Тема 9. Нормотворче провадження (20 год.)

План.

1. Нормотворче провадження – вид провадження у сфері управління.

2. Класифікація нормотворчих проваджень.

3. Загальна характеристика структури нормотворчих проваджень.

Література

Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х., 2014. – 264 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Х.: ПП»ІГВІНІ», 2014. – 132 с.

Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для ВНЗ. – К., 2006. – 301 с. (див.: www. pravoznavec. com).

Весельська Т. Адміністративні процедури та їх індивідуально-регламентуючий характер // Право України. – 2009. - № 7. – С. 141-146.

Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч.посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар. Видання друге, доповнене та перероблене / За ред. С.В.Ківалова, О.І.Харитонової. – Х.: ТОВ «одіссей», 2007. – 560 с.

Кодекс адміністративного судочинства України в схемах: Навчальний посібник для юрид.вузів і фак. / Р.С.Мельник, В.М.Бевзенко, Г.О.Пономаренко та ін.. – Харків: Юстініан, 2008. – 144 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.посіб. – К.:Прецедент, 2007. – 531 с.

Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник/ За ред. О.В.Кузьменко. – К.: Атіка, 2008. – 416 с.

Методичні рекомендації.

У процесі розгляду першого питання слід пам”ятати, що органи публічної адміністрації наділяються також функціями нормотворчості. З метою реалізації цих функцій необхідно володіти важливими і специфічними повноваженнями з розробки загальних правил поведінки на основі прийнятих законів.

Дані нормотворчі провадження можна класифікувати залежно від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативних актів.

У нормотворчому провадженні слід виділити п”ять стадій: підготовка нормативного акта; прийняття нормативного акта; реєстрація нормативного акта; вступ нормативного акта в дію; оскарження та опротестування нормативного акта.

Тема 10. Реєстраційно-дозвільні провадження (10 год.)

План:

1.Реєстраційне провадження, його види та особливості.

2.Поняття та специфіка дозвільних проваджень.

3.Загальна характеристика окремих видів реєстраційно-дозвільних проваджень.

Література

Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х., 2014. – 264 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Х.: ПП»ІГВІНІ», 2014. – 132 с.

Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. //zakon.rada.gov.ua

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1.06.2000 р. // ВВР. – 2000. - № 36. – Ст.299.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // ВВР. – 2003. - №31-32. – Ст. 263.

Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. // zakon.rada.gov.ua

Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 1 липня 2010 р. // Там же.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів: Постанова КМУ 7.09.1998 р. № 1388//zakon.rada.gov.ua

Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова КМУ від 12.10.1992 р. № 576. // www.kmu.gov.ua

Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів:Наказ МВС України
22.11.2012 № 1077// zakon.rada.gov.ua

Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для ВНЗ. – К., 2006. – 301 с. (див.: www. pravoznavec. com).

Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч.посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар. Видання друге, доповнене та перероблене / За ред.. С.В.Ківалова, О.І.Харитонової. – Х.: ТОВ «одіссей», 2007. – 560 с.

Кодекс адміністративного судочинства України в схемах: Навчальний посібник для юрид.вузів і фак.. / Р.С.Мельник, В.М.Бевзенко, Г.О.Пономаренко та ін.. – Харків: Юстініан, 2008. – 144 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М.,Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.посіб. – К.:Прецедент, 2007. – 531 с.

Методичні рекомендації

У першому питанні слід враховувати, що на сьогоднішній день існує понад 750 нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини у сфері державної реєстраційної діяльності. Виділяють 10 груп об”єктів державної реєстрації. Реєстраційне провадження включає такі стадії: порушення та розгляд справи; прийняття рішення щодо реєстрації чи відмови у ній; оскарження та опротестування прийнятого рішення; виконання прийнятого рішення.

У другому питанні слід знати визначення дозвільної системи. Це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку, використання об”єктів матеріального світу; доступу до інформації, користування нею та її поширення; в”їзду-виїзду та пересування територією України; організації та функціонування окремих підприємств та закладів, а також здійснення будь-якої іншої діяльності, що передбачає обов”язкову наявність дозволу з боку уповноважених органів. Дозвільними документами є спеціальний дозвіл, ліцензія, сертифікат. Дозвільне провадження включає такі стадії: порушення провадження; безпосереднє вивчення компетентним органом поданих документів; прийняття рішення; оскарження та опротестування прийнятих рішень; виконання прийнятого рішення (видача дозволу).

