній конкретній людині.

Модель психосоціальної терапії є поширеною останні­ми роками у західних країнах. Вона передбачає тривалий супровід клієнта соціальним працівником, надає особли­вої уваги їх взаємовідносинам. Головне за цього підходу — виокремити проблеми із середовища клієнта, посилити сильні сторони його Я, а також механізми, за допомогою яких він зможе самостійно подолати свої проблеми за дос­татньої підтримки соціального працівника.

Соціально-педагогічна модель виходить із ідеї значущос­ті виховного впливу на процес соціалізації індивіда або соці­альної групи, здійснення якого відбувається через систему інститутів — сім'ю, школу, позашкільні заклади. Ці інсти­тути мають коригувати формування соціальних якостей особистості відповідно до суспільних цінностей, обмежува­ти або активізувати вплив певних зовнішніх факторів.

Соціальним працівникам доводиться відстежувати ефективність технік і методів, які пропонують теоретичні моделі, і за потреби змінювати план допомоги клієнтові. Проте не варто назавжди відмовлятися від використання певної теоретичної моделі. Адже, попри відсутність єдино правильної теорії, кожна з них має свої переваги та обме­ження, передбачає відповідний набір інструментів, технік втручання, знання яких і володіння якими дають змогу фа­хівцеві знаходити оптимальні рішення у найскладніших ситуаціях.

Взаємозв'язок теорії і практики соціальної роботи

Постаючи як певна гіпотеза, ідея і трансформуючись завдяки різноманітним дослідженням у цілісну систему знань, теорія отримує підтвердження або спростування в реальній соціальній практиці.

Практика соціальної роботи — діяльність соціальних служб і пра­цівників щодо вивчення потреб клієнтів, груп і громад, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, розвитку їхньої самостійності тощо.

Здійснюється вона з метою сприяння оптимальній со­ціальній адаптації людей, сімей і груп населення у формах догляду, соціально-психологічного консультування, пред­ставництва і захисту їх інтересів, адміністрування, плану­вання тощо. Для цього соціальні працівники мають воло­діти необхідними методами, навичками роботи, заснова­ними на різноманітних знаннях і теоріях.

Згідно із дослідженнями, чимало соціальних праців­ників недооцінюють роль теорій у практичній діяльності. Свій скептицизм вони пояснюють наявністю конкурен­тних теорій, положення яких часто є взаємовиключними. Декого з них не задовольняє надто загальний характер теорій, що ускладнює використання їх при виборі стратегії і тактики дій стосовно конкретного клієнта. Проблематич­ним для них є і те, що теорії переважно наголошують на те­рапевтичних аспектах роботи, реформаторських заходах, дистанціюючись від правових і процедурних аспектів робо­ти, контрольних функцій соціальних працівників. А саме цим доводиться займатися більшості соціальних працівни­ків. Та й деякі вчені переконані, що первинною основою в соціальній роботі є практика, а наукове знання — вторин­не. На їх погляд, віддалене від практики знання лише пе­решкоджає соціальним працівникам надавати ефективну соціальну допомогу. Тому рух знання має відбуватися не від теорії до практики, а від практики до теорії.

Однак теорія не є протиставленням практиці, оскільки вона виростає з неї, задля неї розвивається, спрямовує її і збагачує, черпаючи в її надрах енергію свого розвитку.

Значущість теорії для практики соціальної роботи обу­мовлена такими чинниками:

а) теорія є важливим інструментом нагромадження,­систематизації знань, поглиблення розуміння дійсності.­Без теоретичного обґрунтування неможливі класифікація,­аналіз, з'ясування загальних особливостей, фактів, подій,­процесів, що відбуваються у соціальній роботі;

б) теорія збагачує практичну діяльність професійним­способом мислення, новими ідеями, пізнанням закономір­­ностей. Тому пізнання соціальної роботи не завершується­у навчальному закладі, а є безперервним процесом, що зо­­бов'язує соціальних працівників постійно аналізувати ре­­альну практику. Знання узагальненого досвіду, теоретич­­них концепцій сприяє пошуку оптимальних рішень у­складних ситуаціях професійного вибору, передбаченню­наслідків можливих дій. Адже мислення і дії людини зале­­жать не тільки від системи значущих для неї цінностей,­особистісних рис характеру, а й від ідей, які опанували­нею, її уявлень про дійсність;

в) теорія сприяє формулюванню питань, які перебува­ють поза межами загальновизнаних знань, уявлень. Деякі теорії стимулюють науковий пошук, суспільні дебати сто­совно соціальної роботи. Вони цінні для фахівців під час аналізу практичних проблем.

Оскільки теорії і практика соціальної роботи перебува­ють у постійному розвитку, соціальні працівники є не прос­то користувачами раніше сформованих теорій і практичної мудрості, а й творцями нових теорій. Часто вони синтезують фрагменти різних знань у нову систему, надають їй відпо­відної цілісності і втілюють у конкретну практику.

