Відкриття є результатом наукового дослідження. Зміст наукового відкриття полягає у встановленні, пізнанні або виявленні явищ, властивостей, закономірностей матеріального світу. Об’єктами відкриттів є явища, властивості та закономірності матеріального світу. Кожен з цих об’єктів може бути визнаним відкриттям окремо. Водночас закономірність, явище чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умови, що вони не були відомі раніше, тобто, виявлені вперше у світі.
Явище
Явище матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, – це не відома раніше об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи), що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.
Явище і сутність органічно взаємозалежні, вони об'єктивні, тобто існують незалежно від волі і свідомості людини. Сутність розкривається в явищах. Однак єдність сутності і явища не означає їхнього збігу, сутність завжди схована за поверхнею явища. У результаті розкриття сутності стає можливим наукове пояснення самого явища.
Та сама сутність може мати безліч різних проявів, як і всяке досить складне явище може бути формою вираження декількох сутностей, що відносяться до різних структурних рівнів матерії. Так, об'єкт-явище, що становить різноманітну форму прояву сутності матеріального світу, може становити новий процес, що відбувається в результаті яких-небудь взаємодій – «Явище регуляції сили скорочення серцевого м'яза креатином» (відкриття № 187) – чи аномалію у відомому раніше процесі – «Явище акустичного ослаблення турбулентності в дозвукових струменях» (відкриття № 212).
Явище матеріального світу зазвичай розкривається при встановленні його причинності, обумовленості, наслідку, а пізніше, як правило, – при теоретичному й експериментальному дослідженні явища (ефекту), що спостерігається. Ці положення повинні знаходити висвітлення в доказі відкриття, що заявляється, а також у формулі відкриття. «Ефект» мовою вчених – це явище. Тільки у фізиці нараховується біля сотні ефектів, яким присвоєні імена учених, що їх відкрили: «ефект Фарадея», «ефект Столєтова», «ефект Вавілова-Черенкова», «ефект Пелтьє», «ефект Холла” і багато інших. Явищ у природі нескінченна безліч, і неможливо передбачити, скільки їх буде відкрито в майбутньому.
Найчастіше відкриття явищ йде двома шляхами: експериментальним і передбачувальним. За допомогою експерименту вчені начебто задають природі питання: "А що буде, якщо?.. "
Другий шлях відкриття явищ – їхнє передбачення (прогнозування) на основі існуючих теорій. Якщо теорія передбачає той чи інший ефект, а потім експериментатор його знаходить, значить теорія правильна і відкриття цілком вірогідно. Найчастіше явища (ефекти) виявляються на стиках різних природничих наук.
У практиці нерідкісні випадки, коли автори описують окремі факти, отримані в результаті досліджень, і відносять їх до категорії "відкриття явища", але при цьому дані, які пояснюють чому і при яких умовах відбувається явище, що спостерігається, відсутні. Претензії на відкриття в такому випадку безпідставні. Сам по собі науковий факт, навіть якщо він дуже важливий для практики, ще не може кваліфікуватися як відкриття. Однак вважатися автором відкриття може лише той, хто в результаті наукового дослідження доведе, чим явище викликане, обумовлене чи що воно спричинює і при яких умовах виявляється.[6]
Властивість
Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, – це не відома раніше, об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.
Об’єкти-властивості класифікуються за трьома групами:
1) постійно актуальні властивості, що виявляються в кожен момент існування предмета незалежно від його взаємодії і відносин, які знаходяться на поверхні космічних тіл (відкриття № 219);
2) непостійно актуальні властивості, властиві предмету як здатності, що виявляються не завжди, а тільки у точно визначених взаємодіях чи відносинах, наприклад «Властивість насичених вуглеводнів» (відкриття № 184);
3) потенційно можливі властивості, у принципі не властиві предмету, а які виявляються (виникаючі) у процесі конкретних взаємодій внаслідок змін структури предмета,— «Властивість ішемізированої ниркової тканини переходити від стану атрофії до гіпертрофії» (відкриття № 272).