Третє питання висвітлення конкретних питань: реєстрацію транспортних засобів, особистої зброї, реєстрація пунктів обміну валют і т.д.

Тема 11. Дисциплінарне, атестаційне та контрольне провадження. (17 год.)

План:

1. Провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки.

2. Атестаційне провадження..

3. Контрольне провадження та його специфіка.

Література

Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х., 2014. – 264 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Х.: ПП»ІГВІНІ», 2014. – 132 с.

Про дисциплінарний статут працівників органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 р. // zakon.rada.gov.ua

Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5.04.2007 р. // Там же.

Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів: Постанова КМУ від 12.02.1996. № 200 // Там же.

Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для ВНЗ. – К., 2006. – 301 с. (див.: www. pravoznavec. com).

Гаращук В. Доктрина контролю та нагляду у сфері організаційно -управлінських відносин

\\ Право України. – 2013. - № 12................

Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч.посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М.,Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.посіб. – К.:Прецедент, 2007. – 531 с.

Лагода О. Контрольні процедури в системі адміністративно-процесуальної діяльності// Право України. – 2008. - № 2. – С.27-30.

Методичні рекомендації

Провадження у справах про дисциплінарні проступки осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, включають такі стадії: службове розслідування; прийняття рішення у справі; оскарження прийнятого рішення; виконання рішення у справі. Дисциплінарне провадження у справах про порушення правил попереднього ув”язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання регулюється Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України “Про попереднє ув”язнення”, постановами Верховної Ради України та підзаконними нормативно-правовими актами і має різні стадії та санкції.

Атестаційне провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів, в ході якої вирішуються питання про ідентифікацію, інвентаризацію або встановлення міри відповідності об’єктів атестаційної системи оцінюваним критеріям, необхідним для подальшого функціонування у визначеній сфері. Необхідно охарактеризувати стадії провадження: підготовка справи до атестації, розгляд атестаційної справи та прийняття рішення, оскарження та опротестування прийнятого рішення; виконання прийнятого рішення.

Контрольне провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами пслідовна діяльність органів публічної адміністрації, їз забезпечення законності і дисципліни у сфері публічного управління. Узагальнено можна виділити такі стадії данного провадження: інформаційна стадія, аналітична стадія, стадія коригування. Їх необхідно розкрити.

Тема 17. Виконання судових рішень у справах адміністративного судочинства (10 год.)

План

1.Сутність та правові засади виконавчого провадження.

2.Порядок виконання судових рішень. Учасники виконавчого провадження.

3.Відповідальність за невиконання судових рішень.

Література

Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х., 2014. – 264 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Х.: ПП»ІГВІНІ», 2014. – 132 с.

Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 р. // zakon.rada.gov.ua

Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для ВНЗ. – К., 2006. – 301 с. (див.: www. pravoznavec. com).

Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч.посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М.,Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.посіб. – К.:Прецедент, 2007. – 531 с.

Методичні рекомендації

Виконавче провадження –це діяльність уповноважених суб”єктів щодо примусового виконання рішень судів та інших органів, які не були виконані у добровільному порядку. Правовими засадами цього провадження є Закони України “Про виконавче провадження”, “Про державну виконавчу службу”.

Стадії виконавчого провадження: відкриття виконавчого провадження, здійснення виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження. Суб”єктами виконавчого провадження є державний виконавець, сторони *стягував і боржник), представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оцінювальної діяльності. Крім того, для проведення виконавчих дій можуть залучатися поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування.

Невиконання судових рішень тягне за собою такі види відповідальності: кримінальну за ст. 382 Кримінального кодексу України, пдміністративну за ст. 185-6 Кодексу законів про адміністративні правопорушення, цивільну відповідальність за ст. 173 Цивільного кодексу України, дисциплінарну відповідальністьза ст. 147 Кодексу законів про працю та дисциплінарними статутами, застосування штрафних санкцій за Законом України “Про виконавче провадження” ст. 87.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

Складання процесуальних документів – 23 год.

– позовна заява про визнання рішень незаконними;

- позовна заява про визнання недійсним повідомлення-рішення контролюючого органу.

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

Тематика курсових робіт

1. Адміністративно-процесуальне право як галузь правової системи України.

2. Норми адміністративно-процесуального права.

3. Адміністративно-процесуальні правовідносини.

