Перших сім Вселенських Соборів Церкви є спільними для Церков Сходу і Заходу, їх визнають також Англіканська Церква і традиційні протестантські Церкви. Тому наука цих Соборів є дуже важливою при викладанні релігієзнавства з точки зору екуменізму, що має за мету об’єднання всіх християн на засадах толерантності, розуміння, діалогу. Християни визнають, що: Бог був, є і буде вічно в трьох особах (іпостасях) - Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий; Друга Особа Божа — Ісус Христос є Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного, роджений, несотворений, єдиносущний з Отцем; Бог Син втілився із земну Людину, яка жила в людському суспільстві 33 роки; Ісус Христос має дві природи: Божу і людську, які не є змішані ні змінені, але відмінні; Богочоловік є повний, досконалий чоловік, який має людську душу; Христос має Божу і людську волю; коли Божий Син воскрес, вознісся на небо і сів праворуч Отця, тоді на землю зійшла третя Особа Божа — Дух Святий, який започаткував Церкву; у планах Боговтілення особлива роль належить Діві Марії, яка є Божою Матір’ю і дала безприкладний послух Богові. На І-му Соборі в Нікеї у 325 р., а пізніше на ІІ-му Соборі в Константинополі (Царгороді) у 381 р. укладено Символ Віри, в якому єпископами Сходу і Заходу визнано, що Христова Церква є соборна (з грецької -вселенська, всесвітня, католицька, одна для всіх народів). На наступних Соборах в Ефесі 431 р., в Халкедоні 451 р., в Константинополі 553 р. і 681 р. засуджено всеможливі єресі: несторіян (вчення, яке поширював візантійський Патріарх Несторій); монофізитів (вчення про одну божественну природу в Ісусі Христі, яке поширював Євтихій ігумен монастиря в Константинополі) і монотелетів (вчення про одну божественну волю в Ісусі Христі, яке поширював Константинопольський Патріарх Сергій). На Халкедонському Соборі утверджено, що Церква Христова є православною, правовірною (з грецької — ортодоксальною), тобто такою, що завжди правильно визнає, славить і буде славити Ісуса Христа — Богочоловіка (на відміну від єресей аріян (вчення, яке поширював єгипетський священик Арій), які вважали Його тільки людиною, чи несторіян, які говорили про дві особи в Христі, чи монофізитів або монотелетів, які стверджували відповідно про одну природу або одну волю Христа). На VII Соборі в Нікеї у 787 р. засуджено іконоборство і стверджено, що в почитанні ікон віддається пошана тим особам, яких вони представляють, а ніяк не почитається ікон, мов божків. З 843 р. запроваджено свято Православ’я в першу неділю Великого Посту як торжество всієї Церкви Сходу і Заходу.
Слово конфесія з латинської мови означає віросповідання. До головних конфесій в Україні належать: православні, греко-католицькі, римо-католицькі та протестантські Церкви. Православних і греко-католиків, які належать до одного східного обряду, з римо-католиками єднають: святі Таїнства (хрещення, миропомазання, сповідь-покаяння, Євхаристія - Причастя, єлеопомазання-маслосвяття-соборування, священство і подружжя-шлюб), свята Літургія - Служба Божа, Богослужіння, молитви, правди віри, Заповіді Божі, наука Отців Церкви, святе Передання, Церковне мистецтво (ікони, образи), вшанування Богородиці.
Усі святі Таїнства встановив Ісус Христос. Святі Таїнства – це видимі знаки невидимої Божої благодаті. Таїнство хрещення – це омивання водою людини у грісі, при якому відбувається нове народження людини до вічного життя у Божому Царстві. Через це Таїнство людина стає дитиною Божою. У традиційних Церквах хрестять немовлят, а в протестантських тільки дорослих. Таїнство хрещення є необхідне для спасіння. Діти повинні бути охрещені в обряді своїх батьків. У східнім обряді разом з хрещенням уділяється Таїнство миропомазання, яке здійснюється через помазання дитини святим миром, яке освячує єпископ і через це Таїнство уділяється благодать Святого Духа. Святе Таїнство Євхаристії – це прийняття Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа під видами хліба і вина. Христос заснував це Таїнство на Тайній Вечері перед Своїми страстями і смертю. Таїнство покаяння або сповідь – це постійне примирення людини з Богом через добровільне визнання своїх гріхів і щирий жаль за них, що ними образили Господа. Таїнство єлеопомазання – це Таїнство для недужих, яке уділяють священики, помазуючи важко хворих освяченою олією для одужання. Це Таїнство прощає також гріхи людям, що вмирають. Таїнство священства – це Таїнство, що дає владу виконувати священство Христа, тобто, уділяти людям святі Таїнства, богослужити, навчати і проповідувати Христове Євангеліє. Таїнство подружжя – союз досмертної любові, дружби, вірності та взаємодопомоги між чоловіком і жінкою, який зобов’язує до продовження життя і виховання дітей.
