П'ятикнижжя Мойсея. Книга Числа. 1 страница

31, 1: Промовив Господь до Мойсея: "Помстись на мідіянах за синів Ізраїля... 7.1 вирушили вони (т.зн. жиди - П.М.) в похід проти мідіян, як заповідав Господь Мойсеєві, і повбивали всіх чоловіків... 9. Позабирали сини Ізраїля в полон мідіянське жіноцтво та дітей і всю скотину й отари та здобутки їхні пограбували. 10. Усі ж їхні міста, де вони жили, з усіма їх оселями, спалили вогнем... 14. І розгнівався Мойсей на воєводів, на тисячників і на сотників, які повернулися з військового походу, 15. Та й каже до них: "Ви зоставили живими всіх жінок... 17. Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі й усіх жінок, що спізнали чоловіків, також повбивайте. 18 А всіх дітей жіночої статі, що не знали чоловіка, позоставляйте живими для себе".

Книга "Второзаконня"

2,32: І виступив Сихон проти нас, він сам і весь його люд до бою під Ягцою. 33. Та Господь Бог віддав його на поталу й ми побили його й синів його та весь люд його. 34. Ми тоді забрали всі його міста та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого.

3. Ог: 3. І віддав Господь Бог наш нам в руки так самого Ога, башанського царя, і весь його люд, і побили ми його так, що не зостався ніхто живим. 4. Зайняли ми тоді всі його міста, не було міста, щоб ми не взяли від них: шістдесять міст, увесь край Аргов, царство Ога у Башані. 6. І піддали ми їх знищенню як це ми зробили з Сихоном, царем Хешбохським, віддавши на смерть по всіх містах чоловіцтво, жіноцтво й дітей, 7. А всю скотину й луп по містах забрали як здобич для себе.

7,2. І як віддасть їх Господь, Ьог твій тобі на поталу, ти їх поб'єш і піддаси цілковитому знищенню; не укладатимеш з ними союзу та не матимеш пощади до них. 3.Не будеш своячитися з ними: не віддаси твоєї для його сина, і дочки його не братимеш для свого сина.

Книга Ісуса Навина

6.2. І сказав Ісусові Навину: "Ось дано тобі в руки Єрихон і його царя та його сильних войовників... 21. І знищили вони (т.зн. жиди) вістрем меча як анатему все, що було в місті, чоловіків і жінок, молодих і старих, волів, овець і ослів.

8.24. Як же Ізраїль вибив геть усіх мешканців Аї в полі та в пустині, куди погналась була за ними погоня, і як усі вони полягли до останнього від вістря меча, увесь Ізраїль вернувся в Аї і вигубив його вістрям меча. 25. А було всіх тих, що полягли того дня, чоловіків і жінок, дванадцять тисяч, усі мешканці Аї... 28. Аї ж спалив Ісус та обернув його на раз на завжди в могилу - руїну. 29. А царя Аї повісив на дереві аж до вечора.

11,10. Тоді то Ісус (Навин) завернув, здобув Гасор і вбив мечем тамошнього короля. 11. І побили вони мечем все живе, що в ньому було, винищивши їх до ноги, так що не залишилось у ньому ні душі живої. Хацор же спалив вогнем.

- Раббі! Чи так це записано у П'ятикнижжю Мойсея? У вас он на поличці оригінал в єврейській мові, можемо відразу перевірити, може, щось не так перекладено.

- Я не заперечую. Так це написано в наших книгах.

- От бачите. Оце все, що Ізраїль чинив з мідіянами, башанцями, сихонцями та іншими мешканцями старинної Палестини приписав рабін Гановер, жидівський літописець Хмельниччини, українцям і Хмельницькому. Якби Мойсей або його наслідник Ісус Навин були на місці українців, то вони напевне зробили б те саме з жидами в Україні, що робив Ізраїль на їх накази з мідіянами, филистинцями й іншими. Але в дійсності Хмельницький таких наказів українцям не давав, не покликувався на доручення українського Єгови, і українці такого не чинили. Бо український "Єгова" милосердний, чоловіколюбець, а не такий кровожадний, як жидівський, який лише жидів уважає своїми дітьми, а інших велить знищити дощенту, без милосердя - навіть старців, жінок і дітей.

