Українська мова виконує низку функцій. Яка функція в переліку пропущена? Доповнити і записати повний список, дати визначення функцій.

МОВНЕ САМОСТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Практичне заняття № 1.

Тема 1. МОВНЕ САМОСТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Головні поняття та терміни: 1. комунікація 2. спілкування 3. національна мова 4. літературна мова 5. державна мова 6. рідна мова 7. іноземна мова 8. мовний репертуар особи 9. мультилінгвізм 10. плюрилінгвізм 11. білінгвізм 12. суржик 13. рівні володіння мовою 14. генеалогічна класифікація мов 15. мовна ситуація 16. мовна політика 17. «римський стиль» 17. лінгвоцид

І. Питання для самоконтролю й обговорення

1. Мовна різноманітність у сучасному світі. Місце української мови серед мов світу. Гіпотези про походження української мови.
2. Українська мова – національна мова українського народу. Етапи розвитку української мови. Найвизначніші пам’ятки кожного періоду.
3. Поняття «літературна мова». Рівні володіння літературною мовою.
4. Українська мова – державна мова України. Правовий статус української мови.
5. Мовна політика: суть, види, світовий досвід. Особливості мовної політики в Україні.
6. Лінгвоцид як різновид жорсткої мовної політики. Форми лінгвоциду. Проблеми лінгвоциду української мови.
7. Українська мова на сучасному етапі.

Джерела підготовки:

1. Брати Капранови. Сірий слон український // http://www.pravda.com.ua/archive/2005/april/28/3.shtml
2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2000. – С.13-14, 65-72.
3. Довідник з культури мови / С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, Н.М.Сологуб та ін. – К.: Вища шк., 2005. – С. 3-16.
4. Європейське Мовне Портфоліо: Методичний посібник / Укл. О.Карп’юк. – Т.: Лібра Терра, 2008. – 12 с.
5. Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: либідь, 2001. – 224 с.
6. Єрмоленко С. Про походження української мови // Урок української. - 2002. - № 1. - С. 28-32.
7. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2003. – С.9-15, 118-120, 122-126.
8. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – С. 14-32, 38-42.
9. Масенко Л. Мова і політика. – К., 2004. – С.9-19, 102-115.

10. Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. – С.8-18, 115-126.

11. Мацько Л., Христенок В. Явище лінгвоциду в історії української літературної мови // Дивослово. – 2003. – № 3. – С. 58-63.

12. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. – К.: АТ “Обереги”, 1994.

13. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К., 1995.

14. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К.: Наукова думка, 1993. – 200 с.

15. Ткаченко О. Мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу // Вісн. АН України. - 1993. - No5.

16. Ткаченко О. Якщо держава хоче жити... (Про сучасну мовну ситуацію в Україні) // Урок української. – 2001. - No2.

17. Українська мова: Енциклопедія. – К.: «Укр. енциклопедія» ім. М.Бажана, 2004. – 824 с.

18. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 160 с.

19. Ющук І. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – С.16-49.

20. Ющук І.П. Мова наша українська: Статті, виступи, роздуми. – К.: Просвіта, 2003. – 168 с.

 

 

ІІ. ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ (виконати письмово в зошиті для практичних занять)

Українська мова виконує низку функцій. Яка функція в переліку пропущена? Доповнити і записати повний список, дати визначення функцій.

 

1. комунікативна –
2. пізнавальна (когнітивна) –
3. …………………… –
4. світоглядна –
5. ідентифікаційна –
6. експресивна –
7. метамовна –
8. волюнтативна –
9. історико-культурна (кумулятивна)-

10. номінативна –

11. естетична –

12. магічно-містична –

 

1. 2. Прочитати і законспектувати текст у вигляді таблиці:

Період

Назва мови

Писемні пам’ятки української літературної мови

Відомий у науковому світі український мовознавець із еміграції Юрій Шевельов (Шерех) у станов­ленні української мови виділяє такі періоди:

I. Протоукраїнська мова (VІІ-ХІ ст.);

II. Староукраїнська мова (XI ст. - кінець XIV ст.);

III. Середньоукраїнська мова (кінець XIV ст.- початок XІX ст);

IV. Нова українська мова.

Як бачимо, з’ясування питання походження будь-якої мови, і української зокрема, надзвичайно складне. Своє вагоме слово у роз­в'язанні цієї проблеми ще мають сказати порівняльно-історичне мо­вознавство, археологія, історія.

Перші писемні пам'ятки, у яких зафіксовано ознаки української мови і які збереглися до наших днів, сягають ХІ ст. (Остромирове Євангеліє 1056-1057 рр., “Ізборники Святослава” 1073 р. і 1076 р.). Пам'ятками наступних етапів є грамоти, акти ХІV – ХV ст., „Судебник” князя Казимира 1468 р., „Литовський статут” 1566, 1588 рр. (українська, або руська, мова була офіційною мовою Великого Литовського князівства), перший переклад Євангелія українською мовою - Пересопницьке Євангеліє 1556–1561 рр., “Словник” і “Граматика” Лаврентія Зизанія (1596 р.), “Лексикон словенороський” Памво Беринди (1627 р.), твори Мелетія Смотрицького, Івана Вишенського, Кирила Ставровецького. Початком нової української літературної мови вважається 1798 рік, коли вийшли друком три перші частини “Енеїди” Івана Котляревського, написані народною мовою. Отже, зачинателемнової української літературної мови став Іван Котляревський, а основоположником - Тарас Шевченко, який синтезував усе найкраще з книжних традицій старої мови, запозичень, з усної творчості та мовлення українців Наддніпрянщини, відшліфував мовні норми.

3. Існує 4 рівні володіння літературною мовою. Які це рівні? Встановити відповідність:

1. Елітарний	а) неповне дотриманням норм, надмірне насичення мовлення книжними або розмовними словами
2. Напівлітературний рівень	б) усно-розмовна мова осіб, мало знайомих з літературними нормами внаслідок недостатньої освіченості
3.Літературно-розмовний	в) еталонний рівень (вільне володіння усіма можливостями мови, творче використання мови; суворе дотримання всіх норм, безумовна заборона грубих висловлювань)
4.Фамільярно-розмовний	г) володіння нормами лише розмовного стилю, недостатня писемна грамотність
5. Просторічний	ґ) володіння нормами лише розмовного стилю, однак спостерігається стилістична зниженість й огрубленість мовлення, недостатня писемна грамотність