Протестантів з перечисленими вище конфесіями єднає лише свята Тайна хрещення і спогад про Причастя, Заповіді Божі, Святе Письмо та наука Ісуса Христа Богочоловіка. Христоцентризм об’єднує всі ці конфесії згідно наступних принципів. Навчання здійснюється: у Христі, про що навчає апостол Павло, - “Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал. 2.20.); через Христа, тобто за словами Христа, - “Без Мене ж ви нічого чинити не можете” (Ів. 15.5.) і для Христа, про що навчає апостол Павло, - “бо коли ми живемо, для Господа живемо і коли вмираємо, для Господа вмираємо” (Рим. 14.8). “Все бо від Нього, через Нього і для Нього” (Рим. 11.36).
Особливості східної і західної духовності християн теж мають помітний вплив у формуванні поглядів молоді. Отці Церкви навчали: “Світло зі сходу, закон із заходу”. Це є ключ до розуміння східної і західної духовності. Східна духовність відзначається містичністю і пошаною духовних знань, а західна духовність характеризується легалістичним, реалістичним розумінням, зосередженим на конкретну дію земної людини. Соборноправність і децентралізація церковної влади на сході - й, навпаки, строга централізація влади на заході. Відомий спір між Сходом і Заходом щодо примата Папи римського як першого між рівними, чи першого над рівними. Обов’язковий целібат (неодружений стан) священиків в західних Церквах і можливе одруження в східних Церквах. Відмінності у зовнішньому вигляді духовенства: з відпущеною бородою на сході й обов’язкове голення бороди на заході. Вчення про філіокве (додаток “і Сина” у походженні Святого Духа) в католицькій Церкві - від Отця і Сина, а в православних - від Отця, або від Отця через Сина. Вчення про чистилище в католицькій Церкві, яке не вживається в православних і протестантів. Відмінності у будові храмів: на сході візантійський стиль будови, що містично завершується куполом (банею), що символізує небосхил. Це місце, де постійно перебуває Бог, де постійно горить “вічне світло” (лампадка). Західні храми будуються у готичному (гостроверхому) стилі, що символізує храм, до якого сходить Бог, коли люди приходять на Богослужіння. Грандіозна величина латинських храмів є символом, який великий є Господь і якою малою є людина. У східній традиції найбільшим культом є культ Пресвятої Трійці, а на заході традиційний христологічних культ, тобто одного Бога. Східні християни почувають себе гостями у Божому храмі, перебуваючи у частині храму, що зветься храм вірних, а Христос постійно перебуває в окремій частині храму-святилищі, що відгороджена іконостасом, що є образовим поданням правд віри через ікони Христа, Богородиці, святих, апостолів, головних свят року і пророків. На заході іконостаси не використовуються. Вірні західного обряду збираються довкола престолу, миряни з одного боку, а духовенство напроти, з другого боку, а Христос приходить на престол як гість на зібрання людей. Східні християни вшановують Христа утаєного в Кивоті у святилищі під видами Хліба і Вина, а західні християни виставляють святі Тайни для публічного почитання в монстранції під видом прісного хліба (оплатка). Ікони в східному обряді не є декоративними образами з реалістичним зображенням особи, а навпаки, представляючи нереальну, видовжену постать звертають увагу до її духа. Відповідні кольори: червоний є символом божественності, а синій як символ людськості. В західному обряді радше вживаються образи або об’ємні статуї святих осіб. На сході особливо вшановують Дейзістер: Ісуса Христа, Богородицю та Івана Хрестителя, а на заході замість Предтечі дають земного опікуна Спасителя - св. Йосифа. У східних Церквах найчастіше зображають ікони Божої Матері з Дитятком Ісусом Христом, а в західних частіше зустрічаються образи самої Богородиці. У протестантських Церквах ікони, образи традиційно не вживаються. Вчення про красу храмів, ікон, образів називається сакральним (з латинської мови сакральне – священне) мистецтвом. Культ Богородиці однаково поширений в католицьких і православних Церквах, але в об’явленнях на сході, зокрема у нас (Почаїв, Крехів, Зарваниця, Гошів) Богородиця мовчить, а на заході (Люрд, Фатіма, Меджугор’є) постійно навчає. У протестантських Церквах такий культ не властивий.
На сході церковний рік починається вереснем і має найбільше свято Різдва Богородиці, а закінчується серпнем - Успіням Богородиці, тобто східна духовність українців - постійне вшанування Божої Матері, особливо як Цариці і Покровительки України з 1037 р., коли князь Ярослав Мудрий в Києві, в Церкві Благовіщення на Золотих Воротах з усім духовенством віддав увесь народ в опіку Божої Матері. Найбільшим святом для західних християн є Різдво Христове, а для східних - Великдень, Пасха, Воскресіння Господнє як торжество перемоги добра над злом, світла над темрявою, правди над брехнею, життя над смертю, в якому бере участь вся природа: “земленька зі сну збудилась…”. До головних свят року на сході належить Водохреща, Йордан, Богоявлення Господнє, Теофанія, а на заході його взагалі немає, замість нього - свято трьох мудреців, Епіфанія. Третім величним святом сходу є Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста, якого в західних Церквах немає.
