Право на наукове відкриття

 

Відповідно до ст. 458 ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

Слід зауважити, що з одного боку ніхто не може перешкоджати автору у реалізації цих прав, а з іншого – ніхто не може зобов’язати автора відкриття надати йому своє ім’я чи спеціальну назву. Право на використання свого імені у всіх сферах діяльності особи відноситься до особистих немайнових прав особи. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах свої діяльності. Такою сферою діяльності може бути і наукова сфера, сфера, у якій створюються об’єкти інтелектуальної власності, зокрема – наукові відкриття.

Водночас відповідно до ст. 458 правом автора є надання відкриттю власного імені або спеціальної назви. Надання об’єкту інтелектуальної власності імені творця не є дією, тотожною зазначенню імені автора. Право автора має абсолютний і виключний характер. Ніхто не може претендувати на зроблене ним відкриття і воно завжди буде пов’язане з його ім’ям. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності допускається без її згоди. Тобто, у випадку ненадання автором відкриття свого імені інші особи мають право згадувати ім’я автора відкриття при висвітленні його діяльності.[9]

Згідно з ч. 2 ст. 458 ЦК України право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Оскільки на сьогоднішній день відсутній спеціальний закон, який би регулював правовий режим відкриттів,[10] існує ряд питань, що вимагають пояснень.

Зокрема, не врегульованим є питання щодо юридичної визначеності моменту встановлення правової охорони наукового відкриття, оскільки не співпадають момент здійснення наукового відкриття та момент отримання автором диплома.

Як уже підкреслювалося, важливою умовою охороноздатності наукового відкриття є його наукова новизна, яка встановлюється за датою пріоритету. Особливістю правової охорони наукового відкриття є те, що його пріоритет визначається за датою, коли вперше було сформульоване наукове положення, що заявляється як наукове відкриття, або за датою опублікування цього положення в будь-яких виданнях, або за датою, коли це наукове положення було повідомлене третім особам будь-яким іншим чином. Якщо з тих чи інших причин у заявочних матеріалах про наукове відкриття такі відомості відсутні, то пріоритет наукового відкриття повинен визначатися за датою надходження заявки на видачу диплома.[11]

Диплом на наукове відкриття є документом, що підтверджує право на відкриття. Він повинен видаватися на ім’я автора і засвідчувати: визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу відкриттям; пріоритет наукового відкриття; авторство на наукове відкриття.

На даний момент дипломи на наукові відкриття надавалися авторам у період з 1947 по 1991 роки. Вітчизняні автори реєструвалися Асоціацією авторів наукових відкриттів України з 1992 по 2004 роки.[12] Зазначена Асоціація являє собою Всеукраїнську громадську організацію вчених, науково-технічних працівників і спеціалістів – авторів наукових відкриттів України.

Не врегульованим є визначення правового режиму використання наукового відкриття третіми особами. Внаслідок цього окрім автора, який безпосередньо має право використовувати його у своїх подальших наукових дослідженнях, будь-які інші особи можуть будь-коли і у будь-який спосіб використовувати отримані результати. При цьому неврегульованим є питання виплати винагороди авторові відкриття за умови використання наукового відкриття третіми особами.

Отже, не визначеним є майнове право автора щодо отримання винагороди за відкриття. Хоча таке майнове право на отримання винагороди у порядку та розмірах, визначених законодавством, автор відкриття повинен мати.

В цілому існує прогалина щодо можливості автора наукового відкриття реалізовувати свої майнові права інтелектуальної власності, визначені ч. 1 ст. 424 ЦК України.