- То, по-вашому хронікар рабін Гановер видумував і перебільшував? - дивувався задумано Кагана.

- Зовсім певне. До такого висновку прийдете й ви самі, коли як доктор історичних наук не рабін, критично проаналізуєте все, що він написав, і сконфронтуєте це з іншими джерелами і фактами. Милозвучно кажучи, жидівський літописець часів Хмельниччини рабін Гановер писав біблійним стилем, стилем П'ятикнижжя Мойсеєвого.

Дозвольте одну ілюстрацію достовірности свідчень Гановера. У вашій літературі дуже популярна розповідь Гановера про героїзм молодої жидівки з Немирова. Коли, - пише він, - у час Хмельницького один козак хотів оженитися з гарною жидівкою, вона сказала йому, що згідна, але хоче взяти шлюб у церкві за мостом, попри яку вона дитиною ходила. Козак згодився, і коли вониїхали туди попри міст, жидівка скочила у шлюбному вбранню у ріку і втопилася, щоб не стати християнкою. А ви, раббі, візьміть мапу і подивіться, чи коло Немирова була якась річка. До річки Бога десять миль, день їзди фірами, на яких в Україні завжди їхали весільні гості. Гановер, бачите, знав дуже популярну тоді козацьку думу про Татарівну-Немирівну, яка, коли пан до неї залицявся, "білу ручку підвернула, пану в пику дала" і на коні стала втікати, а коли пан з посіпаками її над рікою наздігнали, вона скочила в воду і втопилася. Цю думу ваш Гановер переробив і заступив українку, дочку титаря з Немирова, жидівкою. Так, як у книгах Мойсея перероблювали старовинні сумерівські, вавилонські, єгипетські, асирійські легенди й оповідання на "факти жидівської історії".

- То може скажете, що Хмельницький ніодного жида не вбив?

- Думаю, що сам Хмельницький справді ні одного жида не вбив. Я вже казав, що в ході кривавих воєн часів Хмельницького поруч круглого триста тисяч українців і приблизно стільки поляків, згинуло теж в Україні яких десять тисяч жидів. Ніхто з об'єктивних сучасників не свідчив про садизм козаків. Це тільки поляки вславилися садизмом, що, як писали таки польські сучасники, перейшов садизм американських індіян, саджаючи українських повстанців на палі, на яких жертва у страшних муках конала годинами. З козацьких старшин тільки полковник Кривоніс, з походження шкот, теж казав саджати польських панів на паль. Козаки ворогів стріляли, рубали шаблями, або кололи списами чи косами.

- А звідки ж ті описи жахливих знущань козаків над жидами, виколювання очей, розпорювання животів вагітним жінкам, кидання псам жидівських немовлят, про що так часто згадує літописець рабін Гановер?

- Це все витвір його фантазії. Переляканий на смерть тим, що козаки можуть зловити його, він уявляв собі, що може статися. Перед його очима стали всі ті кривди, заподіяні жидами закріпощеним українським селянам, всі ті зневаги, пониження, наруги, що їх жиди арендарі обсипали українців кріпаківі - мариво відплати. Як знаєте, жиди є дуже мстиві і жорстокі. Таж хочби кошерне різання телят, на яке жиди змалку дивляться, яке жорстоке! То рабін Гановер уявляв собі, що то він, Гановер, робив би з жидами, якби то він був українським кріпаком, для якого прийшла нагода відплатити. Він бачив у своїй уяві свої жертви в становищі кошерно різаних ним телят і ті виплоди своєї уяви приписував українським козакам і повстанцям і записував у своїй хроніці як факти.

Рабін нервово відхилився на поруччя крісла і помовчав.

