Поняття та критерії охороноздатності раціоналізаторської пропозиції

Як уже зазначалося, поряд із винаходами та корисними моделями велику роль у науково-технічному прогресі відіграють раціоналізаторські про­позиції. Вони є найбільш масовим об'єктом прав інтелектуальної власності (технічної творчості). За їхньою допомогою вносяться удосконалення до вже відомих технологічних, технічних чи ор­ганізаційних рішень, здійснюється модернізація діючого облад­нання, усуваються недоліки в роботі конструкторів, проектуваль­ників тощо.

Законодавче визначення раціоналізаторської пропозиції дається у главі 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію" ЦК України. Згідно зі ст. 481 раціоналізаторською є визнана юридичною осо­бою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або органі­заційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціо­налізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

Аналогічне поняття раціоналізаторської пропозиції міс­тилося і у п. 9 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторських про­позицій в Україні 1992 р. Відповідно до якого раціо­налізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для юридичної особи, якій вона подана, і передбачає створен­ня чи зміну конструкції виробів, технології виробництва і засто­совування техніки або складу матеріалу.

У наведених визначеннях не тільки вказуються критерії охороноздатності, а й перераховуються конкретні види пропо­зицій, які можуть бути визнані раціоналізаторськими. До таких критеріїв належать: технологічне, технічне або організаційне рішення; новизна; корисність. Проаналізуємо їх детальніше.

Передусім раціоналізаторська пропозиція відповідно до ст. 481 ЦК України має бути спрямована на створення або зміну організаційного заходу, конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу. Цей критерій є родовим і має ком­плексний характер. З одного боку, він означає, що пропозиція повинна містити конкретне рішення задачі, а не просту її поста­новку. Раціоналізатор повинен дати конкретні вказівки про те, що і як треба зробити, аби одержати бажаний результат. Не виз­наються рішенням задачі пропозиції, які лише констатують ту чи іншу проблему, обмежуються вказівкою на доцільність якогось заходу або на позитивний ефект, що може бути отриманий від її реалізації. Раціоналізаторська пропозиція має містити принципове рішення, конкретизоване настільки, щоб воно не викликало ніяких припущень, розкривало суть авторського задуму і не вимагало додаткової доробки творчого характеру. Ця умова буде виконана, якщо в пропозиції і матеріалах, які її пояснюють, є дані, необхідні і достатні для практичного здійснення пропозиції за допомогою відомих організаційних та технологічних прийомів, а також прийомів конструювання чи проектування.

Водночас названий критерій охороноздатності потребує, щоб рішення задачі мало- технологічний, технічний чи організа­ційний характер. Іншими словами, із всієї маси ділових пропо­зицій, що можуть принести підприємству реальну користь, раці­оналізаторськими визнаються лише ті, які вирішують практичні задачі за допомогою технологічних, технічних чи організаційних засобів. У самому законодавстві вказуються окремі види техно­логічних, технічних чи організаційних рішень. До них належать: створення чи зміна конструкції виробів або застосовуваної техніки; створення чи зміна режиму організації діяльності юри­дичної особи або технології виробництва; зміна складу матеріалу.

Другим критерієм охороноздатності раціоналізаторсь­кої пропозиції є її новизна. На відміну від винаходів і корис­них моделей, які повинні мати світову новизну, для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, тобто в межах тих юридичних осіб, яким вона подається. Коли конкретна пропозиція має світову новизну, це не є перешко­дою для її кваліфікації як раціоналізаторської, якщо через якісь причини вона не оформляється як винахід чи корисна модель. Проте дослідження новизни заявленої раціоналіза­торської пропозиції проводиться тільки в масштабах певної юридичної особи, а не світового рівня техніки.

Новизна раціоналізаторської пропозиції встановлюється на певний момент часу. Стосовно цих пропозицій у нормативних актах вживається поняття першості, а не пріоритету. Першість визначається датою надходження до юридичної особи правильно оформленої заяви на раціоналізаторську пропозицію. Тобто першість визнається за автором, який першим подав у встанов­леному порядку заяву на раціоналізаторську пропозицію, навіть якщо вона була спочатку відхилена і це не було оскаржено авто­ром. Раціоналізаторській пропозиції автора можуть бути протис­тавлені лише відомості, які розкривають суть даного або тотож­ного рішення, що стали відомі юридичній особі до зазначеної вище дати першості.