Водночас у цьому контексті слід ще раз підкреслити, що сама природа наукових відкриттів виключає визнання за автором відкриття або будь-якими іншими особами монопольним прав на них. Хоча особи, які зробили відкриття, мають право претендувати на визнання і заохочення їхніх наукових заслуг. Зокрема, якщо виходити з положень ч.1 ст. 423 ЦК України, то автор наукового відкриття (яке є об’єктом інтелектуальної власності) має також і особисті немайнові права, у тому числі:

- право на визнання творцем (автором). Це право має абсолютний і виключний характер;

- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Оскільки відкриття не має споживчої вартості, не можна оцінити його ринкову цінність, що ускладнює процес визначення розміру винагороди. Відповідно, не визначеним залишається питання щодо можливості розгляду наукового відкриття як нематеріального активу з позицій бухгалтерського обліку.

Сьогодні доцільно запропонувати таку модель охорони наукових результатів, яка передбачатиме безпосередню патентну охорону тих наукових результатів, які до моменту видачі патенту готові до введення в торговий оборот і мають новизну всередині країни (результати, що знаходяться в докомерційній стадії розвитку, на думку автора, повинні охоронятися нормами авторського права). Тим самим проблема виявлення і доказування причинного взаємозв'язку між відкриттями й об'єктами патентної охорони обмежується випадками, які перевіряються в кількісному і якісному відношеннях.[13]

Поява значущих, піонерних винаходів тісно пов'язана з успіхами у фундаментальних дослідженнях, що знайшло відображення в судових рішеннях, у яких прослідковується прагнення розширити коло патентоздатних об'єктів за рахунок включення наукових відкриттів. Саме тому доцільно підтримувати тенденцію до включення наукових відкриттів у сферу патентної охорони, що спостерігається, у першу чергу, у галузях біохімічних, біологічних і хіміко-фармацевтичних досліджень.

В області генетики і генної інженерії між чистою наукою і технологією, фундаментальними і прикладними дослідженнями немає межі. Якщо дослідник-генетик виводить новий мікроорганізм, що володіє спеціальними фармацевтичними властивостями, на думку автора, це одночасно і наукове відкриття, і патентоздатних винахід. Якщо зарубіжна практика, використовуючи своє більш досконале патентне законодавство, пристосувалася до регулювання відносин, пов'язаних з результатами наукової праці у нематеріалізованій формі – у формі наукового знання, то для вітчизняної практики такі явища незвичні. Однак економічний механізм, що одержав поширення у нашій країні у всіх сферах виробництва, вторгся й у сферу науки. Тому потрібне нове вирішення ряду питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю.

В умовах ринку результати наукової праці можуть розглядатися як особливий рід товару, тобто можуть бути реалізовані через ринок. Споживчі властивості результату наукової праці у вигляді відкриття полягають, зокрема, у тім, що виявлено нові властивості, закономірності, явища матеріального світу, знання про які придатні для подальшого використання.

Вищою формою знань як результатів наукової праці є наукові відкриття. Специфіка споживчої вартості наукових відкриттів як результатів фундаментальних досліджень полягає в тому, що вона виступає у вигляді оригінальної, достовірної й узагальненої наукової інформації, що висловлюється насамперед у вигляді формули відкриття. Така інформація не носить матеріального характеру, хоча використовується при створенні нової техніки і технології. Отже, споживча вартість наукових відкриттів, що становлять результати творчої праці вчених, виступає у вигляді можливості задовольнити нові потреби суспільства, забезпечити більш високу ефективність суспільного виробництва завдяки зниженню його витрат, тобто забезпечити економію живої і суспільної праці.

Однак щоб науковий результат міг стати особливого роду товаром, необхідно оцінити його ефективність. Крім того, оцінка необхідна і для формування діяльності організацій, що проводять наукові дослідження. Повна оцінка наукового результату за основними ознаками ефективності: новизні, вірогідності, фундаментальності, – у даний час передбачена лише системою експертизи, що діє в рамках інституту правової охорони відкриттів; в інших випадках ця оцінка носить або відомчий характер, або проводиться за обмеженими показниками, які часто не мають прямого відношення до суті самого результату (наприклад, за кількістю опублікованих сторінок, а не за науковими розробками, пов'язаним з конкретними результатами, що роблять суттєвий вплив на прискорення науково-технічного прогресу).

