Інтерпретаційні акти (акти тлумачення) – це юридичні документи, що приймаються відповідними органами держави в рамках їх повноважень з метою конкретизації правових норм шляхом роз’яснення змісту норм законів та підзаконних актів.
Інтерпретаційні акти приймаються в процесі офіційного тлумачення та дають можливість не лише єдиного розуміння змісту акту чи припису, а і офіційного посилання на документ у випадку його використання в процесі правореалізаційної діяльності.
ОЗНАКИ:
1. Це акти, що мають формально визначений характер, тобто мають чітку назву та атрибути;
2. Їх юридична сила визначається компетенцією суб’єктів, що ці акти;
3. Ці акти складають систему, що характеризується ієрархічним підпорядкуванням;
4. Приймаються на основі акту що тлумачиться, - тому мають допоміжний характер і повинні відповідати цьому акту;
5. Приймаються лише по тих актах, які мають суперечливий чи загальний зміст;
6. Діють впрордовж дії акту, що що тлумачиться, та змінюється разом з ним.
Інтерпретаційні акти класифікуються за п’ятьма критеріями.
І. В залежності від юридичної природи:
a) Інтерпретаційні акти правотворчості, що приймаються в процесі аутентичного чи легального тлумачення;
b) Інтерпретаційні акти правозастосування, що вміщують правила застосування норм і є формою узагальнення юридичної практики (роз’яснення колегії ВСУ);
ІІ. За суб’єктами прийняття:
a) Акти органів влади;
b) Акти органів управління;
c) Судових органів;
d) Прокуратури;
e) Правоохоронних органів.
ІІІ. За сферами тлумачення:
a) Акти аутентичного тлумачення, що приймаються органом, який видав нормативний акт;
b) Акти делегованого тлумачення, що приймаються органом держави у випадку офіційного уповноваження;
IV. За поширеністю на суб’єктів:
a) Нормативні інтерпретаційні акти, що поширюються на невизначене коло суб’єктів;
b) Казуальні інтерпретаційні акти, що поширюються на окрему ситуацію чи окремих суб’єктів.
V. В залежності від обсягу тлумачення:
a) Акти буквального тлумачення, текст яких повністю співпадає з текстом припису, що тлумачиться:
b) Акти розширеного тлумачення, текст яких ширший словесного виразу норми, що тлумачиться;
c) Акти обмеженого тлумачення є вужчими змісту норми, що тлумачиться.
ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ АКТІВ.
1. Розкривають дійсний зміст актів;
2. Сприяють реалізації правових приписів всіма суб’єктами;
3. Сприяють ліквідації неточностей правових норм;
4. Заповнюють прогалини в праві.
Поняття та структура законодавства.
В юридичній літературі розрізняють поняття “система права” та “система законодавства” які не є тотожними і характеризують правову норму та способи її зовнішнього виразу.
Система права – це внутрішня структура права, що характеризується певним співвідношенням таких елементів як норма права, інститут права та галузь права.
Система законодавства – є зовнішнім виразом права і характеризується як система нормативних актів.
Норма права
Інститут права
Галузь права
Інститут – інститут власності
Галузь – цивільне право
В юридичній літературі існують три аспекти поняття “законодавство”:
1. Це система нормативних актів, що приймаються вищим представницьким органом держави;
2. Це система нормативних актів, що приймаються вищими органами влади та управління;
3. Це система всіх нормативно-правових актів, що приймаються державними структурами.
Система законодавства має складну структуру і характеризується наявністю трьох рівнів:
1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства – характеризується розміщенням нормативних актів в залежності від їх юридичної сили.
Конституція
Конституційні закони