4. Правовий статус суб”єктів та учасників адміністративного процесу.

5. Громадянин як суб’єкт адміністративного процесу.

6. Правовий статус прокурора як суб’єкта адміністративного процесу.

7. Правовий статус адміністративних судів як суб”єктів адміністративного процессу.

8. Адміністративний процес як складова управління.

9. Сутність і зміст адміністративного процесу.

10. Строки в адміністративному процесі.

11. Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі.

12. Докази та доказування в адміністративному процесі.

13. Нормотворче проваження.

14. Провадження за зверненнями громадян.

15. Становлення адміністративної юстиції в Україні.

16. Підвідомчисть та підсудність справ адміністративного судочинства.

17. Провадження в адміністративному суді першої інстанції.

18. Перегляд судових рішень в адміністративних судах.

19. Ослюдивості провадженя у справах, пов”язаних з виборчим процессом чи процессом референдуму.

20. Судовий розгляд окремих категорій адміністративниї справ.

21. Адміністративно-деліктні провадження.

22. Дисциплінарні провадження.

23. Виконавче провадження.

24. Реєстраційне провадження.

25. Дозвільне провадження.

26. Атестаційне провадження.

27. Контрольні провадження.

28. Особливості провадження з екологічних, земельних та податкових справ.

29. Європейський суд з прав людини та адміністративна юстиція України.

30. Міжнародний досвід запровадження адміністративної юстиції.

Методичні рекомендації

Курсова робота – це самостійна, під керівництвом викладача, письмова реферативно-дослідницька робота за обраною студентом темою, яка містить теоретичний матеріал, аналіз нормативно-правової бази, судової практики або правозастосовчої практики, а також висновки щодо проблеми, яка досліджувалася, і пропозиції щодо удосконалення законодавства, локальних нормативно-правових актів або їхнього застосування.

У процесі підготовки до написання роботи студент повинен вивчити досить об”ємний спектр нормативно-правових актів: Конституцію України, міжнародні нормативно-правові акти, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Закони і підзаконні акти, локальні нормативно-правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоуправління, тощо. Детальне опрацювання юридичної літератури дасть можливість зорієнтуватися у наукових концепціях юридичної науки і суттєво доповнить зміст курсової та кваліфікаційної роботи.

Курсова робота виконується після закінчення вивчення дисципліни “Адміністративний процес України” і має свідчити, що студент оволодів професійними знаннями у достатньому об”ємі, вміє опрацьовувати нормативно-правовий матеріал, спеціальну літературу і використовувати їх для вивчення і узагальнення практики. Окрім цього, у роботі необхідно показати вміння послідовно та юридично грамотно охарактеризувати окремі питання теми з посиланнями на відповідну навчальну та монографічну літературу, критично оцінювати наукові погляди юристів, теоретичні положення, виявляти їх відповідність не тільки чинному законодавству, але й потребам практики. При цьому слід уникати безпідставної, неаргументованої критики, пам”ятаючи, що кожне зауваження має бути підкріплене аргументами і висновками.

При цитуванні джерел необхідно користуватися мовою оригіналу. Однак, курсова робота –це не збірка цитат. Студент повинен показати вміння самостійно сформулювати думку з того чи іншого питання і її обґрунтовувати.

Під час написання роботи студенту необхідно пом”ятати, що це юридична робота, відповідно і мова викладу має бути конкретною, із застосуванням юридичних термінів, логічною, витриманою, і ні в якому разі не публіцистичною.

Важливим є збір та аналіз практичного матеріалу. Аналіз практики проводиться як із погляду її відповідності законодавству, так і у плані наукових поглядів тих чи інших науковців і самого автора роботи.

Робота має розпочинатися вступом, у якому автор повинен обґрунтувати актуальність теми, її практичне значення, вказати наскільки розробленою є тема у навчальному і науковому планах, посилатися на прізвища науковців, роботи яких з даної проблематики є опублікованими, вказати на використані юридичні джерела. Потім студент повинен у загальному сформулювати мету та завдання, які він ставить перед собою у цьому дослідженні, предмет і методи дослідження.

Робота закінчується висновками і пропозиціями, які автор сформулював у результаті проведеного дослідження.

