Перевезення вантажів за видами транспорту в Україні у 1940–2006 рр.

(млн. т)

Роки	Види транспорту
залізничний1	автомобільний2	морський	річковий
			5,4	4,6
			6,6	4,3
			13,8	9,8
				12,8
				17,4
				27,3
				42,3
				51,3
			6,3	8,3
			8,8	7,6

¹ До 1995 р. – відправлення вантажів, з 2000 р. – перевезення вантажів.

² З 1980 р. – з урахуванням вантажних перевезень пікапами і фургонами на шасі легкових автомобілів, з 2002 р. – з урахуванням комерційних вантажних перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.

Транспортний комплекс – це сукупність підприємств з експлуатації, ремонту та обслуговування транспортних засобів і терміналів, головне завдання яких – задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.

Державне регулювання розвитку і роботи транспорту тісно пов'язане з регулюванням виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, торгівлі. Транспорт є своєрідним елементом інфраструктури міжгалузевих народногосподарських комплексів.

Масштаби діяльності транспорту повинні відповідати обсягу виробництва і споживання продуктів промисловості та сільського господарства з урахуванням асортименту цієї продукції, розміщенням виробництва і споживання.

Міжнародні транспортні коридори

В Україні продовжується інтенсивний пошук найбільш ефективного використання транзитного потенціалу країни, зокрема її приморських регіонів. Територія України та її транспортні магістралі фігурують у численних проектах міжнародних транспортних коридорів.

Транспортний коридор “Європа–Азія" проходить через Німеччину, Австрію, Чехію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Україну, Росію, Казахстан, країни Середньої Азії і Китай. Він проектується як швидкісна залізнична магістраль з паралельними сучасними автошляхами. Частина його проходить через Донецьку область.

Транспортний коридор “Балтика-Чорне море" з'єднує портові міста Гданьськ і Одесу, проходить територіями Польщі й України і має довжину по кордонах України близько 900 км залізничного і 950 км автомобільних шляхів.

Транспортний коридор № 9 (Критський) планують прокласти через територію Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України, Молдови, Румунії, Греції. Він проходитиме декількома напрямками залізничних магістралей і паралельних магістральних автошляхів:

ü Хельсінкі – Санкт-Петербург – Москва – Брянськ – Ніжин – Київ – Жмеринка – Одеса – Ізмаїл – Рені – Бухарест – Димитровград – Олександрополіс;

ü Хельсінкі – Санкт-Петербург – Псков – Гомель – Ніжин;

ü Хельсінкі – Санкт-Петербург – Таллінн – Рига – Даугавпілс – Вільнюс (з відгалуженнями до Клайпеди і Калінінграда) – Мінськ – Гомель – Ніжин – Київ;

ü Жмеринка–Кишинев–Рені.

На південному відрізку цієї магістралі передбачено чотири виходи до Адріатики.

Транспортний коридор “ТНТК" (Транскавказький) проходитиме територією України, Грузії, Азербайджану, країн Середньої Азії. За схемами комбінованих перевезень залізничним, автомобільним і морським транспортом цей транспортний коридор з'єднає Одеський і Херсонський порти із Закавказьким, Казахстанським і Середньоазіатським регіонами. Проект передбачає відповідний розвиток Одеського і Херсонського портів.

Окремо виділяється система транспортних коридорів країн ЧЕС. Це кільце залізниць навколо Азово-Чорноморського басейну, що має радіальні відгалуження до всіх морських і дунайських портів, а також магістральні виходи:

ü Констанца – Бухарест;

ü Одеса – Жмеринка;

ü Батумі (Поті) – Тбілісі – Баку.

Постає питання: “Що ж таке транзит?" Окремі джерела по-різному трактують це поняття. Так, згідно з Митним кодексом України, транзит – це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними установами або у межах зони діяльності однієї митної установи без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

У Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність" подається таке визначення: “Транзит – це переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на вказаній території".