- Ну, - озвався по хвилі, - хоч би і не знущалися, а тільки рубали шаблями. Але ж рубали всіх жидів!

- Ні, раббі, не всіх. Тільки тих, що заслужили на кару, на помсту, або що зі зброєю в руках разом з поляками боролися проти козаків. Чи вам, раббі, відомо, хто був у Хмельницького міністром фінансів?

- Ну?

- Герцик. Чули таке прізвище? Не є це зукраїнщене Герцог?

- Я вже припускаю, що скажете, що то був жид?

- Не я скажу. То його батько і його мати сказали йому й повторяли, що він жид, бо ж вони обоє чистокровні жиди. Його батьки були багатими купцями у тій частині Волощини, що тоді була заселена українцями. Він ще до повстання познайомився з Хмельницьким, провадив з ним "ганделес". А як почалося повстання, то Герцог став фінансовим дорадником Хмельницького, керував закупом зброї на Волощині, Молдавії, Угорщині, в Німеччині і скоро став у Хмельницького міністром фінансів, зукраїнщивши своє прізвище на Герцик. Други таким був Самуель, син Марка, жид, що приєднався до українських повстанців Хмельницького як Самійло Маркович. Його син був козацьким полковником.

- І що воно значить?

- А то значить, що, по-перше, ніякого поголовного винищування жидів за Хмельницького не було. І Герцик, і Маркович були чистокровні жиди. Але порядні, чесні купці, кривди українцям не робили, кров з "мужика" не смоктали. То їх ніхто не мордував, а навпаки, Хмельницький і козаки прийняли їх до свого гурту. По-друге, якщо б Хмельницький дійсно отак поголовно мордував жидів, то чи герцик і Маркович, бачучи це, були б далі вірно служили Хмельницькому? Чи не були б використали першу поїздку в торговельних справах до Волощини, щоб більше в Україну не вертатися? А вони ніколи того не зробили.

- Ну, хоч би лиш десять тисяч жидів знищено, то страшне, тож були теж жінки, діти...

- Раббі, кожна війна жахлива, жорстока. А що ви, ізраїльці, робите сьогодні, не в часі війни, а в часі миру? Скільки ви в ваших "відплатних акціях" проти арабів вбиваєте безборонних жіно і дітей? В однім бомбленню Іраку вбили понад триста безборонних жінок і дітей.

- Ну, ми мусимо боронитися, відімститися.

- За що відімститися, раббі? Чи ті жінки й діти, що ви їх повбивали в "відплатних акціях", заподіяли кривди?

- Вони самі ні, але взагалі араби. Відповідають усі.

- Тобто "зуб за зуб, око за око; так?

- Як хтось скривдив жида, то так. Єгова казав помстити кривди супроти дітей божих.

- Так ото й сказано в тому уривку з П'ятикнижжя Мойсея, що я вам читав. І - знаєте, раббі, це власне з мойсеєвого П'ятикнижжя, а не з декретів християнських зродився плян Айхмана знищення жидів до щенту. Айхман уважно студіював вашу Тору і Талмуд та інші книги, читав там, як Єгова казав Мойсеєві винищувати дощенту, щоб ніодного в живих не залишилося, - мідіян, і хто там ще жив тоді у Палестині, та зробив богохульний висновок: "А тепер Єгова сказав мені: провинилися жиди переді мною, тому винищуй їх до останнього" Ось де корінь "голокосту".

- То ми, жиди, винні в голокості?

- Раббі, проблеми жидівсько-німецьких стосунків, це окрема тема, яку я не хочу тут обговорювати. Я тільки хотів спростувати принагідно ваше твердження, залюбки повторюване в жидівській публіцистиці і в наукових працях, нібито християнська Церква, католицька й протестанська, зродила антисемітизм і викликала гітлерівську ідеологію знищення жидів. Тому я вказав вам, що якраз із книг Мойсея про доручення Єгови винищувати дощенту інші народи зародився плян Айхмана обернути це "доручення Єгови" проти жидів. Ми вертаймося до нашого питання українсько-жидівських взаємин.