Дослідження повинно бути належно оформлене. Після опрацювання джерел та літератури необхідно скласти план роботи (складний), кількість основних питань має бути обмеженою 2-4 розділами, які вибірково можуть бути поділені на підрозділи (параграфи). Назви розділів і підрозділів мають відображатися не тільки у плані роботи, а також і в тексті. Об»єм роботи не перевищує 25-30 друкованих листків формату А-4.

Необхідно робити посилання на використані джерела у тексті в квадратних дужках [ 15; 27], де перша цифра означає № джерела у списку літератури, а друга – № сторінки у вказаному джерелі.

Перелік використаних джерел має укладатися із дотриманням встановлених бібліографічних вимог. Перелік містить як нормативно-правові акти, розміщені за юридичною силою з точною вказівкою місця публікації, так і спеціальну літературу, розміщену за алфавітом прізвищ авторів або назв видань (окрім підручників і посібників необхідно використати статті за останні 1-3 роки таких журналів, як «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Юридична Україна», «Бюлетень Міністерства юстиції України», газети «Юридична практика» та інших), по можливості – автореферати дисертацій. Усього джерел не повинно бути менше 15 для курсової роботи.

Робота подається на кафедру в встановлені терміни, рецензується і лише після цього допускається до захисту. Для захисту наукової роботи студент готує усний виступ на 5-7 хвилин. Після виступу він повинен кваліфіковано відповісти на запитання членів комісії та присутніх.

Більш загальна інформація міститься у Методичних рекомендаціях щодо написання та оформлення курсових робіт /Укл. В.М.Бабенко, Н.В.Устенко. – Кіровоград, 2008. – 16с.; Загальні методичні рекомендації до написання кваліфікаційних робіт / Укладачі Бабенко В.М., Рябець С.І. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2008. – 36 с.; Положення про кваліфікаційні роботи в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. (затверджене вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Протокол № 7 від 28 січня 2008 року).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ:

Наукова робота оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента. З огляду на це, на її оцінку впливають:

- оригінальність роботи – самостійність, не традиційність підходів;

- науково-теоретичний рівень змісту – теоретична обґрунтованість теми, використаний науковий апарат;

- наявність навичок розробки і вирішення наукової проблеми- - вміння самостійно опрацьовувати нормативно-правові акти та юридичну наукову літературу, виділяти і порівнювати наукові концепції;

- використання емпіричних, емпірико-теоретичних та теоретичних методів дослідження, самостійний підхід до аналізу юридичних явищ та процесів;

- правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.

Кінцева оцінка є узагальненням таких показників:

-якість виконаної роботи та попередня оцінка;

- виступ студента на захисті;

-відповіді на запитання під час захисту роботи.

Оцінка «відмінно» А якщо роботу виконано вчасно у повному обсязі з дотриманням вимог самостійності, глибокого аналізу юридичної літератури, нормативно-правових актів, творчим підходом, наявності обґрунтованих висновків, правильного оформлення, а при захисті – вільного володіння матеріалом і вичерпних відповідей на поставлені запитання. У роботі відображена особиста точка зору автора на досліджувану проблему. Кваліфікаційним роботам притаманне аналітичне визначення мети, завдань.,об»єкту та предмета дослідження, елементів новизни та практичного значення, загальнонаукових і конкретно-спеціальних методів дослідження.

Оцінка «добре» В - робота виконана самостійно. Вона характеризується науковою достовірністю, глибиною та повнотою розкриття теми, творчим підходом, багатим фактичним матеріалом, самостійно дібраними аргументами, прикладами, кількість яких достатня для обґрунтованих висновків і узагальненя. У роботі відображена особиста точка зору автора. У той же час у роботі присутні незначні змістові помилки, незначні вади в оформленні. Під час захисту студент чітко сформулював мету роботи, її завдання, коротко і доступно виклав зміст і зробив узагальнені висновки. Аргументовано відповів на всі запитання.

Оцінка «добре» С - робота виконана самостійно, характеризується достовірністю розкриття теми, творчим підходом, належним фактичним матеріалом, самостійно дібраними аргументованими прикладами, кількість яких достатня для обґрунтованих висновків і узагальнень. Подекуди простежується порушення послідовності викладення матеріалу, надмірне цитування або відсутність посилання на цитовані джерела. Трапляються незначні фактичні та мовленнєві помилки. В оформленні роботи теж є невеликі недоліки. Під час захисту студент чітко виклав мету, завдання, зміст і зробив узагальнені висновки. Аргументовано відповів майже на всі запитання.

