| Показники | ||||||
| Частка сільського господарства, мисливства та лісового господарства у загальному обсязі валової доданої вартості | 16,3 | 14,6 | 12,1 | 11,9 | 10,4 | 8,71 |
| Частка рибного господарства у загальному обсязі валової доданої вартості | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,0 | 0,0 | ... |
| Частка продукції сільського господарства, мисливства та лісового господарства у загальному випуску (в основних цінах) | 14,4 | 13,2 | 10,9 | 10,6 | 9,5 | 8,11 |
| Частка продукції рибного господарства у загальному випуску (в основних цінах) | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | ... |
| Частка основних засобів сільського господарства, мисливства та лісового господарства | 10,2 | 8,9 | 7,6 | 6,6 | 6,0 | 5,31 |
| Частка основних засобів рибного господарства | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,11 |
| Частка найманих працівників сільського господарства, мисливства та лісового господарства у загальній їх кількості | 17,1 | 15,3 | 13,1 | 11,3 | 10,0 | 8,8 |
| Частка найманих працівників рибного господарства у загальній їх кількості | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 0,1 |
Рис. 1.57. Сільськогосподарські зони України
Зони у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських і лісових угідь України:
1) Полісся займає близько 20 % площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. На Поліссі обробляється близько 35 % земельної площі.
2) Лісостеп – найбільша зона країни: близько 30 % площі. Враховуючи високу освоєність (76 %) і розораність (65,9 %), значну частину земель становлять сінокоси, ліси і кущі, болота і яри, які розділяють орні масиви. Ґрунтові і кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного сільського господарювання.
3) Степова зона поділяється на дві підзони: Північну і Південну. Північна частина степу займає понад 25 % території. Південний степ – 14 %, але освоєність і розораність земель тут нижча, ніж у Північному степу.
Рис. 1.58. Структура рослинництва України
4) Гірський Крим займає невелику територію з підвищеною лісистістю, а орні землі складають тут лише 21,8 %.
5) Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєністю земель.
Рослинництво включає вирощування зернових, круп'яних, технічних культур, кормових трав і коренеплодів, овочівництво, садівництво, виноградарство тощо.
У рослинництві України переважають зернові культури. У структурі посівних площ переважають зернові – 48 %. Серед них озимі займають 47 % уід всіх посівних площ під зерновими, а ярі – 53 %. Під пшеницею в середньому зайнято 42 % площ, під житом – 5 %, під кукурудзою – 8 %, під ячменем – 28 %, під рисом – 0,2 %.
Значне місце серед зернових культур посідають круп'яні культури: просо, гречка, рис. Гречка має короткий вегетаційний період, – тому її використовують для пересівання загиблих від морозів озимих культур, а також як повторну культуру. Високі врожаї збирають у Лісостепу, Північному і Центральному Степу. Рис культивується в п'яти районах Криму, в зоні Північно-Кримського каналу, в двох районах Одеської і в трьох – Херсонської області.
Основною зернобобовою культурою є горох, питома вага якого в посівах зернобобових досягає 80 %.
Україна є відомим виробником технічних культур, особливо цукрового буряку і соняшнику. Головний ареал цукрового буряку – Лісостеп. Найбільша концентрація цієї культури – у Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській і Чернівецькій областях.
Соняшник – основна масляна культура. Його посівні площі зосереджені переважно на Півдні країни.
Важливою технічною культурою є також льон-довгунець. Посіви його зосереджені в Житомирській, Київській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Чернігівській, Волинській, Чернівецькій областях.
Хміль вирощують на Поліссі, особливо в Житомирській області.
Споживачами тютюну є понад 30 тютюнових і ферментаційних підприємств. Його посіви зосереджені у восьми областях Сходу і Півдня.
Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі і в північних районах Лісостепу.
Овочеві культури вирощують у Лісостепу і Степу, а також у районах міст і промислових ареалах.
Сади найбільше поширені у приміських зонах великих міст, а їх товарні масиви зосереджені в Криму, Вінницькій, Одеській, Харківській і Черкаській областях. Високоякісні європейські сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті й інших регіонах.
Тваринництво в Україні в обсязі валової продукції сільського господарства є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва. Провідне місце в його структурі займає скотарство. Це галузь м'ясомолочного напряму. Її розміщення характеризується територіальними відмінностями: у приміських зонах переважає молочно-м'ясний напрям; поблизу великих зон споживачів розташовані могутні комплекси відгодівлі і первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птахів, виробництва молока.
У валовому виробництві молока на першому місці Лісостеп, потім – Степ, Полісся і Карпати.
Важливий напрям у структурі скотарства – виробництво яловичини. Найбільша питома вага в територіальній структурі виробництва м'яса належить карпатським районам, а також територіям інтенсивного бурякосіяння.
Свинарство – друга за значенням галузь тваринництва в країні. У забезпеченості населення м'ясом частка свинини, особливо її беконних сортів, у перспективі може зростати. Найбільше валове виробництво свинини – в Лісостепу і Степу, а на 100 га сільгоспугідь – попереду Карпати, потім – Лісостеп і Полісся. На душу населення більше всього свинини виробляється в Лісостепу, на Поліссі, а потім ідуть Степ і Карпати.
Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика – лише 2%; тільки в окремих районах цей показник піднімається до 5 %.
Птахівництво забезпечує потреби населення у м'ясі птиці і яйцях. Воно зосереджене в Лісостепу і Степу. У цих зонах найбільше валове виробництво м'яса і яєць. Птахівницькі господарства розміщуються біля великих міст.
Збільшенню м'ясних ресурсів і сировини для хутрообробної промисловості сприяє розвиток кролівництва.
Рис. 1.59. Тваринництво України
Рис. 1.60. Структура харчової промисловості України
Рибне господарство розвивається на основі ставків, водосховищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Донця, озер, лиманів і багатьох невеликих річок. Чинники, що стримують розвиток ставкового рибництва: обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, недостатній агротехнічний і зоотехнічний рівень, погане утримання водосховищ.
Бджільництво забезпечує збирання меду. Крім того, бджоли сприяють запиленню культурних рослин, що важливо для підвищення врожайності. Рівень розвитку бджільництва визначається наявністю медоносної рослинності і кількістю виробленого меду. Мед виробляється переважно в Степу і Лісостепу, де зосереджені основні медоносні культури: гречка, соняшник. Там же є великі масиви садів і ягідників.
Шовківництво культивується в більшості областей країни, розташованих у різних природноекономічних зонах. Проте його розвиток не відповідає потребам країни в сировині для шовкової промисловості.
9.8. Транспортний комплекс
Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, оскільки він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом і споживанням, між різними галузями господарства, між країнами і регіонами.
Таблиця 1.11