Оскільки для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, коло джерел, що беруться до уваги при дослідженні даного критерію, досить обмежене. Пропозиція не визнається новою, якщо до дати подання заяви дане або схоже рішення:

– вже використовувалося цією юридичною особою, крім ви­падків, коли воно використовувалося з ініціативи автора упро­довж не більше, ніж трьох місяців до дати подання заяви. Ця пільга щодо новизни, якою користуються тільки автори пропо­зицій, впроваджених з їхньої ініціативи, не скасовує загального правила про те, що дата першості визначається на день надход­ження заяви на раціоналізаторську пропозицію. Тому новизна пропозиції може бути втрачена, якщо впродовж тримісячного пільгового терміну виникають зазначені нижче обставини, що порочать її новизну;

– передбачено наказами і розпорядженнями адміністрації юридичної особи. Ця обставина має враховуватись як джерело інформації, що протиставляється рішенню, якщо наказ чи роз­порядження були видані до дати подання заяви, і вони не про­сто ставлять задачу, а й передбачають її рішення, яке тотожне заявленому;

– розроблено технічними службами цієї юридичної особи. У даному випадку маються на увазі службові розробки, які були втілені у конкретне рішення, що може бути протиставлене заяв­леній раціоналізаторській пропозиції. Джерелами інформації, що включаються до інформаційного фонду, який враховується при визначенні новизни раціоналізаторських пропозицій, є результа­ти науково-дослідних, проектних, конструкторських і техно­логічних розробок, що виконуються організаційно-технічними службами даної юридичної особи разом з аналогічними служба­ми інших юридичних осіб, а також документація, отримана юри­дичною особою від іншої юридичної особи на підставі укладено­го між ними договору про виконання науково-дослідних чи

– дослідно-конструкторських робіт або договору про передачу на­уково-технічних досягнень та надання організаційно-технічної допомоги;

– заявлено іншою особою, якій належить першість на дану або тотожну раціоналізаторську пропозицію;

– рекомендовано вищестоящою юридичною особою або опубліковано в інформаційних виданнях із поширення передово­го досвіду в цій галузі. В обох випадках новизну пропозиції по­рочать лише такі рекомендації чи публікації, в яких розкри­вається суть рішення, що збігається із запропонованим;

– передбачено обов'язковими для юридичної особи нормати­вами. До них належать стандарти, що надійшли до юридичної особи, норми, технічні умови, будівельні норми і правила, а та­кож інші нормативно-технічні документи, якщо вони вказують конкретний шлях рішення задачі, який не відрізняється від за­пропонованого раціоналізатором.

Відомість рішення задачі з інших джерел інформації новизни раціоналізаторської пропозиції не порочить. Наприклад, не мо­жуть бути протиставлені раціоналізаторській пропозиції відо­мості, почерпнуті зі спеціальної літератури або патентної доку­ментації. Водночас треба мати на увазі, що раціоналізаторські пропозиції мають бути результатом самостійної творчої роботи їхніх авторів.

Тому не повинна визнаватися раціоналізаторською пропозиція, що застосована іншою юридичною особою або опублікована в пресі, якщо заявник запозичив її повністю і без додаткової конструкторської, технологічної чи організаційної до­робки стосовно умов діяльності своєї юридичної особи. Зро­зуміло, факт запозичення має бути очевидним. Тому відмова у визнанні пропозиції раціоналізаторською за цією підставою мож­лива лише тоді, коли даний факт остаточно доведений або не за­перечується самим заявником. В іншому разі треба виходити з презумпції права авторства заявника на подану ним пропозицію.

Третім критерієм охороноздатності раціоналізаторської пропозиції є її корисність. Пропозиція визнається корисною, як­що її використання в умовах діяльності юридичної особи дає змогу одержати економічний, технічний чи інший позитивний ефект. Корисність пропозиції визначається на основі порівняння результату, який має бути отриманий від застосування запропо­нованого рішення, із результатом, одержаним відомими юри­дичній особі або фактично застосовуваними нею рішеннями тієї самої задачі. Позитивний ефект від використання пропозиції мо­же полягати, наприклад, у підвищенні продуктивності праці, якості, надійності та довговічності виробів, економії матеріальних і трудових ресурсів, але більш складним або технічно відста­лим способом. Іноді впровадження раціоналізаторської пропо­зиції приводить до поліпшення одних показників при одночас­ному погіршенні інших. У цьому випадку, визначаючи корисність пропозиції, треба виходити з того, наскільки позитив від раціоналізації переважає її негативні моменти.

Завершуючи аналіз критеріїв охороноздатності раціона­лізаторських пропозицій, доречно зауважити, що конкретне їхнє застосування багато в чому визначається специфікою діяльності тієї чи іншої юридичної особи. Цілком очевидно, якщо вона ос­нащена передовою технікою і має кваліфіковані кадри, то тут ставляться більш високі вимоги до раціоналізаторів порівняно з юридичними особами, які є технічно відсталими. Тому нормаль­ною є ситуація, коли певна пропозиція однією юридичною осо­бою визнається раціоналізаторською, а іншою – відхиляється через відсутність новизни та корисності.