Оцінка «задовільно» D ставиться, якщо робота написана самостійно. Простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети та завдань. Проте загальний зміст роботи недостатньо структурований, не повною мірою відповідає плану. Робота тяжіє до описовості, інколи порушується логіка викладу матеріалу. Не завжди вмотивованим є цитування НПК, ними переобтяжені окремі розділи. Необгрунтовані окремі судження. Трапляється компілювання думок різних вчених.

Наявні орфографічні, пунктуаційні, граматичні та стилістичні помилка. У оформленні роботи теж трапляються недоліки.

Під час захисту студент не достатньо чітко сформулював мету роботи та її завдання, не зміг чітко і доступно викласти зміст і зробити узагальнені висновки. Відповіді на запитання не завжди аргументовані.

Оцінка «задовільно» Е виставляється за умов, якщо робота написана самостійно. Простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети і завдань. проте загальний зміст роботи недостатньо структурований, не повною мірою відповідає плану. Робота тяжіє до описовості, порушується логіка викладу матеріалу, не завжди вмотивованим є введення цитат з нормативно-правових актів, переобтяжені ними окремі параграфи, необґрунтовані окремі судження. Зустрічається механічне неосмислене поєднання думок юристів-науковців.

Трапляються фрагменти з підручників або спеціальних робіт, що переписані дослівно.

Робота схематична.

Наявні орфографічні, пунктуаційні, граматичні і стилістичні помилки.

У оформленні роботи простежуються значні недоліки.

Під час захисту студент недостатньо чітко сформулював мету. Завдання робот и, не зміг достатньо аргументовано викласти зміст теми і зробити узагальнені висновки.

Оцінка «незадовільно» FX ставиться, якщо простежується спроба обґрунтувати актуальність, мету та завдання теми. Проте, робота не структурована, схематична. Матеріал не розкриває тему.

В оформленні роботи наявні значні недоліки. Обсяг не відповідає встановленим нормам. Робота не допущена до публічного захисту.

Оцінка «незадовільно» F виставляється, якщо простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети і завдань. Проте робота не структурована, схематична, матеріал не розкриває тему.

При оформленні роботи автор не дотримується визначених вимог, обсяг не відповідає встановленим нормам.

Робота не допущена до публічного захисту.

9. МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

лекції, семінарські заняття, самостійна робота.

10. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять, поточне оцінювання за кожний модуль, знання основних термінів.

11. ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Види робіт	Кількість балів
1. Семінарськіф заняття 2. Модульні контрольні роботи 3. Самостійна робота	5 балів (усього -40 балів) 5 балів (усього – 10 балів) 10 балів

Оцінювання здійснюється за допомогою середньозваженого бала (оцінка ЕСТ8).

Запропонована система оцінювання спрямована на розвиток творчих здібностей студентів, стимулювання їх самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань.

Оцінюватися може виконання студентами будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими студенти демонструють власне правове мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, виконання тестових завдань та письмових робіт, доповіді, реферати, виступи в дискусіях, написання контрольних та курсових робіт.

Основними критеріями оцінювання є:

- розуміння студентами причинно-наслідкових зв’язків між різноманітними правовими явищами, уміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати правові факти;

- самостійність мислення;

- використання різноманітних джерел та документів, з розумінням їх особливостей, уміння їх характеризувати й оцінювати;

- чіткість і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих висновків та власних оцінок;

- мовна та термінологічна грамотність.

Оцінка “ відмінно ” (А) – студент вільно володіє програмовим матеріалом, логічно та творчо викладає його в усній та письмовій формі; самостійно знаходить, оцінює та використовує джерела юридичної інформації, вміє узагальнити матеріал, формулює власні висновки; відповідь чітка і завершена.

Оцінка “ добре ” (В) – студент в цілому володіє програмовим матеріалом, при викладенні його допускається незначних помилок; застосовує документи та першоджерела, але допускає правові помилки при їх трактуванні, висловлює висновки та власні оцінки, але в їх аргументації трапляються окремі недоліки.

Оцінка “ добре” (С) – студент у цілому володіє програмовим матеріалом, але допускає цілий рід помилок; користується не досить впевнено нормативно-правовими актами, не може швидко віднайти потрібну статтю при відповіді; не може чітко аргументувати свої висновки.