Відповідно до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення і подвійного використання", транзит – це перевезення товарів від однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або у межах одного пропускного пункту через державний кордон України, за винятком випадків, коли право власності або право володіння і користування товаром у разі такого перевезення на території України в установленому порядку переходить від однієї особи до іншої.[5]

Ще є досить цікаве трактування транзиту, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення", транзит – це переміщення товарів через територію України без будь-якого використання на її території.[6]

Згідно з Наказом Державної служби експортного контролю України “Про затвердження Інструкції про порядок оформлення і використання дозволів (висновків) на право здійснення вивозу, ввезення і транзиту товарів, які відповідно до законодавства підлягають або не підлягають експортному контролю", транзит товару – це переміщення товару, власником якого є іноземний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, через територію України під митним контролем між двома або у межах одного митного пункту без будь-якого використання цього товару на вказаній території.[7]

Багатобічна угода “Рішення про основи митних законодавств країн-учасниць СНД", встановило таке визначення: транзит товарів – це митний режим, за якого товари переміщуються під митним контролем між двома митними органами держави, зокрема через територію іноземної держави, без зняття митного збору, податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

Як бачимо, існує немало визначень транзиту, і можна зробити висновок, що всі вони подібні. Відмінність їх полягає лише в тому, що кожне джерело трактує транзит залежно від своєї специфікації.

Законодавство про транзит вантажів складається із Закону України “Про транзит вантажів", Митного кодексу України, міжнародних договорів України й інших нормативно-правових актів про транзит вантажів.

Згідно із Законом України “Про транзит вантажів", транзит вантажів – це перевезення транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або у межах одного пропускного пункту через державний кордон України.

Свобода транзиту вантажів забезпечується таким чином:

1) відсутність будь-якої дискримінації щодо учасників транзиту, транзитного вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв'язку з обставинами, що належать до права власності на цей вантаж чи на транспортний засіб транзиту, місця реєстрації або прапора країни, а також при оподаткуванні операцій, пов'язаних із транзитом вантажів, за винятком адекватного реагування на дискримінаційні заходи щодо України або економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною;

2) вільним вибором учасниками транзиту транзитних послуг, робіт (окрім випадків, визначених законами і міжнародними договорами України), їх представників (виконавців), засобів транзиту, а також маршрутів транзиту;

3) відсутністю необґрунтованих затримок і обмежень, зокрема щодо засобів транзиту, і звільненням від сплати будь-яких інших платежів, окрім єдиного збору, який здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України.[8]

Транзит вантажів здійснюється відповідними автомобільними, залізничними, водними і повітряними шляхами сполучення, які пролягають через пропускні пункти державного кордону України, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципу свободи транзиту і вимог міжнародних договорів.

Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням і т. ін. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю винятково за вибором власника вантажу (уповноваженої ним особи).

Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиними транспортними документами впродовж всього шляху проходження.

Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалювальні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, прийняті до перевезення відповідно до договору (контракту). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у випадку, якщо проходження цих вантажів із перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії чи зміною транспортного засобу транзиту без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, який починається і закінчується за межами території України.

Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортними накладними, складеними мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill), міжнародна автомобільна накладна (СМR), накладна (СМГС), коносамент (Вill оf lading). Окрім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, який вказує на вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Саrgо Маnіfеst), книжкою МДП (Саrмеn ТІR). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України митним органам подається вантажна митна декларація (ВМД).[9]

Службовим особам спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють контроль транзитних вантажів, забороняється вимагати від учасників транзиту іншої документації транзиту вантажів, окрім певної частини першої цієї статті і міжнародними договорами України.

Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання і використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- або багатобічних договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

Договори про надання транзитних послуг складаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими нерезидентами, які вільно вибирають комплекс транзитних послуг, тих, хто їх надає, а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Тарифи на транзитні послуги визначаються договорами, якщо інше не передбачене нормативно-правовими актами, для забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з відповідними послугами в суміжних державах. Розрахунки між власниками вантажу й іншими учасниками транзиту здійснюються в порядку, визначеному цими договорами, відповідно до яких власники вантажу можуть заздалегідь перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, які не є власністю останніх і використовуються ними тільки для розрахунків від імені власників вантажу за транзитні послуги, що їх надають останні, після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата послуг.[10]

Створенню належних умов для збільшення обсягів транзитних перевезень сприятиме проведення гнучкої тарифно-цінової і податкової політики. Для цього проводяться заходи щодо тарифного стимулювання розвитку транзиту (впровадження єдиного збору, наскрізних тарифів, тарифних поступок тощо). Проводяться дослідження, розробка критеріїв, здійснюється інтегрована оцінка доходів і витрат при міжнародному транзиті вантажів територією України на основі загальної для всіх учасників транзиту маркетингової стратегії ціноутворення. Практикується зниження вартості супутніх транзитному перевезенню послуг. Продовжується підготовка і надання в установленому порядку пропозицій щодо пільгового оподаткування операцій за надання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів і пасажирів транзитом через територію України, підготовка нормативно-правових актів щодо тарифів за напрямками проходження транспортних коридорів. Розробляються методики формування наскрізних тарифів на перевезення транзитних вантажів. Проводяться заходи щодо тарифного стимулювання розвитку транзитних контейнерних перевезень. Удосконалюється організація охорони і супроводу підакцизних товарів, які переміщуються транзитом через митну територію України, впроваджуються економічно обґрунтовані тарифи на супровід цих товарів зі знижкою на 20–30 %. Створено системи моніторингу тарифів і цін щодо надання послуг із перевезень і переробки транзитних вантажів на залізницях і в портах іноземних держав, що конкурують з українськими. Проводиться гнучка тарифна політика з метою залучення вантажів для проходження територією України.