- То ви кажете, що в цій ділянці ми винні, жиди, що нас українці винищували?

- Що винищували, то це вигадка для пропаганди. А що ви самі винні, то так. По-українськи це кажеться "Сама свиня мішок дре і сама кричить". А по-жидівськи - "хуцпа". Ви, очевидно, знаєте це жидівське слово.

- Ну?

- Один рабін пояснив мені це слово так: Як хтось уб'є свого тата й маму і на суді просить милосердя, бо він круглий сирота, то він має "хуцпа" таке казати. Отож, якщо жиди визивають українців "традиційними антисемітами" й обвинувачують, що українці робили все жидам страшну кривду, то це й є ота спеціяльна відвага таке казати, яку ви звете по-жидівськи "хуцпа".

- Ну? Як то?

- А так, що перш за все пам'ятайте, що не українці до Ізраїлю прийшли і тут вам кривди вчинили, а жиди в Україну прийшли. Коли ви в чужій хаті, то й поводіться так, щоб здобути пошану й любов господаря".

- А що ми кому з українців зле зробили? А нас українці все били...

- Українська приповідка каже, що "Жалувався хлопець, що його били, а не сказав, за що били". Про це "за що?" поговоримо відверто. Ви доктор історичних наук, знаєте й історію України, так?

- Так, знаю.

- То й знаєте, що історія жидівсько-українських стосунків не починається Хмельницьким і козаками. Вже тоді, коли наші предки скити міняли своє ім'я на "Русь", існувала над Каспійським морем держава хозарів, провідна верства якої була жидівська".

- О, ні, то не були жиди, вони лиш були жидівської релігії.

- Того сьогодні ніхто перевірити не може. Записано, що жиди. І от вже ті жиди далися взнаки нашим предкам. Хозарські орди нападали на Русь, вимагали, щоб Русь платила їм данину, брали до неволі мужчин і продавали магометанам і римлянам в неволю, а дівчат до гаремів. Ясно, що одного дня тодішнім українцям - русичам урвалася терпеливість, тому вони під проводом князя Святослава знищили хозарську державу грабіжників. Чи це по-вашому був "початок українського антисемітизму"? І по знищенню Хозарської держави українські князі дозволили жидам переїхати з Хозарії на Україну й займатися торгівлею, так?

- Ніби так, історично, але ж далі кажу, що то не були жиди.

- Чомусь же записано "жиди". В кожному разі, вони опісля зіллялися з тими жидами, що прийшли в Україну з заходу. Змішалися й кров'ю, якщо не були чистокровні жиди. Наші предки русичі вважали їх жидами. І чи винищували їх?"

- Ну, в літописі записано, що в 11-м століттю був у Києві погром жидів.

- Так, щось таке є в літописі, але то був бунт київської бідноти проти купців, які обманювали покупців, здирали жахливі відсотки за позики і завдяки тому мали кращі палати, ніж сам князь. А що ті купці це були жиди, то чия тут вина? Не за жидівство їх били, а за лихву, за шахрайства.

- Ну, це дуже давні часи. Ми про них не згадуємо.

- Але варто згадувати, щоб пригадати, що з одної сторони, вже тоді надавалися жиди в знаки українцям, а з другої, що українці не шукали помсти, але дали хозарам-жидам захист у себе і на протязі пів тисяч літ, за весь час існування Киівсько-руської держави жидам в Україні жилося безмірно краще, аніж у будь-котрій середнєвічній чи старинній державі. Це основно змінилося, коли монгольські орди знищили Русь-Україну й Україна в 14-м століттю опинилася в польській неволі.

- За польського короля Казимира, знаю. Король за намовою своєї коханки, жидівської красуні, дозволив на велику еміграцію жидів до Польщі з середньої і західньої Европи, де вони важко переслідувані, ховалися в лісах.