Оцінка “ задовільно ” (Д) – студент виявляє загальне розуміння та репродуктивно відтворює значну частину програмового матеріалу, виявляє неповне знання документів та першоджерел, затрудняється в їх інтерпретації; порушує логіку викладу, мова спрощена.

Оцінка “ задовільно“ (Е) – студент виявляє фрагментарне розуміння та репродуктивно відтворює частину програмового матеріалу; показує вкрай слабке знання першоджерел; відповідь плутана, мова спрощена.

Оцінка “ незадовільно ” (FX) – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не розпізнає правові явища; не може правильно застосовувати правові поняття, але деякі ази знань у нього можна віднайти шляхом постановки логічних запитань.

Оцінка “ незадовільно“ (F) – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не може орієнтуватися у нормативно-правовій базі, не розпізнає правові явища, не може правильно застосовувати правові поняття.

12. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Орієнтовний перелік складових навчально-методичного забезпечення (у випадку якщо щось опубліковано, або зберігається в електронному вигляді – вказати де знаходиться)

Лекційний курс – тексти лекцій, література, вказана у переліку.

Семінарські заняття- методичні рекомендації, окремі статті з Інтернету, підручники.

Самостійна робота студентів – методичні рекомендації, нормативно-правові акти, зразки документів.

13. ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

Конституція України. – К., 2014. -128 с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К., 2014. – 264 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Х., 2014. – 132 с.

Кодекс цивільного захисту України. – К., 2014. – 318 с

Податковий кодекс України. – К., 2014. – 423 с.

Господарський процесуальний кодекс України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http: // zakon.rada.gov.ua

Цивільний процесуальний кодекс України //Там же.

Кримінально-процесуальний кодекс України // Там же.

Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Там же.

Господарський кодекс України // Там же.

Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятнії 11 лютого 2003 р. // Там же.

Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // Там же.
Про засади запобігання і протидії корупції від 11 квітня 2011 р.// Там же.

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Там же.

Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Там же.

Про місцеві державні адміністрації: Закон України віл 9 квітня 1999 р. // Там же.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 березня 1997 р. // Там же.

Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996р. // Там же.

Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Там же.

Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Там же.

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Там же.

Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Там же.

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р.// Там же.

Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // Там же.

Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Там же.

Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Там же.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Там же.

Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р.// Там же.

Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. в редакції від 23 лютого 2006 р. // Там же.

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Там же.

Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні: Закон України від 5 липня 2012 р. // Там же.

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Там же.

Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. // Там же.

Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Там же.

Про захист прав споживачів: Закон України в редакції від 1 грудня 2005 р.// Там же.

Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. //Там же.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Там же.

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 // Там же.

Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. // Там же.

Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 10.07.2010 р. // Там. Же.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акцілнерного товариства «Всеукраїниський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Конституції України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 // Вісник Конститційного Суду України. – 2001. - № 3. – С. 11-17.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада1996 р. № 9. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. - № 11. – С. 20.

Про деякі питання перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення: постанова Пленуму Верховного Суду України від 5 грудня 2003 р. № 10 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 1.

Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 р. № 810 (зі змінами і доповненнями) // Офіційний вісник України. – 1999. - № 21. – Ст. 943.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 // zakon.rada.gov.ua

Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування: Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. № 3306/5 //Там же.

Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних суді, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів: Указ Президента України від 16 листопад 2004 р. № 1417/2004 // Урядовий кур»єр. – 2004. - № 224. – 24 листопада.

Рішення Конститційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) 19 квітня 2001 р. № 4-рп/2004. Справа № 1-30/2—1 // Вісник Констиуційного Суду України. – 2001. - № 2. – С.25-27.

Постанова Судової палади в адміністративних справах Верховного Суду України від 11 квітня 2006 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 9. – С. 14-15.

Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 // ОВУ. – 2006. - № 22. – Ст. 1655. – 14 червня.

Інструкція про проведення виконавчих дій: Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. //ОВУ. – 1999. - № 51. – С. 102.

Положення про адміністративні комісії Української РСР: Затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 березня 1988 р. // ВВР. – 1988. - № 12. – Ст. 318.

Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС 22.08.2009 р. № 77 // zakon.rada.gov.ua

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Внутрішніх справ України:Затверджена наказом МВС України від 4 жовтня 2013 р. № 950 // Там же.

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 03.09.2013 № 1065// zakon.rada.gov.ua

Щодо порядку медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп»ягніння: Лист Міністерства охорони здоров»я України від 21.06.2013 р. // www. Kadrovik.ua

Інструкція з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 5.07.2004р.// Там же.

Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 р. № 64.// Там же.

Судова практика Вищого адміністративного Суду України; За заг. ред. Голови Вищого адмін. суду України О. М. Пасенюка // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2006. - № 12. - 416 с.

Інструкція з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організація незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 34Н // Офіційний вісник України. — 1997. — № 16. — Ст. 86—89.

Інструкція з діловодства в адміністративних судах України: Наказ Державної судової адміністрації від 17 грудня 2013 р. № 174 // Там же.

Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 // Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 6. — С. 2—7.

Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 (станом на 20.04.2007 р.).

Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень: Затвнрджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2006 р. № 150.

Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 27. — Ст. 1212.

Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Взаємодія з правоохоронними органами: Затверджений наказом ГоловКРУ України від 13 липня 2004 року № 185 // Офіційний вісник України. — 2004. - № 31. - Ст. 2094.

ДОДАТКОВА

Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.

Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Факт, 2003. - 536 с.

Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 1. Загальна частина / Ред. кол. В. Б. Авер'янов (гол.). — К.: Юридична думка, 2004. — 584 с.

Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юрид. література, 2003. — 896 с.

Адміністративне судочинство: Підручник / За заг.ред. Т.О.Коломоєць. – К., Істина, 2009. – 256 с.

Адміністративне судочинство України: підручник / за заг.ред. О.М.Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.

Авер'янов В. Становлення нової доктрини українського адміністративного права // Юридичний вісник України. — 2007. — № 28. — 14-20 лип. - С. 1, 5.

Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. - 336 с.

Гордєєв В. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації засобами фото-і кінозйомки, відеозапису // Право України. – 2009. - № 5. – С. 143-148.

Берлач А. І. Адміністративне право України: Навч. посібник для дист. навч. - К.: Ун-т "Україна", 2005. - 472 с.

Безлюдько І. О., Бичкова С. С, Бобрик В. І. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. — К.: Атіка, 2006. — 384 с.

Бачук О. Процесуальний статус суб»єктів адміністративного судочинства // Право України. – 2009. - № 4. – С. 86-91.

Бачун О., Головань О. Повернення до питання компетенції адміністративних судів // Юридичний вісник України. — 2007. - № 9. - 15 червня.

Бородін І. Л. Адміністративна юрисдикція: Монографія.- К.: Істина, 2007. — 160 с.

Бичкова С. С, Бобрик В. І., Тзарова І. О. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник/ За заг. ред. С. С. Бичкової. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Атіка, 2007. — 404 с.

Весельська Т. Адміністративні процедури та їх індивідуально-регламентуючий характер // Право України. – 2009. - № 7. – С. 141-146.

Гаращук В. Доктрина контролю та нагляду у сфері організаційно -управлінських відносин..//Право України. – 2013. - № 12..............

Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Адміністаративний процес: Навч. посібник / За заг. ред. І. П. Голосніченка. — К.: ГАН, 2003. - 256 с.

Гордєєв В. Реалізація принципу рівності в адміністративно-процесуальних відносинах // Право України. – 2010. - №11. – С. 240-248.

Гусаров С. Очсобливості адміністративної юрисдикції та реалізації відповідних повноважень органами державного управління і посадовими особами України // Право України. – 2009. - № 2. – С. 80-87.

Демський Е. Адміністративний процес як окрема галузь права // Віче. - 2006. - № 7-8. - С. 40-42.

Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України:Навч.пос. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.

Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Факт, 2003. - 384 с.

Іваненко Я. Про види адміністративних неюрисдикційних проваджень // Право України. – 2010. - № 11. – С. 128-135.

Ківалов С., Біла-Тіунова Л. Теоретико-правові засади адміністративного судочинства: проблеми і перспективи. – Право України. – 2013. - № 12. – С.193.

Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. — 576 с.

Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

Коломоєць Т., Сінельник Р. Генеза дослідження адміністративно-правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині // Право України. – 2008. - № 3. – С, 12-17.

Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.

Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.пос. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.

Константий О. Окремі питання оскарження правових актів у порядку адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 11. – С. 27-33.

Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. – К.: Атіка, 2008. – 416 с.

Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — 352 с.

Кузьменко О., Панченко О. Особливості застосування заходів процесуального примусу в адміністривних судах головуючим у судовому засіданні // Право України. – 2008. - № 10. – С. 31-37.

