Рerfectum coniunctīvi passīvi

 

Perfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в теперішньому часі умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum coniunctīvi passīvi:

	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudātus, a, um sim	doctus, a, um sim	lectus, a, um sim	audītus, a, um sim
2.	laudātus, a, um sis	doctus, a, um sis	lectus, a, um sis	audītus, a, um sis
3.	laudātus, a, um sit	doctus, a, um sit	lectus, a, um sit	audītus, a, um sit
Plurālis
1.	laudāti, ae, a simus	docti, ae, a simus	lecti, ae, a simus	audīti, ae, a simus
2.	laudāti, ae, a sitis	docti, ae, a sitis	lecti, ae, a sitis	audīti, ae, a sitis
3.	laudāti, ae, a sint	docti, ae, a sint	lecti, ae, a sint	audīti, ae, a sint

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	fu-ĕri-m	fu-erĭ-mus
2.	fu-ĕri-s	fu-erĭ-tis
3.	fu-ĕri-t	fu-ĕri-nt

Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану (Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi

Plusquamperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса - issē - і особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -m	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudav-isse-m	docu-isse-m	leg-isse-m	audiv-isse-m
2.	laudav-isse-s	docu-isse-s	leg-isse-s	audiv-isse-s
3.	laudāv-isse-t	docu-isse-t	leg-isse-t	audiv-isse-t
Plurālis
1.	laudav-issē-mus	docu-issē-mus	leg-issē-mus	audiv-issē-mus
2.	laudav-issē-tis	docu-issē-tis	leg-issē-tis	audiv-issē-tis
3.	laudav-isse-nt	docu-isse-nt	leg-isse-nt	audiv-isse-nt

Рlusquamperfectum coniunctīvi passīvi

Plusquamperfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi passīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudātus, a, um essem	doctus, a, um essem	lectus, a, um essem	audītus, a, um essem
2.	laudātus, a, um esses	doctus, a, um esses	lectus, a, um esses	audītus, a, um esses
3.	laudātus, a, um esset	doctus, a, um esset	lectus, a, um esset	audītus, a, um esset
Plurālis
1.	laudāti, ae, a essēmus	docti, ae, a essēmus	lecti, ae, a essēmus	audīti, ae, a essēmus
2.	laudāti, ae, a essētis	docti, ae, a essētis	lecti, ae, a essētis	audīti, ae, a essētis
3.	laudāti, ae, a essent	docti, ae, a essent	lecti, ae, a essent	audīti, ae, a essent

 

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	fu-isse-m	fu-issē-mus
2.	fu-isse-s	fu-issē-tis
3.	fu-isse-t	fu-isse-nt

Відкладні дієслова (Verba deponentia)

Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitīvus praesentis:

I. moror, morātus sum, ārі – зволікати;

II. vereor, verĭtus sum, ēri – боятися;

III. sequor, secūtus sum, sequi – переслідувати;

IV. orior, ortus sum, īri – виникати.

 

Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін.

Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані.

 

Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia)

Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки:

gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти;

soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку;

confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти;

revertor, reverti, reverti – повертатись.

 

 

Синтаксис

1. Правила узгодження часів
2. Інфінітивні звороти
3. Орудний незалежний
4. Герндій, герундив
5. Підрядні речення з’ясувальні, мети, наслідкові
6. Підрядні речення часу, причини
7. Умовні речення

 

Інфінітивні синтаксичні звороти

(Accusatīvus cum infinitīvo et nominatīvus cum infitīvo)

Функції інфінітива

Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.

Як дієслово інфінітив може:

1) керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superāre nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;

2) визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendĕre fortĭter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;

3) замінювати особові форми дієслова (infinitīvus historĭcus).

Як іменник інфінітив може:

1) виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivĕre est cogitāre. – Жити – значить мислити. Amo legĕre. – Люблю читати;

2) мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegĕre nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;

3) вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipĕre. – Є велика різниця між давати і отримувати.

Види інфінітивів

У синтаксичних зворотах для позначення часових відношень вживаються шість видів інфінітивів (три – для активного стану і три – для пасивного):

1) Infinitīvus praesentis actīvi et passīvi (інфінітив теперішнього часу активного і пасивного стану);

2) Infinitīvus perfecti actīvi et passīvi (інфінітив минулого часу активного і пасивного стану);

3) Infinitīvus futūri actīvi et passīvi (інфінітив майбутнього часу активного і пасивного стану);

Інфінітив теперішнього часу виражає одночасну дію з дією ос-новного дієслова, інфінітив минулого – попередню, інфінітив май-бутнього – майбутню.

 

Таблиця видів інфінітивів:

Стан	Infinitīvus praesentis	Infinitīvus perfecti	Infinitīvus futūri
Аctīvum	I laudā-re	I laudav-isse	I laudatūrus, a, um esse
II docē-re	II docu-isse	II doctūrus, a, um esse
III leg-ĕre	III leg-isse	III lectūrus, a, um esse
IV audī-re	IV audiv-isse	IV auditūrus, a, um esse
Спосіб творення	Основа інфекта + -re (I, II, IV), + -ĕre (III)	Основа перфекта + -isse	Participium futūri actīvi + esse
Passīvum	I laudā-ri	I laudātus, a, um esse	I laudātum iri
II docē-ri	II doctus, a, um esse	II doctum iri
III leg-i	III lectus, a, um esse	III lectum iri
IV audī-ri	IV audītus, a, um esse	IV audītum iri
Спосіб творення	Основа інфекта + -ri (I, II, IV), + -i (III)	Participium perfecti passīvi + esse	Supīnum + iri

 

Iri - infinitīvus praesentis passīvi від дієслова eo, ii, itum, ire – йти.