- Так, тоді прийшли на українські землі під Польщею, як ви кажете - правдиві жиди. І тоді почалося. Поляки, захопивши Україну, відібрали українцям землю і обернули українських селян у панських рабів. А жиди стали виконавцями грабіжницького визиску українців польскими панами. Кожний пан мав свого жида - економа й арендаря. Український селянин мусів працювати на пана від сходу до заходу сонця і в додатку платив різні податки. Жид економ здирав ті податки. До панського грабіжку докладав на селянина додатково податок для себе. Пан робив горілку й призначував скільки кожен селянин мусить тієї горілки випити, бо то був бажаний спосіб ще й тим способом здирати селянина. До панської норми жид додавав свою норму, додавав до державної від пана горілки воду й заправляв тютюном. Як селянин не мав чим платити, жид-орендар позичав йому, але брав відсотки на сто процентів. На кожному кроці визискував немилосердно. До того признається у своїх споминах і сам рабін Гановер?

- Ну, то правда, що польські пани використовували жидів для такої прикрої роботи. Але жиди мусіли то робити, щоб жити.

- Мусіли обдирати українців щоб збагачуватись? Приїздив жид у село зовсім бідний, а за двадцять років позичав самому королеві тисячі талярів.

- Ну, бувало всяко...

- Але це ще не все. Жид-орендар приймав у пана й церкву, бо польський пан, грабіжник, уважав, що навіть церква, збудована українськими селянами була його власністю. І жид-орендар торгував церквою. Хотіли українські люди помолитися в церкві, треба було платити орендарові щоб відчинив церкву. Українці ще й досі на Великдень співають гаїлку про жида-орендара "Їде, їде Зельман", щоб за оплату від кожного церкву на Великдень відчинити. З жидівськими божницями навіть гітлерівці такого не робили. Скажіть, раббі: було українцям за що жидів любити?

- Я не кажу любити. Ми знаємо, що нас ніхто не любить.

- Знаєте, а не хочете сказати чому. А я сказав ще не все. Жиди коршмарі виконували ще одну роботу. В коршмі вони підслуховували, що селяни чи козаки говорять про панів і доносили зараз панові. Якщо пан на підставі такого доносу визнавав, що даний селянин чи козак "бунтар", то його панські посіпаки схоплювали, катували і саджали на паль, щоб на очах зігнаних селян конав у страшних муках для залякування інших. Часто жид орендар доносив панові на того селянина як бунтаря, що не так низенько жидові вклонився, що відважився сказати якесь слово спротиву жидові орендарові. А пан люто карав, винного чи не винного, як поляки казали "для прикладу", тобто для залякування всіх селян.

Рабін нервово здрігався:

- Ну, могли трапитися й такі жиди...

- Таке ви можете сказати як рабін. Але як історик, доктор історичних наук, ви мусите сказати: "Ну, може й були жиди які такого не робили". Бо таку жахливу болячку мусіли українські селяни, закріпощені польською шляхтою, терпіти у кожному селі. Таке зустріло й самого Богдана Хмельницького, що жиди зробили на нього донос, нібито вони підслухали, як він змовлявся з козацькими старшинами організувати нове повстання. Польські посіпаки схопили Хмельницького й замкнули у тюрму і якби не таємна допомога полковника Кричевського в утечі з тюрми, то Хмельницький був би згинув на палі або шибениці. То що ви, раббі, думаєте: Як прийшло повстання, повинен був Хмельницький дати за таке жидам золоті медалі, а селяни золото, відібране в польських кровопивців?

- Я такого не кажу. Але все ж таки, ваші козацькі літописи виразно подають, що Хмельницький "вичистив всю Україну від поляків і жидів".

- Так тільки ж "вичистив" не значить "вимордував усіх". Як пожар повстання в Україні спалахнув і Хмельницький над Жовтими Водами і під Корсунем розгромив польські війська вщент, поляки, а з ними й жиди, стали масово втікати до Польщі. Думаю, що половина всіх жидів утекла, а пізніше, як поляки знову захопили Україну вернулися знову туди, де - як ви кажете - їх усе били.