Кодекс адміністративного судочинства України: Науково практичний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — 552 с.

Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. — К.: Факт, 2002. — 244 с.

Коліушко І., Банчук О. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві // Право України. – 2008. - № 4. – С. 31-36.

Колотило О. Апеляційне оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення потребує вдосконалення // Право України. – 2009. - № 8. – С. 119-122.

Колпаков В. К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. — 2005. — № 2. — С. 10—14.

Кубко Є. Проблеми запровадження міжнародно-правових стандартів адміністративної діяльності й адміністративного судочинства // Право України. – 2013. - №.12. – С. 156.

Куйбіда Р. І знову про компетенцію адміністративних судів// Юридичний вісник України. — 2007. — 30 червня—6 липня.

Лагода О. Контрольні процедури в системі адміністративно-процесуальної діяльності // Право України. – 2008. - № 2. – С. 27-30.

Ліпський В. Касаційне оскарження в адміністративному судочинстві України: аналіз сучасних наукових досліджень// Право України. – 2014. - № 3. – С. 98.

Лошицький М., Короєд С. Вилучення посвідчення водія: заходи забезпечення адміністративного провадження чи незаконні дії працівників ДАІ // Право України. – 2008. - № 4. – С. 69-73.

Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: Навч. посібник / А. М. Ляш, С. М. Стахівський; За наук.ред. Ю. М. Грошевого. — К.: Ун-т "Україна", 2006. — 185 с.

Ляш А. О. Кримінальний процес. Загальна частина: Навч. посібник для дист. навчання. — К.: Ун-т "Україна", 2006. — 224 с.

Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Либідь, 1999. - 536 с.

Молдован В. Питання компетенції адміністративних судів першої інстанції // Юридичний вісник України. — 2007. — 12—18 травня.

Муза О. Теоретичні питання адміністративного судочинства в Україні // Право України. – 2009. - № 8. – С. 106-112.

Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александрової, Р. О. Куйбіди. - К.: Конус-Ю, 2006. - 256 с.

Павлик П. М. Процесуальна документація: навч.посіб. для студ.вищ.навч.закл. / П.М.Павлик, Ж.В.Удовенко, Т.М.Кілічава. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 464 с.

Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України // Право України. – 2008. - № 3. – С. 18-23.

Посібник для органів місцевого самоврядування щодо застосування Кодексу адміністративного судочинства України // В. В. Кравченко, О. Ю. Янчук, Е. Ф. Демський. — К., 2006. — 93 с.

Пуданс-Шушлебіна К. Правова сутність поняття суб»єкта владних повноважень за Кодексом адміністративного судочинства України // Право України. – 2008. - № 7. – С. 95-98.

Радіоненко О. Основні напрями розвитку законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів // Право України. – 2008. - № 4. – С. 131-138.

Руденко М. Обсяг та межі повноважень прокурора в адміністративному судочинстві: деякі теоретичні і практичні аспекти// Право України. – 2008. - № 10. – С.139-144.

Самбор М. Особливості провадження та притягнення до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення (ст.. 176, 1678 КУпАП) // Право України. – 2008. - № 5. – С. 122-128.

Середа О. Адміністративне і господарське судочинство: значення і доцільність спеціалізованих судів у порівняльно-історичному аспекті// Право України. – 2009. - № 6. – С. 80-84.

Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективи. - М.: НОРМА, 2001. - 304 с.

Старилов Ю. Н. От административной юстиции к административному судопроизводству. — Воронеж: Изд-во Воронежский гос. Ун -та, 2003. - 144 с.

Сорокин В. Д. Административньїй процесе и административно-процессуальное право. — СПБ.: Изд-во Юрид. ин-та, 2002. — 474 с.

Фелик В. Особливості компетенції ОВС щодо забезпечення прав і свобод громадян у провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2008. - № 12. – С. 59-65.

Черновський О., Гордєєв В. Поняття і зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників як засобу доказування в адміністративному судочинстві у справах, пов»язаних із виборами та виборчим процесом // Право України. – 2008. - № 10. – С. 38-43.

Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — 308 с.

Шишкін В. Завдання адміністративного судочинства // Право України. - 2005. - № 11. - С. 11-14.

Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 6. – С. 57-62.

Штогун С. Досвід Німеччини в організації адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 2. – С. 123-125.