Властивість виявляється у взаємодії даного об'єкта з іншими об'єктами і явищами. Кожен об'єкт має безліч різних властивостей, як істотних, так і несуттєвих. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів.
Інерційна маса, швидкість світла, здатність хвиль інтерферувати – якості речовини, фотонів, хвиль при "роботі" у визначених умовах. Властивості – проміжна ступінь пізнань світу: немає хвильових явищ, виходить, не може бути сформульована інтерференція. Але якщо є (відома) інтерференція, то існують і умови для виявлення закономірностей хвиль різної природи.
Виявлення тих чи інших властивостей даного об'єкта залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію, тому встановлення існування раніше не відомої властивості – необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. Обов'язково повинно бути показано, чим викликана виявлена властивість, що вона спричинює і при яких взаємодіях виявляється.
Таким чином, знайти не відому раніше властивість об'єкта – значить установити якісну визначеність об'єкта стосовно інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.[7]
Закономірність
Закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, – це не відомий раніше об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами чи властивостями матеріального світу, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.
Закономірності як об'єкти відкриттів за аналогією з типологією законів можна згрупувати за характером встановленого зв'язку в просторово-тимчасові, субстратні, атрибутивні, структурні, функціональні, генетичні і їхні комбінації. Так, відкриття № 270 «Закономірність просторово-тимчасової зміни морфології мінеральних індивідів у процесах природного кристалоутворення» виражає просторово-тимчасовий зв'язок; відкриття № 144 «Закономірність втрати і відновлення регенераційної здатності кінцівок у хребетних» – генетико-функціональну і т.д. Відкриття закономірного зв'язку тих чи інших явищ чи властивостей об'єкта природи не обмежується простою констатацією цього зв'язку, а встановлює її причинно-наслідковий характер, залежність між явищами і властивостями виражається, як правило, визначеною математичною чи функціональною залежністю.
Закономірність – це послідовний вияв дії об'єктивного закону.
Існує три основних групи законів:
1) специфічні чи часткові закони. Вони виражають відносини між конкретними специфічними явищами чи частковими властивостями матерії. Такі закони природи об'єктивно мають точну кількісну і якісну визначеність і можуть бути виражені функціонально у визначеній математичній формі (наприклад, закон Бойля-Маріотта, закон Джоуля-Ленца, закон Ампера і т.п.);
2) закони, спільні для великих груп явищ природи. Ці закони виявляються в досить широкому діапазоні умов і визначаються характером відносини між загальними властивостями великих сукупностей об'єктів і явищ (наприклад, закони збереження маси, енергії, кількості рухів у фізиці, періодичний закон хімічних елементів Менделєєва, закон природного добору в біології й ін.). Вони також допускають функціональні вираження;
3) всесвітні, або універсальні, закони – це основні діалектичні закони світу, які відображають відносини між загальними, скрізь існуючими властивостями чи тенденціями розвитку матерії. Вони не мають конкретної функціональної форми і не виражаються математично, тому що не обмежені якими-небудь константами, параметрами, визначеними умовами чи специфічними групами об'єктів, а виступають як універсальні принципи всякого буття, як те загальне, що виявляється в безлічі законів.
Однак грані розходження між цими законами умовні, рухливі. У часткових, специфічних, законах виявляється дія загальних законів, а ці останні пізнаються шляхом узагальнення конкретних явищ, у тому числі і часткових законів.
Люди не в змозі придумати закон природи, відмінити чи знищити його. Закони існують об'єктивно, незалежно від свідомості людей. Але, відкривши закон, вони можуть пізнати його й використовувати в практичній діяльності. Відкриття не рівнозначні за масштабами, проте із глобальних і менш масштабних відкриттів складається загальне знання про оточуючий нас матеріальний світ.[8]