- Що били, то таки правда. А що робили з жидами гайдамаки? Спеціяльно в часі коліївщини? Скільки тоді, в 1768 році, в одній Умані вирізали жидів?

- Не розумію, раббі, як могли гайдамаки різати жидів, коли ви самі щойно сказали, що Хмельницький вирізав усіх жидів до одного. І як виходило із зіставлення жидівських чисел вимордуваних тоді жидів з дійсною кількістю жидів тоді в Україні, винищив Хмельницький усіх жидів так, що кожного мордували на смерть десять разів. Звідки ж по Хмельницькім знову взялися в Україні сотні тисяч жидів?

- Ну, ви сказали, що вернулися, бо втекли були до Польщі.

- Бачите, раббі, ви вже зрозуміли і признали, що не всіх жидів Хмельницький вимордував. Але скажіть: тим, що втекли до Польщі, добре було в Польщі?

- Добре? Ну, жидів ніхто не любить, і поляки не люблять але їх у Польщі так не винищували, як козаки.

- То чого ж вони лишали гарну, безпечну Польщу і знову пхалися в ту антисемітську Україну, де козаки, а потім гайдамаки так знущалися над жидами?

- Ну, ви знаєте, жиди люблять бізнес, ганделес, а в Україні краще це робити.

Богдан Хмельницький (1593-1657),

Гетьман України 1648-1657 рр.

Як провідник всенародного повстання українського народу Богдан Хмельницький прогнав польських окупантів з України і відновив самoстійну Українську Державу. Тому, що в кривавих війнах тоді поруч ок. триста тисяч українців і стільки ж поляків згинуло теж приблизно десять тисяч жидів, або як озброєні члени частин польського війська "посполіте рушенє", або з рук месників за кривди і наруги, заподіяні українському населенню на службі польських окупантів, жиди зневажають Хмельницького як одного з найгірших "погромщиків" і "антисемітів" всупереч фактові, що жид Герцик був фінансовим міністром Хмельницького, а жид Маркович старшиною козацької армії Хмельницького.

- От бачите, вернулися і далі робили те саме, що й до Хмельниччини. І навіть одному з провідників Коліївщини, Іванові Гонті, зробили точно те саме, що колись Богданові Хмельницькому. Гонта був сотником надворових козаків пана Потоцького. Напередодні коліївського повстання жиди донесли полякам, що вони підслухали, як Гонта змовлявся з післанцями Залізняка перейти з усіми надворовими козаками до повстанців. Гонту арештували, тортурували на допитах і привели під шибеницю, щоб на очах у всіх повісити. Потоцький дуже любив освіченого козацького сотника, то й приїхав особисто перевірити справу. Гонта, очевидно, заперечив обвинувачення. На вимогу Потоцького Гонта під шибеницею присягнув, що він вітчизни ніколи не зрадить і за неї до смерти буде боротись. Задоволений Потоцький велів звільнити Гонту з-під шибениці. Очевидно Гонта перехитрив Потоцького і жидів, бо, присягаючи на вірність вітчизні, він мав на думці дійсну свою вітчизну Україну, за яку й згинув, а не Польщу, як думав Потоцький. От тому то знову точно те саме питання, що про Хмельниччину і жидів: чи повинен був Гонта, захопивши Умань, заплатити тим, які вчинили були йому таку прислугу, заплатити золотом і видати наказ не торкати їх, бо вони "сини вибраного народу"?

- Ну, як би там не було, але тоді знову українці в самій Умані винищіли десятки тисяч безборонних жидів.

