12.1. Зовнішньоекономічна діяльність України
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це: діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами; це розвиток економічних відносин між країнами, що здійснюють зовнішню торгівлю, міграцію капіталів та робочої сили; міжнародні науково-технічні та виробничі зв'язки; спільне освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану, охорона навколишнього середовища, виконання програм та угод між країнами тощо.
Зовнішньоекономічна політика –це діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.
Головним нормативно-правовим актом у здійсненні зовнішньоекономічної політики є Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991 р). У цьому Законі ідеться про правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, разрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.
Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин передбачає створення відповідних умов та задіяння механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.
Механізм державного регулювання ЗЕД –сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб'єктів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до цілей та завдань.
Причини, що зумовлюють регулювання ЗЕД: інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків та необхідність інтеграції у світову економіку; потреба використання переваг міжнародного поділу праці та можливостей світового ринку; прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки.
Об'єкти регулювання ЗЕД: зовнішня торгівля; міжнародний рух капіталів; валютні та кредитні відносини; науково-технічний обмін; міжнародна міграція робочої сили; зовнішній борг країни; навколишнє середовище; багатства Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.
Суб’єкти регулювання ЗЕД: державні органи в рамках їх компетенції; підприємства, фірми, організації; недержавні органи управління (валютні, товарні, фондові біржі, торговельні палати, асоціації, об’єднання тощо); недержавні органи регулювання (COT, органи ЄС, ГУАМ та інші), що здійснюють міжнародну координацію у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Недоліки зовнішньоекономічного становища України (гальма інтеграції):
− певна відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного та економічного розвитку;
− слабке та нераціональне залучення країни до міжнародного поділу праці;
− висока ресурсомісткість виробництва за недостатності паливно-енергетичних ресурсів (велика енергозалежність від інших країн);
− нераціональна структура експорту та імпорту;
− не адаптоване до європейського та світового вітчизняне законодавство;
− залежність від міжнародних фінансових організацій (значний зовнішній борг країни);
− наявність бюрократичних перешкод, корумпованість державних службовців;
− внутрішня політична нестабільність.
Сприятливі фактори входження економіки України у світове господарство:
− геополітичне становище (міст між Західною Європою та Азією);
− досить кваліфікована та дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці;
− багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;
− потенційно великий ринок товарів і послуг;
− значний науково-технологічний потенціал країни.
Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:
− створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб'єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
− забезпечення раціонального входження економіки України у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);
− реалізація конкурентних переваг країни;
− підвищення конкурентоздатності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва;
− розвиток орієнтованого на експорт сектора економіки, розширення експортного потенціалу країни;
− раціоналізація експортно-імпортних операцій.
 |
Рис. 1.63. Принципи зовнішньоекономічної політики держави
Залежно від зовнішньоекономічної доктрини, цілей та участі держави в регулюванні зовнішньоекономічних відносин, його методів та інструментів розрізняють такі види зовнішньоекономічної політики:
Протекціонізм –політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.
Фритредерство –політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільного доступу до національного ринку товарів, капіталів, робочої сили тощо.
Основні методи регулювання ЗЕД: правові; економічні (акти тарифного регулювання – митні тарифи (митні податки)); валютне регулювання; адміністративні (нетарифні: кількісні обмеження, державні стандарти якості); заохочення експорту.