Кожен із соціальних працівників має право вибору стратегії втручання, що ґрунтується на певній теоретич­ній моделі (нерідко його обумовлюють місія і філософія соціальної служби). Цей вибір залежить від цілей втру­чання і потреб клієнта; відомостей про ефективність зас­тосування методики у подібних ситуаціях; можливостей клієнта, працівника і соціальної служби; наявності ресур­сів та ін.

Орієнтація на конкретні теорії значною мірою обумов­лює напрями діяльності і функції соціальних працівни­ків. Адже від вибору теорії залежить зміст і структура со­ціальної роботи. Так, реабілітаційні програми для людей, залежних від психоактивних речовин, формуються відпо­відно до теоретичних моделей, яких дотримуються фахів­ці, що здійснюють цю реабілітацію. Прихильники одних теорій віддають перевагу груповим заняттям, що мають на меті пошук клієнтами сенсу власного життя, інших — методам трудотерапії, що передбачає реабілітацію через залучення до трудового процесу і конструювання терапев­тичного середовища, або — активній роботі з сім'ями та зміні стосунків у них як передумові налагодження продук­тивних взаємин із середовищем. Наприклад, працівник, який допомагає клієнтові, що перебуває в стані депресії, може вибудовувати свою роботу, спираючись на різні теоре­тичні концепції. Якщо він вважатиме, що депресію спри­чинює досвід втрат у ранньому дитинстві, то ключовим методом його роботи буде соціально-психологічне консуль­тування (каунселінг). Будучи переконаним, що депресія зумовлена відчуттям безпорадності і безправності, він шу­катиме причин того, чому людина сприймає себе невлад­ною над власним життям і як вона може це здолати, які додаткові навички їй потрібні. У будь-якому разі фахівце­ві слід визначитися, якої теоретичної моделі він дотримується, які цінності сповідує, на яких концепціях вибудо­вує свою програму дій.

Усі теорії соціальної роботи є соціальне сконструйова­ними, адже на них впливає культура суспільства. На­приклад, пояснення вчинку людини соціальним праців­ником, який належить до християнського суспільства, відрізнятиметься від пояснення фахівцем, який репре­зентує мусульманський світ. Уявлення про поведінку лю­дини позначаються і на оцінюванні стану клієнта, очіку­ваннях від діяльності соціальних працівників, прийнят­ності для різних груп клієнтів методів і технік роботи. Тому соціальні працівники мають завжди пам'ятати про небезпеку виникнення упереджень щодо клієнтів, поро­джених релігійними переконаннями, етнічною належ­ністю, майновим станом, статтю, сексуальною орієнтаці­єю тощо, і повинні брати до уваги соціальний контекст, в якому відбуватиметься їх діяльність.

Запитання. Завдання

1. У чому полягає призначення теорії соціальної роботи?

2. Чим спричинена багатоманітність теоретичних моделей соці­­альної роботи?

3. Наведіть і охарактеризуйте оптимальну, на Ваш погляд, кла­­сифікацію теорій і теоретичних моделей соціальної роботи.

4. Які чинники зумовили розвиток теоретичних підходів у соці­­альній роботі?

5. У чому полягають особливості психологічних моделей соці­­альної роботи?

6. Проаналізуйте соціологічні моделі, які застосовують у практи­­ці соціальної роботи.

7. На які наукові школи спираються комплексні моделі соціаль­­ної роботи?

8. Чи всі теорії соціальної роботи пов'язані з певними техніками­втручання?

9. Яка роль теорії у практичній діяльності?

10. Хто може бути творцем теорії соціальної роботи?

Теми рефератів

1. Вплив теорій на практику соціальної роботи.

2. Класифікації теорій у соціальній роботі.

3. Чинники розвитку теорій і методів соціальної роботи.

 

1.2. Психологічні моделі соціальної роботи

На початку XX ст. класові підходи до соціальної робо­ти почали поступово заміщуватися природничо-наукови­ми уявленнями про проблеми життя та адаптації людини до соціуму. Цьому сприяли фундаментальні дослідження в галузі психології особистості та психіатрії того часу. У теорії та практиці соціальної роботи почали використову­вати методи психоаналізу, поведінкової, когнітивної та гу­маністичної психології.

Сучасні школи соціальної роботи широко застосовують підходи і методи розуміння індивідуально-психологічного плану поведінки та ініціації її змін, розроблені 3. Фрей­дом, Е. Еріксоном, А. Бандурою, К. Роджерсом, Ф. Перл-зом, В. Франклом та ін. Знання психології особистості та психотерапевтичних методів впливають передусім на гли­бину сприйняття клієнта соціальної роботи, налагоджен­ня з ним робочого контракту, розуміння етіології його проблем, надання допомоги у формуванні психологічних здібностей клієнта щодо розв'язання власних життєвих конфліктів і подолання труднощів. У сучасній соціальній роботі поширеними є психодинамічна, когнітивно-біхевіо-ристська, гуманістично-екзистенційна моделі.