- Ви, докторе Кагана, знову перескакуєте з доктора історії на доктора жидівської релігії і старозаконним стилем перебільшуєте бодай вдесятеро. Про добу Коліївщини є вже досить точні статистичні дані. Я сам опрацював і видав окрему працю про Коліївщину, то раджу вам її прочитати. Польська статистика подає, що на правобережній Україні, де була Коліївщина, жило тоді поверх два мільони українців, двісті тисяч поляків і понад сто тисяч жидів. На території всієї України жило тоді шість мільйонів українцівю Поясніть мені, раббі, логічно: Як воно вийшло так, що від Хмельницького, коли було всіх українців три мільйони, до Коліївщини, тобто за 120 років, число українців лише подвоїлося, а число жидів зросло в десять разів, якщо брати, що по війнах Хмельницького жидів таки залишилося в Україні десять тисяч?

- Ну, ви знаєте, що жиди тоді втікали з західної Европи.

- Чого втікали? І чому якраз в Україну? Бо там під охороною польських загарбників шляхтичів найвигідніше було пити кров з безборонних, закріпощених українських селян?

- За панщину відповідають поляки. То поляки таку звірську систему завели, а на бідних жидах за те вся лють козаків і гайдамаків скопилась. Різня в Умані була страшна. Так записано в наших книгах.

- Думаю, раббі, що різня невинних народів, яку учинили ізраїльтяни під проводом Мойсея, як записано в ваших святих книгах, була страшніша. Там справді вирізували жиди всіх доноги, так і записано. І за що? А в Умані поруч сім тисяч поляків загинуло в безоглядній боротьбі на життя і смерть теж коло п'ять тисяч жидів, тому, що крім усього іншого, поляки озброїли всіх жидів і жиди воювали проти коліїв. Коли почалася облога Умані Гонта візвав усіх поляків і жидів забратися з України і запевняв, що нікому з них в часі виїзду нічого не станеться. Чому жиди не виїхали, але хотіли разом з поляками вимордувати всіх коліїв? Як у тій кривавій боротьбі жид убив українця-повстанця, то це було геройство, а як українець убив жида, то це вже була "страшна різня безборонних жидів", бо "а що жид кому злого зроби, за що його бити?"

- Це ви так кажете, бо ви не любите жидів.

- Що я не люблю жидів, то це пропаганда. Нам треба прочистити атмосферу, а для цього конечно сказати правду в очі, ми вам, а ви нам. Погоджуєтись з цим, раббі?

- Погоджуюся. Але за царської Росії в Україні погромів жидів теж не було? Це теж лише протиукраїнська пропаганда?

- Що це протиукраїнська пропаганда, то ви, раббі, кажете щиру правду! Але наперед дозвольте знову трохи статистики. Я згадував, що в часі Коліївщини було в Україні шість мільйонів українців і яких сто тисяч жидів. Півтора століття пізніше українців було вже 30 мільйонів, отже п'ять разів більше, а жидів понад два мільйони, отже двадцять разів більше. І то після того, як колії нібито, як ви кажете, майже всіх були вирізали. Чи не чудасія?

Рабін невдоволено погладив бороду:

- Ну, лишім статистику. Кажіть про погроми за царської Росії в Україні.

- Всім відомо, що за царської Росії були погроми жидів. Очевидно, що в Україні, бо в Московщині жидам було заборонено жити. Тільки у вийняткових випадках цар дозволяв окремим жидам жити в Москві чи Петрограді. Жиди жили в Україні, то тільки там і могли бути якісь погроми. Тільки ж хто їх робив?

- Ну, хто робив? Козаки і цивільні люди!

- Раббі, як доктор історичних наук ви мусите знати, що царські "козаки" нічого спільного з правдивими українськими козаками не мали, крім назви, яку їм хитрі москалі вмисно присвоїли, щоб компромітувати колишніх українських козаків. Українські козаки, запорожці, то були українці, борці за волю, за рівність усіх людей, за пошану людської гідности людини. Їх московський уряд жорстоко винищував, зруйнувавши Січ, раз на наказ царя Петра в 1907 році, а вдруге на наказ цариці Катерини в 1775 році. Царські "козаки", натомість, 19-го і на початку 20-го століття, то була царська кінна поліція, зложена з усяких народів Росії, найменше українців. Вони сліпо виконували накази московського уряду, царя, і тому все, що вони робили, мусите записати на рахунок московського уряду й московського народу. Відношення українців до того таке, як було відношення жидів до римських легіонів і римлян у Палестині в часі римської окупації Палестини.

