Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:
| Praepositiōnes | Comparatīvus | Superlatīvus |
| рrae (з abl.) – перед | prior, prius – попередній, я, є | primus, a, um – перший, а, е |
| prope (з acc.) – близько | propior, propius – ближчий, а, e | proxĭmus, a, um – найближчий, а, е |
| post (з acc.) – після | posterior, posterius – наступний, а, е | postrēmus, a, um; postŭmus a, um – останній, я, є |
| extra (з acc.) – зовні | exterior, exterius – зовнішній, я, є | extrēmus, a, um; extĭmus, a, um – крайній, я, є |
| intra (з acc.) – всередині | interior, interius – внутрішній, я, є | intĭmus, a, um – найглибший, а, е |
| supra (з acc.) – вгорі | superior, superius – вищий, а, е | suprēmus, a, um; summus, a, um – найвищий, а, е |
| infra (з acc.) – внизу | inferior, inferius – нижчий, а, е | infĭmus, a, um; imus, a, um – найнижчий, а, е |
| ultra (з acc.) – по той бік | ulterior, ulterius – потойбічний, а, е | ultĭmus, a, um – останній, я, є |
Звичайний ступінь цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги, infĕri, ōrum, m – підземні боги, extĕri, ōrum, m – іноземці, postĕri, ōrum, m – нащадки.
- Займенник
· Особові займенники. Зворотній займенник
· Присвійні займенники (приклади, відмінювання)
· Вказівні займенники (приклади, відмінювання)
Займенники (вказівні, відносні, зворотний)
1. Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva)
До вказівних займенників належать:
а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);
б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);
в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;
г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).
Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:
а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення - īus (m, f, n);
б) у давальному відмінку однини закінчення - і (m, f, n).
Зразок відмінювання займенника is, ea, id:
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | is (m), ea (f), id (n) | e-i (ii) (m), e-ae (f), e-a (n) |
| Gen. | e-īus (m, f, n) | e-ōrum (m, n), e-ārum (f) |
| Dat. | e-ī (m, f, n) | e-is (iis, is) (m, f, n) |
| Acc. | e-um (m), e-am (f), id (n) | e-os (m), e-as (f), e-a (n) |
| Abl. | e-ō (m, n), e-ā (f) | e-is (iis, is), (m, f, n) |
2. Зворотний займенник (Рronōmen reflexīvum – sui (себе)
| Casus | Singulāris |
| Nom. | – |
| Gen. | Sui |
| Dat. | Sibi |
| Acc. | Se |
| Abl. | Se |
Займенники (особові, вказівні)
А. Особові займенники (Pronomĭna personalia):
ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | ego, tu | Nos, vos |
| Gen. | mei, tui | nostri (nostrum), vestri (vestrum) |
| Dat. | mihi, tibi | nobis, vobis |
| Acc. | me, te | Nos, vos |
| Abl. | me, te | nobis, vobis |
| Voc. | ego, tu | Nos, vos |
| Nota bene! | Запам’ятайте! mecum – зі мною; tecum – з тобою; nobiscum – з нами; vobiscum – з вами. |
Б. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīvа):
hic (m), haec (f), hoc (n) – цей, ця, це
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | hic (m), haec (f), hoc (n) | hi (m), hae (f), haec (n) |
| Gen. | huius (m,f, n) | horum (m, n), harum (f) |
| Dat. | huic (m, f, n) | his (m, f, n) |
| Acc. | hunc (m), hanc (f), hoc (n) | hos (m), has (f), haec (n) |
| Abl. | hoc (m, n), hac (f) | his (m, f, n) |
| Voc. | hic, haec, hoc | hi (m), hae (f), haec (n) |
- Дієприкметники
· Participium praesentis activі (утворення, відмінювання)
· Participium perfecti passivі (утворення, відмінювання)
· Participium futuri activі (утворення, відмінювання)
1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi)
Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення - ns (m, f, n) для дієслів I–II дієвідмін і закінчення - ens (m, f, n) для дієслів III–IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення - is (m, f, n).
Зразок утворення рarticipium praesentis actīvi від дієслів І-ІV дієвідмін:
| Дієвідміна | ||||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | |
| laudā-re | docē-re | leg-ĕre | audī-re | |
| Participium praesentis actīvi | ||||
| lauda-ns, laudant-is (m, f, n) – той, та, те, що хвалить, хвалячий, а, е | doce-ns, docentis (m, f, n) – той, та, те, що навчає, навчаючий, а, е | leg-ens, legent-is (m, f, n) – той, та, те, що читає, читаючий, а, е | audi-ens, audient-is (m, f, n) – той, та, те, що слухає, слухаючий, а, е | |
Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.
Зразок відмінювання рarticipium praesentis actīvi:
| Casus | Singulāris | Plurālis | ||||
| m | f | n | m | f | n | |
| Nom. | legens | legens | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
| Gen. | legent-is | legent-is | legent-is | legent-ium | legent-ium | legent-ium |
| Dat. | legent-i | legent-i | legent-i | legent-ĭbus | legent-ĭbus | legent-ĭbus |
| Acc. | legent-em | legent-em | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
| Abl. | legent-i (-e) | legent-i (-e) | legent-i (-e) | legent-ĭbus | legent-ĭbus | legent-ĭbus |
| Voc. | legens | legens | legens | legent-es | legent-es | legent-ia |
Якщо рarticipium praesentis actīvi виступає в незалежній синтаксичній конструкції «Орудний незалежний» або як іменник, то в ablatīvus singulāris вживається закінчення - е. В усіх інших випадках – закінчення -і.
Рarticipium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, що слухає; magistra docens (f) – вчителька, що навчає.
В українській мові слова, які закінчуються на - ант, - ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.
2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду
пасивного стану (Рarticipium perfecti passīvi)
Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень - us (m), - a (f), - um (n).
Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:
| Дієвідміна | Основні форми дієслова | Основа супіна | Рarticipium perfecti passīvi |
| І | laudo, laudāvi, laudātum, laudāre | laudāt- | laudāt-us, a, um – похвалений, а, е |
| ІІ | doceo, docui, doctum, docēre | doct- | doct-us, a, um – навчений, а, е |
| ІІІ | lego, legi, lectum, legĕre | lect- | lect-us, a, um – прочитаний, а, е |
| ІV | audio, audīvi, audītum, audīre | audīt- | audīt-us, a, um – вислуханий, а, е |
Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення - um.
Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.