Контроль транзитних вантажів установлюється тільки законами і міжнародними договорами України і здійснюється у пропускних пунктах через державний кордон України. Контроль транзитних вантажів і обробка супровідної документації транзиту вантажів здійснюються за технологічними схемами пропуску через державний кордон України відповідних транспортних засобів, які визначають терміни його проведення і регламентують дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Обов'язковими умовами здійснення контролю транзитних вантажів є:

1) чітка регламентація проведення контролю і дій посадовців спеціально уповноважених органів виконавчої влади тільки нормативно-правовими актами;

2) кваліфіковані посадовці спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що перебувають тільки за рахунок засобів державного бюджету;

3) наявність необхідних сертифікованих засобів контролю;

4) спрощений і прискорений порядок контролю;

5) комплексне, одночасне і безперервне проведення всіх видів контролю, а за наявності угод з відповідними органами суміжних держав – спільно з ними.

Спеціально уповноважені органи виконавчої влади та їх посадовці, що здійснюють контроль транзитних вантажів, не можуть передавати свої повноваження іншим особам.

Регулювання діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які проводять контроль транзитних вантажів, здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає заходи удосконалення цього контролю відповідно до міжнародних стандартів і сприяння нарощуванню обсягів транзитних вантажів.

Координацію діяльності учасників транзиту здійснює Міністерство транспорту України. Основними завданнями координації є:

1) забезпечення взаємодії учасників транзиту з метою безперебійності транзиту вантажів і уникнення простоїв та затримок транспортних засобів транзиту;

2) забезпечення високої якості транзитних послуг (робіт);

3) розробка і реалізація заходів, спрямованих на приведення національних транзитних послуг (робіт) у відповідність до міжнародних стандартів.

Особи, винні в порушенні законодавства про транзит вантажів, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Державна політика у сфері міжнародного транзиту має здійснюватися за принципами забезпечення вільного, безпечного і безперешкодного пропуску товарів, пасажирів і транспортних засобів територією України, гарантії прав учасників транзиту, створення належних умов споживачам транзитних послуг. Для реалізації цих принципів уже завершується формування нормативно-правової бази щодо регулювання правовідносин, пов'язаних із міжнародним транзитом вантажів, організація змішаних (комбінованих) перевезень і функціонування товаророзподільчих (логістичних) центрів:

а) розробка і впровадження проектів законів України про транспортно-експедиційну діяльність, про джерела фінансування експлуатації внутрішніх водних шляхів, про змішані (комбіновані) перевезення, про електронні документи і електронний документообіг, про електронний цифровий підпис і Кодекс внутрішнього водного транспорту;

б) розробка і ухвалення нормативно-правових актів із питань здійснення митно-брокерської діяльності в пунктах пропуску через державний кордон України, регламентація порядку перетину державного кордону України транзитними вантажами;

в) законодавче закріплення правового статусу операторів мультимодальних перевезень і логістичних центрів. Розробка і затвердження положень про оператора змішаних перевезень вантажів і про логістичні центри міжнародних перевезень;

г) приведення нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов'язані з транзитом товарів і послуг, у відповідність до прийнятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами.

На державному рівні розробляються системи відстежування і прогнозування розвитку міжнародного транзиту вантажів. Завершується формування нормативно-правової бази щодо регулювання правовідносин, пов'язаних із міжнародним транзитом вантажів. Планується низка заходів щодо поетапного приєднання України до міжнародних конвенцій і багатосторонніх угод у галузі транспорту та вступу до міжнародних транспортних організацій з визначенням пріоритетів, пов'язаних з інтеграцією транспортно-дорожнього комплексу України до транспортних систем ЄС і СНД і подальшим розвитком транзитних перевезень, зокрема: Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (1982 р.); Конвенції про загальну транзитну процедуру (Женева, 20 травня 1987 р.); Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіото, в редакції 2000 р.); Конвенції ООН з міжнародних мультимодальних перевезень вантажів (1980 р.); Конвенції про договір міжнародного перевезення (19 травня 1956 р.); Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (01 березня 1973 р.); Конвенції про міжнародні залізничні перевезення; Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних продуктів і про спеціальні транспортні засоби, призначені для таких перевезень (01 вересня 1970 р.); Європейської угоди про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об'єкти; Європейської угоди про роботу екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (01 липня 1970 р.), а також конвенцій і угод з питань безпеки руху і охорони навколишнього природного середовища. Вже реалізуються розроблені заходи з надання послуг з охорони перевезень транзитних вантажів і забезпечення безпеки пасажирів, що пересуваються територією України. Продовжується реалізація заходів державного сприяння розвитку міжнародного транзиту в Україні шляхом:

1) удосконалення економічних механізмів стимулювання транспортних і транспортно-експедиторських організацій у разі збільшення обсягів транзитних перевезень;

2) розширення бюджетного фінансування розвитку інфраструктури транзиту в рамках програм створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, розвитку державного кордону України. Також для дії даних принципів активізується діяльність посольств України за кордоном, направлена на залучення до транзиту вантажів територією України. Відбувається демонополізація у сфері надання послуг з організації і забезпечення транзитних перевезень.

Зараз відбувається розширення міжнародної співпраці у сфері транзитних перевезень. Виконуються заходи щодо інтеграції України в Європейський Союз відповідно до міжнародних угод України “Про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС", “Про принципи формування загального транспортного простору і взаємодії держав-учасниць СНД у галузі транспортної політики" в частині адаптації національного транспортного законодавства до міжнародного, впровадження відповідних технічних і екологічних стандартів. Проводиться активна державна політика, спрямована на залучення до транзиту через Україну транснаціональних вантажопотоків на напрямках Захід – Схід і Північ – Південь. Розробляються заходи, спрямовані на реалізацію основної багатосторонньої угоди щодо міжнародного транспортного коридору ТРАСЕКА. Україна бере участь у розробці, відповідно до програми ТРАСЕКА, регіональних проектів:

1) гармонізації прикордонних процедур;

2) єдиної політики стягнення транзитного збору і встановлення тарифів;

3) єдиної правової бази щодо транзитних перевезень.

Україна ініціює створення, разом із сусідніми державами, загальних транзитних коридорів, операторських компаній транзитних перевезень на основі узгоджених технологій і наскрізних тарифів. Розвивається співпраця з країнами ГУАМ у створенні зон вільної торгівлі і проведення єдиної тарифної політики з метою збільшення транзитних вантажопотоків. Залучаються іноземні інвестиції на реабілітацію автомобільної дороги Київ–Чоп. Проводиться навчання фахівців у галузі транспорту (в рамках Програми ТАСІS) із питань перевезень небезпечних вантажів. Вирішуються питання щодо усунення правових і технічних бар'єрів у сфері перевезень морськими суднами України через протоки Босфор і Дарданелли. Розглядаються з Турецькою стороною питання щодо укладення угоди про поромне сполучення. Створюється договірно-правова база для збільшення обсягів транспортування територією України вуглеводних ресурсів із країн Каспійського регіону, Середньої і Центральної Азії в європейські країни. Обговорюються з Молдавською стороною питання впровадження на залізничних пропускних пунктах українсько-молдавського митного кордону знижки при стягненні збору за здійснення всіх видів контролю товарів, які двічі перетинають кордон на шляху до порту Рені. Вирішується разом з відповідними органами Російської Федерації, Польщі, Чеської Республіки комплекс економічних і політичних питань з метою повнішого використання транзитного потенціалу української транспортної системи, зокрема щодо подовження залізничного коридору від Транссибірської магістралі транзитом через Україну та Польщу до Чехії зі створенням централізованої інформаційної системи для передачі документів залізничного транспорту в напрямки руху вантажів і транспортних засобів. Україна сприяє розвитку міжнародної транспортної і митної співпраці у сфері створення загальних (об'єднаних) транзитних систем і об'єктів з метою прискорення доставки вантажів і активнішого використання транспортної інфраструктури України іноземними власниками вантажів. Реалізуються програми посилення координації роботи митниць України та сусідніх держав і загального спрощення та модернізації процедур. Планується вирішення, разом із відповідними органами Російської Федерації, комплексу економічних і політичних питань з метою повного використання транзитного потенціалу української транспортної системи. Планується розширення співпраці у сфері транзиту в рамках європейських і світових торгових, транспортних і експедиторських організацій, а також із сусідніми країнами – з метою поліпшення умов пропуску транзитних вантажів.