- А те, що робили цивільні? Погроми жидів в Україні?

- Якщо ви колись зустрічали тих, що бачили такі погроми, то як вони казали, що кричали погромники? "Бий жидів, спасай Україну!" чи "Бей жидов, спасай Рассию!" Казав вам хтось про це?

- Ну, казали, кричали "Бей жидов, спасай Рассию!" Тож була Росія.

- Україна, раббі, не Рассия. Вона була поневолена. Московський уряд проголосив, що "України нє било, нєт і бить нє может!", видав присуд смерти на українську мову й українську культуру. То українці за те били жидів і кричали "Бей жидов, спасай Рассию!", так? Ви про "Чорну сотню" московських нацистів не чували, яка за царських часів робила погроми, очевидно, в Україні, при кривавій піддержці московського уряду? Хіба ж вам, історикові, невідомо, як крайнє вороже до жидів ставилися всі московські царі і весь московський нарід? Думаю, що ви це все добре знаєте, але вам дуже не вигідно це казати, бо москалі й сьогодні мають імперію, тому ви собі вибрали українців, щоб усе те, всякі погроми, звалити на українців. Бо в обороні українців ніхто не стане, а самі українці сьогодні безборонні.

- Ні, я говорю про факти. Бодай так, як це подано істориками в історії.

- Ні, раббі, ви не контролюєте закидів проти українців навіть тим, що подають ваші історики.

- Наприклад, хочби те, що подає ваш, жидівський, визначний історик Семен Дубнов. Про нього скажу окремо. Але наперед про те, що Дубнов подає про погроми в царській Росії. Описуючи погроми жидів в Росії в 1905 році Дубнов виразно подає, повторюючи це багато разів, що всі погроми були організовані й проводжувані московською нацистівською організацією, що звалася "Чорна сотня" і що для тієї акції "Чорна сотня" спеціяльно привозила з Московщини в Україну "кацапів". У вас же є праця Дубнова "Історія жидів в Росії і в Полщі" в російській, німецькій чи англійській мові. Візьміть її й уважно прочитайте розділ про революцію 1905 року. Там Дубнов підкреслює, що для погромів жидів в Житомирі, в Троянові, в інших українських містах організатори погромів, московські ярі патріоти, спроваджували "кацапів", тобто "великоруських" робітників. Дубнов цитує свідчення жида, що пережив "погром" в Житомирі, в якому вбито кільканадцять жидів і там той свідок теж весь час свідчить, що жидів масакрували "кацапи". А всім відомо, що "кацапи" звали українці москалів, а москалі українців звали "хахлами". Нікотрий з свідків, ні сам Дубнов ні разу не згадують, щоб якийсь погром жидів чинили українці, або, як їх звали "хахли".

- А звідки ви так знаєте працю Дубнова?

- Про це я згадую у моїх споминах про Авшвіц. В час, коли я там як в'язень працював у пральні, хтось із жидів приніс туди всі три томи праці Дубнова в німецькій мові і під час нічної шихти я уважно прочитав увесь той твір. А тепер, коли жидівські нацисти почали нагінку на українців, визиваючи їх антисемітами, я ще раз переглянув Дубнова в англійськім перекладі. Той самоук не знає зовсім історії українського народу і при кожній згадці про українців говорить про них образливо як про якись пів-диких африканців. А все ж ніколи не обвинувачує їх у погромах. Навпаки, він раз-по-раз обвинувачує в антисемітизмі й організовуванню погромів московський, чи як він каже "великоруський" уряд, московську інтелігенцію і весь московський нарід. Він подає, що такі погроми організували москалі теж на Білорусі, в литві і в Польщі.