Таким чином, у даний час має місто гостра необхідність змінити існуюче законодавство про відкриття, привести його у відповідність з вимогами нових економічних відносин між наукою і виробництвом. Інститут правової охорони наукових відкриттів повинен виконувати, насамперед, регулятивні функції, стимулюючи фундаментальні дослідження і забезпечуючи оцінку ефективності отриманих результатів шляхом суспільно-колективної експертизи й охорону особистих майнових і немайнових прав авторів.

Сучасний науково-технічний прогрес починається зі сфери науки, де визначальна роль належить відкриттям. Але господарський механізм для сфери науки в силу особливостей наукового виробництва вимагає особливого підходу, при якому можуть матися на меті чисто наукові, пізнавальні цілі, відсутній прямий зв'язок між витратами ресурсів і результатами.

Далеко не всі результати можуть одержувати відразу чи через якийсь період вартісну оцінку. Саме тому для сфери науки дія господарського механізму повинна поєднуватися із широкою оцінкою результатів з боку наукової громадськості, передбаченої інститутом правової охорони відкриттів. Незалежна експертиза наукових праць потрібна, по-перше, при визначенні пріоритетних наукових напрямків, виборі наукових програм і комплексних тем для розробки і фінансування і, по-друге, – при оцінці завершеного наукового результату.

Реєстрація цих відкриттів і публікація про них стали свого роду путівником, активізували створення на їхній основі багатьох високоефективних "піонерних" винаходів, що знаходять застосування в різних галузях національної економіки. Удосконалювання інституту правової охорони наукових відкриттів з урахуванням нових соціально-економічних відносин, що складаються, дозволить більш повно використовувати потенціал науки, покликаної забезпечити прогресивний розвиток суспільства.

Слід відзначити, що у запропонованому проекті Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» визначаються умови придатності наукового відкриття для набуття права інтелектуальної власності на нього. Відповідно до ст. 12 проекту Закону наукове відкриття вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності, якщо воно є новим. Правова охорона надається науковому відкриттю, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. Об'єктами наукових відкриттів можуть бути невідомі раніше закономірності, властивості і явища матеріального світу.

До особистих немайнових прав автора наукового відкриття законопроект відносить право на визнання автором наукового відкриття; право на пріоритет наукового відкриття; право перешкоджати будь-якому посяганню на право на наукове відкриття, здатне завдати шкоди честі чи репутації автора наукового відкриття; право на присвоєння науковому відкриттю імені автора (співавторів); право вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використання наукового відкриття, якщо це практично можливо (ст. 5).

Майновими правами інтелектуальної власності на наукове відкриття є право на матеріальну винагороду за встановлення наукового відкриття; інші права, встановлені законом. При цьому майнові права інтелектуальної власності на наукове відкриття належать автору чи його правонаступнику (ст. 6).

Розмір винагороди за наукове відкриття пропонується встановлювати Кабінету Міністрів України. При цьому винагорода повинна виплачуватися автору (співавторам) за рахунок коштів Державного бюджету України при видачі автору (співавторам) диплому на наукове відкриття.

Заявка наукове відкриття повинна подаватися до Установи, якою є центральний орган виконавчої влади з питань охорони інтелектуальної власності. Заявка може подаватися автором (співавтором) наукового відкриття; юридичною особою з зазначенням автора наукового відкриття; його спадкоємцем – якщо заявка на наукове відкриття не може бути подана самим автором наукового відкриття. Відповідно до ст. 20 законопроекту, на підставі рішення Національної академії наук України щодо визнання заявленого наукового відкриття Установа в строк двох місяців з дня одержання зазначеного рішення за погодженням з автором (співавторами) та заявником узгоджує формулу відкриття, встановлює дату його пріоритету та здійснює реєстрацію набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття у Державному реєстрі наукових відкриттів України.