В психології вирізняють три основні процедури психологічного вимірювання.

По-перше, психолог може вимірювати особливості поведінки людей для того, щоб визначити, чим одна людина відрізняється від іншої з точки зору вираження тих чи інших властивостей, наявності того чи іншого психологічного стану чи для відне­сення його до певного типу особистості. Психолог, вимірюючи особливості поведінки, визначає подібність чи відмінність людей. Психологічне вимірювання стає вимірюванням досліджуваних (табл. 1).

По-друге, дослідник може використовувати вимірювання як задачу досліджу­ваного, в ході виконання якої досліджуваний вимірює (класифікує, рангує, оцінює і ін.) зовнішні об’єкти: інших людей, стимули чи предмети зовнішнього світу, власні стани. Часто ця процедура стає вимірюванням стимулів. Поняття “стимул” викорис­товується в широкому змісті, а не у вузько психофізичному чи поведінковому. Під стимулом розуміється будь-який шкальований об’єкт.

По-третє, існує процедура так званого спільного вимірювання (чи спільного шкалювання) стимулів і людей. Поведінка досліджуваних розглядається як прояв взаємодії особистості і ситуації.

Зовнішньо процедура психологічного вимірювання нічим не відрізняється від процедури психологічного експерименту. При проведенні психологічного експери­менту нас цікавлять причинні зв’язки між змінними, а результатом психологічного вимірювання є віднесення досліджуваного чи оцінюваного ним об’єкту до того чи іншого класу.

При вербальному описанні результатів експерименту важко уникнути елемен­тів суб’єктивізму, які проявляються як передчасні висновки і необґрунтовані уза­гальнення. Відомо, що якісний опис є недостатньо точним, так як за допомогою мовних засобів важко передати диференціацію досліджуваних явищ і, особливо, своєрідність їх динаміки. Тільки якісне описання не дає змоги визначити також і ступінь похибки експерименту. Та це не значить, що в психології необхідно відмовитись від якісного аналізу на користь оперування виключно кількісними показниками. Необхідно, щоб кількісний аналіз результатів дослідження був основою теоретичних, якісних інтерпретацій емпіричного дослідження.

Це особливо важливо для інтерпретації результатів дослідження, саме таким чином можна уникнути суб’єктивізму, так як формульовані твердження стають більш незалежними від особистості дослідника і забезпечується можливість їх перевірки. Знання різних прийомів обробки і аналізу результатів досліджень за допомогою статистичних показників є обов’язковим для психолога.

Основою психологічних вимірювань є математична теорія вимірювань. З ма­тематичної точки зору, вимірювання це операція встановлення взаємно однозначної відповідності множини об’єктів і символів (чисел). Під вимірюванням розуміють конструювання будь якої функції, яка відображає емпіричну структуру в символьну структуру. І зовсім не обов’язково ця структура має бути числова, це може бути будь-яка структура, за допомогою якої можна виміряти характеристики об’єктів.

Уже при виборі методики, експериментатор мусить мати чітке уявлення про те, що саме він має намір виміряти і чи задовольнять результати вимірювання вимоги адекватного вирішення дослідницької чи практичної задачі. В першу чергу необхідно довести валідність надійність і об’єктивність вибраної методики.

Вимірювання полягає у відображенні емпіричних систем за допомогою математичних систем, метою такого роду відображення є часткова заміна дій з реальними предметами на формальні дії з числами. Область чисел виконує функцію моделі певних властивостей предметів і в якості засобу пізнання дає можливість більш глибоко проникати в об’єктивно існуючі властивості і взаємозв’язки. В цьому випадку шкалювання (вимірювання) є основною силою, що перетворює психологію з науки описової, яка слідує за фактами, в науку що може передбачати нові факти.

45. Особливості використання квазіекспериментальних планів.

Квазіекспериментом є будь-яке дослідження, спрямоване на встановлення причинного залежності між двома змінними, в якому відсутня попередня процедура зрівнювання груп. Участь контрольної групи замінено порівнянням результатів неодноразового тестування групи (або груп) до і після впливу.

Поняття квазіекспериментального плану було введено Кембеллом і Стенлі з метою подолати деякі проблеми, які постали перед психологами, що бажали дослідити поведінку в дещо менш суворої обстановці, ніж лабораторна. Квазіекспериментальний план використовується в дослідженнях, в яких незалежні змінні (елементи, вплив яких на результат вимірюється в експерименті) вибираються з природного середовища.

Іноді квазіекспериментального плани називають дослідженнями ex post facto, або «як би» дослідженнями, оскільки збір та аналіз даних роблять після того, як подія вже здійснилося. Ці плани схожі на дослідження в природних умовах.

Частково логіка цього плану полягає в тому, що якби у експериментатора була можливість ввести незалежну змінну в даній ситуації, то змінна була б тією ж самою, що й природно введена змінна. Виходить так, що експериментатор як би є відповідальним за введення змінної..
дослідний план, який нагадує експериментальний, але в ньому немає випадкового розподілу досліджуваних учасників за умовами та / або відсутня цілеспрямована маніпуляція незалежної змінної вона змінюється природним чином. К.п. стикаються з недоліками внутрішньої валідності, проте в них прагнуть враховувати багато з загроз внутрішньої валідності