У східних церквах хрестяться трьома пальцями правої руки тричі, щоб возвеличували Пресвяту Трійцю, а в західних - п’ятірнею один раз, щоб віддати честь п’яти ранам розп’ятого Хреста. У протестантських Церквах не прийнято хреститись. На Божественних Літургіях свт. Василія Великого чи Івана Золотоустого на сході здебільшого стоять, співають хором і вклякають на коліна, а на заході на месі Папи Григорія (Двоєслова) сидять, вклякають на коліні, грають органи. У протестантських Церквах співають псалми, слухають Слово Боже, моляться нетрадиційними молитвами. В католиків і православних вживають церковні молитви, а найчастіше: “Царю небесний”, “Отче наш”, “Богородице Діво”, “Вірую” та ін. Суперечка про епіклезу (прикликання Святого Духа при освяченні) на св. Літургії неодноразово є причиною неможливості спільної відправи між католиками і православними. При відзначенні головних свят православні і греко-католицькі Церкви дотримуються старого (юліанського) стилю, а католицькі - нового (григоріанського) стилю. Християн України об’єднують спільні святі: рівноапостольні Володимир і Ольга, страстотерпці Борис і Гліб, Антоній і Феодосій Печерські та інші.
Східне богослов’я приписують євангелістові Іванові, західне - верховному апостолові Петрові, а особливим для католицького віровчення є Євангеліє від Матея (Матвія). Протестанти будують своє богослов’я на листах апостола Павла, наголошуючи, що спасіння походить тільки через віру. Велика пошана до Святого Письма на сході, де його постійно на кожній Службі Божій цілують, ним благословляють, і воно завжди лежить на престолі у великій пошані. У східних Церквах весь Новий Завіт, окрім Одкровення, починаючи від Пасхи день за днем на протязі року вичитується розділ за розділом від Євангелії Івана, Матея, Луки, Марка, Діянь Апостолів і Апостольських листів та послань.
В західних Церквах пошана до Біблії стримана, а її читання не має такого порядку. Католицькі і православні Церкви, а також протестанти розрізняють різну кількість книг Старого Завіту: на заході налічують 45 (46) книг, а на сході та у протестантів — лише 38 канонічних книг. Подібно розрізняють числення Заповідей Божих на сході і заході. У католиків десята Заповідь розбита на дві окремі, а в православних і протестантів, навпаки, перша Заповідь розбита на дві, тому не збігається їх нумерація, хоча зміст залишається незмінним.
Схід більше наголошує на божественність Христа, а захід на його людську природу. Духовність сходу — це тривалі молитви, строгі пости, а духовність заходу — набожність до Пресвятої Євхаристії, короткі Служби Божі, полегшені пости. Молитви на чотках на сході, на вервиці — на заході. Тривалі покаянні Богослужіння на сході, молитви до Пресвятого серця Ісуса, Марії, хресні дороги, молебні — на заході. Емоційність сходу і реалістичність заходу — ось суть головних відмінностей.
У Христовій Церкві є ряд обрядів, як форм богопочитування. До західних обрядів належать наступні:
1. римо-католицький або латинський
2. амброзіанський (в Мілані)
3. мозарабський або іспанський
4. келтійський – галіканський
До східний обрядів належать наступні:
1. олександрійський
А. коптійський (в Єгипті)
Б. ефіопський
2. антіохійський
А. східно-сірійський (халдейський або малабарський в Індії)
Б. сірійсько-західний (антіохійський, маланкарський, чи маронітський)
3.вірменський обряд
4.візантійський:
- греко-візантійський (для греків)
- мелхітсько-візантійський (для мелхітів)
- візантійсько-слов’янський:
а. болгарський
б. український
в.русинський
г.старо-російський
д.російський реформований (для росіян і сербів)
е.мадярський
є.словацький.
5. румунсько - візантійський
6. італійсько – візантійський (для італійців і албанців)
7. грузинсько – візантійський.
Запитання для самоконтролю
1. Про що навчають перших сім Вселенських Соборів Церкви?
2. Що таке конфесія?
3. Який зміст семи святих Тайн?
4. У чому суть христоцентризму?
5. Яка особливість східної і західної духовності?
6. Що об’єднує і роз’єднує католиків і православних?
7. Що спільне для протестантів та католиків і православних?
8. Як різниться Східне і Західне богослов’я?
9. Які є обряди в Христовій Церкві?
10.Які обряди сповідують християни України?
